Народ Єгови зміцнений у вірі

«Церкви [збори, НС] зміцнювались в вірі, і щоденно зростали кількістю» (ДІЇ 16:5).

 1. Як Бог уживав апостола Павла?

БОГ ЄГОВА користувався Савлом, як «посудина вибрана». Як апостол Павло, він «багато витерпів». Але в результаті його праці, а також праці інших, організація Єгови була в єдності й чудесно зростала (Дії 9:15, 16).

 2. Чому ми скористаємо із студіювання Дій апостолів 13:1—16:5?

² Велика кількість язичників навертались на християнську віру, і те важливе зібрання керівного органу дуже поширило єдність між Божим народом і зміцнило його у вірі. Ми дуже скористаємо з розгляду цих, як також інших розвитків записаних в Діях апостолів 13:1—16:5, тому що Свідки Єгови сьогодні зазнають подібне зростання й духовні благословення (Ісаї 60:22). (У приватному студіюванні цих статей про Дії апостолів у цьому журналі, прочитуйте вривки з цієї книги виписані жирним шрифтом).

Місіонери діють

 3. Яку працю виконували «пророки й вчителі» у Антіохії?

³ Чоловіки послані збором у Антіохії, Сірії, зміцнювали віруючих (13:1-5). В Антіохії були «пророки та вчителі» Варнава, Семен (Нігер), кірінеянин Луцій, Манаїл, та тарсянин Савл. Пророки пояснювали Боже Слово й передрікали події, тоді як учителі навчали людей Святого Письма й як впроваджувати його в благочестиве життя (1 Коринтян 13:8; 14:4). Варнаву й Савла призначено на спеціальну службу. Вони взяли з собою Марка, Варнавого двоюрідного брата, і пішли в Кіпр (Колосян 4:10). Вони проповідували в синагогах східного Саламіна, але не має нічого записаного, що євреї добре реагували на це. Будучи заможні, то навіщо ж їм Месії?

 4. Які були результати проповідування місіонерів у Кіпрі?

⁴ Бог також благословив інших проповідників у Кіпрі (13:6-12). У Пафі, місіонери знайшли єврейського ворожбита й фальшивого пророка Варісуса (Еліму). Коли він перешкоджав проконсулові Сергію Павлі в слуханні Божого Слова, то Савл сповнився Божим духом і сказав: «О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх [Єгови, НС] доріг?» При цьому Бог покарав Еліму й він осліп на якийсь час, а Сергій Павло «увірував, і дивувався науці Господній [Єгови, НС]».

 5, 6. (а) Коли Павло виступив з промовою в синагозі Пісідійської Антіохії, то що він сказав про Ісуса? (б) Як Павлова промова вплинула на присутніх?

⁵ З Кіпри, місіонери поплили в Пергію, у Малій Азії. Павло з Варнавою подалися на північ крізь проходи в горах, правдоподібно «у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих», до Пісідійської Антіохії (2 Коринтян 11:25, 26). Там Павло виступив з промовою в синагозі (13:13-41). Він пригадав їм Божі стосунки з Ізраїлем і ототожнив Давидового потомка Ісуса бути Спасителем. Незважаючи на те, що єврейські правителі вимагали Ісусової смерті, то Бог воскресив його і цим чином сповнив Свою обіцянку їхнім предкам (Псалом 2:7; 16:10; Ісаї 55:3). Павло перестеріг своїх слухачів, щоб вони не зневажали Божого дара спасіння через Христа (Авакума 1:5, переклад Септуагінта).

⁶ Багато людей зацікавились Павловою промовою, так як багато сьогодні цікавляться публічними промовами Свідків Єгови (13:42-52). Наступної суботи майже ціле місто зібралось, щоб почути Слово Єгови, а євреї наповнились заздрощів. До одного тижня, ті місіонери навернули більше язичників, як євреї за ціле своє життя! Тому що євреї зневажливо заперечували Павлові, то настав час духовному світлові сяяти десь інше, і Павло та Варнава сказали їм: «Коли ви Слово Боже відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось» (Ісаї 49:6).

 7. Як Павло й Варнава реагували на переслідування?

