Що сказати про «доказові вірші» на Трійцю?

ЗАЯВЛЯЮТЬ, що декотрі біблійні вірші підтверджують догмат про Трійцю. Проте, коли читаємо такі вірші, то мусимо пам’ятати, що біблійний і історичний докази не підтримують догмата про Трійцю.

Усі біблійні вірші, яких наводять як доказ, необхідно розуміти у змісті того, що ціла Біблія вчить. Часто правдиве значення такого вірша пояснюється змістом довколишніх віршів.

Три в однім

УНОВІЙ католицькій енциклопедії пропонує три таких «доказових віршів», але також признає: «Догмат про Святу Трійцю не навчається у С[тарому] З[авіті]. У Н[овому] З[авіті] найдавніший доказ знаходиться у посланнях Павла, а головно у 2 Коринтян 13:13 [14 вірш у декотрих Бібліях], і 1 Коринтян 12:4-6. У Євангеліях доказ Трійці точно знаходиться тільки в формулі хрещення у Матвія 28:19».

У тих віршах згадується три «особи», так як у Перекладі Хоменка. У другому посланні до коринтян 13:13 (14) згадує про цих три так: «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами». У першому посланні до коринтян 12:4-6 каже: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий; різниця теж і між служінням, але Господь той самий. Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить». І в Матвія 28:19 читаємо так: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».

Чи ж у цих віршах каже, що Бог, Христос і святий дух становлять триєдине Божество, і що всі три рівні суттю, могутністю і вічністю? Ні, вони цього не говорять, так само як би згадати троє осіб, як наприклад, Іван, Петро, і Сидор, не значить, що ці три є одною особою.

Такі посилання, признає Енциклопедія біблійної й теологічної церковної літератури Мак-Клінтока й Стронга (англ.), «є доказом тільки на те, що в них говориться про три найменувані об’єкти,.. але саме собою, це не є доказом, що всі троє обов’язково є божественної натури, і рівно посідають божественну почесть».

Незважаючи на те, що цей твір підтримує догмат про Трійцю, то каже про 2 Коринтян 13:​13 (14): «Ми не можемо робити справедливий висновок, що цих троє рівновладні, або такої самої натури». І про Матвія 28:18-20 ця енциклопедія каже: «Цей вірш, сам собою, не є рішучим доказом на особистість трьох згаданих об’єктів, або їхньої рівноправності або божественності».

Під час Ісусового хрещення, в тому самому змісті згадується Бога, Ісуса, і святого духа. Ісус «побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього» (Матвія 3:16, ПХ). Але, тут не каже, що ці три є один. Авраам, Ісак, і Яків згадуються разом багато разів, але це не робить їх одним. Також Петро, Яків, і Іван згадуються разом, але це теж не робить їх одним. Крім того, Божий дух спускався на Ісуса під час Його хрещення, показуючи, що перед тим Ісус не був помазаний духом. Якщо це так, то як же Ісус міг бути частиною триєдиного Бога в якому то божестві Він завжди був рівний святому духові?

Інший вірш у якому говориться про цих троє разом, у деяких давніших перекладах Біблії, знаходиться у 1 Івана 5:7. Проте, вчені визнають, що в оригіналі Біблії, цих слів не було. Вони були додані багато пізніше. Більшість сучасних перекладів правильно не поміщають цього підробленого вірша.

Інші «доказові вірші» згадують тільки споріднення між двома — між Отцем і Ісусом. Давайте розглянемо декотрі з цих віршів.

«Я і Отець є одно»

ЦЕЙ ВІРШ, у Івана 10:30 часто цитується як доказ догмата про Трійцю, незважаючи на те, що в ньому третьої особи не згадується. Але, Ісус Сам пояснив що Він мав на думці, коли говорив, що був «одно» з Отцем. В Івана 17:​21, 22, Ісус молився до Бога, щоб Його учні «були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, шоб одно були в Нас і вони,.. щоб єдине були, як єдине і Ми». Чи Ісус молився, щоб усі Його учні стали одною особою? Ні, очевидно Ісус молився, щоб вони були з’єднані думкою і ціллю, так як Він з Богом. (Дивіться також 1 Коринтян 1:10).

