Наше відносне підкорення вищій владі
«Тому треба коритися» (РИМЛЯН 13:5).
1. Як Свідки Єгови постраждали з рук нацистської вищої влади, і чи вони страждали тому що «чинили зло»?
СЬОМЕ січня 1940 року, Франза Райтера й п’ятьох молодих австрійців стратили гільйотиною. Це були Бібелфоршер, Свідки Єгови, яких стратили через те, що сумління не дозволяло їм воювати за гітлерівський рейх. Райтер був тільки один з тисячів Свідків, які померли за їхню віру протягом першої й другої світових війн. Багато інших перетерпіли довгі роки в концтаборах. Чи ж усі ці постраждали через «меч» нацистської вищої влади, тому що «чинили зле»? (Римлян 13:4). Зовсім ні! Павло продовжує й каже, що ці християни слухали Божих наказів у 13 розділі його Послання до римлян, незважаючи на те, що мусили постраждати з рук влади.
2. З якої непереборної причини ми мусимо підкорятись вищій владі?
2 У Римлян 13:5, апостол написав: «Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління». Перед цим, Павло сказав, тому що влада «носить меча», то це була добра причина покорятись їй. Тепер, він дає нам ще кращу причину: сумління. Ми служимо Богові «чистим сумлінням» (2 Тимофія 1:3). Біблія наказує нам підкорятись вищій владі, і ми слухаємо цього наказу, тому що хочемо задовольнити Бога (Євреїв 5:14). Наше сумління, привчене Біблією, спонукує нас коритись владі навіть у відсутності якоїсь людини, яка бачила б нас. (Порівняйте Екклезіястова 10:20).
«Через це ви і податки даєте»
3, 4. Яку репутацію придбали Свідки Єгови, і чому це правильно, щоб християни платили податки?
3 Кілька років тому в Нігерії, спалахнуло повстання через платежу податків. Кілька людей було вбито, і влада звернулась до війська. Вояки вторгнулись у Зал Царства й вимагали причини на зібрання, яке в той час відбувалось у ньому. Узнавши, що це було біблійне зібрання Свідків Єгови, офіцер дав наказ воякам відступити, кажучи: «Свідки Єгови не підбурюють людей не платити податків».
4 Ті нігерські Свідки придбали собі добру репутацію за те, що послухали Павлових слів: «Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті» (Римлян 13:6). Коли Ісус дав правило, «віддати кесареве кесареві», то говорив про платежу податків (Матвія 22:21). Світська влада будує дороги, постачає поліцейську охорону, будує бібліотеки, транспортні засоби, школи, поштові послуги, і багато більше. Ми користаємо з цих постачань. Тому це правильно платити за них оподаткуванням.
«Віддайте належне усім»
5. Що значить «віддайте належне усім»?
5 Павло продовжує: «Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь» (Римлян 13:7). Слово «належне» містить у собі всю світську владу, яка є Божий громадський слуга. Цьому винятків немає. Навіть коли б нам не подобалась політична система під якою ми живемо, то все ж таки платимо податки. Коли в нашій країні релігійні організації не оподатковані, то збори теж можуть користатись цим. І так як інші громадяни, християни можуть звертатись до будь-якого розпорядку знижувати податок. Жоден християнин не повинен ухилятись від платежу належних податків. (Порівняйте Матвія 5:41; 17:24-27).
6, 7. Чому ми повинні платити податки навіть коли б гроші вживались оплачувати щось з яким ми не погоджуємося, або коли влада переслідує нас?
6 Припустім, що податок здається несправедливий. Або коли б частиною того податку оплачувалось щось з яким ми не погоджуємось — аборт, сховища крові й плазми, або програми, які суперечать нашим поглядам про нейтралітет? Ми все ж таки будемо платити всі податки. Влада буде відповідальна за те, як вона вживає податкові гроші. Нас не призначено судити владу. Це Бог є «Суддя землі», і в Його час, Він розрахується з урядами за спосіб користування їхньою владою (Псалом 94:2; Єремії 25:31). До того часу, ми будемо платити податки.
7 А що коли б влада переслідувала нас? Ми таки будемо платити податки за її щоденні послуги. Про переслідування Свідків одної африканської країни, у газеті Сан-Франціско Екзаминер каже: «Їх можна вважати зразковими громадянами. Вони платять податки, доглядають за хворими, ведуть боротьбу проти неписьменності». Так, ці переслідувані Свідки платили їхні податки.
«Страх» і «честь»
8. Що це «страх», якого належно віддати владі?
8 «Страх» про якого говорить у Римлян 13:7 це не боягузливий страх, але пошана до світської влади, страх, щоб не порушити її закон. Цю пошану віддається владі через її посаду, а не через особи, які служать на тій посаді. Біблія, каже, що римський імператор Тіберій, був «погорджуваний» (Даниїла 11:21). Все ж таки він був імператором, і тому християнин належно віддаватиме йому страх і честь.
9. В які способи ми віддаємо честь людській владі?
