Гонитель бачить велике світло

САВЛ кипів люттю на послідовників Ісуса. На його думку, переслідувань, котрих уже зазнала ця група (включаючи каменування Степана), було мало, тож він шукав можливостей посилити репресії. «Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму» (Дії 9:1, 2).

По дорозі в Дамаск Савл, певно, думав, як би найефективніше виконати свою місію. Повноваження, надані йому первосвящеником, мали гарантувати співпрацю з боку провідників великої юдейської громади того міста. Йому потрібна буде їхня допомога.

Очевидно, чим ближче Савл був до мети, тим більше він відчував внутрішнє збудження. Подорож з Єрусалима до Дамаска, відстань між якими становить понад 220 кілометрів, тривала для подорожніх сім-вісім днів і була досить виснажливою. Аж ось, близько полудня, навколо Савла несподівано засяяло світло, яскравіше від сонячного, і він упав на землю. Тоді він почув голос, що говорив по-єврейськи: «Савле, Савле,— чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку». «Хто Ти, Господи?» — запитав Савл. «Я Ісус, що Його переслідуєш ти,— почув він у відповідь.— Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з’явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю». «Що я, Господи, маю робити?» — запитав Савл. «Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити» (Дії 9:3—6; 22:6—10; 26:13—17).

Люди, котрі йшли з Савлом, чули голос, але не бачили, хто говорив, і не зрозуміли, що саме було сказано. Оскільки світло було надзвичайно яскраве, то Савл, коли підвівся, нічого не бачив, і його мусили вести за руку. «Три дні невидющий він був, і не їв, і не пив» (Дії 9:7—9; 22:11).

Три дні роздумів

Савла гостинно прийняв Юда, котрий жив на вулиці Простійa (Дії 9:11). Ця вулиця, що по-арабськи називається Дарб аль-Мустакім, і донині є однією з головних доріг Дамаска. Уявіть собі, скільки всього передумав Савл, поки був у домі в Юди. Через пригоду в дорозі він не тільки втратив зір, але й пережив величезне потрясіння. Тепер надійшов час обдумати, як усе це мало вплинути на його подальше життя.

Гонитель опинився перед фактом, котрий він раніше відкидав як абсурдний. Розп’ятий Господь Ісус Христос —‘погорджений і покинутий людьми’ чоловік, якого засудив найвищий юдейський орган влади,— тепер живий. Більш того, він мав Боже схвалення і стояв по його правиці в «неприступному світлі»! Ісус справді був Месією. Степан та інші справді мали рацію (Ісаї 53:3; Дії 7:56; 1 Тимофія 6:16). Савл явно помилявся, адже Ісус показав, що стоїть по стороні саме тих людей, котрих Савл переслідував! Як перед лицем таких очевидних фактів Савл міг далі «бити ногою колючку»? Навіть упертий бик згодом починає йти в тому напрямку, куди його скеровує хазяїн. Отже, відмовляючись діяти згідно з Ісусовими спонуканнями, Савл шкодив би самому собі.

Оскільки Ісус був Месією, то Бог не міг його засуджувати. А втім, Єгова допустив, аби він зазнав украй ганебної смерті та потрапив під вирок Закону, який проголошував: «Повішений — Боже прокляття» (Повторення Закону 21:23). Ісус помер, висячи на стовпі мук. Він був проклятий не за власні гріхи, адже він був безгрішний, а за гріховність людства. Пізніше Савл пояснив: «А всі ті, хто на діла Закону покладаються,— вони під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!» А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно... Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Галатів 3:10—13).

Ісусова жертва мала викупну цінність. Прийнявши цю жертву, Єгова, так би мовити, прибив Закон з його прокляттям до стовпа. Усвідомивши цей факт, Савл міг сприйняти стовп мук, котрий був «для юдеїв згіршенням», як «Божу мудрість» (1 Коринтян 1:18—25; Колосян 2:14). Отже, якщо спасіння можна було отримати не на підставі вчинків Закону, а через вияв Божої незаслуженої ласки до таких грішників, як сам Савл, то все вказувало на те, що спасіння могли також отримати люди, котрі ніколи не були під Законом. Власне до них, язичників, Ісус і посилав Савла (Ефесян 3:3—7).

