Натхнений взірець християнської місіонерської праці
«Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1 КОРИНТЯН 11:1).
1. Яким чином Ісус подав своїм послідовникам визначний приклад? (Филип’ян 2:5-9).
ЯКИЙ же визначний приклад подав своїм учням Ісус! Він з радістю залишив свою небесну славу і зійшов на землю, щоб жити серед грішних людей. Він погодився знести великі страждання задля спасіння людства і, що більш важливо, для освячення імені свого небесного Отця (Івана 3:16; 17:4). На суді відносно свого життя Ісус сміливо заявив: «Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду» (Івана 18:37).
2. Чому воскреслий Ісус міг наказати своїм учням продовжувати роботу, яку він почав?
2 Перед своєю смертю Ісус добре навчив своїх учнів, так що вони могли продовжувати працю свідчення правди про Царство (Матвія 10:5-23; Луки 10:1-16). Таким чином, після свого воскресіння Ісус міг дати такий наказ: «Ідіть отже, і зробіть учнями всі народи [людей усіх народів, НС]: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Св’ятого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:19, 20, Хоменко).
3. Як поширювалася робота роблення учнів, але в яких місцевостях вона в основному зосереджувалася?
3 Протягом наступних трьох з половиною років Ісусові учні слухалися цього наказу, але обмежили свою роботу роблення учнів іудеями, іудейськими прозелітами та обрізаними самарянами. Потім, у 36 р. н. е., Бог наказав, щоб добра новина проповідувалася необрізаному чоловікові Корнилієві та його домашнім. Протягом наступних десяти років до християнського збору було приєднано й інших неєвреїв. Однак здається, що в більшості своїй робота була обмежена східним побережжям Середземного моря (Дії 10:24, 44-48; 11:19-21).
4. Яка визначна подія сталася близько 47—48 рр. н. е?
4 Потрібно було якось спонукати християн робити учнів з євреїв і неєвреїв на більш віддалених територіях. Отже, близько 47—48 року н. е. старійшини збору в Антіохії Сірійській отримали таку божественну вістку: «Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!» (Дії 13:2). Зауважте, що Павло був тоді знаний під своїм первісним ім’ям — Савл. Зауважте також, що Бог спочатку назвав Варнаву, а потім Павла, можливо, через те, що в той час Варнава вважався старшим.
5. Чому опис місіонерської подорожі Павла й Варнави є дуже цінним для сьогоднішніх християн?
5 Детальний опис місіонерської подорожі Павла й Варнави є великим підбадьоренням для Свідків Єгови, особливо для місіонерів і піонерів, які виїхали зі своїх рідних місцевостей, щоб служити Богові в інших країнах. Окрім цього, перегляд 13 і 14 розділів книги Дії апостолів, без сумніву, спонукає більше осіб наслідувати Павла й Варнаву, а також розширити свою участь у важливій праці роблення учнів.
Острів Кіпр
6. Який приклад подали місіонери на Кіпрі?
6 Не відкладаючи справи, місіонери попливли з Сірійського порту Селевкія до Кіпру. Прибувши до Саламіну, вони не відволікалися, а «звіщали... Слово Боже по синагогах юдейських». Наслідуючи Ісусів приклад, вони не тільки влаштувалися в тому місці, чекаючи, щоб жителі острова приходили до них. Навпаки, вони перейшли, працюючи, «ввесь острів». Кіпр — це великий острів, і оскільки вони перейшли його у найбільшій його частині, їм потрібно було багато ходити і часто змінювати житло (Дії 13:5, 6).
7. (а) Яка надзвичайна подія сталася у місті Паф? (б) До якого складу думок заохочує нас цей опис?
7 Під кінець свого перебування на острові ці чоловіки були винагороджені чудовою пригодою у місті Паф. Правитель острова Сергій-Павло послухав їхню звістку й «увірував» (Дії 13:7, 12). Пізніше Павло писав: «Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних» (1 Коринтян 1:26, Хоменко). Проте Сергій-Павло був серед сильних, які відгукнулися на правду. Цей випадок, а також слова в 1 Тимофія 2:1-4, повинні заохочувати усіх, особливо місіонерів, бути рішучими щодо свідчення представникам влади. Деколи представники влади дуже допомагали Божим слугам (Неемії 2:4-8).
8. (а) Яка зміна у взаємовідносинах між Варнавою та Павлом з’явилася у цей час? (б) У якому відношенні Варнава був хорошим прикладом?
