Чому самі лише чуда не розвивають віри

ЯК НЕ побачу — не повірю. Таким є погляд багатьох людей. Деякі кажуть, що вони повірять у Бога, якщо він відкриється їм якимось чудесним чином. Можливо, це так, але чи завдяки такому погляду людина матиме щиру віру?

Подумаймо про ізраїльтян Корея, Датана й Авірона. Біблія показує, що вони були свідками таких величних Божих чуд, як десять кар на Єгипет, перехід ізраїльського народу через Червоне море і знищення єгипетського фараона та його війська (Вихід 7:19—11:10; 12:29—32; Псалом 136:15). Корей, Датан та Авірон також чули, як Єгова говорив з неба на горі Сінай (Повторення Закону 4:11, 12). Однак невдовзі після цих чуд ті три чоловіки вчинили бунт проти Єгови та його призначених служителів (Числа 16:1—35; Псалом 106:16—18).

Близько 40 років після цього пророк на ім’я Валаам також був свідком чуда. Але навіть втручання ангела не стримало його, і він став на бік Божих ворогів, моавітян. Незважаючи на чудо, Валаам усе-таки зайняв позицію проти Бога Єгови та Його народу (Числа 22:1—35; 2 Петра 2:15, 16). Проте Валаамове невірство блідне поряд з браком віри Юди Іскаріотського. Хоча Юда був близьким товаришем Ісуса і на власні очі бачив велику кількість чуд, він зрадив Христа за тридцять срібняків (Матвія 26:14—16, 47—50; 27:3—5).

Єврейські релігійні провідники також знали про багато Ісусових чуд. Після того як Ісус воскресив Лазаря, вони навіть визнали: «Цей Чоловік пребагато чуд чинить». Але чи пом’якшилися їхні серця і чи зросла їхня віра, коли вони побачили воскреслого Лазаря? Ні. Замість цього вони задумали вбити як Ісуса, так і Лазаря! (Івана 11:47—53; 12:10).

Навіть пряме втручання Бога не розвинуло віри у цих злих людей. Одного разу на території храму Ісус молився вголос: «Прослав, Отче, Ім’я Своє!» Єгова відповів з неба також уголос: «І прославив,— і знову прославлю!» Однак ці чудесні події не розвинули віри у серцях присутніх там людей. Біблія каже: «Хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували». (Івана 12:28—30, 37; порівняйте Ефесян 3:17).

Чому чуда не розвивали віри

Як, незважаючи на такі чуда, можна було не вірити? Особливо важко зрозуміти, чому єврейські релігійні провідники відкинули Ісуса, коли взяти до уваги, що на початку його служіння єврейський народ у цілому «очікував Месію», тобто Христа (Луки 3:15, Дерк.). Проте проблема лежить у суті того очікування. За словами лексикографа В. Е. Вайна, добре відомий знавець Біблії каже, що євреї були опановані ідеєю про Месію, який принесе їм «земний тріумф» і «матеріальний добробут». Отже, вони не були готові до смиренного, політично нейтрального Ісуса з Назарета, що з’явився серед них як правдивий Месія у 29 році н. е. Релігійні провідники також боялися, що Ісусові вчення перевернуть існуючий стан справ і поставлять під загрозу їхнє видатне становище (Івана 11:48). Вони були засліплені упередженістю та егоїзмом і тому не змогли усвідомити значення Ісусових чуд.

Єврейські релігійні провідники та інші люди пізніше відкинули чудесні докази, що Ісусові послідовники були схвалені Богом. Наприклад, коли його апостоли зцілили чоловіка, кривого від народження, розгнівані члени єврейського верховного суду питали: «Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім’я» (Дії 3:1—8; 4:13—17). Ясно, що це чудо не розвинуло віри в серцях тих людей.

Честолюбство, гордість і пожадливість спонукали багатьох закрити свої серця. Очевидно, так було у випадку Корея, Датана та Авірона, згаданих на початку статті. Заздрість, страх та багато інших шкідливих емоцій стримували інших людей. Слід згадати також і неслухняних ангелів, тобто демонів, які колись мали привілей навіть дивитися на Боже обличчя (Матвія 18:10). Вони не сумніваються в існуванні Бога. По суті, «демони вірують,— і тремтять» (Якова 2:19). Однак справжньої віри в Бога вони не мають.