Не можна з упевненістю сказати, скільки з усього цього Савл зрозумів під час навернення. З часом Ісус мав знову пояснювати йому суть його місії до інших народів, можливо навіть не раз. Крім того, перш ніж Савл під божественним натхненням усе це записав, пройшло чимало років (Дії 22:17—21; Галатів 1:15—18; 2:1, 2). Але подальші вказівки від свого нового Господа Савл отримав буквально через кілька днів.

Прихід Ананія

Після того як Ісус з’явився Савлові, він також з’явився Ананію та сказав: «Піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий» (Дії 9:11, 12).

Оскільки Ананій багато чого чув про Савла, цілком зрозуміло, що Ісусові слова його дуже здивували. Він сказав: «Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в’язати усіх, хто кличе Ім’я Твоє». Проте Ісус відповів Ананію: «Іди, бо для Мене — посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля» (Дії 9:13—15).

Маючи таке запевнення, Ананій пішов за адресою, яку дав Ісус. Він знайшов Савла, привітав його, а тоді поклав на нього руки. «І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став». Тепер Савл був готовий слухати. Слова Ананія підтвердили те, що він, очевидно, і сам зрозумів зі слів Ісуса: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув! А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його». Як зреагував на це Савл? Він «вставши, охристився, і, прийнявши поживу, на силах зміцнів» (Дії 9:17—19; 22:12—16).

Виконавши своє доручення, вірний Ананій зникає з біблійної оповіді так само несподівано, як і з’явився; більше про нього немає ані згадки. Але Савл викликає величезне здивування серед усіх, хто про нього чув! Колишній гонитель, який прийшов до Дамаска, аби арештувати учнів Ісуса, почав проповідувати в синагогах і доводити, що Ісус — то Христос (Дії 9:20—22).

«Апостол поганів»

Подія, яка сталася з Савлом по дорозі в Дамаск, повернула шляхи цього гонителя в цілком протилежному напрямку. Збагнувши, хто насправді є Месією, Савл міг тепер застосувати багато понять та пророцтв з Єврейських Писань до Ісуса. Усвідомлення того, що Ісус з’явився йому, ‘досягнув його’ та призначив його «апостолом поганів», докорінно змінило ціле його життя (Филип’ян 3:12; Римлян 11:13). Тепер, будучи апостолом Павлом, він мав привілей і можливість не лише змінити позосталі роки свого життя на землі, але й вплинути на біг усієї християнської історії.

Через багато років, коли певні особи почали піддавати сумніву Павлове апостольство, він захищав свою владу, посилаючись на подію, що сталася по дорозі в Дамаск. «Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого?»,— запитував він. Згадавши про те, що воскреслий Ісус з’являвся різним учням, Савл (Павло) написав: «А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові» (1 Коринтян 9:1; 15:8). Отримавши видіння небесної слави Ісуса, Савл, так би мовити, удостоївся честі народитися, тобто воскреснути, до духовного життя раніше призначеного часу.

Савл був вдячний за цей привілей і з усіх сил намагався жити так, аби бути гідним його. Він писав: «Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та... благодать [Божа], що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх [інших апостолів]» (1 Коринтян 15:9, 10).

Можливо, ви досі пам’ятаєте, як, подібно до Савла, в певний момент усвідомили одну важливу річ: аби отримати Божу ласку, необхідно дещо змінити в своїх закоренілих релігійних поглядах. І ви, безумовно, були дуже вдячні за те, що Єгова допоміг вам осягнути правду. Коли Савл побачив світло та усвідомив, чого від нього вимагалось, то без зволікань почав діяти. І він продовжував діяти з такою ж ревністю і рішучістю до кінця свого життя на землі. Який же чудовий приклад для всіх, хто прагне мати ласку Єгови сьогодні!

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 27]

Вулиця Проста у Дамаску сьогодні.

[Відомості про джерело]

Photo by ROLOC Color Slides