Сила. Джерело підбадьорення

УЖЕ від самого початку християнської історії надзвичайно важливим чинником у підбадьоренні зборів Божого люду та поширенні доброї новини до найвіддаленіших частин землі була діяльність вірних роз’їзних наглядачів. Силу, пророка й знаного члена єрусалимського збору, було призначено одним з перших роз’їзних наглядачів. Він відіграв головну роль у важливих подіях, пов’язаних із проповідницькою працею, а також був серед перших місіонерів, котрі ступили на територію Європи. Завдяки чому Сила виявився особливо придатним для виконання всіх цих завдань? Які характерні риси його особистості нам варто було б наслідувати?

Питання про обрізання

Близько 49 року н. е. виникла суперечка стосовно обрізання, що могла роз’єднати християн. Аби залагодити це спірне питання, керівному органу в Єрусалимі потрібно було розіслати співвіруючим чіткі вказівки. Саме за цих обставин Біблія згадує про Силу, також званого Силуаном. Як одного з тих, хто робив рішення у справі, його, очевидно, вибрали, щоб донести «до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії» постанову «апостолів й старших». Прибувши в Антіохію, Сила, Юда (Варсавва), а також Варнава і Павло передали послання й, напевне, усно розповіли про зустріч в Єрусалимі, її результати та зміст листа. Вони також «частим словом підбадьорували та зміцняли братів». Внаслідок цієї зустрічі антіохські християни дуже ‘зраділи’ (Дії 15:1—32).

Отже, Сила зробив великий внесок у вирішення цього істотного питання. Проте його завдання було не з легких — адже ніхто не знав, як антіохський збір поставиться до зробленого рішення. Тому «потрібно було дуже мудрої і тактовної людини, щоб роз’яснити сказане в апостольському листі», пише один коментатор. Те, що саме Силу обрали для такого делікатного завдання, дає нам певне уявлення про його особистість. На нього можна було покластися й мати певність, що він вірно представить вказівки керівного органу. А ще він був мудрим наглядачем та вмів внести у збір злагоду, коли існувала небезпека незгоди.

Подорожі з Павлом

Невідомо, чи Сила повернувся до Єрусалима після виконання покладеної на нього місії. Одначе Павло, після сварки з Варнавою через Івана Марка, взяв Силу, котрий був тоді в Антіохії, і вирушив з ним у нову мандрівку. Спочатку він хотів відвідати ті міста, в яких проповідував протягом першої місіонерської подорожі (Дії 15:36—41).

Павло зупинив свій вибір на Силі, мабуть, через його позитивне ставлення до проповідницької місії до язичників, а також через його становище пророка й речника керівного органу; це дозволяло з більшим авторитетом повідомляти віруючим у Сирії та Кілікії про рішення цього органу. Результати їхніх відвідин були чудові. Ось що книга Дії розповідає про це: «Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші. А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю» (Дії 16:4, 5).

Протягом подальшої подорожі святий дух двічі змінював маршрут, обраний цими місіонерами (Дії 16:6, 7). У Лістрі до них приєднався Тимофій: причиною цього були якісь ‘пророцтва’ щодо нього (1 Тимофія 1:18; 4:14). Павло отримав видіння, — а він теж мав пророчого дара, — і мандрівників було скеровано відплисти у Македонію, на територію Європи (Дії 16:9, 10).

Побиті та ув’язнені

У Филипах, ‘першому місті-осаді в тій частині’, Сила зазнав незабутньо важкого випробування. Коли власники однієї служниці побачили, що Павло вигнав з неї віщунського духа і цим позбавив їх джерела прибутку, вони потягли апостола та Силу до начальників міста. Внаслідок цього, обох братів прилюдно принизили — проголосили злочинцями, здерли з них одежу й висікли різками на ринку (Дії 16:12, 16—22).

Побиття Павла й Сили було не тільки жахливим покаранням, котре міг витримати не кожний, але й незаконним учинком. Чому? За римськими законами, бити римського громадянина було заборонено. Павло був таким громадянином, що найімовірніше стосується і Сили. Завдавши обидвом ‘багато ран’, цих чоловіків укинули до в’язниці, а також забили їхні ноги у колоди. «Ноги ув’язненого,— пояснює Ґустав Штелін,— можна було розтягнути цим страшним знаряддям на будь-яку відстань, аби не дати йому спати». Проте серед ночі, незважаючи на болючі рани на спині, «Павло й Сила молилися, і Богові співали» (Дії 16:23—25).