9 Відносно честі, ми слухаємо Ісусового наказу, щоб не кликати нікого релігійними титулами (Матвія 23:8-10). Але відносно світської влади, ми звертаємось до осіб будь-яким шанобливим титулом. До римських губернаторів Павло звертався титулом «достойний» (Дії 26:25). Даниїл звертався до Навуходоносора, як «мій пане» (Даниїла 4:16 [4:19, НС]). Християни сьогодні можуть звертатись до влади такими висловами пошани, як «Ваша світлість» або «Ваша величність». Вони можуть ставати на ноги, коли суддя ввійде в зал судового засідання або шанобливо кланятись перед правителем, якщо це є звичай.
Відносне підкорення
10. Як Ісус показав, що вимоги людської влади є обмежені?
10 Оскільки Свідки Єгови коряться людській владі, то чому Франз Райтер і багато інших так дуже постраждали? Тому що наше підкорення є відносне, і влада не завжди визнає біблійне обмеження їхніх вимог. Якщо вимога влади порушує християнське привчене сумління, то поступає поза її Богом дану межу. Ісус сказав про це так: «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже» (Матвія 22:21). Коли кесар вимагає того що належиться Богові, то християнин мусить перше коритись Богові.
11. Який принцип показує, що багато людей погоджуються з обмеженістю людської влади?
11 Чи це підривна або зрадницька позиція? Зовсім ні. Це розширення принципу, якого визнають більшість цивілізованих націй. У 15 столітті, одного Пітера фон Гагенбаха засудили за те, що він заворушив тероризм у місцевості Європи над якою мав владу. Він обороняв себе кажучи, що тільки корився наказу свого старшого, герцога Бургундії. Суд відкинув це твердження. Заявляти претензії що особа, яка чинить жорстокості не є відповідальною якщо слухається наказу вищої влади, вже кілька разів користувались з того часу — а головно нацистські воєнні злочинці перед Міжнародним воєнним трибуналом у Нюренбурзі. Таку заяву звичайно відкидають. Міжнародний воєнний трибунал виніс такий вирок: «Особи мають міжнародні обов’язки, які перевищують національні нав’язані на них особистою державою».
12. Які біблійні приклади показують, що декотрі Божі слуги не слухали надмірних вимог влади?
12 Божі слуги завжди визнавали, що їхнє сумлінне підкорення вищій владі є обмежене. Коли Мойсей народився в Єгипті, фараон дав наказ, щоб стратити всіх єврейських новонароджених немовлят чоловічої статі. Але акушерки зберігали немовлятка живими. Чи вони неправильно робили коли не послухали фараона? Ні, вони слухались їхнього Богом даного сумління, і Бог поблагословив їх за це (Вихід 1:15-20). Під час поневолення Ізраїлю у Вавілонії, Навуходоносор вимагав, щоб його діячі, а навіть євреї Шадрах, Мешах, і Евед-Него, поклонились перед ідолом, якого він поставив у долині Дура. Три євреїв не поклонились тому ідолові. Чи вони помилялись? Ні, тому що, коли б послухали наказу царя, то порушили б Божий закон (Вихід 20:4, 5; Даниїла 3:1-18).
«Слухайтеся Бога»
13. Який приклад зробили ранні християни відносно слухняності вищій владі?
13 Так само, коли єврейська влада наказали Петрові й Іванові більше не проповідувати про Ісуса, вони відповіли: «Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога» (Дії 4:19; 5:29). Вони не могли не говорити. Журнал Християнське століття (англ.) звертає увагу на ще одну сумлінну позицію ранніх християн, коли каже: «Ранні християни не служили при війську. Роланд Бейнтон каже, що від закінчення ери Нового Завіту до десятиліть 170—180 нашої ери, немає жодного доказу, що християни служили при війську (Ставлення християн до війни й миру [Абінгдон, 1960, англ.], сторінки 67—8)... Свіфт каже, що Юстін Мученик розуміє, що християни звичайно стримувались від насильних учинків».
14, 15. Які біблійні принципи керували відносним підкоренням ранніх християн до людської влади?
14 Чому ранні християни не служили при війську? Немає сумніву, що кожен пильно студіював Боже Слово та Закони й робив особисте рішення на основі його Біблією привченого сумління. Вони були нейтральні, «не були частиною світу», і через нейтралітет не могли вибирати сторони в світських конфліктах (Івана 17:16, НС; 18:36). Крім того, вони належали до Бога (2 Тимофія 2:19). Умирати за державу значило б давати кесареві те, що належить до Бога. Крім того, християни були частиною міжнародного братерства зобов’язане любов’ю (Івана 13:34, 35; Колосян 3:14; 1 Петра 4:8; 5:9). Вони не могли служити при війську з можливістю вбивати співхристиян, і щоб не порушити свого сумління.