8 Під впливом духа Єгови Павло відіграв головну роль у наверненні Сергія-Павла (Дії 13:8-12). Також здається, що з цього часу Павло взяв провід. (Порівняйте Дії 13:7 з Дії 13:15, 16, 43). Це було в гармонії з божественним дорученням, яке отримав Павло у час свого навернення (Дії 9:15). Можливо, така зміна була випробовуванням покірності Варнави. Але, замість того щоб сприйняти цю зміну як особисту образу, Варнава, очевидно, жив згідно зі своїм іменем, яке означає «син потіхи» і вірно підтримував Павла під час місіонерської подорожі, а також пізніше, коли деякі єврейські християни ставили під сумнів їхнє служіння необрізаним неєвреям (Дії 15:1, 2). Який чудовий приклад для усіх нас, включаючи мешканців місіонерських домів та домів Бетель! Ми повинні завжди бути готовими приймати теократичні вказівки і повністю підтримувати осіб, призначених брати провід серед нас (Євреїв 13:17).
Малоазіатське нагір’я
9. Чого ми вчимося з готовності Павла й Варнави подорожувати до Антіохії Пісідійської?
9 Після Кіпру Павло з Варнавою попливли на північ до Азії. З невідомих причин місіонери не залишилися в прибережних районах, а почали довгу й небезпечну подорож довжиною 180 кілометрів до Антіохії Пісідійської, розташованої в центрі Малоазіатського нагір’я. Для цього потрібно було перебратися через гірський перевал і зійти в долину, розташовану на висоті 1100 метрів над рівнем моря. Дослідник Біблії Дж. С. Гаусен говорить: «Мешканці цих гір, що відділяють нагір’я... від долин на південному побережжі, були горезвісними протягом усіх періодів античної історії за свої беззаконні, мародерські звичаї». Окрім цього, місіонерів зустріла небезпека з боку стихії. «Жоден район Малої Азії,— говорить Гаусен,— не відзначається такими «потопами», як гірська частина Пісідії, де річки виплюскуються просто з підніжжя стрімких скель та бурхливо несуть свої води крізь вузькі ущелини». Ці деталі допомагають нам уявити собі подорож, яку місіонери були готові почати заради поширення доброї новини (2 Коринтян 11:26). Так само й сьогодні багато слуг Єгови безстрашно зустрічають усякі перешкоди, щоб донести до людей добру новину.
10, 11. (а) Як Павло тримався питань, в яких вони погоджувалися зі слухачами? (б) Чому звістка про терпіння Месії, очевидно, вразила багатьох євреїв? (в) Яке спасіння пропонував своїм слухачам Павло?
10 Оскільки в Антіохії Пісідійській була єврейська синагога, місіонери пішли спершу туди, щоб дати можливість прийняти добру новину людям, найбільш знайомим з Божим Словом. Павлові дали слово, і він по-мистецьки виголосив публічну промову. Під час промови він тримався питань, в яких вони погоджувалися з євреями і прозелітами, що знаходилися серед слухачів (Дії 13:13-16, 26). Після вступу Павло зробив перегляд яскравої історії євреїв, нагадавши, що Єгова вибрав їхніх прабатьків, визволив їх з Єгипту і допоміг перемогти мешканців обітованої землі. Потім Павло зупинився на Божих стосунках з Давидом. Така інформація припала до серця євреям першого століття, тому що вони чекали, щоб Бог настановив одного з нащадків Давида спасителем і вічним правителем. І в цьому місці Павло сміливо оголосив: «За обітницею, із його [Давидового] насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві» (Дії 13:17-23).
11 Але багато євреїв чекали на войовничого героя, який би визволив їх від римського панування і поставив би єврейський народ над усіма іншими. Їх, без сумніву, вразила звістка Павла, що Месія був виданий їхніми релігійними провідниками на страту. «Але Бог воскресив Його з мертвих»,— впевнено заявив Павло. В кінці своєї промови він показав слухачам, що вони можуть отримати чудове спасіння. «Отже... хай відомо вам буде,— сказав він,— що прощення гріхів через Нього звіщається вам. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий». Закінчуючи промову, Павло спонукав слухачів не ставати такими, як ті, про яких Бог передбачив, що вони знехтують чудовим спасінням, яке він зробив можливим (Дії 13:30-41).