Ці події дають нам додаткове уявлення про особистість Сили. Він радів, що вони страждали за ім’я Христа (Матвія 5:11, 12; 24:9). Сила виявив напевне такого ж духа, завдяки якому ще в Антіохії разом з товаришами зміг успішно підбадьорити й зміцнити збір, викликавши радість у співхристиян. Павло та Сила ще більше зраділи, коли через землетрус були чудом визволені з в’язниці, а також прищепили віру в Бога в’язничному сторожу, який хотів вчинити самогубство, та його сім’ї (Дії 16:26—34).

Побиття й ув’язнення не змогли залякати ані Павла, ані Силу. Наперекір сподіванням міських начальників, котрі наказали відпустити обох в’язнів, ті відмовились з соромом вишмигнути з Филипів. Не поступившись, Павло й Сила обернули справу проти цих зарозумілих та свавільних чиновників. «Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в’язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? — запитав Павло.— Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!» Побоюючись наслідків, начальники були змушені просити Павла і Силу піти з міста (Дії 16:35—39).

Закарбувавши у пам’яті місцевих посадових осіб свої права римських громадян, Павло та Сила послухались їхнього прохання, але перед від’їздом ще вирішили попрощатися з друзями. Сила та його супутник ще раз «підбадьорили» братів, що було характерною рисою всієї проповідницької подорожі, і пішли далі (Дії 16:40, СМ).

З Македонії до Вавилона

Не знеохотившись через пережите, Павло, Сила та їхні товариші вирушили до нових місіонерських теренів. У Солуні їх знову спіткали труднощі. Більш ніж три суботи поспіль Павло з успіхом проповідував, та це викликало заздрість у противників, і вони підбурили натовп. Уночі, мудро скориставшись нагодою, Павло та його товариші покинули місто і попрямували до Верії. Проте коли противники довідались про їхні тамтешні успіхи, то прибули туди аж із Солуня. Павло вирушив далі один, а Сила й Тимофій зосталися у Верії, щоби попіклуватися про групу новозацікавлених (Дії 17:1—15). У Коринті Сила і Тимофій знову приєднались до Павла, несучи добру новину й, можливо, дар від вірних друзів з Македонії. Завдяки цьому, нужденний апостол полишив світську роботу, якою перед тим зайнявся, і знову енергійно взявся за повночасне проповідування (Дії 18:1—5; 2 Коринтян 11:9). Про Силу й Тимофія, що прибули в Коринт, говориться як про благовісників і Павлових товаришів. Все це з очевидністю свідчить, що й у тому місті вони не сповільнили своєї діяльності (2 Коринтян 1:19).

Припускають, що Сила й Тимофій взяли участь у написанні обидвох листів до солунян, складених того часу у Коринті, бо у цих посланнях неодноразово вживається займенник «ми». Однак ідея, що Сила був залучений у написання, переважно ґрунтується на словах Петра про один з власних листів. Він каже, що написав свого першого листа з Вавилона ‘через Силуяна, вірного брата’ (1 Петра 5:12, 13). Можливо, це означає, що Силуан просто відніс листа. Проте відмінність у стилі написання двох Петрових послань наштовхує на думку, що він використав Силу для складення лише свого першого листа. Тож, до багатьох талантів та теократичних привілеїв Сили, мабуть, можна додати і його секретарські успіхи.

Добрий приклад для нас

Усі відомі досягнення Сили справляють на нас глибоке враження. Він є чудовим прикладом для сьогочасних місіонерів та роз’їзних наглядачів. Сила витрачав чимало коштів на далекі подорожі, роблячи це безкорисливо, не задля матеріальної вигоди чи престижу, а щоб допомагати іншим. Його метою було підбадьорювати мудрими і тактовними порадами, добре підготовленими, сердечними промовами, а також своєю ревністю у польовому служінні. Якщо ви, незалежно від свого становища серед організованого люду Єгови, намагатиметесь бути позитивними навіть усупереч скрутним обставинам, тоді теж станете джерелом підбадьорення для своїх співвіруючих.

[Карта на сторінці 29]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Друга місіонерська подорож Павла

Велике море

Антіохія

Дервія

Лістра

Іконія

Троада

Филипи

Амфіполь

Солунь

Верія

Атени

Коринт

Ефес

Єрусалим

Кесарія

[Відомості про джерело]

Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.