Книга для всіх людей
«Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (ДІЇ 10:34, 35).
1. Як відповів один професор на запитання, яка його думка про Біблію, і що він вирішив зробити?
У НЕДІЛЮ після обіду професор сидів удома і не очікував жодних гостей. Але коли одна з наших християнських сестер подзвонила у двері, професор відчинив і вислухав її. Вона говорила про забруднення і майбутнє Землі — ці теми цікавили професора. Але коли наша сестра під час обговорення звернула увагу на Біблію, він поставився скептично. Тож вона запитала його, що він думає про Біблію.
—Це добра книга, написана розумними людьми,— відповів він,— але Біблію не треба сприймати серйозно.
—Чи ви колись читали Біблію? — поцікавилася сестра.
Захоплений зненацька, професор зізнався, що не читав.
Тоді вона запитала:
—Як ви можете з такою переконаністю говорити щось про книгу, якої ніколи не читали?
Наша сестра мала рацію. Професор вирішив спочатку прочитати Біблію, а тоді вже судити про неї.
2, 3. Чому багато людей не читають Біблії і яку трудність це представляє для нас?
2 Цей випадок з професором далеко не унікальний. Багато людей склали собі про Біблію певну думку, хоча вони особисто ніколи її не читали. Вони можуть мати вдома Біблію. Вони навіть можуть визнавати її літературну та історичну цінність. Але у багатьох вона так і припадає порохом на полиці. «Я не маю часу читати Біблію»,— говорить дехто. Інші запитують: «Хіба я можу застосовувати таку стару книгу у своєму житті?» Для нас такі погляди створюють дійсну трудність. Свідки Єгови твердо вірять, що Біблія ‘Богом надхнена, і корисна до навчання’ (2 Тимофія 3:16, 17). Але як переконати інших, що, хоч би до якої раси, національності чи народності вони належали,— їм слід досліджувати Біблію?
3 Розгляньмо декілька причин, чому Біблія заслуговує того, щоб її досліджували. Такий розгляд допоможе нам знайти вагоміші аргументи для тих, кого ми зустрічаємо у служінні, можливо, навіть переконати їх, що слід задуматися над словами Біблії. Також це зміцнить нашу власну віру в те, що Біблія, як вона і заявляє, справді є «Божим Словом» (Євреїв 4:12).
Найпоширеніша у світі книга
4. Чому Біблію можна назвати найпоширенішою у світі книгою?
4 Перш за все, Біблія заслуговує уваги тому, що на сьогодні це найпоширеніша книга, перекладена найбільшою кількістю мов в історії. Понад 500 років тому з друкарського верстату Йоганна Гутенберга вийшла перша Біблія, надрукована рухомими літерами. За приблизними підрахунками, з того часу було надруковано чотири мільярди примірників цілої Біблії або її частин. У 1996 році ціла Біблія або її частини стали доступні 2167 мовами та діалектамиa. Понад 90 відсотків людей можуть читати принаймні частину Біблії своєю рідною мовою. Жодна книга — чи то релігійна, чи то будь-яка інша — навіть близько не може зрівнятися у цьому з Біблією!
5. Чому слід сподіватися, що Біблія повинна бути доступна людям по всьому світі?
5 Одні лише статистичні дані не є доказом того, що Біблія — Боже Слово. Проте ми маємо усі підстави сподіватися, що записані слова, натхнені Богом, повинні бути доступні людям по всьому світі. До того ж Біблія сама говорить, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Окрім Біблії, жодна інша книга не подолала стількох державних кордонів та расових й етнічних бар’єрів. Безперечно, Біблія є книгою для всіх людей!
Як вона збереглася — справжнє диво
6, 7. Чому нас не повинно дивувати те, що не знайдено жодного оригінального біблійного рукопису, і які питання виникають у зв’язку з цим?
6 Є ще й інша причина, чому Біблія заслуговує того, щоб її досліджували. Вона вижила, незважаючи на природні перешкоди та опір людини. Якщо взяти до уваги, наскільки вціліли інші стародавні рукописи, то Біблія — справжнє диво, оскільки вона подолала непереборні перепони.