В 1 Коринтян 3:​6, 8, Павло каже: «Я посадив, Аполлос поливав... І хто садить, і хто поливає — одне». Павло не мав на думці, що він і Аполлос були дві особи в одній; він говорить про єдність цілі. У Павловому вислові грецьке слово на «один» (ген) є середнього роду, буквально «одна (річ)», вказуючи на єдність співдіяння. Ісус ужив те саме слово в Івана 10:30, коли говорив про Його споріднення з Отцем. Ісус також користувався тим самим словом у Івана 17:​21, 22. Отже, коли в цих віршах Він каже «один» (ген), то говорить про єдність думки і цілі.

Відносно Івана 10:30, Жан Кальвін (прибічник догмата про Трійцю) сказав у книжці Коментарій Євангеліє Івана: «Стародавні філософи неправильно користувались цим віршом доказувати, що Христос є... такої самої істотності з Отцем. Ісус не доводить єдність сутності, але говорить про Його згоду з Отцем».

Саме в змісті наступних віршів, Ісус сильно доводить, що Він не заявляв Себе бути Богом. Євреїв, які неправильно дійшли до того висновку й хотіли побити Його камінням, Він запитав: «Чому обвинувачуєте Мене в блюзнірстві, тому що Я, освячений і посланий в світ Отцем, сказав — Я Син Божий?» (Івана 10:31-36, Нова англійська Біблія). Ні, Ісус не казав, що Він був Богом-Сином, але Божим Сином.

«Роблячись Богові рівним»?

ЩЕ ОДИН вірш, яким стараються доказувати догмат про Трійцю знаходиться в Івана 5:18 (ПХ). Там каже, що євреї (так як у Івана 10:31-36) хотіли вбити Ісуса, тому що Він «Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним».

Але, хто це казав, що Ісус робив Себе рівним Богові? Ісус не казав цього. Він обороняв Себе від такого фальшивого обвинувачення у наступному вірші (19): «Відповів же Ісус: ...Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець».

Таким то чином Ісус пояснив євреям, що Він не був рівним Богові, і тому не міг робити нічого Сам від Себе. Чи ж можете уявити собі, щоб хтось рівний Всемогутньому Богові казав, що Він «нічого робити не може Сам від Себе»? (Порівняйте з пророцтвом Даниїла 4:31, 32 [4:​34, 35, НС]). Цікаво, зміст Івана 5:18 і 10:30 показує, що Ісус обороняв Себе проти фальшивого обвинувачення євреями, які, так як прибічники догмата про Трійцю, доходили до неправильних висновків!

«Рівний Богові»?

У ФИЛИП’ЯН 2:6, католицький Переклад Хоменка каже про Ісуса: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом». У Перекладі короля Якова (англ.) з 1611 р. те саме говорить. Декотрі з цих перекладів ще тепер уживаються доказувати, що Ісус був рівний Богові. Але, зауважте, як цей вірш перекладається в інших Бібліях.

1869 р.: «Який, будучи в Божій природі, не хапався цього, щоб зробити Себе рівним Богові» (Новий Завіт [англ.], переклав Г. Р. Нойс).

1965 р.: «Він — справді божественної природи! — ніколи самовпевнено не робив Себе рівним Богові» (Новий Завіт [нім.], поправлене видання, через Фрідріха Пфафліна).

1968 р.: «Який, будучи в образі Бога, не вважав рівність з Богом бути річ, якої пожадливо засвоювати» (Біблія Конкордата [італ.]).

1976 р.: «Він завжди був Божої природи, але не замишляв силоміць старатись бути рівним Богові» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою).

1984 р.: «Який, хоч існував у Божій природі, навіть не подумав загарбати, тобто, щоб бути рівним Богові» (Нового Світу переклад Святого Письма [англ.]).

1985 р.: «Який, будучи в формі Бога, не вважав рівність з Ним, як щось якого захоплювати» (Новий єрусалимський переклад [англ.]).

Проте, дехто каже, що навіть ці більш точні переклади вказують на те, що (1) Ісус уже був рівний Богові, але не хотів держатись тієї рівності або, що (2) Йому не потрібно хапатись рівності, тому що Він уже був рівний Богові.