Що таке правдива віра

Вірити — це не просто вважати щось правильним. Це також більше, ніж миттєва емоційна реакція на якесь чудо. В Євреїв 11:1 (Хом.), сказано: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося,— доказ речей невидимих». Людина з вірою переконана у своєму серці, що всі обіцянки Бога Єгови настільки певні, ніби вони уже сповнились. Крім того, незаперечні докази невидимих реалій настільки могутні, що сама віра наводиться як еквівалент тих доказів. Так, віра базується на доказах. У минулому чуда відігравали певну роль у розвитку віри. Ісусові чуда доказували іншим, що він був обіцяним Месією (Матвія 8:16, 17; Євреїв 2:2—4). Подібно до цього, такі дари Божого святого духу, тобто діючої сили, як дар чудесно зцілювати й говорити мовами, доводили, що євреї більше не мали прихильності Єгови і що тепер Бог схвалює християнський збір, заснований його Сином Ісусом Христом (1 Коринтян 12:7—11).

Серед чудесних дарів духу була також здатність пророкувати. Коли невіруючі бачили таке чудо, деякі визнавали: «Бог справді між вами!» — і були спонукані поклонятися Єгові (1 Коринтян 14:22—25). Однак Бог Єгова не збирався зробити чуда постійною ознакою християнського поклоніння. Відповідно до цього апостол Павло написав: «Хоч пророцтва й існують,— та припиняться, хоч мови існують,— замовкнуть» (1 Коринтян 13:8). Ці дари, очевидно, припинилися зі смертю апостолів і тих, хто отримав такі дари через апостолів.

Чи тоді люди залишилися без основи для віри? Ні, тому що Павло сказав: «Не зоставив Себе Він [Бог] без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17). Справді, для щирих осіб, які готові відкрити свої розуми і серця до оточуючих нас доказів, «від створення світу... стали ясними і зрозумілими Його [Бога Єгови] незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям [які відкидають Бога] виправдання за гріхи їхні» (Римлян 1:20, СМ).

Потрібно щось більше, ніж лише вважати, що Бог існує. Павло наполягав: «Не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:2). Це можна зробити шляхом уважного вивчення Святого Письма за допомогою християнських публікацій, таких, як цей журнал. Віра на основі точного знання Божого Слова, Біблії, не є слабкою чи поверхневою. Ті, що знають Божу волю і чинять її з вірою, виконують священне служіння Богові (Римлян 12:1).

Вірити в небачене

Апостолу Хомі було важко повірити в Ісусове воскресіння з мертвих. Він сказав: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його,— не ввірую!» Пізніше, коли Ісус матеріалізував собі тіло з ранами його розп’яття, Хома позитивно відреагував на це чудо. Однак Ісус сказав: «Блаженні, що не бачили й увірували!» (Івана 20:25—29).

Сьогодні мільйони Свідків Єгови ‘ходять вірою, а не видінням’ (2 Коринтян 5:7). Хоча вони на свої очі не бачили чуд, описаних у Біблії, але твердо вірять, що ті чуда відбулися. Свідки вірять у Бога і його Слово. З допомогою його духу вони розуміють біблійні вчення й головну тему Біблії — виправдання суверенітету Бога Єгови за допомогою його небесного Царства (Матвія 6:9, 10; 2 Тимофія 3:16, 17). Ці щирі християни застосовують мудрі поради Біблії у своєму житті, і це приносить їм велику користь (Псалом 119:105; Ісаї 48:17, 18). Вони приймають незаперечні докази, що в біблійних пророцтвах наш час називається «останніми днями», і вірять, що Божий обіцяний новий світ дуже близько (2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:3—14; 2 Петра 3:13). Їм радісно ділитися знанням про Бога з іншими (Приповістей 2:1—5). Вони знають, що люди, які шукають Бога, можуть знайти його тільки шляхом вивчення Святого Письма (Дії 17:26, 27).

Чи пам’ятаєте ще Альберта, згаданого у попередній статті? Через кілька днів, протягом яких його молитва про чудо залишалася без відповіді, його відвідала літня жінка, Свідок Єгови, і залишила йому біблійну літературу. Після цього Альберт погодився на безплатне домашнє біблійне вивчення. Коли він почав ближче знайомитися з біблійною звісткою, його розчарування потрохи стало обертатися на захоплення. Хлопець почав розуміти, що нарешті знайшов Бога.

Святе Письмо переконує: «Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!» (Ісаї 55:6). Ви можете зробити це, не чекаючи на сучасне чудо від Бога, а набираючи точного знання його Слова. Це необхідно, бо самі чуда не розвивають віри.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Навіть чудесне воскресіння Лазаря не спонукало Ісусових ворогів повірити.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Віра базується на точному знанні Біблії.