12. Який був результат Павлової промови і до чого це повинно підбадьорювати нас?
12 Чудова біблійна промова! Якою ж була реакція слухачів? «Багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою» (Дії 13:43). Яке підбадьорення для нас! Стараймося теж робити усе, що в наших силах, щоб якнайкраще викладати правду чи то в публічному служінні, чи даючи коментарі і виголошуючи промови на зібраннях у своїх зборах (1 Тимофія 4:13-16).
13. Чому місіонери були змушені залишити Антіохію Пісідійську і які питання виникають щодо нових учнів?
13 Новозацікавлені особи в Антіохії Пісідійській не могли тримати цю добру новину тільки для себе. В результаті цього, «в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова». Незабаром вістка вийшла за межі міста. В дійсності «ширилось Слово Господнє по цілій країні» (Дії 13:44, 49). Замість того щоб радіти з цього приводу, заздрісні євреї вигнали їх з міста (Дії 13:45, 50). Як це вплинуло на нових учнів? Чи вони знеохотилися, чи відмовилися від науки?
14. Чому противники не могли припинити роботу, яку почали місіонери, і чого це вчить нас?
14 Ні, тому що це була Божа справа. Місіонери теж заклали міцну основу віри у воскреслого Господа Ісуса Христа. Очевидно, що нові учні вважали своїм головою Христа, а не місіонерів. Ми читаємо, що вони «сповнялися радістю і Духа Святого» (Дії 13:52, Деркач). Це теж служить великим підбадьоренням для місіонерів та інших осіб, які беруть участь у справі роблення учнів сьогодні. Якщо ми скромно і наполегливо виконуємо свою роботу, Єгова Бог та Ісус Христос благословлятимуть наше служіння (1 Коринтян 3:9).
Іконія, Лістра і Дервія
15. Якого способу дій притримувалися місіонери в Іконії і з яким результатом?
15 Тепер Павло й Варнава вирушили в подорож довжиною близько 140 кілометрів на південний схід до наступного міста — Іконії. Страх переслідування не стримував їх від таких самих дій, як у Антіохії. У Біблії говориться, що в результаті цього «багато з іудеїв і еллінів увірували» (Дії 14:1, Деркач). І знову євреї, які не прийняли доброї новини, чинили опір. Але місіонери витримали і провели досить часу в Іконії, допомагаючи новим учням. Тоді, дізнавшись, що їхні іудейські противники збираються вкаменувати їх, Павло й Варнава повелися мудро, коли втекли до наступної території: «Лістри та Дервії, та в околиці їхні» (Дії 14:2-6).
16, 17. (а) Що трапилося Павлові у Лістрі? (б) Як на молодого чоловіка з Лістри вплинув спосіб, в який Бог поводився з Павлом?
16 Вони зі сміливістю «Євангелію... звіщали» на цій новій, зовсім неопрацьованій території (Дії 14:7). Коли іудеї з Антіохії Пісідійської та з Іконії дізналися про це, прийшли до Лістри й підбурювали натовп вкаменувати Павла. Павло не зміг втекти і його вкаменували, так що противники були впевнені, що він мертвий. Тоді вони витягли його за межі міста (Дії 14:19).
17 Чи можете собі уявити, яким горем це було для нових учнів? Але сталося чудо — коли вони підійшли до Павла, він піднявся на ноги! Біблія не говорить, чи був серед цих нових учнів молодий християнин на ім’я Тимофій. Але ясно, що він чув про те, як Бог поводився з Павлом, і це справило на хлопця незабутнє враження. Павло писав у своєму Другому посланні до Тимофія: «Ти ж наслідував мене у вченні, житті... у стражданнях, які спіткали мене в Антіохії, в Іконії, в Лістрі. Яких лише переслідувань не переніс я на собі, але від усіх Господь визволив мене» (2 Тимофія 3:10, 11, Деркач). Рік чи два після того, як Павла вкаменували, він повернувся до Лістри і побачив, що молодий Тимофій був зразковим християнином і що «про нього добре свідчили брати, які були в Лістрі та Іконії» (Дії 16:1, 2, Деркач). Отже, Павло взяв його з собою в подорож. Це допомогло Тимофієві вирости духовно, і з часом він досягнув такої кваліфікації, що Павло послав його відвідувати різні збори (Филип’ян 2:19, 20; 1 Тимофія 1:3). Запопадливі Божі слуги мають і сьогодні чудовий вплив на молодих осіб, багато з яких стануть теж цінними Божими слугами, такими як Тимофій.
