«Духом палайте»

«У праці не лінуйтеся. Духом палайте. Служіть Єгові як раби» (РИМ. 12:11).

 1. Чому ізраїльтяни складали тваринні жертви та інші приношення?

ЄГОВА цінує жертви, на які охоче йдуть його служителі. Так вони доводять, що люблять Бога і виконують його волю. У стародавні часи він схвалював різні тваринні жертви та інші приношення. Ізраїльтяни приносили їх згідно з Мойсеєвим законом, шукаючи прощення гріхів і виражаючи свою вдячність. Що ж до нас, християн, то Єгова не вимагає визначених якимось законом буквальних жертв. А втім, апостол Павло показує у 12-му розділі свого листа до християн у Римі, що нам і далі потрібно приносити жертви. Подивімось, як це робити.

Жива жертва

 2. Яке життя ми, як християни, ведемо і що це означає?

² Прочитайте Римлян 12:1, 2. На початку листа Павло чітко говорить, що Бог визнає християн — як з юдеїв, так і з інших народів — праведними завдяки вірі, а не вчинкам (Рим. 1:16; 3:20—24). У 12-му розділі Павло пояснює, що християни повинні виявляти вдячність, ведучи саможертовне життя. Для цього слід обновити розум. Через успадковану недосконалість ми підвладні «закону гріха і смерті» (Рим. 8:2). Тому нам треба перемінитись, «обновити силу, яка керує [нашим] розумом», повністю змінивши свої звички (Еф. 4:23). Таку докорінну зміну вдасться зробити лише з допомогою Бога і завдяки його духу. Також потрібно докладати неабияких зусиль, щоб активно послуговуватись «своїм розумом». Це означає, що ми будемо робити все від нас залежне, аби не «пристосовуватись до системи» з її згубною мораллю, зіпсутими розвагами і спотвореним мисленням (Еф. 2:1—3).

 3. Чому ми беремо участь у християнській діяльності?

³ До того ж Павло заохочує нас послуговуватися «своїм розумом», щоб самим пересвідчуватись, у чому полягає «добра, приємна й досконала Божа воля». Чому ми щодня читаємо Біблію, роздумуємо над прочитаним, молимося, відвідуємо християнські зібрання і проповідуємо добру новину про Царство? Чи тому, що старійшини радять так робити? Звісно, ми вдячні старійшинам за доречні нагадування. Але ми беремо участь у християнській діяльності тому, що Божий дух спонукує нас щиросердо любити Єгову. Крім того, ми особисто переконані, що, виконуючи таку працю, сповняємо Божу волю (Зах. 4:6; Еф. 5:10). Це приносить велику радість і задоволення. Адже, коли ми поводимось як справжні християни, то догоджаємо Богові.

Різні дари

4, 5. Як старійшини повинні користуватися своїми дарами?

⁴ Прочитайте Римлян 12:6—8, 11. Павло сказав, що «завдяки незаслуженій доброті ми отримали різні дари». Деякі зі згаданих Павлом дарів — заохочення і головування — стосуються особливо старійшин, яким дано пораду головувати «зі справжньою ревністю».

⁵ Таку ж ревність, як пояснив Павло, має бути видно в тому, яким чином наглядачі навчають і використовують «дар служити». Схоже, контекст вказує на те, що Павло говорить про «дар служити» у зборі, який є «одним тілом» (Рим. 12:4, 5). Це служіння подібне до того, яке згадане в Дії 6:4. Там містяться слова апостолів: «Ми ж свій час та увагу присвятимо молитві й навчанню [буквально «служінню»] Божого слова». Що включає в себе таке служіння? Християнські старійшини користуються своїми дарами, щоб зміцнювати членів збору. Вони показують, що служать, коли охоче дають зборові провід та настанови на основі Божого Слова і при цьому з молитвою проводять особисте вивчення та дослідження, навчають отару і пасуть її. Наглядачі повинні сумлінно використовувати свої дари і «з радістю» дбати про овець (Рим. 12:7, 8; 1 Пет. 5:1—3).

 6. Як нам дотримуватися поради з Римлян 12:11, що є провідним віршем цієї статті?

⁶ Далі Павло пише: «У праці не лінуйтеся. Духом палайте. Служіть Єгові як раби». Якщо ми помічаємо в собі схильність бути інертними в служінні, нам, можливо, варто переглянути свої звички щодо вивчення і палкіше та частіше молитися про дух Єгови, який допоможе побороти будь-яку байдужість і відновити ревність (Луки 11:9, 13; Об’яв. 2:4; 3:14, 15, 19). Святий дух надихав ранніх християн розповідати про «величні Божі діла» (Дії 2:4, 11). Він може спонукати й нас бути ревними в служінні і «духом палати».

