Будьте служителями, які пристосовуються до часу й обставин

«Я став усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих» (1 КОРИНФЯН 9:22).

1, 2. а) З чого видно, що апостол Павло був умілим служителем? б) Що Павло сказав про своє ставлення до дорученого йому завдання?

ВІН почувався невимушено в присутності і високоосвічених мислителів, і простих людей, які виготовляли намети. Він говорив переконливо і з римськими високопоставленими особами, і з фригійськими селянами. Його листи справляли вплив і на вільнодумних греків, і на юдеїв, які мали консервативні погляди. Він використовував незаперечну логіку і глибоко зворушував серця слухачів. Він намагався знайти щось спільне у розмовах з кожним, щоб привести хоча б декого до Христа (Дії 20:21).

² Ідеться про апостола Павла. Він, безумовно, був умілим служителем, який пристосовувався до часу й обставин (1 Тимофія 1:12). Цей чоловік отримав від Ісуса доручення «звіщати про [Христове] ім’я іншим народам, а також царям та Ізраїлевим синам» (Дії 9:15). Як Павло ставився до свого завдання? Він сказав: «Я став усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих. Але роблю все це задля доброї новини, щоб разом з іншими отримати пов’язані з нею благословення» (1 Коринфян 9:19—23). Чого ми можемо навчитися в Павла, аби ще вміліше проповідувати людям і навчати їх?

Павло змінюється і береться за нелегке завдання

 3. Як Павло ставився до християн, перш ніж навернувся до правди?

³ Чи Павло завжди був довготерпеливим і тактовним, а отже, придатним до отриманого ним призначення? Аж ніяк! Через релігійний фанатизм Савл (як раніше називали Павла) перетворився на лютого гонителя Христових послідовників. Будучи молодим чоловіком, він схвально поставився до вбивства Степана. Після того Павло почав безжально переслідувати християн (Дії 7:58; 8:1, 3; 1 Тимофія 1:13). Він «погрожував учням Господа, палаючи прагненням усіх їх винищити». Не задовольнившись переслідуванням віруючих в Єрусалимі, у своїй ненависті до них він подався на північ, аж у Дамаск (Дії 9:1, 2).

 4. У чому мав змінитися Павло, щоб виконувати своє завдання?

⁴ Сильну ненависть Павла до християнства, очевидно, живило переконання, що ця нова віра матиме згубний вплив на юдаїзм, привнісши в нього чужорідні, небажані вчення. Павло був «фарисеєм», а вже саме це слово означає «відокремлений» (Дії 23:6). Уявіть собі, наскільки, мабуть, потрясло Павла те, що Бог вибрав його, аби він проповідував про Христа саме язичникам! (Дії 22:14, 15; 26:16—18). Фарисеї ж відмовлялися навіть їсти разом з тими, кого вони вважали грішниками! (Луки 7:36—39). Без сумніву, Павлові треба було докласти величезних зусиль, щоб змінити свій спосіб мислення. Павло мусив узгодити його з Божою волею, яка полягала в тому, щоб усілякі люди спаслися (Галатів 1:13—17).

 5. Як ми можемо наслідувати приклад Павла у своєму служінні?

⁵ Нам, можливо, потрібно зробити те саме. Ми беремо участь у служінні всесвітнього масштабу, яке проводиться багатьма мовами і в якому ми маємо справу з дедалі більшою кількістю різних людей. З огляду на це нам треба докладати свідомих зусиль, щоб перевіряти своє мислення і позбуватися будь-яких упереджень (Ефесян 4:22—24). Усвідомлюємо ми це чи ні, наші погляди формуються під впливом суспільної думки й отриманого нами виховання. Тому ми могли перейняти консервативність поглядів, упередженість та небезсторонність. Але щоб знаходити символічних овець і допомагати їм, ми мусимо позбутися таких поглядів і переконань (Римлян 15:7). Власне це і зробив Павло. Він узявся за нелегке завдання розширити своє служіння. Спонуканий любов’ю, Павло згодом став умілим вчителем, приклад якого гідний наслідування. Аналізуючи те, як виконував своє служіння цей «апостол для інших народів», ми бачимо, що, проповідуючи людям і навчаючи їх, він був уважним до них, винахідливим і пристосовувався до обставинa (Римлян 11:13).

Служитель, який уміло пристосовувався до обставин

 6. Як Павло зважав на походження своїх слухачів і які це приносило результати?

