Прославляймо Бога «одними устами»

«Щоб ви... одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа» (РИМЛЯН 15:6).

 1. Чого стосовно розбіжностей у поглядах намагався навчити співхристиян Павло?

НЕ ВСІ християни приймають однакові рішення і мають однакові смаки. Однак усі християни повинні йти пліч-о-пліч дорогою, що веде до життя. Чи це можливо? Так, якщо не надавати великого значення дріб’язковим розбіжностям у поглядах. Саме цього намагався навчити співхристиян у першому столітті апостол Павло. Як він висвітлив це важливе питання? І як ми можемо застосовувати Павлові натхнені поради сьогодні?

Важливість християнської єдності

 2. Як Павло наголосив на потребі зберігати єдність?

² Павло усвідомлював, наскільки важлива християнська єдність, тому він дав християнам чудові поради, що можуть допомогти їм підтримувати між собою мир і любов (Ефесян 4:1—3; Колосян 3:12—14). Але, заснувавши чимало зборів і відвідуючи співхристиян понад 20 років, він знав, що зберігати єдність не завжди легко (1 Коринтян 1:11—13; Галатів 2:11—14). Отож він звернувся до співвіруючих, які жили в Римі, такими словами: «Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними... щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа» (Римлян 15:5, 6). У наш час ми теж повинні славити Бога Єгову «одними устами» як його об’єднаний народ. Наскільки нам вдається це робити?

3, 4. а) Яке різне походження мали християни в Римі? б) Як християни в Римі могли служити Єгові «одними устами», незважаючи на деякі розбіжності в поглядах?

³ Павло мав багато друзів серед християн у Римі (Римлян 16:3—16). Для нього всі його брати були «улюбленими Божими», хоча вони й мали різне походження. Він писав: «Дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові». Безсумнівно, римляни багато в чому подавали іншим добрий приклад (Римлян 1:7, 8; 15:14). Водночас між деякими членами їхнього збору існували розбіжності у поглядах на певні речі. Оскільки християни в наші дні мають різне походження і виховувалися в різних культурних середовищах, вивчення Павлових натхнених порад щодо залагодження незгод допоможе їм говорити «одними устами».

⁴ Серед віруючих у Римі були як євреї, так і язичники (Римлян 4:1; 11:13). Декотрі християни з євреїв, очевидно, ніяк не могли відмовитися від певних звичаїв, яких дотримувалися під Мойсеєвим Законом, хоча їм вже треба було усвідомити, що від цих звичаїв спасіння не залежить. Інші ж християни-євреї погоджувалися, що Христова жертва звільнила їх від обмежень, які були для них обов’язковими до того, як вони стали християнами. У результаті вони змінили декотрі свої особисті звички (Галатів 4:8—11). Незважаючи на це, як зазначив Павло, всі вони були «улюбленими Божими». Зберігаючи належне ставлення одні до одних, вони всі могли славити Бога «одними устами». Ми теж можемо мати різні погляди на певні речі, тож було б добре уважно розглянути, як Павло пояснює цей важливий принцип (Римлян 15:4).

«Приймайте... один одного»

5, 6. Чому в римському зборі існували розбіжності в поглядах?

⁵ У своєму листі до римлян Павло згадує питання, стосовно якого існували різні погляди. Він пише: «Один-бо вірує, що можна їсти все, а немічний [«слабкий», Хом.] споживає ярину». Чому існувала така ситуація? Мойсеїв Закон забороняв споживання свинини (Римлян 14:2; Левит 11:7). Однак після смерті Ісуса дотримання цього Закону вже не було обов’язковим (Ефесян 2:15). Згодом, через три з половиною роки після Ісусової смерті, ангел сказав апостолу Петру, що з Божого погляду жодну поживу не слід розглядати як нечисту (Дії 11:7—12). Враховуючи такі факти, деякі християни з євреїв могли вважати, що можна споживати свинину або якусь іншу їжу, котра була заборонена під Законом.

⁶ Однак в інших єврейських християн сама думка про споживання їжі, яка раніше вважалася нечистою, напевно, викликала огиду. Таких вразливих осіб могло доводити до спотикання те, що їхні єврейські брати в Христі споживають таку їжу. Крім того, деяким християнам із язичників, колишня релігія яких не забороняла споживання певної їжі, мабуть, важко було зрозуміти, чому хтось взагалі робить з цього проблему. Звичайно, не було нічого неправильного в тім, що хтось утримувався від якоїсь їжі, якщо він не наполягав, ніби це є необхідною умовою для спасіння. Але розбіжності в поглядах легко могли стати причиною для суперечок у зборі. Християни в Римі мали бути обережними, аби такі розбіжності не перешкоджали їм славити Бога «одними устами».

 7. Які різні погляди існували стосовно дотримання особливого дня у тижні?

