«Говори і не вмовкай»

1—3. Чому апостол Павло прийшов у Коринф і з якими труднощами він зіткнувся?

ДОБІГАЄ кінця 50 рік н. е. Апостол Павло перебуває в Коринфі, багатому торговельному центрі, де живе чимало греків, римлян та євреївa. Павло прийшов сюди не для того, щоб займатися торгівлею, і не для того, щоб знайти прибуткову роботу. Він прийшов у Коринф з іншою метою — ґрунтовно свідчити про Боже Царство. Звичайно, Павлу потрібно десь зупинитися. Але він не хоче нікого обтяжувати і не хоче, щоб в інших склалось враження, ніби він сподівається винагороди за своє служіння. Що ж він робитиме?

² Павло вміє виготовляти намети. Це ремесло нелегке. Але Павло готовий заробляти на себе своїми руками. Чи в цьому метушливому місті для нього знайдеться робота? Чи він матиме де жити? Вирішуючи ці питання, Павло не забував про головне — своє служіння.

³ Як ми побачимо далі, Павло провів у Коринфі багато часу, впродовж якого він досягнув хороших результатів у служінні. Знайомство з діяльністю Павла в Коринфі допоможе нам ґрунтовно свідчити про Боже Царство в нашій місцевості.

4, 5. а) У кого Павло зупинився в Коринфі і як заробляв на життя? б) Коли і де Павло, можливо, навчився виготовляти намети?

⁴ Через якийсь час після прибуття в Коринф Павло зустрів гостинне подружжя — єврея Акилу і його дружину Прискиллу (яку ще називали Прискою). Вони переїхали до Коринфа, коли імператор Клавдій «наказав усім юдеям покинути Рим» (Дії 18:1, 2). Акила і Прискилла не тільки запросили Павла пожити в них, але й запропонували йому разом працювати. Ми читаємо: «Оскільки він мав таке ж ремесло, як і вони,— виготовляв намети,— то зупинився в їхньому домі та працював разом з ними» (Дії 18:3). Павло жив у цих добрих людей протягом всього свого перебування в Коринфі. Мабуть, у їхньому домі він написав деякі листи, що згодом увійшли в Бібліюb.

⁵ Як відомо, Павло отримав освіту «біля ніг Гамаліїла» (Дії 22:3). Коли ж він навчився виготовляти намети? Очевидно, юдеї в ті часи не вважали принизливим навчати своїх дітей якогось ремесла, хоча й посилали їх здобувати освіту. Павло походив з Тарса, що в Кілікії. Ця місцевість славилась кілікіумом — тканиною, з якої виготовляли намети. Тож він, мабуть, навчився свого ремесла ще в дитинстві. Що саме робив Павло? Він або ткав матеріал для наметів, або різав і зшивав цупку тканину. У будь-якому разі це була тяжка робота.

6, 7. а) Як Павло ставився до свого ремесла і чому можна сказати, що Акила і Прискилла поділяли його погляд? б) Як сучасні християни наслідують приклад Павла, Акили та Прискилли?

⁶ Виготовлення наметів не було для Павла справою його життя. Він працював тільки для того, щоб утримувати себе і проповідувати добру новину «без жодної винагороди» (2 Кор. 11:7). А як ставились до свого ремесла Акила і Прискилла? Будучи християнами, вони поділяли погляд Павла. Коли 52 року н. е. Павло покинув Коринф, Акила і Прискилла навіть переїхали разом з ним до Ефеса, і там в їхньому домі проводились зібрання місцевого збору (1 Кор. 16:19). Потім вони повернулися до Рима, а згодом знову в Ефес. Ці ревні християни ставили справи Царства на перше місце в житті, віддавали служінню всі свої сили і цим заслужили вдячність «усіх зборів з інших народів» (Рим. 16:3—5; 2 Тим. 4:19).

⁷ Сучасні християни наслідують приклад Павла, Акили та Прискилли. Ревні служителі сумлінно працюють, щоб нікого «не обтяжувати... великими витратами» (1 Фес. 2:9). Багато повночасних проповідників Царства працюють неповний робочий день або посезонно, щоб утримувати себе і займатися найважливішою справою — християнським служінням. Як Акила і Прискилла, чимало гостинних служителів Єгови з радістю приймають у себе районних наглядачів (Рим. 12:13).

8, 9. Що зробив Павло, коли зіткнувся з сильною протидією юдеїв, і де він проповідував після цього?