⁶ Павло зважав на переконання й походження своїх слухачів. Звертаючись до царя Агріппи II, Павло визнав, що цар ‘добре знає усі юдейські звичаї та суперечки’. Після того апостол майстерно скористався тим, що йому було відомо про переконання Агріппи, і обговорив з ним питання, які цар дуже добре розумів. Павло настільки чітко і переконливо все пояснював, що Агріппа сказав йому: «Ще трохи — і ти й мене переконаєш стати християнином» (Дії 26:2, 3, 27, 28).

 7. Як під час проповідування в Лістрі Павло пристосувався до обставин?

⁷ Також Павло пристосовувався до обставин. Зверніть увагу, що він по-іншому повівся, коли намагався відмовити натовп у місті Лістрі від того, щоб йому і Варнаві поклонялись як богам. Вважається, що мешканці Лістри, які розмовляли лікаонською мовою, належали до найменш освічених і найбільш забобонних верств населення. Згідно з Дії 14:14—18, Павло звернув їхню увагу на твориво і на щедрі Божі дари. Цим він хотів довести, що великим є лише правдивий Бог. Такий доказ було неважко збагнути, й, очевидно, завдяки цьому Павло і Варнава «стримали натовп, щоб їм не приносили жертв».

 8. Як Павло попри те, що іноді обурювався, був готовий пристосовуватися до обставин?

⁸ Звісно, Павло не був досконалим, і часом його охоплювало обурення. Наприклад, одного разу Павло, коли його почали принижувати і з ним повелися несправедливо, раптом різко висловився про юдея на ім’я Ананій. Коли ж Павло довідався, що, не знаючи того, образив первосвященика, то негайно вибачився (Дії 23:1—5). А в Афінах спершу, коли «він побачив, що те місто повне ідолів... його дух скипів». Однак у промові, яку Павло виголосив на Ареопазі, він не виказав жодного роздратування. Він звернувся до афінян, взявши за основу те, що було в нього з ними спільного. Він згадав про їхній жертовник з написом: «Невідомому Богові», а також процитував одного з їхніх поетів (Дії 17:16—28).

 9. Як Павло виявляв винахідливість, спілкуючись з усілякими людьми?

⁹ Спілкуючись з усілякими людьми, Павло виявляв дивовижну винахідливість. Він брав до уваги те, як культура й оточення могли вплинути на погляди осіб, до яких він звертався. Пишучи листа до християн у Римі, Павло добре знав, що вони жили в столиці найсильнішої на той час держави. Одна з важливих думок в Павловому листі до них полягала в тому, що сила Христового викупу здобуває перемогу над згубною силою Адамового гріха. До християн у Римі і до тих, хто мешкав неподалік, Павло промовляв такими словами, які торкалися їхнього серця (Римлян 1:4; 5:14, 15).

10, 11. Як Павло пристосовував свої приклади до слухачів? (Дивіться також примітку).

¹⁰ Що Павло робив, коли хотів пояснити своїм слухачам глибокі біблійні істини? Апостол майстерно послуговувався простими, легкозрозумілими прикладами, завдяки чому пояснював складні духовні думки. Наприклад, Павло знав, що мешканці Риму розуміють, що таке рабство, адже воно було поширене у всій Римській імперії. На додаток, багато з тих, до кого він звертався у листі, ймовірно, були рабами. Тому Павло навів приклад про рабство, щоб підсилити своє переконливе пояснення того, що людина має підкоритися або гріху, або праведності (Римлян 6:16—20).

¹¹ «У римлян було заведено, що господар міг повністю звільнити раба або ж раб міг викупити себе з рабства, заплативши своєму власнику. З рабства можна було звільнитися й тоді, коли право власності на раба передавалося божеству»,— говориться в одному довіднику. Звільнений раб міг і далі працювати у свого колишнього власника за платню. Павло, очевидно, мав на увазі власне цей звичай, коли писав про те, що кожному належить вибрати, чому підкорятися — гріху чи праведності. Християни в Римі звільнилися від гріха і належали Богові. Вони могли служити Богу або ж обрати служіння гріху — своєму колишньому власникові. Цей простий і водночас зрозумілий приклад мав спонукати тодішніх християн у Римі запитати себе: «Кому я служу?»b

Чого ми вчимося з прикладу Павла

12, 13. а) Яких зусиль нам сьогодні потрібно докладати, щоб зворушувати серця різних людей? б) Якими ефективними методами ви користуєтесь, проповідуючи людям різного походження?