⁷ Язичники дуже зраділи, і всі схильні до вічного життя увірували. Як Слово Єгови проповідувалось по цілій країні, то євреї підбурили побожних впливових жінок (правдоподібно, щоб умовляти їхніх чоловіків або інших) та значніших мужів переслідувати Павла та Варнаву й вигнати їх із своєї землі. Але це не припинило місіонерів. Вони тільки «обтрусили із ніг своїх порох на них» і подались в Іконію (сучасна Кон’я), головне місто римської області Галатії (Луки 9:5; 10:11). Що ж сказати про учнів, які зостались у Пісідійській Антіохії? Будучи зміцнені у вірі, вони «сповнялися радощів і Духа Святого». З цього бачимо, що опозиція не перешкоджає духовному прогресові.

Міцні у вірі, незважаючи на переслідування

 8. Які були результати успішного проповідування в Іконії?

⁸ Павло й Варнава самі доказались міцними у вірі, незважаючи на переслідування (14:1-7). Через їхнє проповідування в синагозі в Іконії багато євреїв і греків увірували. Коли невіруючі євреї підбурили язичників проти нововірців, то ці два працівники сміливо промовляли на підставі Божої влади. Бог уможливив їх виконувати чудеса і таким чином виявив Своє схвалення їхньої праці. Через це народ поділився. Декотрі пристали до євреїв, а інші трималися апостолів (посланих). Апостоли не боялись, але коли дізнались про змову побити їх камінням, то розумно вибрались проповідувати в Лікаонії, район Малої Азії в південній Галатії. Будучи передбачливими, ми теж можемо дієво проповідувати, незважаючи на опозицію (Матвія 10:23).

 9, 10. (а) Як мешканці Лістри реагували на зцілення каліки? (б) Яка була реакція Павла й Варнави в Лістрі?

⁹ Потім вони засвідчили в лікаонському місті Лістрі (14:8-18). Там Павло зцілив чоловіка, кривого з народження. Не усвідомлюючи, що це Єгова виконав те чудо, народ промовив гучним голосом: «Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!» Вони говорили по-лікаонському, і Варнава та Павло не розуміли що сталось. Тому що Павло брав провід промовляти, то люди гадали, що він був Гермесом (красномовний вісник богів) а Варнава Зевсом, головним богом у греків.

¹⁰ Жрець Зевса навіть припровадив бики й приніс вінки на жертву Павлові й Варнаві. Правдоподібно, що зрозумілою грецькою мовою, або через тлумача, відвідувачі пояснили їм, що вони теж були смертельні люди, звіщаючі добру новину, щоб люди навернулись від «оцих ось марнот» (безжиттєвих богів, або ідолів) до Бога живого (1 Царів 16:13; Псалом 115:3-9; 146:6). Так, Бог колись дозволив народам (але не євреям) ходити своїм власним шляхом, але не залишив Себе без свідчення про Його існування і доброту «подаючи їм дощі та врожайні часи, та наповнюючи їжею й радощами серця їхні» (Псалом 147:8). Незважаючи на такі міркування, Варнава й Павло заледве спинили народ не приносити їм жертов. Ті місіонери не дозволили народові шанувати їх як богів, і не користались такою владою, щоб засновувати християнство в тій місцевості. Це гарний приклад нам, а зокрема якщо прагнемо, щоб нас вихваляли за те, що Єгова дозволяє нам завершувати в Його службі!

11. Що ми можемо навчитись із заяви: «Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство»?

¹¹ Несподівано, знову знялось огидне переслідування (14:19-28). Як? Євреї з Пісідійської Антіохії та з Іконії підбурили натовп. Павла побили камінням та виволікли поза місто, думаючи, що він умер (2 Коринтян 11:24, 25). Коли учні обступили його, він устав і вернувся до міста вночі, непомічений. Наступного дня, він з Варнавою подались у Дервію, в якій придбали декілька учнів. Повернувшись в Лістру, в Іконію, та в Антіохію, ті два місіонери підбадьорювали учнів, зміцнюючи їх не покидати віри, і сказали: «Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство». Будучи християнами, ми також сподіваємось перестраждати горе, нам не слід уникати його компрометуванням нашої віри (2 Тимофія 3:12). У той час, у зборах призначали старших, яким Павло написав своє Послання до галатів.

