Життя до приходу на землю. Життя того, хто став відомий як Ісус Христос, почалося не на землі. Він сам говорив, що перед приходом на землю жив на небі (Ів 3:13; 6:38, 62; 8:23, 42, 58). В Івана 1:1, 2 згадується ім’я, яке Ісус мав на небі: «На початку було Слово [грец. Ло́ґос], Слово було з Богом, і Слово було богом [«було божественним», AT, Mo; «божественної природи», Böhmer, Stage]. Воно було з Богом на початку». Оскільки Єгова вічний і не мав початку (Пс 90:2; Об 15:3), то вираз «було з Богом на початку» говорить про початок творчих діл Єгови. Це підтверджують також інші біблійні вірші, в яких про Ісуса говориться як про «народженого першим з усього створіння», «початок Божого творіння» (Кл 1:15; Об 1:1; 3:14). Отже, Біблія показує, що Слово (Ісус до приходу на землю) — це перше творіння Бога, його первонароджений Син.

Чому його названо «Словом». Ім’я (або, можливо, титул) «Слово» (Ів 1:1), очевидно, вказує на роль, яку Божий первонароджений Син виконував після створення всіх інших розумних створінь. Про подібну роль згадується у Вихід 4:16, де Єгова сказав Мойсею стосовно його брата: «Аарон говоритиме замість тебе до народу, він буде твоїм речником, а ти будеш для нього як Бог». Аарон мав бути речником Мойсея, Божого головного представника на землі. Те саме можна сказати про Слово, або Логос, яке стало Ісусом Христом. Очевидно, Єгова через свого Сина передавав інформацію і настанови іншим членам своєї духовної родини, через нього він передавав звістки і людям на землі. Аби показати, що він Слово, або Речник Бога, Ісус сказав юдеям: «Те, чого я навчаю, походить не від мене, а від того, хто мене послав. Якщо хтось хоче виконувати Божу волю, то він знатиме, від Бога це вчення чи я говорю сам від себе» (Ів 7:16, 17; пор. 12:50; 18:37).

Коли Ісус, Слово, жив на небі, він, без сумніву, неодноразово виступав у ролі Речника Єгови і передавав його слова людям на землі. Хоча з деяких біблійних розповідей можна зрозуміти, що Єгова говорив до людей особисто, з інших бачимо, що він робив це через ангела, який його представляв. (Пор. Вх 3:2—4 з Дії 7:30, 35; також Бт 16:7—11, 13; 22:1, 11, 12, 15—18.) Тому можна зробити висновок, що в більшості випадків Бог говорив через Слово. Імовірно, так було в Едемі. З Писань видно, що у двох із трьох випадків, коли Бог говорив в Едемі, разом з ним був ще хтось — без сумніву, його Син (Бт 1:26—30; 2:16, 17; 3:8—19, 22). Крім того, Божий Син, Слово, міг бути тим ангелом, який вів ізраїльтян через пустелю і чийого голосу вони мали в усьому слухатися, бо цей ангел діяв від імені Єгови (Вх 23:20—23; пор. ІсН 5:13—15).

Чому в одних перекладах Ісуса названо «Богом», а в інших — «богом»?

Деякі переклади передають Івана 1:1 так: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». У грецькому тексті буквально сказано: «На початку було [артикль] слово, і [артикль] слово було біля [артикль] бога, і бог було [артикль] слово». Перекладачеві потрібно самому визначити, які слова написати з великої літери, враховуючи правила мови перекладу. Цілком очевидно, що з великої літери слід написати перше слово «бог», бо йому передує артикль і воно вказує на Всемогутнього Бога, з яким було Слово. Але ці міркування не стосуються другого слова «бог». Тому в «Перекладі нового світу» говориться: «На початку було Слово, Слово було з Богом, і Слово було богом».