7 Очевидно, що біблійні письменники писали чорнилом на папірусі (його виготовляли з єгипетської рослини з такою ж назвою) та пергаменті, який виготовляли зі шкір тваринb (Йова 8:11). Однак такий матеріал має природних ворогів. Учений Оскар Парет пояснює: «Обидва ці матеріали для письма однаково легко піддаються руйнуванню вологою, пліснявою та різними червами. Ми з власного досвіду знаємо, як швидко псується папір і навіть міцна шкіра на відкритому повітрі або у вологому приміщенні». Тому й не дивно, що жодного біблійного оригіналу не знайдено — вони, ймовірно, давно вже розпалися. Але якщо оригінали були переможені природними ворогами, як тоді Біблія дійшла до наших днів?
8. Як зберігся текст Біблії впродовж століть?
8 Невдовзі після створення оригіналів з них почали робити рукописні копії. У стародавньому Ізраїлі переписування Закону та інших частин Святих Писань навіть стало професією. Наприклад, священика Ездру Біблія називає «вправним переписувачем Мойсеєвого закону». (Ездри 7:6, 11, НС; порівняйте Псалом 45:1, Кул.). Але копії робилися також на нетривких матеріалах, і з бігом часу їх доводилося замінювати іншими рукописними копіями. Цей процес переписування копій тривав багато століть. А оскільки люди недосконалі, то чи помилки переписувачів не змінили суттєво біблійного тексту? Багато доказів підтверджують, що цього не сталося!
9. Як на прикладі масоретів можна побачити надзвичайну старанність та точність переписувачів Біблії?
9 Копіїсти були не тільки дуже вправними, вони ще й глибоко шанували слова, які переписували. Єврейське слово, перекладене як «переписувач», стосується рахування та запису. Надзвичайну дбайливість та точність переписувачів можна проілюструвати на прикладі масоретів, копіїстів Єврейських Писань, котрі жили з шостого по десяте сторіччя нашої ери. За словами вченого Томаса Гартвелла Горна, вони підрахували, «скільки разів кожна буква [староєврейського] алфавіту з’являється у всіх Єврейських Писаннях». Тільки подумайте, що це означає! Щоб не пропустити жодної літери, ці віддані переписувачі рахували не тільки слова, які переписували, але й літери також. Неймовірно, але, за словами одного вченого, масорети нарахували в Єврейських Писаннях 815 140 літер! Така старанність забезпечувала високу точність.
10. Які існують переконливі докази, що єврейські та грецькі тексти, з яких робилися сучасні переклади, з точністю передають слова самих письменників?
10 Існують незаперечні докази, що в єврейських та грецьких текстах, з яких робилися сучасні переклади, слова самих письменників Біблії передано з надзвичайною точністю. Ці докази — тисячі рукописних копій біблійних манускриптів (за підрахунками, 6000 повних текстів або частин Єврейських Писань та приблизно 5000 текстів Християнських Писань грецькою мовою), які дійшли до нас. Завдяки уважним, порівняльним дослідженням багатьох наявних сьогодні манускриптів текстологи змогли виявити найнепомітніші помилки копіїстів та визначити, яким був справжній оригінальний текст. Тому учений Вільям Г. Ґрін, висловлюючись стосовно тексту Єврейських Писань, заявив: «Можна з упевненістю сказати, що текст жодної іншої праці старовини не дійшов до нас таким точним». Те ж саме можна сказати про Християнські грецькі Писання.
11. Чому, згідно з 1 Петра 1:24, 25, Біблія дійшла до нашого часу?
11 Як легко людство могло би втратити Біблію, якби не рукописні копії з їхньою цінною інформацією, що замінили оригінали! Те, що вона вціліла до нашого часу, можна пояснити тільки одним — Єгова зберіг та захистив своє Слово. У 1 Петра 1:24, 25 Біблія сама говорить: «Кожне тіло — немов та трава, і всяка слава людини — як цвіт трав’яний: засохне трава — то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває!».
Як вона «заговорила» живими мовами
12. Крім того, що Біблію потрібно було століттями переписувати, з якою ще перепоною їй довелось зіткнутись?
12 Те, що Біблія вціліла, незважаючи на століття переписування від руки,— справжнє чудо, але вона зіткнулась ще з одною трудністю — її потрібно було перекласти мовами різних людей. Щоб біблійна звістка промовляла до сердець, Біблія повинна говорити мовою тих людей, до яких вона звертається. Але перекласти Біблію, яка має більше 1100 розділів і 31 000 віршів,— завдання нелегке. Однак протягом століть віддані перекладачі добровільно бралися за цю важку роботу, хоча їм часами доводилося долати, здавалося б, нездоланні перешкоди.
