Чи ви знаєте?

Як Бог ставився до того, що ізраїльтяни займались астрологією?

За визначенням одного словника, астрологія — це «система вчень, спираючись на яку, нібито можна за розташуванням небесних світил... передбачувати майбутнє як окремої людини, так і цілих народів». Оскільки Земля кожного року обертається навколо Сонця, сузір’я, з точки зору земного спостерігача, змінюють своє положення на небі. З давніх часів люди помічали такі зміни і надавали їм великого значення.

Астрологія, очевидно, бере початок у стародавньому Вавилоні, мешканці якого поклонялися зорям і сузір’ям. Цей звичай перейняли ізраїльтяни, коли відійшли від правдивого поклоніння. До початку правління юдейського царя Йосії астрологія дуже поширилась серед народу. Кількома століттями раніше Бог чітко виявив своє ставлення до цього звичаю: Мойсеїв закон під загрозою смертної кари забороняв поклоніння небесним світилам (Повторення Закону 17:2—5).

Щоб відновити чисте поклоніння свого народу, цар Йосія вдався до рішучих дій. Наприклад, він заборонив приносити жертви «для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил». Біблія пояснює, що цар зробив такі зміни, аби «ходити за Господом та додержувати заповіді Його» (2 Царів 23:3—5). Це хороший приклад для всіх, хто хоче поклонятися Богові «в дусі та в правді» (Івана 4:24).

Хто такі «Сини Зевса», згадані в Дії 28:11?

У біблійній книзі Дії розповідається, що на шляху до Рима від Мальти через Путеолі Павло плив на човні, який мав знак «Сини Зевса» (Дії 28:11). Використання цього зображення було дуже популярним серед стародавніх моряків та мандрівників.

Згідно з грецькою та римською міфологіями Зевс (в римлян Юпітер) і Леда мали синів-близнюків Кастора та Полідевка (Поллукса). Ці «Сини Зевса» серед іншого вважалися вправними мореплавцями, які мали владу над вітром і хвилями. Тож їх вшановували як покровителів моряків. Мандрівники приносили їм жертви і благали про захист під час штормів. Люди вірили, що боги-близнюки виявляли себе і свою захисну силу електричними розрядами, котрі пізніше назвали вогнями святого Ельма. Ці розряди інколи з’являються на верхівках корабельних щогол під час шторму.

Поклоніння Кастору і Полідевку було поширеним серед греків та римлян. В одному давньому джерелі згадується, що цей звичай набув особливої популярності в околицях Кирени (північна Африка). Човен, про який ідеться в Дії, був з Александрії (Єгипет), що лежить неподалік.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Вавилонська стела, на якій зображено царя Назімарутташа із сузір’ями

[Ілюстрація на сторінці 9]

Денарій із зображенням «Синів Зевса», 114—113 роки до н. е.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 9]

Stela: Réunion des Musées Nationaux/Art Resource, NY; coin: Courtesy Classical Numismatic Group, Inc./cngcoins.com