Біблійна книга 46. 1 Коринфян

Письменник: Павло

Місце написання: Ефес

Написання закінчено: бл. 55 року н. е.

КОРИНФ був «визначним і ласолюбним містом, де зустрічались всі пороки людські із Сходу і Заходу»a. Розташований на вузькому перешийку, який сполучав півострів Пелопоннес і континентальну Грецію, Коринф контролював суходільний шлях до материка. У дні апостола Павла населення міста становило близько 400 000 чоловік, і лише Рим, Александрія та Сирійська Антіохія були більші за Коринф. На схід від Коринфа розкинулось Егейське море, на захід — Коринфська затока та Іонічне море. Отож Коринф — столиця провінції Ахаї — зі своїми двома портами, Кенхреєю та Лехеєм, був стратегічно важливим торговельним центром. Також це був центр грецької культури. В одному джерелі сказано, що «слава про його багатство так поширилась, що воно стало приказкою; і так само загальновідомими були порочність та розбещеність його мешканців»b. Серед поширених там язичницьких релігійних звичаїв було поклоніння Афродіті (яка відповідала римській богині Венері). Поклоніння коринфян породжувало хтивість.

² Апостол Павло прибув до цієї квітучої, однак морально зіпсутої метрополії римського світу приблизно в 50 році н. е. За час його 18-місячного перебування в Коринфі там був заснований християнський збір (Дії 18:1—11). Яку ж любов відчував Павло до цих співвіруючих, котрим він перший приніс добру новину про Христа! У листі він нагадав їм про духовні узи, які існували між ними, сказавши: «Ви, як учні Христа, можете мати навіть десять тисяч вихователів, а от батьків — небагатьох; а я власне, проповідуючи вам добру новину, став вашим батьком» (1 Кор. 4:15).

³ Перший лист до християн в Коринфі Павло написав під час своєї третьої місіонерської подорожі, спонуканий глибокою турботою про їхній духовний добробут. Від часу, коли Павло перебував у Коринфі, пройшло вже декілька років. Тепер був приблизно 55 рік н. е., і Павло перебував в Ефесі. Очевидно, він отримав листа від порівняно молодого коринфського збору і мав відповісти на нього. Крім того, до Павла дійшли деякі тривожні відомості (7:1; 1:11; 5:1; 11:18). Ті новини були такі неприємні, що про отриманий від коринфян лист з питаннями апостол згадав аж у першому вірші сьомого розділу. Особливо через ці відомості Павло відчув, що мусить написати до співхристиян у Коринфі.

⁴ Але звідки ми знаємо, що Перший лист до коринфян Павло написав в Ефесі? На це вказує зокрема те, що, завершуючи свій лист привітаннями, апостол включає також вітання від Акили і Приски (Прискилли) (16:19). З Дії 18:18, 19 видно, що вони переїхали з Коринфа до Ефеса. Оскільки Акила і Прискилла жили в Ефесі і Павло включив їх у кінцеві вітання в Першому листі до коринфян, то він, очевидно, був там, коли писав цей лист. Будь-які ж сумніви щодо цього розвіюють слова Павла в 1 Коринфян 16:8: «А в Ефесі я пробуду до свята П’ятдесятниці». Отже, Перший лист до коринфян Павло написав в Ефесі, ймовірно, під кінець свого перебування там.

⁵ Незаперечною є достовірність як Першого, так і Другого листа до коринфян. Ранні християни визнавали, що ці листи написав Павло, і вважали їх канонічними, тож вони включали їх до своїх збірок. Перший лист до коринфян згадується і цитується принаймні шість разів в одному листі з Рима до Коринфа, який датується приблизно 95 роком н. е. і називається Першим листом Климента. Його автор заохочує тих, кому призначався цей лист, «розглянути послання благословенного апостола Павла», маючи на увазі, очевидно, Перший лист до коринфянc. Також Перший лист до коринфян цитували Юстин Мученик, Атенагор, Іриней і Тертулліан. Існують вагомі докази того, що збірка листів Павла, у тому числі Перший і Другий листи до коринфян, «була укладена і поширилась в останньому десятиріччі першого століття»d.

⁶ Перший лист Павла до коринфян дає нам можливість придивитись до самого коринфського збору. Християни з цього збору зіткнулися з деякими проблемами і мали з’ясувати певні питання. У зборі існували поділення, бо дехто почав іти за людьми. Навіть було скоєно жахливу статеву неморальність. Деякі християни жили в релігійно розділених сім’ях. Чи вони мали залишатися зі своїми невіруючими партнерами, чи розлучатися? А що сказати про споживання м’яса, пожертвуваного ідолам? Чи християни могли споживати його? Коринфяни потребували порад стосовно того, як проводити свої зібрання, в тому числі і як відзначати Господню вечерю. А яке становище повинні займати жінки у зборі? Окрім того, дехто у зборі заперечував воскресіння. Проблем існувало багато. Але для апостола Павла найважливіше було духовно відродити коринфян.