⁷ Павло наводить ще один приклад: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково» (Римлян 14:5а). Мойсеїв Закон забороняв виконувати в суботу будь-яку працю. Існували строгі обмеження навіть стосовно того, яку відстань можна було проходити за цей день (Вихід 20:8—10; Матвія 24:20; Дії 1:12). Однак після скасування Закону ці заборони вже не були чинними. Незважаючи на це, деякі єврейські християни, можливо, негативно ставилися до роботи і подорожей на далеку відстань у день, який вони раніше вважали священним. Навіть ставши християнами, вони могли відводити сьомий день тижня винятково для духовних справ, хоча з Божого погляду закон про суботу вже не мав сили. Чи вони робили щось неправильне, чинячи так? Ні, якщо не наполягали, ніби дотримання суботи вимагає Бог. Тому, беручи до уваги сумління своїх християнських братів, Павло писав: «Кожен у своїй мислі нехай буде певен» (Римлян 14:5б, Кул.).

 8. Чого не можна було робити християнам у Римі, хоча вони й могли брати до уваги сумління одне одного?

⁸ Павло сердечно заохочував своїх братів бути терпеливими до тих, у кого питання совісті спричиняють внутрішню боротьбу. Проте він рішуче засуджував осіб, які намагалися примусити співвіруючих підкорятися Мойсеєвому Закону і стверджували, що це потрібно для спасіння. Наприклад, близько 61 року н. е. Павло написав Послання до євреїв. У цьому листі до єврейських християн він чітко пояснив, що підкорення Мойсеєвому Закону не приносить жодної користі, оскільки християни мають ліпшу надію, яка ґрунтується на Ісусовій викупній жертві (Галатів 5:1—12; Тита 1:10, 11; Євреїв 10:1—17).

9, 10. Від чого слід утримуватися християнам? Поясніть.

⁹ Як ми побачили, Павло доводить, що, коли християни приймають різні рішення, це необов’язково загрожує єдності, якщо при цьому не порушуються християнські принципи. Тому Павло запитує християнина зі слабкішим сумлінням: «Ти нащо осуджуєш брата свого?» Також він звертається й до тих, хто має сильніше сумління (імовірно, до осіб, чиє сумління дозволяє працювати в суботу або споживати певну їжу, що заборонялася Мойсеєвим Законом): «Чого ти погорджуєш братом своїм?» (Римлян 14:10). Павло показує, що християнам зі слабкішим сумлінням не можна засуджувати своїх братів, які мають ширші погляди. У той же час сильні християни не повинні дивитися зверхньо на тих, чиє сумління в деяких питаннях ще слабке. Усім потрібно поважати правильні спонуки інших і «не думати про себе більш, ніж належить думати» (Римлян 12:3, 18).

¹⁰ Павло так виклав цей врівноважений погляд: «Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть,— Бог-бо прийняв його». Далі він говорить: «І Христос прийняв нас до Божої слави». Оскільки Бог і Христос приймають як сильних, так і слабких, то й нам слід бути таким ж великодушними і ‘приймати один одного’ (Римлян 14:3; 15:7). Хіба можна з цим не погодитися?

Братерська любов сприяє єдності в наш час

11. Яка виняткова ситуація існувала за днів Павла?

¹¹ Ситуація, про яку говорить Павло у своєму Посланні до римлян, була винятковою. Незадовго перед тим Єгова скасував одну угоду і затвердив нову. Декому було важко до цього пристосуватися. Сьогодні трохи інша ситуація, але іноді можуть поставати подібні питання.

12, 13. У яких ситуаціях християни в наш час можуть брати до уваги сумління своїх братів?

¹² Наприклад, християнка могла колись належати до релігії, в якій багато уваги приділялося простоті одягу і зовнішнього вигляду. Коли вона приймає правду, їй, можливо, важко звикнути до того, що не забороняється носити скромний барвистий одяг, доречний у тій чи іншій ситуації, або помірковано користуватися косметикою. Оскільки її позиція не порушує жодного біблійного принципу, було б неправильно, якби хтось намагався переконати цю християнку піти проти власного сумління. У свою чергу сама вона усвідомлює, що не повинна критикувати християнок, яким сумління дозволяє користуватися такими речами.

¹³ Розгляньмо ще один приклад. Християнин міг виростати в оточенні людей, які негативно ставилися до вживання алкоголю. Пізнавши правду, він дізнається з Біблії, що вино — це дар від Бога і що в помірній кількості його можна вживати (Псалом 104:15). Він погоджується з цим. Однак з огляду на виховання вважає за ліпше повністю стримуватися від вживання алкогольних напоїв. Але він не критикує тих, хто помірно їх вживає. Так він застосовує Павлові слова: «Пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!» (Римлян 14:19).

14. У яких ситуаціях християни можуть діяти в дусі порад, котрі Павло дав збору в Римі?

¹⁴ Виникають також інші ситуації, коли необхідно діяти в дусі порад, котрі Павло дав християнам у Римі. Християнський збір складається з багатьох осіб, і вони мають різні смаки. Тож їхні рішення, як-от рішення стосовно одягу і зовнішнього вигляду, можуть різнитися. Звичайно, у Біблії викладено чіткі принципи, яких потрібно дотримуватися усім щирим християнам. Стиль нашого одягу або зачіски не повинен бути чудернацьким чи нескромним або показувати, ніби ми належимо до якого-небудь угруповання з поганою репутацією (1 Івана 2:15—17). Християни пам’ятають, що завжди, навіть під час відпочинку, вони є служителями і представниками Владики всесвіту (Ісаї 43:10; Івана 17:16; 1 Тимофія 2:9, 10). Однак у багатьох сферах життя існує широкий вибір того, що є прийнятним для християнa.