Смирення і скромність

 7. Чому потрібно служити смиренно й скромно?

⁷ Прочитайте Римлян 12:3, 16. Дари, які є в нас, ми маємо завдяки «незаслуженій доброті» Єгови. В іншому місці Павло зазначає: «Ця підготовка — від Бога» (2 Кор. 3:5). Тож нам не треба вихвалятися. Смиренно визнаваймо, що будь-які плоди нашого служіння є результатом Божого благословення, а не наших умінь (1 Кор. 3:6, 7). Тому Павло каже: «Звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить». Звісно, нам слід зберігати почуття власної гідності і знаходити радість та задоволення в праці Царства. Однак скромність, тобто усвідомлення своїх обмежень, берегтиме нас від самовпевненості. Ми хочемо «думати так, щоб це свідчило про [нашу] розважність».

 8. Як нам не бути «мудрими у власних очах»?

⁸ Було б немудро хвастатися своїми досягненнями. Уся слава належить «Богу, оскільки зрощує він» (1 Кор. 3:7). Павло каже, що Бог наділяє кожного члена збору якоюсь спроможністю «залежно від віри». Ніколи не вважаймо себе вищими від інших, а визнаваймо, що інші виконують працю залежно від віри, яку вони мають. Далі Павло пише: «Думайте про інших так само, як про себе». В одному зі своїх листів апостол радить нам: «Не робіть нічого з пихатості або керуючись духом суперництва. Натомість будьте смиренними і вважайте одні одних вищими від себе» (Фил. 2:3). Потрібно неабиякого смирення і постійних зусиль, аби усвідомлювати, що кожен брат чи сестра в чомусь перевершує нас. Смиренність допоможе нам не бути «мудрими у власних очах». Завдяки певним видам служіння хтось з нас може опинитися в центрі уваги, але всім нам дуже приємно, «керуючись скромністю», виконувати завдання, які часто непомітні для людей (1 Пет. 5:5).

Наша християнська єдність

 9. Чому Павло порівнює помазаних християн з членами тіла?

⁹ Прочитайте Римлян 12:4, 5, 9, 10. Павло порівнює помазаних християн з членами тіла, які об’єднано служать під керівництвом свого Голови, Христа (Кол. 1:18). Він говорить зачатим духом християнам, що тіло складається з багатьох частин, які виконують різні функції, і, хоча цих християн багато, вони «є одним тілом, яке перебуває в єдності з Христом». Так само Павло радив помазанцям в Ефесі: «Виявляючи любов, у всьому намагаймось досягати зрілості під проводом голови — Христа. Від нього йдуть інші частини тіла; вони, гармонійно поєднуючись і взаємодіючи за допомогою різних суглобів, які належно виконують необхідні функції,— згідно з тим, як діє кожна окрема частина тіла,— сприяють росту цілого тіла, аби воно зміцнялося завдяки їхній любові» (Еф. 4:15, 16).

10. Яку владу повинні визнавати «інші вівці»?

¹⁰ «Інші вівці» не є частиною Христового тіла, але вони можуть багато чого навчитися з цього прикладу (Ів. 10:16). Згідно зі словами Павла, Єгова «підкорив усе до ніг Христа й зробив його головою над усім заради збору» (Еф. 1:22). У наш час інші вівці належать до «усього», над чим Єгова поставив головою свого Сина. Крім того, вони належать до «маєтку», над яким Христос призначив «вірного і розсудливого раба» (Матв. 24:45—47). Тому християни з земною надією повинні визнавати Христа Головою і підкорятися вірному й розсудливому рабові та його Керівному органу, а також призначеним у зборі наглядачам (Євр. 13:7, 17). Це сприяє християнській єдності.

11. На чому ґрунтується наша єдність і які ще поради дав Павло?

¹¹ Така єдність ґрунтується на любові, «досконалих узах єдності» (Кол. 3:14). У 12-му розділі Листа до римлян Павло підкреслює цю думку, кажучи, що наша любов має бути «нелицемірною» і що, «виявляючи братерську любов», нам необхідно «мати ніжні почуття одні до одних». Завдяки цьому ми будемо поважати одне одного. Апостол каже: «Випереджуйте одні одних пошаною». Звичайно, нам не слід плутати любов з сентиментальністю. Варто докладати всіх сил, щоб зберігати чистоту збору. Коли Павло давав пораду стосовно любові, він сказав: «Відчувайте огиду до зла, горніться до добра».

Будьте гостинні

12. Чого ми вчимося про гостинність у перших християн з Македонії?