⁸ Для Павла робота не була головним у житті, і це стало очевидним, коли Сила і Тимофій принесли йому щедрі дарунки з Македонії (2 Кор. 11:9). Тоді Павло відразу «із за́палом віддався проповідуванню», або, як сказано в іншому перекладі, він «весь свій час присвятив проповідям» (Дії 18:5). Однак Павло зіткнувся з сильною протидією юдеїв. Вони не хотіли прийняти життєво важливу звістку про Христа. Знімаючи з себе відповідальність, Павло обтрусив свій одяг і сказав: «Нехай кров ваша буде на ваших головах. Я чистий і тепер піду до людей з інших народів» (Дії 18:6; Єзек. 3:18, 19).

⁹ До цього часу Павло проповідував у синагозі. Де ж він тепер буде проповідувати? Його запросив до себе Тицій Юст, очевидно, прозеліт, дім якого прилягав до синагоги. Отже, Павло перейшов з синагоги у дім Юста (Дії 18:7). Він продовжував жити в Акили і Прискилли, а проповідував і навчав у домі Юста.

10. Звідки відомо, що Павло проповідував не тільки людям з інших народів?

¹⁰ Чи слова Павла «піду до людей з інших народів» означали, що він відвернувся від усіх юдеїв і прозелітів, навіть тих, хто цікавився правдою? Навряд чи, оскільки «Крисп, начальник синагоги, і його домашні повірили в Господа». Очевидно, чимало людей, які приходили в синагогу, зробили те саме, що й він, адже в Біблії говориться: «Повірило і охрестилось також багато коринфян, які слухали цю звістку» (Дії 18:8). У домі Тиція Юста почав збиратися новосформований коринфський збір. Якщо Лука виклав події в хронологічній послідовності, як це було йому властиво, то юдеї й прозеліти в Коринфі навернулися вже після того, як Павло сказав, що йде до людей з інших народів. Цей факт промовисто свідчить про те, що апостол виявляв у служінні гнучкість.

11. Як Свідки Єгови наслідують Павла, проповідуючи прихильникам загальновизнаного християнства?

¹¹ У наш час чимало християнських церков мають величезний вплив на своїх прихильників. Упродовж багатьох століть християнські місіонери по всьому світі навертали людей на свою віру. Тож нерідко ті, що називають себе християнами, тримаються традицій, так само як коринфські юдеї в I столітті. Все ж, як і Павло, Свідки Єгови приходять до таких людей і допомагають їм глибше зрозуміти Боже Слово. Ми не втрачаємо надії, навіть якщо вони або їхні релігійні лідери протидіють нам. Серед людей, які «намагаються ревно служити Богові, але їхня ревність не узгоджується з точним знанням про нього», може бути багато лагідних людей, яких треба знайти (Рим. 10:2).

12. У чому Господь запевнив Павла, давши видіння?

¹² Якщо Павло й мав якісь сумніви щодо того, чи продовжувати йому служіння в Коринфі, то вони розвіялись тієї ночі, коли Господь Ісус з’явився йому у видінні і сказав: «Не бійся. Говори і не вмовкай, бо я з тобою. Ніхто не нападе на тебе і не заподіє тобі шкоди, тому що в цьому місті я маю багато людей» (Дії 18:9, 10). Мабуть, Павла дуже підбадьорило це видіння. Сам Господь запевнив його у своєму захисті і в тому, що в місті є ще багато людей, достойних спасіння. Що зробив Павло? Ми читаємо: «Він залишався там рік і шість місяців, навчаючи коринфян Божого слова» (Дії 18:11).

13. Про що міг згадати Павло, наближаючись до «судового місця», і чому він міг сподіватися, що не загине?

¹³ Пробувши в Коринфі приблизно рік, Павло отримав ще один доказ того, що Господь підтримує його. Все почалося з того, що «юдеї зібралися разом проти Павла, схопили його і повели до судового місця» (Дії 18:12). Вважається, що «судовим місцем» називали прикрашене різьбленням підвищення з білого й блакитного мармуру, яке стояло майже в центрі ринкової площі Коринфа. Перед ним було достатньо місця для великої кількості людей. Археологічні знахідки свідчать, що воно, очевидно, стояло за кілька кроків від синагоги, а отже, й від дому Юста. Наближаючись до «судового місця», Павло, можливо, пригадав каменування Степана, першого християнського мученика. Колись він схвалював убивство цього учня (Дії 8:1). Чи Павла теж чекає жорстока розправа? Ні, адже Ісус пообіцяв йому: «Ніхто... не заподіє тобі шкоди» (Дії 18:10).

14, 15. а) Які звинувачення висунули проти Павла і чому Галліон припинив розгляд справи? б) Що трапилось із Состеном і як, можливо, склалося його життя після цього?