У цьому відношенні, Ральф Мартин, у Посланні Павла до филип’ян (англ.), каже про грецький оригінал: «Це сумнівно, чи розуміння того дієслова можна непомітно прослизнути від його дійсного значення „хапати“, „вихоплювати насильно“ до „твердо держатись“». Пояснювальний грецький Завіт (англ.) також каже: «Не можемо знайти ані одного вірша, в якому ἁρπάζω [гар·паʹзо] або який-небудь дериват цього слова, значить „тримати у своєму володінні“, „зберігати“. Здається, незмінне значення цього вислову є „схопити“, „захоплювати насильно“. Тому то неможливо непомітно прослизнути від його правдивого значення „хапати“ до слова зовсім інакшого значення, „держатись“».

З вищесказаного стає відомо, що перекладачі таких перекладів як католицький Переклад Хоменка і Переклад короля Якова перекручують правила, щоб підтримати догмат про Трійцю. Замість казати, що Ісус мав на думці рівність з Богом, то грецький оригінал Филип’ян 2:​6, коли б прочитати його об’єктивно, показує щось зовсім протилежного, що Ісус не вважав Себе Богові рівним.

Зміст довколишніх віршів (3-5, 7, 8, ПХ) виразно показує, як нам слід розуміти 6 вірш. Филип’ян заохочувалось так: «Майте в покорі один одного за більшого від себе». Тоді Павло наводить Христа як видатний зразок цього відношення: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі». Які ж «думки»? Щоб «не вважати за здобич свою рівність із Богом»? Ні, це було б протилежне пунктові, якого тут доводиться! Ісус, Який «вважав Бога бути більшого за Себе», ніколи не буде «хапатись рівності з Богом». Краще, Він «понизив себе, ставши слухняним аж до смерти».

Справді, тут не говорить про якусь частину Всемогутнього Бога. Тут говорить про Ісуса Христа, Який був досконалим зразком того, що Павло тут доводить — тобто важливість покірності і слухняності Своєму Вищому і Творцю, Богові Єгові.

«Я є»

В ІВАНА 8:58 кілька перекладів Біблії, як наприклад католицький Переклад Хоменка, цитують Ісуса так: «Перше, ніж був Авраам, Я є». Чи ж Ісус тут учить, так як твердять прибічники догмата про Трійцю, що Його звано назвою «Я є»? Чи ж це значить, так як вони заявляють, що Він був Єговою, про Якого говориться в Святому єврейському Письмі, через те, що в Перекладі Огієнка, в 2 Мойсеєвій 3:14 каже: «Сказав Бог Мойсеєві: Я ТОЙ, ЩО Є»?

Фраза у 2 Мойсеєвій 3:14 «Я ТОЙ» це Божа назва вказуюча на те, що Він дійсно існував і зробить те, що обітував. П’ятикнижжя і Гафтори (англ.), приготована до друку доктором Й. Г. Герцом, каже про ту фразу: «Для ізраїльтян у неволі, Боже Ім’я запевняло їх, що „хоч Він ще не виявив вам Своєї сили, то ще виявить: Він вічний і насправді відкупить вас“. Більшість сучасних перекладачів наслідують Раші [французького коментатора Біблії й Талмуда] і перекладають [2 Мойсеєву 3:14] так: „Я буду тим, що буду“».

Вислів у Івана 8:58 зовсім інакший від вислову у 2 Мойсеєвій 3:14. Ісус не уживав його в значенні ім’я або титулу, але, щоб тільки пояснити Своє існування перед Його прибуттям на землю, як людина. Зауважте, як інші переклади Біблії перекладають Івана 8:58:

1869 р.: «Перш ніж Авраам появився, Я вже був» (Новий Завіт [англ.], через Г. Р. Нойса).

1935 р.: «Я існував перед народженням Авраама!» (Біблія — Американський переклад [англ.], Й. М. П. Сміта і Е. Й. Гудспіда).

1965 р.: «Перед народженням Авраама, Я вже був тим чим є» (Новий Завіт [нім.], через Йорг Зінк).

1981 р.: «Я жив перед народженням Авраама!» (Біблія простою англійською мовою).

1984 р.: «Перш ніж Авраам почав існувати, Я вже був». (Нового Світу переклад Святого Письма [англ.]).

Отже, тут передається грецький оригінал, що Богом створений «первороджений», Ісус, існував давно перед народженням Авраама (Колосян 1:15; Приповістей 8:​22, 23, 30; Об’явлення 3:14).

Із змісту знову бачимо, що це правильне розуміння. Євреї хотіли побити Ісуса камінням за те, що Він заявляв що «бачив Авраама», незважаючи на те, що, так як вони казали, Йому ще не сповнилось 50 років (вірш 57). Звичайно, Ісус скаже їм правду про Свій вік. Тому то Він відповів, що «був живий перед народженням Авраама!» (Біблія простою англійською мовою).