13, 14. а) З якою трудністю зіткнувся перекладач Біблії Роберт Моффат на початку XIX століття в Африці? б) Як реагували люди тсвана, коли у них з’явилася можливість читати своєю мовою Євангеліє від Луки?
13 Розгляньмо, наприклад, як Біблію перекладали на мови Африки. У 1800 році в цілій Африці було лише з десяток мов, котрі мали свою писемність. Сотні інших розмовних мов не мали писемних знаків. З цією трудністю зіткнувся перекладач Біблії Роберт Моффат. У 1821 році, коли Моффату було 25 років, він заснував у Південній Африці місію серед людей, які говорили мовою тсвана. Щоб вивчити їхню мову, яка не мала писемності, Моффат близько зійшовся з людьми. Він був наполегливим і, без жодного букваря чи словника, врешті вивчив мову, створив для неї писемні знаки і навчив деяких людей того народу читати їх. У 1829 році, після восьми років роботи між людьми, які розмовляли мовою тсвана, Моффат закінчив переклад Євангелія від Луки. Пізніше він сказав: «Я знаю окремих людей, які долали сотні миль, щоб отримати примірник Євангелія від св. Луки... Я бачив, як вони брали примірники Євангелія від св. Луки, плакали над ними і зі сльозами вдячності тулили їх до серця, доки я не казав, і то не одному: «Ви своїми сльозами попсуєте книжки». Також Моффат розповідав про одного африканця, який бачив багатьох людей, що читали Євангеліє від Луки. Він запитував їх, що вони мають.
—Це Боже слово,— відповідали вони.
—Чи воно говорить? — запитував чоловік.
—Так,— відповідали вони,— воно промовляє до серця.
14 Такі самовіддані перекладачі, як Моффат, відкрили для багатьох африканців можливість спілкуватися на письмі. Але, крім того, вони зробили африканським людям ще дорогоцінніший дарунок — Біблію їхньою рідною мовою. До того ж Моффат познайомив народ тсвана з божественним ім’ям і вживав це ім’я у своєму перекладіc. Тсвана говорили про Біблію як про «вуста Єгови» (Псалом 68:4, Дерк.).
15. Чому можна сказати, що Біблія «живе» і сьогодні?
15 Інші перекладачі у різних частинах світу зіткнулися з подібними труднощами. Дехто навіть ризикував життям заради того, щоб перекласти Біблію. Тільки подумайте: якби Біблія була наявною лише давньоєврейською та давньогрецькою мовами, вона вже давно могла б «загинути», оскільки ці мови з часом зовсім забулися більшістю людей і в багатьох частинах світу їх ніхто ніколи не знав. Проте Біблія «живе» і сьогодні, бо, на противагу іншим книжкам, вона може «говорити» до людей по цілому світі їхніми рідними мовами. Як наслідок, її звістка і далі «діє в віруючих [у неї]» (1 Солунян 2:13). А в «Єрусалимській Біблії» (англ.) ми читаємо такий переклад цього вірша: «Вона все ще є живою силою серед вас — тих, хто вірить їй».
Заслуговує довір’я
16, 17. а) Які докази потрібні для того, щоб довіряти Біблії? б) Виберіть один приклад і проілюструйте, наскільки відвертим був біблійний письменник Мойсей.
16 «Чи можна Біблії довіряти?— може запитати дехто.— Чи в ній розповідається про людей, які справді жили, місця, які дійсно існували, та події, які насправді сталися?» Щоб довіряти їй, потрібні докази, що її писали дбайливі, чесні письменники. Це приводить нас ще до одної причини, чому треба дослідити Біблію: існують вагомі докази її точності й достовірності.