Не ставайте причиною для спотикання

15. За яких обставин християнин заради своїх братів міг би утриматися від дій, на які має право?

¹⁵ Даючи поради християнам у Римі, Павло привертає нашу увагу до ще одного важливого принципу. Часом християнин з добре навченим сумлінням може вирішити не робити чогось, що саме по собі не є неправильним. Чому? Тому що він усвідомлює, що певні його дії можуть завдати шкоди іншим. Як нам повестися в такій ситуації? Павло говорить: «Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується» (Римлян 14:14, 20, 21). Отже, «ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування» (Римлян 15:1, 2). Якщо наші дії можуть вразити сумління співхристиянина, братерська любов спонукуватиме нас бути обачними й утримуватися від певних дій. Візьмімо, для прикладу, вживання алкогольних напоїв. Християнину не забороняється пити вино в помірній кількості. Але він не буде наполягати на своїх правах, якщо це може стати для його товариша причиною для спотикання.

16. Як ми можемо зважати на почуття людей, які живуть у нашій території?

¹⁶ Цей принцип можна застосовувати і поза межами християнського збору. Скажімо, у нашій місцевості найпоширеніша релігія може навчати своїх прихильників, що в якийсь день тижня не можна працювати. Тому, аби не ставати для наших сусідів причиною для спотикання і не створювати перепон для праці проповідування, ми, наскільки це можливо, уникатимемо в цей день дій, які ображали б наших сусідів. Іншим прикладом може бути ситуація, коли заможний християнин переїжджає служити туди, де існує більша потреба, і житиме серед людей з малими матеріальними статками. Зважаючи на почуття своїх нових сусідів, він, можливо, вирішить носити простіший одяг чи жити скромніше, ніж йому дозволяє його фінансовий стан.

17. Чому правильно, приймаючи рішення, зважати на почуття інших людей?

¹⁷ Чи правильно сподіватися, щоб «сильні» робили подібні зміни? Уявімо собі таку ситуацію: ми ведемо машину по дорозі і бачимо попереду дітей, які перебувають на небезпечній відстані від дороги. Чи продовжуємо ми їхати з максимально допустимою швидкістю лише тому, що маємо на це законне право? Ні, ми сповільнюємо рух, аби не наражати дітей на небезпеку. Час від часу подібна готовність сповільнити рух, тобто піти на поступки, потрібна в наших стосунках зі співвіруючими та іншими людьми. Можливо, ми робимо те, на що маємо повне право і чим не порушується жоден біблійний принцип. Проте коли існує небезпека, що ми образимо інших чи завдамо шкоди особам зі слабкішим сумлінням, християнська любов спонукає нас діяти з обачністю (Римлян 14:13, 15). Зберігати єдність і сприяти інтересам Царства набагато важливіше, ніж використовувати свої особисті права.

18, 19. а) Як ми наслідуємо приклад Христа, коли зважаємо на почуття інших? б) У чому ми всі діємо в цілковитій згоді і що буде обговорюватися в наступній статті?

¹⁸ Поводячись у такий спосіб, ми наслідуємо найліпший приклад. Павло говорить: «Й Христос не Собі догоджав, але як написано: «Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене». Ісус з готовністю пожертвував заради нас своїм життям. Безумовно, і ми готові жертвувати деякими своїми правами, якщо завдяки цьому «безсилі» зможуть прославляти Бога в єдності з нами. Дійсно, виявляючи поступливість і великодушність до християн зі слабкішим сумлінням — добровільно утримуючись від певних дій і не наполягаючи на власних правах,— ми показуємо, що є «однодумними... за Христом Ісусом» (Римлян 15:1—5).

¹⁹ Наші погляди в питаннях, непов’язаних з порушенням біблійних принципів, можуть дещо різнитися, проте у справах поклоніння ми діємо у цілковитій згоді (1 Коринтян 1:10). Така єдність виявляється, наприклад, у нашому ставленні до ворогів правдивого поклоніння. Боже Слово називає таких противників чужими і попереджає нас, щоб ми остерігалися «голосу чужих» (Івана 10:5, Хом.). Як можна розпізнати їх? Як нам слід до них ставитися? Ці питання будуть обговорюватися в наступній статті.

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Чому розбіжності в поглядах щодо особистих справ необов’язково загрожують єдності?

• Чому нам, як християнам, потрібно з любов’ю зважати на почуття одні одних?

• Як ми можемо застосовувати сьогодні Павлові поради щодо єдності і що спонукуватиме нас до цього?

[Ілюстрація на сторінці 9]

Павлові поради щодо єдності були дуже важливими для збору.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Християни живуть у єдності, незважаючи на різне походження.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Як повестися цьому водію?