«Слово було Богом»

АНГЛІЙСЬКИЙ Переклад короля Якова перекладає Івана 1:1 так: «У почині було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог». Прибічники догмата про Трійцю заявляють, що «Слово» (грецьке, го лоʹгос), яке зійшло на землю як Ісус Христос, було Сам Всемогутній Бог.

Проте, зауважте, що в цьому вірші зміст закладає основу на точне розуміння. Навіть у Перекладі короля Якова каже, «Слово було з Богом» (курсив наш). Хтось, хто є «з» кимсь не може бути тією самою особою. Погоджуючись з цим, Журнал біблійної літератури, редагований єзуїтом Джозефом А. Фітзмаєром, каже, що коли б тлумачилось закінчення того вірша в Івана 1:1 значити Бог з артиклем, який вказує на певну особу, то це «суперечило б попередньому вислову», який каже, що Слово було з Богом.

Також, зауважте, як у інших перекладах перекладається частина цьогу вірша:

1808 р.: «і слово було богом» (Поправлений переклад Нового Завіту, який базується на перекладі архієпископа Ньюкома: поправлений текст [англ.]).

1864 р.: «і бог було слово» (Емфатичний діаглот [англ.], міжрядковий переклад, через Бенджаміна Уїльсона).

1928 р.: «і Слово було божественна істота» (Ла Бібл дю сантенер, Леванжил селон Жан [фран.], через Моріса Гогеля).

1935 р.: «і Слово було божественне» (Біблія — Американський переклад, через Й. М. П. Сміта і Е. Й. Гудспіда).

1946 р.: «з божественного роду було Слово» (Новий Завіт [нім.], через Людвіга Тімма).

1950 р.: «і Слово було богом» (Нового Світу переклад Святого грецького-християнського Письма [англ.]).

1958 р.: «і Слово було як Бог» (Новий Завіт [англ.], через Джеймса Л. Томанека).

1975 р.: «і богом (або, божественного роду) було Слово» (Євангеліє Івана [нім.], через Сігфріда Шульца).

1978 р.: «і богоподібним був Логос» (Євангеліє Івана [нім.], через Йоганнеса Шнайдера).

В Івана 1:1 грецький іменник те·осʹ (бог) знаходиться двічі. Перший стосується Всемогутнього Бога, з Яким Слово було («і Слово [лоʹгос] було з Богом [дериват грецького те·осʹ]»). Перед першим те·осʹ пишеться слово тон, грецький означений артикль, який відділяє певну особу й вказує на точну тотожність, у цьому разі Всемогутнього Бога («і Слово було з [тепер пишеться з означеним артиклем у грецькій й англійській мовах] Богом»).

З другого боку, перед другим словом те·осʹ у Івана 1:1, артикля немає. Отже, дослівний переклад читається так: «і богом було Слово». Однак, багато перекладачів перекладають другий те·осʹ (предикативний іменник) як «божественний», «богоподібний», або «бог». На якій же підставі вони грунтують свої переклади?

У грецькій мові є означений артикль, але неозначеного артикля немає. Тому то, коли предикативний іменник не пишеться з означеним артиклем, то залежачи від змісту, може бути неозначений.

Журнал біблійної літератури (англ.) каже, що вислови «в яких предикат перед дієсловом пишеться без артикля, то основно значать якісність». І так як каже Журнал, це вказує на те, що лоʹгос можна уподібнювати до бога. Про Івана 1:1, Журнал також каже: «Якісність предиката така визначена, що іменник [те·осʹ] не може бути означеного роду».

Отже, Івана 1:1 підкреслює якість Слова, тобто, що Воно було «божественне», «богоподібне», «богом», але не Всемогутнім Богом. Це погоджується з рештою Біблії, яка показує, що Ісус, Який тут називається «Слово» в Його ролі як промовець для Бога, був покірний і підлеглий, посланий на землю Старшим, Всемогутнім Богом.

У Біблії знаходяться багато інших віршів у яких майже всі перекладачі вкладають артикль (неозначений) у тій самій будові грецького речення. Наприклад, у Марка 6:49, коли учні побачили Ісуса ходячого на воді, то англійський Переклад короля Якова каже: «Вони гадали, що це дух [з неозначеним артиклем]». У грецькій мові перед словом «дух» артикля немає. Але, майже в усіх дослівних перекладах Біблії перекладачі додають неозначений артикль, щоб погоджуватися із змістом. Так само, тому що Івана 1:1 показує, що слово було з Богом, то воно не могло бути Богом, але було «бог», або «божественне».

