Поводьтеся мудро у стосунках зі світом
«Поводьтеся мудро з чужими» (КОЛОСЯН 4:5).
1. З чим повинні були боротися ранні християни і що порадив Павло збору в Колосах?
РАННІМ християнам, що жили в містах римського світу, треба було постійно боротися з ідолопоклонством, бажанням аморальних розваг і язичеськими обрядами та звичаями. Безсумнівно, той, хто жив у Колосах, на центральному заході Малої Азії, повинен був протистояти поклонінню богині-матері та спіритизму місцевих фрігійців, язичеській філософії грецьких поселенців та іудаїзму, поширеного серед єврейського населення. Апостол Павло радив християнському збору «поводитися мудро з [такими] чужими» (Колосян 4:5).
2. Чому сьогодні Свідкам Єгови слід мудро поводитися зі сторонніми людьми?
2 Сьогодні Свідки Єгови зустрічаються з подібними поганими звичаями, а навіть ще з гіршими. Отже, їм також слід виявляти мудрість у стосунках зі сторонніми людьми. Багато тих, хто належить до релігійних та політичних об’єднань, а також деякі представники масової інформації настроєні ворожо проти Свідків. Декотрі противники атакують прямо або, частіше, поширюють наклепи і тим самим намагаються заплямувати добре ім’я Свідків Єгови та викликати до них упередження. Сьогодні до Свідків Єгови часто ставляться з упередженням, також їх неправильно розуміють, так само як ранніх християн безпідставно таврували як фанатичну і навіть небезпечну «секту» (Дії 24:14 Хоменко; 1 Петра 4:4).
Переборюючи упередження
3, 4. а) Чому світ ніколи не любитиме правдивих християн, але що ми повинні старатися робити? б) Що одна письменниця написала про Свідків Єгови, ув’язнених в нацистському концтаборі?
3 Правдиві християни не сподіваються любові від світу, який, за словами апостола Івана, «лежить у владі злого» (1 Івана 5:19, НС). Проте Біблія заохочує християн докладати зусиль, щоб скеровувати людей до Єгови та його чистого поклоніння. Ми робимо це через пряме свідчення, а також своєю доброю поведінкою. Апостол Петро написав: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1 Петра 2:12).
4 У своїй книжці «Прости, але не забудь» (англ.) письменниця Сільвія Сальвесен розповіла про Свідків, з якими вона була разом у нацистському концтаборі: «Ці дві — Кете і Маргаріте, а також багато інших дуже допомогли мені не тільки своєю вірою, але й ділами. Вони першими діставали чисті шматки тканини для наших ран... Одним словом, ми опинилися серед людей, які бажали нам добра, а їхня приязнь виявлялася ділами». Яке ж гарне засвідчення від «чужих»!
5, 6. а) Що тепер виконує Христос і чого нам не слід забувати? б) Як ми повинні ставитись до світських людей і чому?
5 Щоб розвіяти упередження, ми можемо багато чого зробити своїм мудрим поводженням зі сторонніми людьми. Щоправда, ми живемо в час, коли наш пануючий Цар Ісус Христос відділяє людей з усіх народів, «як відділяє вівчар овець від козлів» (Матвія 25:32). Але не слід забувати, що Суддею є Христос і що він вирішує, хто є «вівцею», а хто «козлом» (Івана 5:22).
6 Це повинно вплинути на наше ставлення до тих, хто не знаходиться в організації Єгови. Ми можемо думати, що вони є світськими людьми, але вони є частиною світу людства, який «так... Бог полюбив... що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Краще ставитись до цих людей, як до майбутніх овець, ніж самовпевнено робити висновок, що вони є козлами. Декотрі особи, які колись дуже противилися правді, тепер є охрещеними Свідками. І чимало з них ще до того, як відповіли на пряме свідчення, виявили прихильність через наше доброзичливе ставлення. Для прикладу подивіться фотографію на сторінці 18.
Наполегливі, але не агресивні
7. З яким критичним зауваженням виступив папа, але яке запитання можемо поставити ми?
7 Критикуючи усі секти, а особливо Свідків Єгови, папа Іоанн Павло II заявив: «Майже агресивна наполегливість, з якою дехто шукає нових послідовників, ідучи від дому до дому або зупиняючи випадкових перехожих на рогах вулиць, є сектантською підробкою апостольського та місіонерського запалу». Але може виникнути запитання: якщо у нас «підробка апостольського та місіонерського запалу», де шукати правдиву проповідницьку завзятість? Безсумнівно, що не серед католиків, протестантів або членів православної церкви.
8. Як ми повинні проводити своє свідчення від дому до дому і який може бути результат?