⁷ Ситуація у зборі та атмосфера поза ним — у стародавньому Коринфі, де панував добробут і розбещеність,— нагадують теперішні часи, тому нам варто звернути увагу на цінні поради Павла, написані під натхненням від Бога. Слова Павла справді є безцінними для нас сьогодні, а глибокі роздуми над його першим листом до улюблених коринфських братів і сестер можуть стати надзвичайно корисними. Пригадайте, який дух панував у ті часи і де відбувались описані події. Розглядаючи глибокі, спонукальні, натхнені слова Павла, адресовані співвіруючим у стародавньому Коринфі, варто пильно досліджувати їх, так само як це, мабуть, робили коринфські християни.

ЧОМУ КОРИСНА

⁸ Цей лист апостола Павла дуже допомагає нам ліпше зрозуміти Єврейські Писання, які в ньому часто цитуються. У 10-му розділі Павло пояснює, що ізраїльтяни, котрі йшли під проводом Мойсея, пили з духовної скелі, що представляла Христа (1 Кор. 10:4; Чис. 20:11). Потім на прикладі ізраїльтян, яких вів Мойсей, Павло обговорює жахливі наслідки злих прагнень і додає: «Тож усе, що сталося з ними, служить прикладом і написано як попередження для нас, адже за нашого життя прийшов кінець різних систем». Ніколи не будьмо самовпевненими, думаючи, що ми не можемо впасти! (1 Кор. 10:11, 12; Чис. 14:2; 21:5; 25:9). І знову Павло наводить приклад із Закону. Він згадує мирні жертви, котрі приносили в Ізраїлі, щоб показати, як учасники Господньої вечері мають гідно їсти зі столу Єгови. Потім на доказ того, що можна їсти все, що продається на м’ясному ринку, він цитує слова з Псалма 24:1, кажучи: «Єгові належить земля і все, що на ній» (1 Кор. 10:18, 21, 26; Вих. 32:6; Лев. 7:11—15).

⁹ Показуючи вищість «того, що́ Бог приготував для людей, котрі люблять його» та даремність «міркувань мудреців» цього світу, Павло знову звертається до Єврейських Писань (1 Кор. 2:9; 3:20; Ісаї 64:4; Пс. 94:11). У 5-му розділі він, обґрунтовуючи дані ним вказівки щодо виключення правопорушника, наводить закон Єгови, який вимагав ‘вигубити зло з-посеред себе’ (Повт. 17:7). Коли Павло пояснює, що має право жити за рахунок служіння, він знову посилається на Закон Мойсея. У ньому було сказано, що тварині під час роботи не слід надягати намордника, аби вона не їла, і що левити, які служили при храмі, мали отримувати свою частку з жертовника (1 Кор. 9:8—14; Повт. 25:4; 18:1).

¹⁰ Яку ж ми отримуємо користь від натхнених вказівок у першому листі Павла до християн в Коринфі! Роздумуймо над порадою уникати поділень і не йти за людьми. (Розділи 1—4). Пригадаймо, до якої неморальності дійшло там і як Павло наголошував на потребі бути чеснотливими та підтримувати чистоту у зборі. (Розділи 5, 6). Розгляньмо його натхнені поради щодо безшлюбності, подружнього життя та розлучення. (Розділ 7). Поміркуймо про те, що́ апостол сказав про пожертвувану ідолам їжу, а також згадаймо, як він настійно радив не давати іншим підстав для спотикання і не втягуватися в ідолопоклонство. (Розділи 8—10). Крім того, Павло повчає, як належно підкорятися, розглядає питання щодо духовних дарів, а також з практичного погляду описує прекрасну рису, яка все терпить і ніколи не згасає,— любов. І як гарно апостол підкреслив, що на християнських зібраннях має бути порядок! (Розділи 11—14). Як же чудово він обстоює у своєму натхненому листі надію на воскресіння! (Розділ 15). Ознайомлення з цими та іншими думками є надзвичайно цінним для християн у наш час!

¹¹ Цей лист дуже допомагає нам зрозуміти славетну тему Біблії — Боже Царство. У ньому дається суворе застереження, що неправедні не ввійдуть у Царство, і перелічується багато пороків, через які людина не зможе туди ввійти (1 Кор. 6:9, 10). А що дуже важливо, в листі пояснюється зв’язок між воскресінням і Божим Царством. У ньому показано, що Христос — «перший плід» воскресіння — має «царювати, аж поки Бог покладе всіх ворогів йому під ноги». Потім, покінчивши з усіма ворогами, у тому числі зі смертю, «він... передасть царство своєму Богові й Батькові... аби Бог був усе для всіх». Зрештою сповниться дана в Едемі обітниця щодо Царства, коли Христос разом зі своїми воскреслими духовними братами зітре Змієві голову. Якою ж величною є перспектива у тих, хто воскресає, щоб поділяти нетлінність з Ісусом Христом у небесному Царстві! Власне з думкою про надію на воскресіння Павло настійно заохочує: «Отже, мої улюблені брати, будьте стійкими, непорушними, завжди зайнятими в Господній праці і знайте, що ваш труд у служінні Господу не марний» (1 Кор. 15:20—28, 58; Бут. 3:15; Рим. 16:20).

[Примітки]