Джозеф Генрі Тейєр, теолог і вчений, який працював при Американському стандартному перекладі Біблії, каже: «Логос було божественне, а не сама божественна Істота». І єзуїт Джон Л. Мак-Кензі написав у Словнику Біблії: «Івана 1:1 слід точно перекладати... „слово було божественною істотою“».

Порушує правило?

ДЕХТО заявляє, що такі переклади порушують правило грецької граматики, видана грецьким вченим Е. С. Колвеллом ще в 1933 р. Колвелл заявляє, що в грецькій мові предикативний іменник «пишеться з [означеним] артиклем, коли в будові речення знаходиться після дієслова; а коли іменник пишеться перед дієсловом, то [означеного] артикля немає». Він мав на думці, що, коли предикативний іменник пишеться перед дієсловом, то його слід розуміти немов його писалось із означеним артиклем. В Івана 1:1 другий іменник (те·осʹ), предикат, пишеться перед дієсловом — «і [те·осʹ] було Слово». Тому то Колвелл заявляє, що Івана 1:1 слід перекладати так: «і Бог [з означеним артиклем] було Слово».

Але, розгляньте тільки два приклади, які знаходяться в Івана 8:44. Там Ісус каже про Диявола: «Він був душогуб» і «неправдомовець [також з неозначеними артиклями в англійськім перекладі]». Так як у Івана 1:1, предикативні іменники («душогуб» і «неправдомовець») пишуться перед дієсловом («був») грецькою мовою. У цьому вірші неозначеного артикля не пишеться перед жодним іменником, тому що в грецькій мові його немає. Але, в більшості перекладів (на англійську мову) додається неозначений артикль «а», тому що грецька граматика і зміст вимагають артикля в цьому реченні. (Також дивіться Марка 11:32; Івана 4:19; 6:70; 9:17; 10:1; 12:6).

Колвелл мусив визнати це відносно предикативного іменника, тому що сказав: «Пишеться неозначений артикль тільки, коли зміст вимагає його». Отже, він сам признає, що, коли зміст вимагає, то перекладачі можуть додавати неозначений артикль перед іменником у такій будові речення.

Чи ж зміст вимагає неозначеного артикля у Івана 1:1? Так, тому що ціла Біблія засвідчує про те, що Ісус не є Всемогутнім Богом. Тому то, в таких випадках, перекладачі мусять звертати великої уваги на зміст, замість на Колвеллове сумнівне правило граматики. Також стає відомо з того, що багато перекладачів дописують неозначений артикль у Івана 1:1 і також у інших віршах, що багато вчених, як також Боже Слово, не погоджуються з цим підробленим правилом.

Конфлікту немає

ЧИ Ж казати, що Ісус Христос є «бог» суперечить вченню Біблії, що є тільки один Бог? Ні, тому що деколи Біблія вживає цей вислів, коли говорить про могутні створіння. У Псалмі 8:6 (8:5, НС) читаємо так: «А проте вчинив Ти його [людину] мало меншим від Бога [єврейське, ʼело·гімʹ; богоподібних, НС]», тобто ангелів. Обороняючи Себе перед євреями, коли вони казали, що Він заявляв Себе бути Богом, Ісус сказав, що «в Законі вживається слово боги, коли йде про тих, до яких Боже Слово промовлялося», тобто, людських суддів (Івана 10:​34, 35, ЄП; Псалом 82:1-6). Сам Сатана називається «богом цієї системи» в 2 Коринтян 4:4, НС.

Ісус є багато вищого становища ніж ангели, недосконалі люди, або Сатана. Тому що ці звуться «богами», могутніми, то певно, можна казати, що Ісус також є «богом». Через Його виняткову позицію відносно Єгови, Ісус є «Бог сильний» (Івана 1:1; Ісаї 9:5 [9:6, НС]).

