Савл. Його колишні друзі та вороги

САВЛ, знаний пізніше як апостол Павло, вперше повертався до Єрусалима після свого навернення на християнствоa. Це, мабуть, було пов’язане з деякими побоюваннями. Савл полишив місто три роки до того. Чому? Тоді він погрожував Ісусовим учням, палаючи прагненням винищити їх. У нього був дозвіл заарештовувати всіх учнів, яких він знайде в Дамаску (Дії 9:1, 2; Галатів 1:18).

Коли ж Савл став християнином, він сміливо визнавав, що вірить у воскреслого Месію. Тому юдеї в Дамаску хотіли вбити його (Дії 9:19—25). Чи міг він сподіватися теплого прийому від колишніх друзів-юдеїв у Єрусалимі? Для Павла більше значення мало те, щоб заприязнитися в Єрусалимі з послідовниками Христа. А це не було легко.

У Дії 9:26 сказано: «Після того Савл прибув в Єрусалим. Там він намагався приєднатись до учнів, але всі його боялися, бо не могли повірити, що він став учнем». І це зрозуміло. Адже перед тим його знали як безжалісного гонителя. Його твердження про те, що він християнин, могли видаватись хитрістю, за допомогою якої він збирався проникнути в збір. Тому християни в Єрусалимі хотіли триматися від нього подалі.

А втім, хтось таки допоміг Савлу. Біблія каже, що Варнава привів цього колишнього гонителя «до апостолів», очевидно, до Петра (Кифи) та Якова, Господнього брата. Варнава розповів їм про чудесне навернення Савла і його проповідування в Дамаску (Дії 9:27; Галатів 1:18, 19). Біблія не пояснює, чому Варнава повірив Савлу. Можливо, вони були знайомі, і це спонукало Варнаву перевірити Савла та засвідчити щирість цього чоловіка. А може, Варнава спілкувався з деякими християнами в Дамаску і дізнався від них про його навернення. Хоч би як там було, Варнава розвіяв підозри щодо Савла. Зрештою Савл пробув з апостолом Петром п’ятнадцять днів.

П’ятнадцять днів з Петром

Савл отримав доручення від самого Ісуса. Тож йому не потрібно було дозволу від людей, як він зазначив у Листі до галатів (Галатів 1:11, 12). Безсумнівно, Савл усвідомлював, наскільки важливо бути добре обізнаним зі служінням Ісуса. Чудовою нагодою для цього стало спілкування Савла з Петром (Луки 24:12; 1 Коринфян 15:3—8). Савл мав багато чого довідатися від Петра та Якова. Вони ж хотіли дізнатися про його видіння і доручення.

Втеча від колишніх друзів

Степана названо першим християнським мучеником. Ті, хто раніше сперечався з ним, були «з так званої Синагоги вільновідпущених, а також жителями Кире́ни, Александрії, Кілікı́ї та Азії». Тепер Савл «вів жваві обговорення з грекомовними юдеями», тобто елліністами, проповідуючи їм зі сміливістю. Якою була їхня реакція? Вони хотіли його вбити (Дії 6:9; 9:28, 29).

Зрозуміло, що Савл прагнув пояснити колишнім друзям докорінну зміну у своєму житті і намагався розповісти їм про Месію. Але ці єврейські елліністи відповіли злістю і вважали Савла зрадником.

Чи розумів Савл, в якій небезпеці він опинився? Коли Савл молився в храмі, у видінні він побачив Ісуса, який сказав йому: «Поквапся і швидко вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про мене». Савл відповів: «Господи, вони добре знають, що я кидав у в’язниці тих, хто вірив у тебе, та сік їх різками по синагогах. До того ж, коли проливалась кров Степана, твого свідка, я сам схвалював це» (Дії 22:17—20).

З відповіді Савла дехто робить висновок, що він визнавав небезпеку. Інші думають, що він мав на увазі ось що: «Я був гонителем, як і вони, і їм відомо про це. Безперечно, вони повинні серйозно сприйняти моє навернення. Може, я допоможу їм зрозуміти правду». Однак Ісус знав, що ті юдеї не зважатимуть на свідчення «відступника». Він сказав Савлу: «Йди, бо я збираюсь послати тебе в далеку дорогу до інших народів» (Дії 22:21, 22).

Побачивши небезпеку, співхристияни поспішили провести Савла до порту Кеса́рії. Вони відправили його в 500-кілометрову подорож до його рідного міста, Тарса (Дії 9:30). Пройшло кілька років, перш ніж Савл знову прибув у Єрусалим.

Поспішне відправлення Савла, мабуть, послужило захистом для християнського збору. Присутність колишнього гонителя була потенційно небезпечною. Після того як Савл відплив, «для збору по цілій Юдеї, Галілеї та Самарії настав час спокою, і збір зміцнявся. Оскільки ж цілий збір ходив у страху Єгови, отримуючи потіху через святий дух, то число віруючих постійно зростало» (Дії 9:31).

Виявляймо обережність

Сьогодні, як і в I столітті, можуть існувати ситуації, в яких доцільно виявляти обережність. Ми не маємо причин бути надмірно підозрілими до незнайомців. Але іноді безсовісні особи намагаються використовувати служителів Єгови в особистих цілях чи з наміром зашкодити збору. Тому ми стараємось бути проникливими, щоб не стати жертвою обманщиків (Приповістей 3:27; 2 Тимофія 3:13).

Погляд Савла на проповідування в Єрусалимі показує, як ще християни можуть виявляти обережність. Свідчення в певних околицях чи деяким особам, у тому числі колишнім друзям, може становити небезпеку — фізичну, духовну і навіть моральну. Доречно вживати відповідних застережних заходів, скажімо, бути розбірливими стосовно часу і місця служіння (Приповістей 22:3; Матвія 10:16).

Ми можемо бути певними, що добра новина про Боже Царство буде проповідувана перед тим, як прийде кінець цьому злому світові. Який же гарний приклад подав Савл, «сміливо звіщаючи про Господнє ім’я» колишнім друзям і ворогам! (Дії 9:28).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Повернувшись у Єрусалим, Савл сміливо свідчив грекомовним юдеям.