18. (а) Що трапилося місіонерам у Дервії? (б) Яка нагода з’явилася тепер перед ними, але який спосіб дій вони вибрали?
18 Вранці наступного дня після того, як Павло врятувався від смерті у Лістрі, він вирушив з Варнавою до Дервії. Цього разу противники не слідували за ними і, як говориться в Біблії, «учнів багато придбали» (Дії 14:20, 21). Започаткувавши збір у Дервії, Павло й Варнава мусили прийняти рішення. З Дервії до Тарса була уторована дорога, побудована римлянами. З Тарса було дуже близько до Антіохії Сірійської. Можливо, що це був найкращий спосіб повернутися і місіонери могли б вважати, що вони заслужили на відпочинок. Отже, наслідуючи Господа, Павло й Варнава відчували, що існує більша потреба (Марка 6:31-34).
Довершення Божої праці
19, 20. (а) Як Єгова поблагословив місіонерів за те, що вони повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії? (б) Чого це вчить сьогоднішніх людей Єгови?
19 Замість того, щоб якнайближчим шляхом вирушити додому, місіонери мужньо повернулися і повторно відвідали ті самі міста, де їхнє життя було в небезпеці. Чи благословив їх Єгова за цю несамолюбну турботу про нових овець? Так, бо у Біблії говориться, що вони мали успіх, коли «підкріпляли серця учнів і заохочували твердо триматись віри». Вони мали підстави сказати новим учням, що «через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже» (Дії 14:21, 22, Укр. Катол. Ун-т). Павло й Варнава пригадали їм також про їхнє покликання як співспадкоємців прийдешнього Божого Царства. Сьогодні ми теж повинні підбадьорювати нових учнів подібним способом. Ми можемо підкріпити їхню витривалість, нагадуючи про перспективу вічного життя на землі під правлінням того ж Божого Царства, яке проповідували Павло й Варнава.
20 Перш ніж залишити кожне місто, Павло й Варнава допомагали місцевим зборам краще організуватися. Очевидно, вони навчали кваліфікованих чоловіків і призначали їх брати провід (Дії 14:23). Це, без сумніву, сприяло подальшому росту. Подібно буває й сьогодні: місіонери та інші проповідники допомагають недосвідченим, поки вони не будуть у стані взяти на себе відповідальність, а тоді від’їжджають і продовжують свою добру працю в інших місцевостях, де є більші потреби.
21, 22. (а) Що сталося після того, як Павло й Варнава закінчили свою місіонерську подорож? (б) Які питання випливають із цього?
21 Повернувшись нарешті в Антіохію Сірійську, місіонери могли почуватися повністю задоволеними. У Біблії справді говориться, що вони «довершили» працю, довірену їм Богом (Дії 14:26, Укр. Катол. Ун-т). Зрозуміло, що розповідями про свої пригоди вони приносили братам «радість велику» (Дії 15:3). Що ж тепер? Чи сидітимуть вони, спочиваючи, як то кажуть, на лаврах? Ні в якому разі. Після відвідин керівного органу в Єрусалимі, щоб вирішити питання обрізання, обоє знову вирушили в місіонерську подорож. Цього разу вони пішли в різних напрямках. Варнава узяв Івана, названого Марком, і поїхав до Кіпру, тоді як Павло знайшов нового партнера, Силу, і пішов через Сирію і Кілікію (Дії 15:39-41). Власне під час цієї подорожі він вибрав молодого Тимофія і взяв його з собою.
22 Біблія не розповідає про результати другої подорожі Варнави. Щодо Павла, то він продовжував працювати на новій території в Європі і започаткував збори, в принаймні, п’яти містах: у Филипах, Верії, Солуні, Коринті та Ефесі. Який же секрет Павлового виняткового успіху? Чи ті самі принципи стосуються праці роблення християнських учнів сьогодні?
Чи ви пригадуєте?
◻ Чому Ісус є винятковим прикладом для нас?
◻ У чому Варнава є прикладом?
◻ Чого ми навчаємося з Павлової промови в Антіохії Пісідійській?
◻ Як Павло й Варнава довершили своє завдання?
[Ілюстрація на сторінці 15]
Павлова витривалість під час переслідування справила незабутнє враження на молодого чоловіка Тимофія.