Але, чи ж вислів «Бог сильний», який пишеться з великої букви, є доказом на те, що Ісус якимсь чином є рівний Богові Єгові? Зовсім ні. Пророцтво Ісаї тільки показує, що це є одно з чотирьох імен, яким Ісус буде зватись, і українською мовою слово Бог пишеться з великої букви. Однак, незважаючи на те, що Ісус називається «сильний», то може бути тільки один «Всемогутній». Казати, що Бог Єгова «Всемогутній» мало б мале значення хіба будуть інші боги меншої або нижчої позиції.

Бюлетень бібліотеки Джона Райлендса в Англії каже, що згідно з католицьким теологом Карлом Ранером, тоді як те·осʹ уживається в таких віршах як Івана 1:1, коли говорить про Христа, то «у жодних цих випадках слово „теос“ не ототожнює Ісуса з Тим, Якого Ім’я в інших віршах Нового Завіту пишеться з артиклем перед „теос“, тобто Всевишнім Богом». І Бюлетень додає: «Коли б письменники Нового Завіту вірили, що віруючим було важливим визнавати Ісуса бути „Богом“, то як же пояснюється майже цілковита відсутність цього віросповідання у Новому Завіті?»

Але, що ж сказати про слова апостола Хоми, який сказав, «Господь мій і Бог мій!» до Ісуса в Івана 20:28? Для Хоми, Ісус був неначе «бог», а головно під такими чудесними обставинами. Декотрі вчені подають думку, що Хома тільки висловлювався під впливом глибокого хвилювання або здивування, і хоч промовив до Ісуса, то дійсно мав Бога на думці. Як би там не було, то Хома не вірив, що Ісус був Всемогутнім Богом, бо сам, а також інші апостоли знали, що Ісус ніколи не заявляв Себе бути Богом але навчав, що тільки Єгова був «єдиним Богом правдивим» (Івана 17:3).

Знов зміст допомагає нам зрозуміти це. Кілька днів раніше воскреслий Ісус сказав Марії Магдалині, щоб вона повідомила всіх учнів: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого!» (Івана 20:17). Незважаючи на те, що Ісус вже був воскреслим могутнім духом, то Єгова таки був Його Богом. Ісус навіть у останній книзі Біблії, після Його прославлення, таки говорив про Єгову як про Свого Бога (Об’явлення 1:5, 6; 3:2, 12).

Тільки три вірші далі після того вислову Хоми, у Івана 20:31, Біблія прояснює цю справу кажучи: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син»,— а не Всемогутній Бог. І це значить «Син» у буквальному значенні, так як споріднення тілесного батька з сином, а не якась таємнича частина триєдиного Божества.

Мусить погоджуватись з Біблією

ДЕХТО заявляє, що кілька інших віршів підтримують Трійцю. Але, ці вірші є подібні до тих, яких ми вже обговорювали, в тім, що, так як пильний перегляд виявляє, вони дійсно не підтримують догмата про Трійцю. Такі вірші тільки є зразком на те, що, коли досліджуємо заявлений доказ на Трійцю, то мусимо запитати себе: Чи тлумачення погоджується з послідовним вченням цілої Біблії — що тільки Бог Єгова є Всемогутній? Якщо ні, то тлумачення мусить бути помилкове.

Також, обов’язково пам’ятати, що немає ані одного так званого «доказового вірша», на те, що Бог, Ісус, і святий дух є частиною якогось таємничого триєдиного Божества. У Біблії немає ані одного вірша, який каже, що цих троє є одної суті, могутності, і вічності. Біблія послідовно виявляє, що Єгова є Всемогутній Бог, і тільки Він Всевишній, Ісус є Його створений Син, а святий дух — Божа активна сила.

[Вставка на сторінці 24]

«Стародавні філософи неправильно користувались [Івана 10:30] доказувати, що Христос є... такої самої істотності з Отцем (Коментарій Євангеліє Івана, Жан Кальвін).

[Вставка на сторінці 27]

Хтось, хто є «з» іншою особою не може бути тією самою особою.

[Вставка на сторінці 28]

«Логос було божественне, а не сама божественна Істота» (Джозеф Генрі Тейєр, дослідник Біблії).

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Ісус молився до Бога, щоб Його учні були «одно», так як Він і Його Отець були «одно».

[Ілюстрація на сторінці 26]

Ісус сказав євреям, що Він не був рівний Богові, кажучи, що Він «нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець».

[Ілюстрації на сторінці 29]

Тому що Біблія каже, що люди, ангели, навіть Сатана є «богами» або могутніми, то вищого Ісуса на небі теж правильно називати «богом».