Проповідування «доброї новини про Ісуса»

1, 2. Як переслідувачі посприяли поширенню доброї новини в I столітті?

ПОЧАЛАСЬ хвиля переслідувань. Савл «намагався знищити збір» (Дії 8:3). Учні втікали, і комусь могло здаватися, що Савлу вдасться знищити всіх послідовників Христа. Однак гоніння християн принесли несподівані результати.

² Учні почали звіщати «добру новину про Боже слово» скрізь, куди втікали від переслідувачів (Дії 8:4). Отже, вороги не зупинили поширення доброї новини. Навпаки, вони мимоволі посприяли тому, що звістку про Царство почули в далеких краях. Як ми побачимо далі, щось подібне відбулось у наші дні.

 3. а) Хто такий Пилип? б) Чому в Самарії майже не проповідували добру новину і що Ісус передрік про цю місцевість?

³ Серед тих, хто втік від переслідувань, був Пилипa (Дії 8:4; дивись рамку «Пилип — “проповідник доброї новини”»). Він пішов у столицю Самарії, в якій майже ніхто не чув доброї новини. Свого часу Ісус наказав апостолам: «Не заходьте в жодне самарійське місто, а йдіть до загублених овець з народу Ізраїля» (Матв. 10:5, 6). Ісус знав, що пізніше Самарія отримає ґрунтовне свідчення. Перед своїм вознесінням він сказав: «Будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8).

 4. Як самаряни відгукнулись на проповідування Пилипа і чим можна пояснити їхній інтерес?

⁴ Пилип зрозумів, що Самарія «готова до жнив» (Ів. 4:35). Звістка, яку він ніс, була для її мешканців наче ковток свіжого повітря. І в цьому немає нічого дивного. Юдеї не спілкувалися з самарянами, навіть зневажали їх. Натомість християни проповідували добру новину, яка не поділяла людей на вищих і нижчих і цим дуже відрізнялась від того, чого навчали безсердечні фарисеї. Ревно й безсторонньо проповідуючи самарянам, Пилип показав, що не має до них упередження. Тож зрозуміло, чому в Самарії «натовпи людей дуже уважно слухали Пилипа» (Дії 8:6).

 5—7. Як переслідування сприяло поширенню доброї новини? Наведи приклади.

⁵ Сьогодні, як і в I столітті, переслідування не зупиняють християн. Ув’язнюючи та відправляючи їх у заслання, вороги лише сприяли поширенню звістки про Царство. Наприклад, під час Другої світової війни Свідки Єгови проповідували в нацистських концтаборах. Один єврей, який познайомився зі Свідками в концтаборі, розповів: «Сила духу ув’язнених Свідків Єгови була для мене доказом того, що їхня віра ґрунтується на Святому Письмі; і я теж став Свідком».

⁶ Іноді навіть переслідувачі позитивно відгукувались на добру новину. Про це свідчить такий приклад. Брат на ім’я Франц Деш, якого перевели у концтабір Гузен в Австрії, вивчав Біблію з офіцером СС. Через багато років ці чоловіки зустрілися на конгресі. Тільки уяви собі їхню радість! Тепер вони обоє були вісниками доброї новини.

⁷ Коли через переслідування християни втікають до інших країн, вони не перестають проповідувати. У 1970-х роках малавійські Свідки втекли до Мозамбіку. Вони ревно проповідували в цій країні навіть тоді, коли там теж почалися утиски. «Щоправда, за проповідування декого неодноразово арештовували,— говорить Франціско Коана.— Усе ж багато людей відгукувалось на звістку про Царство, і ми були впевнені, що Бог допомагає нам, як він допомагав християнам у I сторіччі».

 8. Як політичні та економічні зміни вплинули на працю проповідування?

⁸ Звичайно, християнські збори ростуть не лише через переслідування. Останнім часом політичні та економічні зміни у світі відкрили можливість проповідувати звістку про Царство людям багатьох національностей. З країн, що потерпають через економічні труднощі чи війни, дехто переселяється в інші країни і там починає вивчати Біблію. Завдяки напливу біженців утворилися території для проповідування іноземними мовами. Чи ти намагаєшся проповідувати людям «з усіх націй, племен, народів та мов» у своїй місцевості? (Об’яв. 7:9).

 9. Хто такий Симон і чому Пилип справив на нього велике враження?

⁹ У Самарії Пилип зробив багато чуд. Наприклад, він зціляв людей від різних недуг і навіть виганяв демонів (Дії 8:6—8). На одного чоловіка чудотворні дари Пилипа справили особливе враження. Ним був Симон — маг, якого дуже поважали і про якого говорили: «Цей чоловік — Божа сила». Побачивши в чудах, які виконував Пилип, справжню Божу силу, Симон став віруючим (Дії 8:9—13). Однак пізніше виявилось, що його спонуки були не до кінця безкорисливими.

10. а) З якою метою Петро та Іван прийшли в Самарію? б) Що зробив Симон, коли нові учні стали отримували святий дух?

¹⁰ Коли апостоли почули, що в Самарії стає дедалі більше учнів, вони послали туди Петра та Івана. (Дивись рамку «Петро використовує “ключі” від Царства».) У Самарії апостоли клали руки на нових учнів, після чого ті отримували святий духb. Симон був у захопленні. «Наділіть і мене такою владою,— сказав він,— щоб кожна людина, на яку я покладу руки, отримувала святий дух». Симон навіть запропонував апостолам гроші, щоб купити цей священний дар (Дії 8:14—19).

11. Яку пораду Петро дав Симону і що той зробив?

