Погляд Біблії

Чи ми повинні додержуватися Десятьох Заповідей?

СТАЛОСЬ у 1513 р. до н.е.a, що Бог власним пальцем писав на камені. З того часу людина переписувала Десять Заповідей й поширювала їх по цілому світі. Сотні мільйонів людей читали ті заповіді, і багато навчились їх напам’ять. Правдоподібно жодним іншим законам не приділяли такої уваги. У 1989 р. 3501 роковина тих законів, заходить таке запитання: Чи Десять Заповідей ще в силі й чи вам обов’язково додержуватися їх? (2 Мойсеєва 20:​1—17; 31:18).

Для кого вони?

Бог дав Десять Заповідей народові Ізраїлю, пояснюючи, що промовив ті слова тільки до того народу: «Я — Господь [Єгова, НС], Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства». Це показує, що Десять Заповідей мали бути частиною народних законів (2 Мойсеєва 20:2).

Передані християнам?

Але, чи Десять Заповідей були такі універсальні, щоб завжди бути в силі й чи вони стосувались неізраїльтян? Ні. Століття пізніше, цей Закон не був нав’язаний на новозаснований християнський збір. Чому ні? Тому що Біблія каже: «Бо кінець Закону — Христос» (Римлян 10:4). Що це значить?

Наприклад, у 1912 році рекорд стрибок у висоту був 6 футів 7 дюймів (2,1 мт). Сімдесят п’ять років пізніше, в 1987 р., рекорд був 7 футів 11,5 дюймів (2,43 мт). Проте, мусить бути якась межа відносно висоти, яку людина може стрибати через бар’єр на двох стовпах. Чемпіон, який досягне цю висоту поб’є всі світові рекорди стрибків у висоту. Також можна казати, що він буде «кінець» стрибок. Як же нам застосувати цей приклад до Десятьох Заповідей?

Коли Бог склав «Закон», в якому поміщались Десять Заповідей разом з понад 600 іншими законами та статутами, і дав його ізраїльтянам, то поставив перед ними найвищу мету або стандарт досконалості. Він поставив бар’єр (перепону) — планку на найвищому рівні, так би мовити. Цей божественний Закон був такої високої норми моральності, що тільки досконала людина могла додержуватись його. В Екклезіястові 7:20 каже: «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила».

Отже, бар’єр — Божі праведні норми — був поставлений зависоко для недосконалих ізраїльтян, або євреїв досягти. Чому? Християнський апостол Павло пояснює це так: «Він [Закон] був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння [Ісус Христос], якому обітниця дана була» (Галатів 3:19). Своїм Законом, Бог показав євреям, що вони були грішні, і власними ділами не могли досягти мети визнання праведності.

Тільки Один міг перестрибнути через той бар’єр: майбутній, обітований Месія, або Христос. Отже, Бог поставив ту високу норму перед євреями як мета, якої добиватись, тоді як чекали приходу остаточного Чемпіона, Месії, перестрибнути його раз назавжди.

«Виховник до Христа»

Відповідно до цього, Павло продовжує в третьому розділі пос. до Галатів і каже в 24 вірші: «Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою [в Нього]». Виховник у біблійні часи приводив дитину до її вчителя, а також міг навчати й дисциплінувати її.

Десять Заповідей, як також решта Закону, приготовили б євреїв для приходу Месії й запровадили б їх до Нього. Ісус появився, жив між ними, і помер бувши вірний Закону, отже став «кінець Закону». Бог усунув ту перепону (Закон), так би мовити, і подав євреям щось кращого. «Даром», вони тепер могли бути «визнані праведними через Його незаслужену ласку викупом Ісуса Христа» (Римлян 3:24, НС).

Павло теж каже: «... ви бо не під Законом, а під благодаттю», і, «Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом» (Римлян 6:14; Галатів 5:18).

Кого вам слухатись

Тому що християни вже не є «під Законом», то чи це значить, що вони не повинні додержуватись норм моральності? Зовсім ні. Так як Павло сказав, християн провадить Божий святий дух, і він нікого не провадить грішити. Дух також спонукує християн здержуватись від гріхів згаданих у Десятьох Заповідях. Наприклад, прочитайте 1 послання до 1 Коринтян 6:​9, 10, і зауважите кілька християнських законів, подібних до Десятьох Заповідей, які забороняють ідолопоклонство, перелюб, крадіж та жадібність.

Христос підсумував увесь Закон, маючий в складі Десять Заповідей, цими двома заявами: «Люби Господа [Єгову, НС] Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» і, «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37—39). Старайтесь робити це, просіть Бога, щоб Він простив вам, коли згрішите, і практикуйте віру в Христів викуп. Бог дасть вам Свою незаслужену ласку за це й схвалить вас жити вічно (2 Солунян 2:16).

[Примітка]