¹² Прочитайте Римлян 12:13. Любов до братів спонукуватиме нас у міру можливостей «ділитися зі святими відповідно до потреб, які у них виникають». Навіть якщо ми бідні, то можемо ділитися тим, що маємо. Пишучи про християн у Македонії, Павло сказав: «Під час важкого випробування вони зазнали страждань. Але незважаючи на своє крайнє убозтво, вони, спонукані безмежною радістю, виявили виняткову щедрість і цим показали своє духовне багатство. Бо запевняю вас: вони зробили все можливе, а то й більше. Вони самі почали впрошувати, навіть благати нас про можливість передати свій щедрий дар святим і так разом з іншими послужити [одновірцям в Юдеї]» (2 Кор. 8:2—4). Попри бідність християни в Македонії були дуже щедрими. Вони вважали за честь ділитися чимось зі своїми нужденними братами в Юдеї.

13. Що означає «бути гостинними»?

¹³ Словосполученням «будьте гостинні» перекладено грецький вислів, який означає «виявляти ініціативу». У «Новій Єрусалимській Біблії» (англ.) цей вислів передано як «шукайте нагод бути гостинними». Гостинність можна виявити, якщо запросити когось на обід, і було б правильно робити це з любові. Виявляючи ініціативу, ми знайдемо багато інших способів, як бути гостинними. Наприклад, якщо з якихось причин ми не в стані запросити людину на обід, нам під силу пригостити її філіжанкою кави, чашкою чаю або іншим напоєм.

14. а) З яких слів складається грецьке слово, передане як «гостинність»? б) Як нам виявляти у служінні турботу про іноземців?

¹⁴ Гостинність пов’язана з нашим мисленням. Грецьке слово, передане як «гостинність», складається з двох спільнокореневих слів, що означають «любов» і «чужинець». Як ми ставимося до чужинців чи іноземців? Християни, які намагаються опанувати іншу мову, щоб проповідувати добру новину іноземцям, котрі переїхали в територію їхнього збору, є справді гостинними. Щоправда, чимало хто не в змозі вивчити іншу мову. Все ж кожен з нас може свідчити іноземцям, вміло використовуючи брошуру «Добра новина для людей з усіх народів», в якій міститься біблійна звістка багатьма мовами. Чи були у вас цікаві випадки в служінні, коли ви послуговувалися цією брошурою?

Розділяйте почуття інших

15. Як на прикладі Ісуса видно, що означає порада з Римлян 12:15?

¹⁵ Прочитайте Римлян 12:15. Павлову пораду в цьому вірші можна підсумувати кількома словами: розділяйте почуття інших. Намагаймось розуміти і розділяти почуття іншої людини — чи то радість, чи смуток. Якщо ми палаємо духом, то виражатимемо почуття радості або співчуття. Коли 70 Христових учнів, радіючи, повернулися з проповідування і розповіли про чудові результати своєї праці, Ісус, «сповнившись святим духом... надзвичайно зрадів» (Луки 10:17—21). Він поділяв їхню радість. Коли ж помер Ісусів друг Лазар, «з очей Ісуса покотилися сльози» і він плакав разом з людьми (Ів. 11:32—35).

16. Як нам виявляти почуття і хто особливо повинен це робити?

¹⁶ Ми прагнемо наслідувати Ісусів приклад у виявленні почуттів. Коли співвіруючий тішиться, ми хочемо розділити його радість. Так само нам варто бути чуйними, якщо наші брати і сестри зазнаю́ть фізичного чи душевного болю. Нерідко ми приносимо полегшення нашим згорьованим одновірцям, виділяючи час, щоб співчутливо вислуховувати їх. Іноді наше серце настільки зворушене, що ми до сліз проймаємося чиїмось горем (1 Пет. 1:22). Старійшини особливо повинні дотримуватися Павлової поради стосовно вияву співчуття.

17. Про що ми довідалися з 12-го розділу Листа до римлян і про що йтиметься в наступній статті?

¹⁷ Розлянуті нами вірші з 12-го розділу Листа до римлян містять поради, що стосуються нашого християнського життя і взаємин з братами. У наступній статті ми обговоримо позосталі вірші цього розділу. В них ідеться про те, як нам обходитися з людьми, котрі не належать до збору, включаючи противників і гонителів.

Повторення

• Як ми показуємо, що палаємо духом?

• Чому необхідно служити Богу зі смиренням і скромністю?

• Яким чином ми можемо розділяти почуття одновірців?

[Ілюстрації на сторінці 4]

Чому ми беремо участь у цій християнській діяльності?

[Ілюстрація на сторінці 6]

Як кожен з нас може розповідати іноземцям звістку про Царство?