17 Чесні письменники повинні писати не тільки про успіхи, але й про невдачі, не тільки про сильні сторони, але й про слабкі. Письменники Біблії виявляли таку непідробну відвертість. Задумайтесь, наскільки відвертим був Мойсей. Крім усього іншого, він чесно говорив, що не був красномовним, і тому, на його думку, не міг бути ізраїльським керівником (Вихід 4:10); він описав свої грубі помилки, через які не зміг увійти в Обітовану землю (Числа 20:9—12; 27:12—14); а також провини свого брата Аарона, який став на бік бунтівних ізраїльтян, зробивши для них золоте теля (Вихід 32:1—6); він не змовчав про те, як збунтувалася його сестра Міріям і як її було суворо покарано (Числа 12:1—3, 10); написав також про святотатство своїх племінників Надава та Авігу (Левит 10:1, 2); про постійні скарги та нарікання Божого народу (Вихід 14:11, 12; Числа 14:1—10). Хіба ж такі відверті, чесні оповіді не свідчать про щиру зацікавленість у правді? І оскільки письменники Біблії були готові виставляти у непринадному світлі своїх рідних, свій народ і навіть себе самих, то чи це не є вагомою підставою довіряти тому, що вони писали?
18. Чому ми можемо довіряти розповідям письменників Біблії?
18 Послідовність біблійних письменників також говорить про достовірність їхніх писань. Лише подумайте — сорок чоловік протягом 1600 років писали книгу і їхні писання узгоджуються навіть у найменших подробицях. Проте ця узгодженість непідроблена, тут не можна запідозрити таємного зговору. Навпаки, очевидним є, що збіг у деталях не був спланований наперед, часто узгодженість буває явно випадковою.
19. Яку узгодженість, що є явно непідробленою, можна побачити у розповідях письменників Євангелій про арешт Ісуса?
19 Розгляньмо, наприклад, випадок, що стався в ніч Ісусового арешту. Усі чотири письменники Євангелій пишуть, що один з учнів витягнув меча і відтяв вухо рабу первосвященика. Проте тільки Лука повідомляє нам, що Ісус «доторкнувшись до вуха його, уздоровив його» (Луки 22:51). Але хіба це не повинен був вказати письменник, відомий як «улюблений лікар»? (Колосян 4:14). Іван розповідає, що з усіх присутніх учнів саме Петро вихопив меча — і такого можна було очікувати, якщо взяти до уваги нетерплячість та запальність Петра. (Івана 18:10; порівняйте Матвія 16:22, 23 та Івана 21:7, 8.). Також Іван повідомляє про ще одну, здавалося б, неважливу деталь, що «рабу на ім’я було Малх». Чому тільки Іван вказує ім’я того чоловіка? Пояснити це можна одним невеличким зауваженням, яке зробив лише Іван: він «відомий був первосвященикові». Також Івана знали у домі первосвященика; його знали слуги, а він їхd (Івана 18:10, 15, 16). Отже, цілком природно, що цей письменник згадав ім’я пораненого чоловіка, тоді як інші, які, очевидно, не знали його,— ні. Така узгодженість в усіх цих деталях викликає захоплення, але вона явно непідроблена. У Біблії можна знайти безліч подібних прикладів.
20. Що потрібно знати щиросердим людям про Біблію?
20 Тож, чи Біблії можна довіряти? Безумовно! Відвертість біблійних письменників та внутрішня узгодженість їхніх писань доводять їхню правдивість. Щиросердим людям треба знати, що вони можуть довіряти Біблії, бо вона є натхненим Словом Єгови, «Бога правди» (Пс. 31:6). Існують ще інші причини, чому Біблія є книгою для всіх людей. Їх ми розглянемо в наступній статті.
[Примітки]
a За даними, опублікованими Об’єднаними біблійними товариствами.
b Під час свого другого ув’язнення в Римі Павло попросив у Тимофія «звитки, а особливо пергамени» (2 Тимофія 4:13, УКУ). Очевидно, Павло просив принести частини Єврейських Писань, щоб вивчати їх у в’язниці. Вислів «особливо пергамени», ймовірно, вказує на те, що, окрім пергаментних, він мав на увазі ще й папірусні.
c У 1838 році Моффат закінчив переклад Християнських грецьких Писань, а в 1857 році з допомогою товариша закінчив переклад Єврейських Писань.
d Про те, що Іван був знаний у домі первосвященика, можна побачити з його оповіді далі. Коли інший раб первосвященика звинуватив Петра, що він був Ісусовим учнем, Іван пояснює, що той раб був «родич тому, що йому Петро вухо відтяв» (Івана 18:26).
Як би ви відповіли?
◻ Чому слід сподіватися, що Біблія повинна бути найбільш доступною книгою у світі?
◻ Які є докази того, що Біблія дійшла до нас без змін?
◻ Які перепони доводилося долати перекладачам Біблії?
◻ Чому записане в Біблії заслуговує довір’я?