¹⁴ Що ж відбулося, коли Павла привели на суд? Його справу мав розглянути проконсул Ахайї Галліон, який був старшим братом римського філософа Сенеки. Юдеї висунули проти Павла таке обвинувачення: «Цей чоловік переконує людей, що Богу треба поклонятись інакше, ніж говориться в законі» (Дії 18:13). Вони натякали на те, що Павло незаконно навертає людей на іншу релігію. Однак Галліон побачив, що Павло не зробив нічого поганого і не вчинив жодного «важкого злочину» (Дії 18:14). Проконсул не збирався вникати в суперечки, які вели юдеї. Павло не встиг і слова сказати на свій захист, як Галліон закінчив розгляд справи. Це страшенно розлютило натовп. Юдеї зігнали свій гнів на Состені, який тепер був начальником синагоги, очевидно, замість Криспа. Вони накинулись на Состена і «почали бити його перед судовим місцем» (Дії 18:17).

¹⁵ Чому Галліон допустив, щоб натовп побив Состена? Можливо, він вважав, що Состен був ватажком цього натовпу і тепер отримує те, що заслужив. Так чи інакше, все закінчилось добре. Через кілька років у Першому листі до коринфян Павло згадав брата Состена (1 Кор. 1:1, 2). Чи йшлося про Состена, якого побили в Коринфі? Якщо так, то це означає, що та ситуація допомогла йому пізнати правду.

16. Як слова Ісуса: «Говори і не вмовкай, бо я з тобою» — можуть допомагати нам у служінні?

¹⁶ Пригадай, що саме тоді, коли юдеї відмовились слухати Павла, Господь Ісус запевнив його: «Не бійся. Говори і не вмовкай, бо я з тобою» (Дії 18:9, 10). Нам варто пам’ятати ці слова, коли нас не хочуть слухати. Не забувай, що Єгова бачить серця людей і приводить до себе тих, хто є щирим і смиренним (1 Сам. 16:7; Ів. 6:44). Це велике підбадьорення для нас. Кожного року охрещуються тисячі людей, сотні кожного дня. Тих, хто виконує наказ «роб[ити] учнями людей з усіх народів», Ісус запевняє: «Я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку» (Матв. 28:19, 20).

17, 18. Про що міг розмірковувати Павло дорогою до Ефеса?

¹⁷ Ми не знаємо, чи перестали юдеї переслідувати новостворений християнський збір після того, як зрозуміли позицію Галліона. Однак «Павло пробув [у Коринфі] ще досить багато днів». А навесні 52 року н. е. він вирішив відплисти до Сирії з порту в Кенхреї, що за 11 кілометрів від Коринфа. Перш ніж вирушити з Кенхреї, Павло «підстриг волосся на голові, бо дав обітницю»c (Дії 18:18). Потім він разом з Акилою і Прискиллою перетнув Егейське море, щоб потрапити до Ефеса в Малій Азії.

¹⁸ Дорогою з Кенхреї до Ефеса в Павла був час поміркувати. Від перебування в Коринфі у нього залишилось багато приємних спогадів і відчуття глибокого задоволення. Його служіння у цьому місті, що тривало півтора року, було дуже плідним. У Коринфі утворився перший збір. Християнами стали Юст, в домі якого проводились зібрання, Крисп, його домашні та багато інших. Павло дуже дорожив цими людьми, адже він допоміг їм пізнати правду. Пізніше він напише до коринфян і назве їх «рекомендаційними листами», написаними на його серці. Ті, кому ми допомогли стати Божими служителями, теж дуже дорогі для нас. Як же приємно бачити такі живі «рекомендаційні листи»! (2 Кор. 3:1—3).

19, 20. Що Павло зробив, прибувши в Ефес, і як ми можемо наслідувати його, коли ставимо перед собою духовні цілі?

¹⁹ Прибувши в Ефес, Павло відразу зайнявся своєю головною справою. Він «пішов у синагогу і там вів розмови з юдеями, наводячи їм потрібні докази» (Дії 18:19). Павло пробув в Ефесі недовго. Хоча його просили залишитись, «він не погодився». Прощаючись з ефесянами, Павло сказав їм: «Якщо на це буде воля Єгови, я повернусь до вас» (Дії 18:20, 21). Павло, безперечно, розумів, що в Ефесі ще багато роботи. Він планував повернутися, але залишив усе в руках Єгови. Апостол подав нам хороший приклад. Добре ставити собі духовні цілі, але при цьому завжди треба покладатися на керівництво Єгови і діяти згідно з його волею (Як. 4:15).

²⁰ Павло залишив Акилу і Прискиллу в Ефесі, а сам подався морем до Кесарії. Очевидно, він пішов до Єрусалима привітатися з тамтешнім збором. (Дивись коментар до Дії 18:22 в nwtsty.) Потім він пішов до сирійської Антіохії, де він зазвичай зупинявся. Так успішно завершилась його друга місіонерська подорож. Що ж чекало на нього під час останньої місіонерської подорожі?