Віа Еґнатіа Шлях, який сприяв розширенню кордонів

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ

У 50 РОЦІ Н. Е. група християнських місіонерів вперше ступила на землю Європи. Вони прийшли на запрошення, яке отримав апостол Павло у видінні: «Прийди в Македонію, і нам поможи!» (Дії 16:9). Звістка про Ісуса Христа, яку принесли в Європу апостол Павло та його товариші, мала надзвичайні наслідки.

Великою допомогою у поширенні християнства в Македонії був брукований римський шлях Віа Еґнатіа. Висадившись на північному березі Егейського моря, в морському порту Неаполі (нині Кавалла, Греція), місіонери, очевидно, попрямували цим шляхом до Филипів, головного міста області Македонія. Дорога вела в Амфіполь, Аполлонію та Солунь, де зупинялися Павло та його супутники (Дії 16:11—17:1).

Частково цей шлях зберігся до сьогодні, і ним користуються кожного дня. Планується будівництво сучасної магістралі, яка б проходила за тим самим маршрутом, що й стародавня дорога, і носила б ту саму назву.

Хто ж збудував цей шлях? Коли його будували й з якою метою?

Для чого був необхідний цей шлях

Рим продовжував підкорювати народи на сході, і 146 року до н. е. Македонія стала римською провінцією. Однак із здобуттям Македонії в імперії виникли додаткові потреби — необхідно було мати можливість швидко ввести війська в нові території. На той час Аппієва дорога на Апеннінському півострові вже сполучала Рим з південно-східним узбережжям Адріатичного моря. Але тепер імперії потрібно було мати подібний шлях на Балканському півострові — так з’явилася ідея побудувати шлях Віа Еґнатіа. Цей шлях назвали на честь головного інженера проекту, римського проконсула Ґнаюса Еґнатія.

Шлях Віа Еґнатіа починався від морського порту Диррахія в провінції Іллірік (Дуррес, Албанія) і тягнувся до стародавнього міста Віза́нтія (Стамбул, Туреччина), тобто його протяжність становила понад 800 кілометрів. Будівництво шляху почалося 145 року до н. е. і тривало 44 роки. Як і було задумано, шлях Віа Еґнатіа швидко став корисним у загарбницькій політиці Риму на Сході.

Невигідна місцевість для дороги

А втім, через рельєф місцевості було важко проводити будівництво. Приміром, на самому початку дорога впирається в Охридське озеро й огинає його на півночі. Потім шлях в’ється гірськими перевалами, іде на схід через непривітні западини, проходить через оголені гори, минає долини з озерами й нарешті виходить на центральну Македонську рівнину.

Поблизу міста Солунь дорога виходить на рівний простір. Але місцевість на східному боці міста надзвичайно горбиста. Огинаючи ці пагорки, шлях Віа Еґнатіа спускається в долину, де багато озер з розмитими болотяними берегами. Далі він пролягає через долини та болота і доходить до стародавнього міста Неаполя.

Звідти шлях іде на схід вздовж узбережжя Егейського моря аж до Фракії. На своєму останньому відрізку він стає досить прямим і рівним та доходить до свого кінця, міста Віза́нтія.

Слугуючи за своїм призначенням

Шлях Віа Еґнатіа став найкоротшим і найзручнішим шляхом, що сполучав Рим із завойованими ним землями на східному узбережжі Адріатичного моря. Він сприяв утворенню римських поселень у македонських містах та відчутно впливав на економічний, демографічний та культурний розвиток у тій місцевості. Завдяки існуванню дороги стало легко перевозити мідь, асфальт, срібло, рибу, олію, вино, сири тощо.

Торгівля збагатила міста вздовж дороги, такі, як Солунь і Амфіполь, й вони стали одними з найбільших міст на Балканах. Особливо Солунь перетворився у важливий торговий центр, мешканці якого займалися також мистецтвом. Слід визнати, що кошти за утримання дороги частково виплачували люди, які жили вздовж неї. Але вони у свою чергу мали зиск від міжнародної торгівлі.

Роль у поширенні християнства

А втім, шлях Віа Еґнатіа приніс людям набагато більшу користь, ніж матеріальний добробут. Розгляньмо, приміром, приклад успішної комерсантки Лідії. Вона мешкала у Филипах; це було перше місто в Європі, в якому Павло проповідував добру новину. Висадившись у Неаполі 50 року н. е., апостол Павло та його супутники пройшли по шляху Віа Еґнатіа 16 кілометрів на північний захід до міста Филипи.

«Дня ж суботнього,— написав Лука,— вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились». Серед жінок, які слухали Павла, була й Лідія. Того ж дня вона та вся її сім’я увірували (Дії 16:13, 14).

З Филипів Павло зі своїми товаришами пішов по шляху Віа Еґнатіа через Амфіполь та Аполлонію до Солуня, подолавши в загальному близько 120 кілометрів (Дії 17:1). Для проповідування доброї новини в Солуні Павло вибрав суботній день, коли євреї збиралися у місцевій синагозі. Внаслідок проповіді увірував дехто з євреїв, а також багато греків (Дії 17:2—4).

Так само й сьогодні Свідки Єгови в Албанії та Греції послуговуються частинами тої ж дороги, щоб добратися до людей, котрі живуть у цій місцевості. Їхня мета — поширювати добру новину про Боже Царство, як колись це робили апостол Павло та його супутники-місіонери (Матвія 28:19, 20; Дії 1:8). Авжеж, Віа Еґнатіа, римський шлях, сприяв поширенню доброї новини як у I сторіччі, так і в XX!

[Карти на сторінках 16, 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

БРИТАНІЯ

ЄВРОПА

АФРИКА

БАЛКАНСЬКИЙ ПІВОСТРІВ

МАКЕДОНІЯ

ГРЕЦІЯ

Диррахій (Іллірік) (Дуррес, Албанія)

Солунь

Аполлонія

Амфіполь

Филипи

Неаполь (Кавалла)

Віза́нтій (Стамбул)

ЧОРНЕ МОРЕ

МАРМУРОВЕ МОРЕ

ФРАКІЯ

ЕГЕЙСЬКЕ МОРЕ

Троада

ТУРЕЧЧИНА

[Відомості про джерело, сторінка 16]

Mountain High Maps ® Copyright © 1995 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Дорогою в Неаполь.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Дорогою в Филипи.