По-перше, вірш говорить, що Слово було «з Богом», а отже не могло бути Богом, тобто Всемогутнім Богом. (Якби у вірші 1 справді говорилось, що Слово було Богом, то вірш 2 не мав би змісту.) Також недарма слово «бог» (грец. тео́с) у другому випадку вживається без означеного артикля (грец. го). Щодо цього Ернст Генхен у своєму коментарі до Євангелія від Івана (розділи 1—6) зазначив: «Тео́с і го тео́с (“бог, божественний” і “Бог”) не означали у той час одне і те саме... По суті, для... євангеліста лише Батько був “Богом” (го тео́с; пор. 17:3); “Син” підпорядковувався йому (пор. 14:28). Але на це лише натякається у вірші, а головною є думка про близькість між ними... Ідея про те, що поряд з Богом існували відмінні від нього, підлеглі йому божественні істоти, не суперечила єврейському і християнському монотеїзму. Доказом цього є Філ. 2:6—10. В цьому уривку Павло говорить про божественну істоту, яка пізніше стала людиною — Ісусом Христом... Тож як у Філіппійців, так і в Івана 1:1 згадується не про діалектичну двоєдину особу, а про тісний союз двох окремих осіб» (Haenchen E. John 1 / translated by R. W. Funk. 1984. P. 109, 110).

Запропонувавши варіант перекладу Івана 1:1в «і божественне (якому властива божественність) було Слово», Е. Генхен сказав: «У цьому випадку дієслово “було” (ен) просто є частиною іменного присудка. Тож варто звернути особливу увагу на іменник, який входить до складу цього присудка: тео́с не те саме, що го тео́с (“божественний” не те саме, що “Бог”)» (Там само. P. 110, 111). Трохи детальніше про це пише Філіп Харнер. Він обговорює граматичну конструкцію з Івана 1:1, в якій іменна частина присудка вживається без артикля, тобто іменник, який входить до складеного присудка і стоїть перед дієсловом, не має означеного артикля. Такий присудок (його ще називають кваліфікативним) насамперед виражає властивість підмета і вказує, що «лоґос мало природу теос». Далі він говорить: «На мою думку, в Івана 1:1 кваліфікативне значення іменної частини присудка настільки очевидне, що не можна вважати, що іменник теос зберігає свою роль іменника» (Journal of Biblical Literature. 1973. P. 85, 87). Інші перекладачі також визнають, що грецьке слово має кваліфікативне значення і описує природу Слова, тому передають цю фразу як «Слово було божественне» (AT; Sd; пор. Mo; див. ГП, додаток 3 [NW, додаток 6А]).

Єврейські Писання чітко і послідовно показують, що існує тільки один Всемогутній Бог, Творець усього, Всевишній, ім’я якого Єгова (Бт 17:1; Іс 45:18; Пс 83:18). Тому Мойсей сказав ізраїльському народу: «Єгова, наш Бог,— один Єгова. Люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею та всією своєю силою» (Пв 6:4, 5). Грецькі Писання не суперечать цьому вченню, якого Божі служителі дотримувались упродовж тисяч років, а, навпаки, підтримують його (Мр 12:29; Рм 3:29, 30; 1Кр 8:6; Еф 4:4—6; 1Тм 2:5). Сам Ісус Христос говорив: «Батько більший від мене» — і називав Батька своїм Богом, «єдиним правдивим Богом» (Ів 14:28; 17:3; 20:17; Мр 15:34; Об 1:1; 3:12). Багато разів Ісус показував, що займає нижче становище, ніж Батько, і що підкоряється йому (Мт 4:9, 10; 20:23; Лк 22:41, 42; Ів 5:19; 8:42; 13:16). Як видно зі слів апостолів, навіть після вознесіння Ісуса на небо його становище стосовно Батька не змінилось (1Кр 11:3; 15:20, 24—28; 1Пт 1:3; 1Ів 2:1; 4:9, 10).

Викладені вище факти дають вагому підставу перекладати Івана 1:1 так: «Слово було богом». Як Первісток, через якого Бог створив усе, і як Божий речник, Слово займає найвище становище серед Божих творінь, тому його по праву можна назвати «богом» або могутнім. У месіанському пророцтві в Ісаї 9:6 передрікалося, що його будуть називати «Могутній бог» (не Всемогутній Бог) і що він буде «Вічним батьком» для всіх, хто удостоїться честі жити під його правлінням. Ревність його Батька, «Єгови, Бога військ», здійснить це (Іс 9:7). Якщо навіть Божий Противник, Сатана Диявол, названий «богом» (2Кр 4:4), оскільки має владу над людьми та демонами (1Ів 5:19; Лк 11:14—18), то тим більше можна назвати «богом» або «єдинородним богом» (як подають в Івана 1:18 найдостовірніші рукописи) Божого первонародженого Сина.