15 Крім того, християни не могли погоджуватись з такими популярними релігійними обрядами як культ імператора. Тому їх уважали за «дивних і небезпечних. Люди звичайно підозрівали їх» (Все ж Біблія говорить, автор У. А. Смарт). Хоч Павло написав християнам «віддавати кому страх — страх», то вони не забували, що Єгові належиться більший страх, або пошана (Римлян 13:7; Псалом 86:11). Ісус Сам сказав: «Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (Матвія 10:28).
16. В яких справах християни мусять уважно зважати на їхнє підкорення вищій владі?
16 Будучи християнами, ми сьогодні зустрічаємо подібні проблеми. Ми не можемо брати участі в жодному сучасному ідолопоклонстві — будь-то шанобливо салютувати на честь образу чи символу або приписувати спасіння якійсь особі чи організації (1 Коринтян 10:14; 1 Івана 5:21). Так як ранні християни, ми не можемо йти на компроміс з нашим християнським нейтралітетом. (Порівняйте 2 Коринтян 10:4).
«Із лагідністю та зо страхом»
17. Як Петро порадив християн, які страждали, тому що не хотіли порушити свого сумління?
17 Апостол Петро писав про нашу сумлінну позицію й сказав: «То вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи» (1 Петра 2:19). Так, це угодне Богові, коли християнин стоїть непохитно всупереч переслідуванню. Він сам скористає, тому що підкріпить свою віру і буде очищений (Якова 1:2-4; 1 Петра 1:6, 7; 5:8-10). Петро також написав: «Коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся! А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:14, 15, Огієнко, 1988). Дійсно це помічна порада!
18, 19. Як глибока пошана і поміркованість можуть допомогти християнинові коли влада обмежує нашу свободу поклоніння?
18 Коли влада переслідує християн, тому що не розуміє їхньої позиції, або тому що релігійні провідники так званого християнства зображують Свідків Єгови у фальшивому світлі, то виявляти факти владі деколи полегшує тиск. Лагідно, і зі страхом, християнин не протистоїть переслідникам фізично. Проте, він обороняє свою віру всякими законними заходами, а тоді залишає справу у руках Єгови (Филип’ян 1:7; Колосян 4:5, 6).
19 Глибока пошана також доводить християнина робити все що може, щоб коритись владі й не порушити свого сумління. Наприклад, коли б заборонили християнам збиратися по зібраннях, то вони якимсь іншим способом будуть живитися при столі Єгови. Всевишня влада, Бог Єгова, каже нам через Павла: «І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Можна обережно збиратись по таких зібраннях. Бог благословитиме такі розпорядки коли тільки кілька збираються разом. (Порівняйте Матвія 18:20).
20. У разі заборони прилюдного проповідування доброї новини, то як християни можуть поводитись із справою?
20 Декотра влада забороняє публічне проповідування доброї новини. Християни під такою владою пам’ятають, що через Ісуса Самого, Всевишня Влада каже: «Але перше Євангелія [добра новина, НС] мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10). Тому, вони слухають всевишньої влади, незважаючи на особистий кошт. Де було можливо, апостоли проповідували прилюдно й від дому до дому, але людям можна проповідувати в інший спосіб — свідчити їм неформально (Івана 4:7-15; Дії 5:42; 20:20). Часто влада не буде перешкоджати проповідуванню якщо вживається тільки Біблія. Тому всі Свідки мусять добре навчитись переконувати людей із Святого Письма. (Порівняйте Дії 17:2, 17). Сміливо, однак шанобливо, християни часто можуть слухатись Єгови й не стягати на себе гнів вищої влади (Тита 3:1, 2).
21. Що християни мусять вибирати, коли б кесар безжалісно переслідував їх?
21 Деколи, влада безжалісно переслідує християн. Тоді, з чистого сумління, ми мусимо тривати в добрих учинках. Молодий Франц Райтер мусив вибирати: піти на компроміс з своєю вірою або померти. Тому що він не міг зректись поклоніння Богові, то помер сміливо. Вечором перед його смертю, Франц написав у листі до своєї мати: «Завтра рано мене стратять. Бог підкріпляє мене, так як Він завжди підкріпляв усіх правдивих християн у давнину... Якщо сама будеш вірна до самої смерті, то коли воскресну, побачимося».
22. Яку надію ми маємо, і як можна тим часом продовжувати?
22 Колись, все людство буде жити під тільки одним законом, законом Бога Єгови. До того часу, конче треба щиро дотримувати Божий розпорядок і відносно підкорятись вищій владі тоді як в усьому підкоряємось нашому суверенному Господеві, Єгові (Филип’ян 4:5-7).
Чи пам’ятаєте?
◻ З якої причини християни підкоряються вищій владі?
◻ Чому ми платимо кесареві податки?
◻ Яку честь нам слід віддавати владі?
◻ Чому ми тільки відносно підкоряємося кесареві?
◻ Як ми реагуємо на переслідування через те, що кесар вимагає того, що належиться Богові?
[Відомості про ілюстрації, сторінка 19]
French Embassy Press & Information Division
USSR Mission to the UN