Тож тепер, Батьку, прослав мене: дозволь мені бути біля тебе і мати ту славу, яку я мав, коли ще був з тобою — до створення світу» (Ів. 17:1—5).

Після цього Ісус висловлює особисте прохання: «Батьку, прослав мене: дозволь мені бути біля тебе і мати ту славу, яку я мав, коли ще був з тобою — до створення світу». Єгова винагороджує свого вірного Сина більшою славою ніж та, про яку він просить, бо дає Ісусові «ім’я славетніше» від імен усіх ангелів (Євр. 1:4).