12. Коли Павлова перша місіонерська подорож закінчилась, то що ці два місіонери робили?

¹² Переходячи Пісідію, Павло з Варнавою проповідували слово в Пергії, славному місті Памфілії. За якийсь час вони вернулись в Сірійську Антіохію. Тут Павло закінчив свою першу подорож, і ті два місіонери розповіли зборові «як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам». Вони перебували якийсь час з учнями в Антіохії, і правдоподібно дуже зміцнили їх у вірі. Подорожуючі наглядачі сьогодні так само зміцнюють нашу віру.

Розв’язання важливого питання

13. Щоб християнство не розкололось на єврейські й неєврейські групи, то що було потрібне?

¹³ Непохитність у вірі вимагає єдності думки (1 Коринтян 1:10). Щоб християнство не розкололось на єврейські і неєврейські групи, то керівний орган мусів вирішувати чи язичники, які товпились до Божої організації, мусили додержуватись Мойсеєвого закону й обрізуватись (15:1-5). Дехто з іудеїв уже подорожували в Сірійську Антіохію й навчали язичеських нововірців, якщо не обріжуться, то не спасуться (2 Мойсеєва 12:48). Тому Павла, Варнаву, і інших послали до апостолів і старших у Єрусалимі. Навіть у Єрусалимі декотрі віруючі з фарисейської партії наполягали, що язичники мусили обрізуватись і додержуватись Закону.

14. (а) Незважаючи на те, що на зібранні старших у Єрусалимі була незгода, то який гарний приклад це подало? (б) Яка була суть Петрового міркування на тій оказії?

¹⁴ Апостоли й старші зібрались, щоб розглянути справу й пересвідчитись яка була Божа воля (15:6-11). Однак, між ними не повстало велике змагання, як сильно переконані християни виражали свої думки — гарний приклад старшим сьогодні! Згодом Петро сказав: «Бог вибрав, щоб через мої уста язичники [як-от Корнилій] почули добру новину й увірували. Бог засвідчив їм давши їм Духа Святого й не вчинив жодної різниці між нами а ними [Дії 10:44-47]. Чого ж Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо [обов’язок додержувати Закон], якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? Ми [євреї по тіло] віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони». Боже прийняття необрізаних язичників є доказом на те, що для спасіння не вимагалось обрізання й додержування Закону (Галатів 5:1).

15. Який основний пункт Яків довів, і що він порадив написати язичеським християнам?

¹⁵ Збір замовк, коли Петро закінчив своє свідчення, але було більше сказано (15:12-21). Варнава й Павло розповідали про ознаки, яких Бог виконував через них між язичниками. Тоді голова збору, Ісусів брат тільки по матері, Яків, сказав: «Симон [Петрове єврейське ім’я] ось розповів, як Бог звернув увагу на народи, щоб вибрати люд із них для Ймення Свого». Яків указав на те, що передсказана відбудова «Давидової скинії» (відновлення Царства в Давидовій династії) сповнялось збиранням Ісусових учнів (спадкоємців Царства) з-поміж євреїв, як також язичників (Амоса 9:11, 12, переклад Септуагінта; Римлян 8:17). Тому що це був Божий намір, то учні повинні погодитись з ним. Яків порадив, щоб написати до язичеських християн стримуватись від (1) знечищення ідольського, (2) блуду, (3) від задушенини, і (4) від крові. Ці заборони вже поміщались у Мойсеєевому писанні й читались кожної суботи в синагогах (1 Мойсеєва 9:3, 4; 12:15-17; 35:2, 4).

16. В яких трьох пунктах лист керівного органу в першому столітті дає нам керівництво ще до цих пір?

