Ще одним взірцем чоловіка, який знав, коли просити вибачення, є апостол Павло. Одного разу він мусив захищатися перед Синедріоном, єврейським високим судом. Обурений Павловими щирими словами, первосвященик Ананій звелів тим, хто стояв коло Павла, щоб били його по устах. Тоді Павло сказав йому: «Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш бити мене проти Закону?» Коли присутні звинуватили Павла у лихослів’ї на первосвященика, апостол негайно визнав свою помилку, кажучи: «Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов» (Дії 23:1—5).

Павло мав рацію, що той, хто призначений бути суддею, не повинен удаватися до насилля. І все ж він перепросив за те, що несвідомо розмовляв з первосвящеником у спосіб, котрий можна було б розцінити як нешанобливийa. Завдяки Павловому вибаченню Синедріон зміг вислухати його.