¹¹ Петро прямо сказав Симону: «Нехай твоє срібло згине разом з тобою, бо ти думав, що зможеш отримати дар Божий за гроші! Не маєш ти жодної участі в цій справі, бо бачить Бог, що твоє серце нещире». Апостол порадив Симону покаятися та молитись про прощення. «Благай Єгову,— сказав Петро,— щоб, коли можливо, він простив тебе за лихий намір твого серця». Очевидно, Симон не був поганою людиною, але в цій ситуації повівся неправильно. Тож він попросив апостолів: «Моліться за мене і благайте Єгову, аби нічого з того, що ви сказали, зі мною не трапилось» (Дії 8:20—24).

12. Що таке симонія і наскільки вона поширена в загальновизнаному християнстві?

¹² У словах Петра міститься пересторога для сучасних християн. З цієї біблійної розповіді походить слово «симонія», яким стали називати купівлю або продаж релігійних посад. Історія свідчить, що симонія надзвичайно поширена у відступницькому християнстві. У дев’ятому виданні «Британської енциклопедії» (1878) сказано: «З історії папських конклавівc видно, що жодні вибори не обійшлися без симонії, і дуже часто на конклавах траплялися випадки найгрубішої, найбезсоромнішої і найочевиднішої симонії».

13. Що означає цуратися симонії?

¹³ Правдиві християни цураються симонії. Наприклад, вони не осипають надмірною хвалою чи щедрими подарунками братів, які мають владу наділяти вісників теократичними обов’язками. Ці брати зі свого боку не повинні виявляти особливої прихильності до заможних осіб. Усім Божим слугам потрібно поводитися «як менші», терпеливо чекаючи на те чи інше призначення від Єгови (Луки 9:48). У Божій організації немає місця тим, хто намагається «шукати собі слави» (Присл. 25:27).

14, 15. а) Хто такий ефіопський вельможа і як Пилип зустрівся з ним? б) Як вельможа відгукнувся на проповідування Пилипа і чому його хрещення не можна вважати поспішним вчинком? (Дивись примітку.)

¹⁴ Ангел Єгови наказав Пилипу піти до дороги, що спускається з Єрусалима до Гази. Спочатку цей наказ міг здивувати Пилипа. Але все стало зрозуміло, коли він побачив ефіопського вельможу, який «читав уголос пророка Ісаю». (Дивись рамку «Скопець чи вельможа?».) Дух Єгови спонукав Пилипа наздогнати колісницю. «Скажи, ти розумієш, що читаєш?» — запитав Пилип, підбігши до колісниці. «Хіба я можу зрозуміти,— відповів вельможа,— якщо ніхто мені не пояснить?» (Дії 8:26—31).

¹⁵ Ефіопський вельможа запросив Пилипа сісти поряд з ним у колісниці. Можна лише уявити, яку цікаву розмову вони мали. Довгий час біблійне пророцтво про те, хто був «ягням» або «слугою», залишалось таємницею (Ісаї 53:1—12). Пилип пояснив вельможі, що воно сповнилось на Ісусі Христі. Тоді цей ефіоп (він був юдейським прозелітом) прийняв таке ж рішення, як і ті, хто охрестився в день П’ятидесятниці 33 року н. е. «Поглянь, ось вода! — сказав він Пилипу.— Що заважає мені охреститись?» Пилип відразу охрестив цього чоловікаd. (Дивись рамку «Хрещення у воді».) Потім дух Єгови скерував Пилипа в Ашдод, де він продовжував звіщати добру новину (Дії 8:32—40).

16, 17. Яку роль у праці проповідування відіграють ангели?

¹⁶ Сьогодні християни зайняті тією ж справою, що й Пилип. Часто вони проповідують про Царство неформально, скажімо, під час подорожей. Не раз вони переконуються, що їхні зустрічі зі щирими людьми — це не просто збіг обставин. У Біблії сказано, що в праці проповідування беруть участь ангели. Вони керують справами так, щоб добра новина звіщалась «кожній нації, племені, мові та народу» (Об’яв. 14:6). Про це передрікав Ісус. У своєму прикладі про пшеницю і бур’яни він сказав, що в час жнив — у період завершення цього віку — женцями будуть ангели. Далі Ісус пояснив, що ці духовні створіння «позбирають у його Царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня» (Матв. 13:37—41). Також ангели мали позбирати спадкоємців небесного Царства, а пізніше й «великий натовп» з «інших овець», яких Єгова хоче привести до своєї організації (Об’яв. 7:9; Ів. 6:44, 65; 10:16).

¹⁷ Іноді люди, яким ми проповідуємо, кажуть, що вони молилися про Божу допомогу. Це є ще одним доказом того, що з нами співпрацюють ангели. Розгляньмо приклад. Якось двоє сестер пішли в служіння з малим хлопчиком. Коли вони вже хотіли закінчити проповідування, хлопчик наполіг на тому, щоб зайти ще в один дім. Він підійшов до будинку та постукав у двері. Відкрила молода жінка. На подив сестер, вона сказала, що тільки-но молилася, аби хтось допоміг їй зрозуміти Біблію. Свідки розпочали з нею біблійне вивчення.

18. Чому ми не хочемо легковажити працею проповідування?

¹⁸ Усі, хто належить до християнського збору, мають велику честь — разом з ангелами брати участь у проповідницькій праці, яка сьогодні проводиться в небувалих масштабах. Не легковаж цим дорученням. Докладай усіх зусиль, щоб проголошувати «добру новину про Ісуса». Будь упевнений: ця праця приноситиме тобі багато радості (Дії 8:35).