8 Проте для того щоб спростувати будь-яке звинувачення в агресивності нашого свідчення, нам завжди треба бути привітними, ввічливими та люб’язними, коли ми підходимо до людей. Учень Яків написав: «Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!» (Якова 3:13). Апостол Павло перестерігає нас, щоб ми «були не сварливі» (Тита 3:2). Наприклад, замість того щоб відразу засуджувати погляди особи, якій ми свідчимо, чому б не виявити щиру зацікавленість до його або її поглядів? Потім розкажи цій людині про добру новину, як про неї розповідає Біблія. Завдяки позитивному підходу та виявленню належної поваги до людей інших переконань ми допоможемо їм набути кращий склад розуму, щоб послухати і, можливо, вони побачать цінність біблійної звістки. Результатом може бути те, що дехто почне «славити Бога» (1 Петра 2:12).
9. Як ми можемо застосовувати Павлову пораду: а) з Колосян 4:5? б) з Колосян 4:6?
9 Апостол Павло порадив: «Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час» (Колосян 4:5). Пояснюючи останню частину цього вислову, Дж. Б. Лайтфут написав: «Не пропускайте нагоди говорити й робити те, що може посприяти Божій справі» (курсив наш). Так, нам потрібно бути готовими зі словами та вчинками для кожної сприятливої нагоди. Це, зокрема, стосується вибору відповідної години для відвідин. Якщо нашу звістку відкидають, чи це тому, що люди не оцінюють її, чи, може, через наш несвоєчасний візит? Павло також написав: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Колосян 4:6). Це вимагає завбачливості та справжньої любові до ближнього. Завжди представляймо звістку про Царство з люб’язністю.
Ввічливі та «до всякого доброго діла готові»
10. а) Що порадив апостол Павло християнам на Кріті? б) Яким чином Свідки Єгови є зразком у тому, як вони слідують Павловій пораді?
10 Ми не можемо іти на компроміс із біблійними принципами. З іншого боку, немає потреби сперечатися щодо питань, які не торкаються християнського сумління. Апостол Павло написав: «Нагадуй їм [християнам на Кріті], щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були, щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям» (Тита 3:1, 2). Біблеїст І. Ф. Скотт так прокоментував цей уривок: «Християнам слід було не тільки слухатися властей, але й бути готовими до всякого доброго діла. Це... означає, що в разі потреби християни повинні бути серед перших, хто виявляє турботу про потреби суспільства. Часто, коли вибухали пожежі, епідемії та ставались різні лиха, то всі добрі люди прагнули допомогти своїм ближнім». По всьому світі траплялося чимало катастроф, і Свідки Єгови були серед перших, хто допомагав. Вони допомагали не лише своїм братам, але й стороннім людям.
11, 12. а) Як християни повинні ставитися до влади? б) Що включає в себе підкорення владі, коли йдеться про будування Залів Царства?
11 Цей же фрагмент Павлового листа до Тита підкреслює важливість шанобливого ставлення до влади. Молодим християнам, які через свою нейтральну позицію стають перед суддями, слід особливо вважати на те, щоб мудро поводитися зі сторонніми людьми. Своїм виглядом, умінням триматися та способом, в який розмовляють з представниками влади, вони можуть поліпшити або погіршити репутацію народу Єгови. Їм треба «віддавати... кому честь — честь» і захищатися з глибокою повагою (Римлян 13:1—7; 1 Петра 2:17; 3:15).
12 Слово «влада» також стосується місцевих державних чиновників. Сьогодні, коли будується все більше й більше Залів Царства, неминучим є узгодження справ з місцевою владою. Часто старійшинам доводиться зустрічатися з упередженням. Досвід виявляє, що там, де представники збору встановлюють добрі стосунки із представниками влади та співпрацюють з відділом архітектури міста, це упередження може розвіятись. Часто у таких випадках з’являється нагода свідчити людям, які перед тим були мало обізнані зі Свідками Єгови та їхньою звісткою.
«Коли можливо... будьте в мирі зі всіма»
13, 14. Що Павло порадив християнам у Римі і як ми можемо використовувати це в наших стосунках зі сторонніми людьми?
13 Християнам, які жили в язичеському Римі, Павло дав наступну пораду: «Не відплачуйте нікому злом за зло. Дбайте про добре перед усіма людьми. Коли можливо і залежить від вас, будьте в мирі зі всіма людьми. Не мстіть за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я відплачу»,— говорить Господь. Отже, коли ворог твій голодний,— нагодуй його; коли має спрагу,— напій його, бо роблячи так, ти згортаєш палаюче вугілля на голову йому. Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!» (Римлян 12:17—21, Деркач).
14 У наших стосунках зі сторонніми людьми ми як правдиві християни неодмінно зустрінемося із противниками. У вищенаведеному уривку Павло показує, що це шлях мудрості — докладати зусиль, щоб добрими ділами подолати опір. Неначе жар, ця доброзичлива поведінка може розтопити ворожість і зрештою спонукати противника краще ставитись до народу Єгови, можливо навіть збудити у ньому зацікавленість до доброї новини. Коли це стається, то зло перемагається добром.
15. Коли християнам слід особливо мудро ставитися до сторонніх людей?