¹⁶ Керівний орган тепер написав листа язичеським християнам у Антіохії, Сірії, і Кілікії (15:22-35). Святий дух і автори тих листів вимагали стримування від ідольських жертов; від крові (яку декотрі люди регулярно споживали); від задушенини з якої кров не стикла (багато язичників уважали таке м’ясо делікатесом); і блуду (грецьке, порнія, що стосується розпусних статевих стосунків поза біблійним шлюбом). Якщо будуть стримуватись від усього цього, то багатітимуть духовно, так як Свідки Єгови тепер багатіють, тому що додержуються «цього необхідного». Слова «Бувайте здорові!» є таке саме як сказати «до побачення», і ми не повинні робити висновок, що ці вимоги стосуються тільки доброго здоров’я. Перечитавши лист у Антіохії, збір дуже зрадів з цього потішання. У той час, підбадьорюючим проповідуванням, Павло, Сила, Варнава, та інші зміцняли віру Божих людей в Антіохії. Ми теж усяким чином підбадьорюймо й підкріпляймо співвіруючих.

Друга місіонерська подорож

17. (а) Яка проблема виникла, коли запропонували другу місіонерську подорож? (б) Як Павло й Варнава полагодили цю незгоду?

¹⁷ Виникла проблема, коли запропонували другу місіонерську подорож (15:36-41). Павло подав думку, щоб він з Варнавою знову відвідували збори в Кіпрі й Малій Азії. Варнава погодився, але хотів взяти свого двоюрідного брата Марка. Павло не погодився на це, тому що Марко відлучився від них у Памфілії. При цьому, «повстала незгода». Ні Павло ні Варнава не старались виправдувати себе втягаючи інших старших або керівний орган у цю приватну справу. Який же гарний приклад!

18. Чи Павло й Варнава втягали збір у цю суперечку, і які були результати в проповідуванні Царства з того, що вони розійшлись?

¹⁸ Через цю сварку вони розійшлись. Варнава взяв Марка й пішов у Кіпр. Павло із своїм другом Силом, «проходили Сирію та Кілікію, Церкви [збори, НС] зміцнюючи». На Варнаву можливо вплинули родинні узи. Він повинин був визнати, що Павло був апостолом, «вибраною посудиною» (Дії 9:15). А що про нас сказати. З цього бачимо потребу визнавати теократичну владу й повністю співдіяти з «вірним й розумним рабом» (Матвія 24:45-47).

Мирний прогрес

19. Як Тимофій є гарним прикладом для молодих християн сьогодні?

¹⁹ Вони не допустили до того, щоб незгода між ними зруйнувала мир у зборі. Божі люди все ж таки зміцнялись у вірі (16:1-5). Павло й Сила пішли у Дервію, а тоді в Лістру. У Лістрі мешкав один учень на ім’я Тимофій, син віруючої єврейки Евнікії, відданої за невіруючого грека. Тимофій був молодий чоловік, бо навіть 18 або 20 років пізніше, йому було сказано: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує» (1 Тимофія 4:12). Тому що «Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та [на віддалі близько 29 км (18 миль)] в Іконії», він був відомий за його гарну службу й благочестиві риси. Молоді християни сьогодні повинні шукати допомоги в Єгови, щоб розвинути подібну репутацію. Павло обрізав Тимофія, тому що вони будуть уходити в доми й синагоги євреїв, які знали, що його батько був язичником, і апостол не хотів ставити жодних перешкод цим єврейським чоловікам і жінкам, яким обов’язково треба було навчитись про Месію. Не нарушуючи біблійних принципів, Свідки Єгови сьогодні теж стараються з цілого серця, щоб зробити добру новину прийнятною всім людям (1 Коринтян 9:19-23).

20. Які були результати додержування директиви від керівного органу в першому столітті, і як ви думаєте це повинно вплинути на нас?

²⁰ З Тимофієм, Павло й Сила передавали учням на додержання укази від керівного органу. З яким наслідком? Очевидно, маючи на увазі Сірію, Кілікію, і Галатію, Лука написав: «А Церкви [збори, НС] зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю». Так, у результаті застосування директиви в листі від керівного органу бували єдність і духовний добробут. Який ж гарний приклад для цих критичних часів, коли народ Єгови мусить зберігати єдність і непохитність віри!

Які ваші відповіді?

◻ Як Павло й Варнава реагували на переслідування?

◻ Чого можна навчитись із заяви: «Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство»?

◻ Яку пораду ми одержуємо з чотирьох пунктів у листі від керівного органу в першому столітті?

◻ Як фактори, які зміцнювали віру Свідків Єгови у першому столітті, стосуються нас сьогодні?