Запитання читачів
Чи Павло мав на увазі, що християни не повинні гніватись, коли сказав: «Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву» (Римлян 12:19, Хом.)?
Якщо бути точними, то ні. У даному вірші апостол Павло говорить про гнів Божий. Звичайно ж, це не означає, що питання — піддаватися християнам гніву чи ні — є неістотним. Біблія чітко наказує нам не гніватись. Розгляньмо деякі божественні поради щодо цього.
«Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло» (Псалом 37:8). «Кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові» (Матвія 5:22). «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів» (Галатів 5:19, 20). «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас» (Ефесян 4:31). «Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів» (Якова 1:19). Крім того, книга Приповістей знову й знову радить нам не бути схильними до гніву та не піддаватися йому через дрібні образи й людські помилки (Приповістей 12:16; 14:17, 29; 15:1; 16:32; 17:14; 19:11, 19; 22:24; 25:28; 29:22).
Контекст слів з Римлян 12:19 узгоджується з цими порадами. Павло закликає, щоб наша любов була нелицемірною, щоб ми благословляли тих, хто нас переслідує, і намагалися добре думати про інших, щоб не платили нікому злом за зло й старалися зі всіма бути в мирі. На завершення він дав таку настійну раду: «Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу»,— говорить Господь» (Римлян 12:9, 14, 16—18; 12:19, Хом.).
Як бачимо, ми не повинні дозволяти, аби гнів спонукав нас відплачувати іншим мстивими вчинками. Зазвичай ми не знаємо до кінця всіх обставин справи, а наше почуття справедливості — надто недосконале. Якщо дозволимо, аби гнів підштовхнув нас до мстивих учинків, то в більшості випадків наробимо лише шкоди. Цим ми зіграємо на руку Божому Супротивнику, Дияволу. В іншому місці Павло написав: «Гнівайтеся, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте» (Ефесян 4:26, 27).
Ліпший, мудріший шлях — це дати Богу вирішити, коли й на кого зіслати помсту. Він може це зробити, оскільки знає всі факти, і будь-яка відплата, що походитиме від нього, віддзеркалюватиме його досконалу справедливість. Саме це Павло й мав на увазі в Римлян 12:19, як видно з його посилання на Повторення Закону 32:35, 41, де говориться: «Моя пімста й відплата». (Порівняйте Євреїв 10:30). Тому, хоча в грецькому тексті вірш з Римлян 12:19 і не містить сло́ва «Божому», чимало сучасних перекладів вставили його. У цих перекладах ця думка звучить так: «Дайте місце гніву Божому» (Огієнко); «нехай Бог відімститься» («Сучасний англійський переклад»); «нехай Бог, якщо захоче, покарає» («Новий Завіт сучасною англійською мовою»); «залишіть місце для божественної відплати» («Нова англійська Біблія»).
Навіть коли ми зазнаємо знущань чи переслідувань з боку ворогів правди, можна бути впевненими у правдивості даного Мойсеєм опису особистості Бога Єгови: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний, що зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочини й гріхи, що не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6, 7, Хом.).