15 Мудре ставлення до сторонніх людей дуже важливе в сім’ях, де один із подружніх партнерів ще не прийняв правди. Дотримування біблійних принципів змінює на краще чоловіків, дружин, батьків, матерів, а також дітей, які стають більш слухняними та старанними в школі. Невіруючий повинен побачити результат благотворного впливу біблійних принципів на віруючого. Таким чином, декотрі, можливо, «були переконані без слова, поведінкою своїх» охрещених членів сім’ї (1 Петра 3:1, 2, Дерк.).
«Усім робімо добро»
16, 17. а) Які жертви дуже приємні Богові? б) Яким чином ми повинні «робити добро» своїм братам, а також стороннім людям?
16 Найбільше добро, яке ми можемо зробити своєму ближньому,— це принести йому звістку життя та навчити про примирення з Єговою через Ісуса Христа (Римлян 5:8—11). Тому апостол Павло говорить: «Отож, [через Христа] завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять» (Євреїв 13:15). Павло додає: «Не забувайте ж і про доброчиннісь та спільність, бо такі жертви вгодні Богові» (Євреїв 13:16). Крім того що свідчимо людям, нам не можна забувати «про добродійство». Воно є невід’ємною частиною жертв, які дуже приємні Богові.
17 Ми, звичайно, робимо добро нашим духовним братам, які, можливо, мають емоційні, духовні, фізичні або матеріальні проблеми. Павло виявив це, написавши: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Галатів 6:10; Якова 2:15, 16). Проте нам не слід забувати слів: «усім робімо добро». Доброзичливе ставлення до родича, сусіда, співробітника може значною мірою посприяти тому, щоб розвіялось упередження проти нас та відкрилось серце людини до правди.
18. а) Яких небезпек слід уникати? б) Як може християнська доброта допомогти нашій праці свідчення?
18 Щоб робити це, нам не обов’язково заводити близьких друзів із середовища сторонніх людей. Така близькість небезпечна своїми можливими наслідками (1 Коринтян 15:33). Крім того, ми не бажаємо бути друзями світу (Якова 4:4). Але християнська доброта може допомогти нашому проповідуванню. У декотрих країнах стає все важче порозмовляти з людьми в їхніх домах. Декотрі багатоквартирні доми захищені сучасними винаходами, які перешкоджають нам зустрітися з їхніми мешканцями. У розвинених країнах одним з багатьох засобів для проповідування є телефон. У більшості країн можна свідчити на вулиці. Проте в усіх країнах через доброзичливість, ввічливість, доброту та допомогу постає нагода розвіяти упередження і дати ґрунтовне свідчення.
Противники замовкають
19. а) Оскільки ми не догоджаємо людям, чого можна сподіватися? б) Як ми повинні старатися наслідувати Діниїлів приклад та застосовувати Петрову пораду?
19 Свідки Єгови не шукають похвали від людей, але й не страхаються їх (Приповістей 29:25; Ефесян 6:6). Вони повністю усвідомлюють те, що, незважаючи на всі зусилля бути бездоганними платниками податків та зразковими громадянами, противники поширюватимуть злісний обман та зневажливо висловлюватимуться про них (1 Петра 3:16). Розуміючи це, Свідки намагаються наслідувати Даниїла, вороги якого говорили: «Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога» (Даниїла 6:6). Ми ніколи не погодимося на компроміс із біблійними принципами, щоб подобатися людям. Але ми також не шукаємо мучеництва. Ми стараємося бути мирними та зважаємо на Петрову пораду: «Така воля Божа, щоб ви, роблячи добро, примушували мовчати неуцтво нерозумних людей» (1 Петра 2:15, Дерк.).
20. а) У чому ми переконані і як нас підбадьорив Ісус? б) Як ми можемо й далі поводитися мудро зі сторонніми людьми?
20 Ми переконані, що наша позиція відокремленості від світу повністю узгоджується з Біблією. Це підтверджує історія християн першого століття. Нас підбадьорюють Ісусові слова: «Страждання зазнаєте в світі,— але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33). У нас немає страху. «І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго? А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні! «А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся!» А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:13—15). Тримаючись цього, ми й далі поводитимемося мудро зі сторонніми людьми.
Питання для повторення
◻ Чому Свідкам Єгови слід мудро поводитися зі сторонніми людьми?
◻ Чому правдиві християни не сподіваються любові від світу, але що вони повинні старатися робити?
◻ Як нам треба ставитися до світських людей і чому?
◻ Чому ми повинні «робити добро» не тільки своїм братам, але також стороннім людям?
◻ Як мудре поводження зі сторонніми людьми може допомогти нам у праці свідчення?
[Ілюстрація на сторінці 18]
Зліва: Правдиві християни у Франції допомагають своїм ближнім після по́вені.
[Ілюстрація на сторінці 20]
Добрі вчинки християн можуть значною мірою посприяти розвіянню упередження.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Християнам треба бути «до всякого доброго діла готовими».