«Надходить година,— і вже надійшла,— коли мертві почують голос Божого Сина, і ті, хто прислу́хався [букв. «ті, хто почув»], будуть жити» (Ів 5:25, Int). Ісус говорив не про тих, хто просто чув його голос, а про «тих, хто почув», тобто прийняв почуте як правду. У Біблії слова «чути» і «слухати» часто вживаються в значенні «прислуха́тися» або «слухатися». (Див. СЛУХНЯНІСТЬ.) Слухняні люди будуть жити. (Пор. вживання того самого грец. слова аку́о [озн. «чути» або «слухати»] в Ів 6:60; 8:43, 47; 10:3, 27.) Вони суджені не на підставі того, що вони робили перед тим, як почули голос Ісуса, а на підставі того, що робили після.

Перехід «від смерті до життя». Якось Ісус згадав про людей, які мають «вічне життя» завдяки тому, що чують його голос, вірять у нього та виявляють слухняність, а також вірять у Батька, який його послав. Про таких людей Ісус сказав, що вони «не підляга[ють] судові, а перейш[ли] від смерті до життя. ...Надходить година,— і вже надійшла,— коли мертві почують голос Божого Сина, і ті, хто прислу́хався, будуть жити» (Ів 5:24, 25).

Говорячи про тих, хто «перейшов від смерті до життя», Ісус не мав на увазі людей, які буквально померли і були в могилі. Коли він промовляв вищенаведені слова, в очах Бога, Судді всіх, ціле людство було засуджене на смерть. Тож Ісус, очевидно, говорив про людей, які були мертвими духовно. Імовірно, духовну смерть він мав на увазі і тоді, коли звертався до юдея, який хотів спершу піти й поховати свого батька: «Йди за мною, а мертві нехай ховають своїх мертвих» (Мт 8:21, 22).

Ті, що стали правдивими християнами, колись були духовно мертвими, як і решта людей у світі. Апостол Павло нагадав про це одному збору, сказавши: «Бог оживив вас, мертвих через свої проступки й гріхи, в яких ви колись жили, як прийнято у світі в цей вік... Але Бог, щедрий на милосердя, через свою велику любов до нас оживив нас разом з Христом, коли ми були мертвими через проступки,— а врятовані ви завдяки незаслуженій доброті. Крім того, нас, учнів Христа Ісуса, він воскресив разом з ним і посадив з ним у небесах» (Еф 2:1, 2, 4—6).

Отже, Єгова зняв з них свій осуд, оскільки вони перестали чинити «проступки й гріхи» проти нього і повірили в Христа. Бог підняв їх з духовної смерті і дав їм надію на вічне життя (1Пт 4:3—6). Апостол Іван описує цей перехід від смерті (яка настала через проступки і гріхи) до духовного життя такими словами: «Не дивуйтесь, брати, що світ вас ненавидить. Ми знаємо, що перейшли від смерті до життя, бо любимо братів» (1Ів 3:13, 14).