¹² Подібно до Павла, ми маємо бути уважними до людей та винахідливими і вміти пристосовуватися до обставин. Тоді ми зможемо зворушувати серця різних людей. Щоб допомагати їм розуміти добру новину, ми не будемо робити відвідини недбало, ділитися звісткою шаблонно чи просто залишати їм якусь біблійну літературу. Ми намагатимемось розпізнати їхні потреби і те, що їх турбує. Також ми будемо довідуватись, що їм подобається, а що ні, чого вони бояться і які в них упередження. Для цього треба багато роздумувати і докладати неабияких зусиль. Але вісники Царства по цілій землі роблять це завзято. Наприклад, з філіалу Свідків Єгови в Угорщині повідомляють: «Брати поважають звичаї і спосіб життя людей інших національностей і не очікують, що ті будуть пристосовуватися до місцевих звичаїв». Свідки в інших куточках світу намагаються так само ставитись до людей.

¹³ В одній країні на Далекому Сході більшість людей приділяє багато уваги своєму здоров’ю, вихованню дітей і освіті. У розмовах з ними тамтешні вісники Царства стараються зосереджуватись саме на цих питаннях, а не на складних соціальних проблемах чи на таких темах, як погіршення умов життя у світі. Подібним чином вісники в одному з великих міст США помітили, що люди в певному районі міста занепокоєні такими проблемами, як корупція і злочинність, а також затори на дорогах. Свідки успішно використовують ці питання, для того щоб починати обговорення Біблії. Умілі вчителі Божого Слова, без різниці, яку тему для бесіди вони вибирають, намагаються вести розмови позитивно і підбадьорливо. Вони звертають увагу співрозмовників на те, наскільки практично в наш час застосовувати біблійні принципи і яке прекрасне майбутнє Бог обіцяє людям (Ісаї 48:17, 18; 52:7).

14. Поясніть, як у служінні можна пристосовуватися до різних потреб і обставин людей.

¹⁴ Також корисно урізноманітнювати свої методи проповідування, оскільки люди, яким ми свідчимо, часто дуже різняться за освітою, релігійним вихованням і походять із зовсім різних культур. До людей, які вірять у Творця, але не мають довіри до Біблії, ми використовуватимемо в служінні не такий підхід, як до людей, які вважають, що Бога немає. З особами, котрі будь-яку релігійну літературу вважають засобом пропаганди, ми вестимемо розмову не так, як з особами, які погоджуються з біблійними вченнями. Окрім того, потрібно виявляти гнучкість у розмовах з людьми, котрі мають різний рівень освіти. Вправні вчителі використовуватимуть такі доводи і такі приклади, які найкраще пасуватимуть до тої чи іншої ситуації (1 Івана 5:20).

Допомога новим служителям

15, 16. Чому існує потреба у навчанні нових служителів?

¹⁵ Павла цікавило не лише те, щоб удосконалювати власні методи навчання. Він бачив потребу в навчанні і підготовці молодого покоління проповідників, як-от Тимофія і Тита, аби вони могли стати вмілими служителями (2 Тимофія 2:2; 3:10, 14; Тита 1:4). Так само і сьогодні існує нагальна потреба у навчанні нових служителів.

¹⁶ У 1914 році по цілій землі налічувалося приблизно 5000 вісників Царства. Тепер же близько 5000 осіб охрещується щотижня! (Ісаї 54:2, 3; Дії 11:21). Коли нові особи починають спілкуватися з християнським збором і бажають брати участь у служінні, вони потребують навчання і керівництва (Галатів 6:6). Під час навчання учнів дуже важливо, щоб ми послуговувалися методами нашого Господа Ісусаc.

17, 18. Як ми можемо допомагати новим вісникам набути впевненості в служінні?

¹⁷ Ісус не вважав, що достатньо просто зібрати натовп людей і тоді сказати своїм апостолам промовляти до них. Натомість Ісус спочатку звернув увагу учнів на те, наскільки необхідною є праця проповідування, і заохотив їх підходити до служіння молитовно. Далі він допоміг своїм учням: подбав про те, щоб кожен мав напарника і територію, а також знав, про що проповідувати (Матвія 9:35—38; 10:5—7; Марка 6:7; Луки 9:2, 6). Ми можемо робити так само, коли навчаємо чи то свою дитину, чи нового учня, чи того, хто якийсь час не брав участі в проповідницькій діяльності.

¹⁸ Нові учні дуже потребують допомоги в тому, щоб набути впевненості у проповідуванні звістки про Царство. Чи ти можеш допомогти новому віснику підготувати і прорепетирувати простий та цікавий вступ? У служінні цьому віснику варто поспостерігати за тим, як ти робиш кілька перших відвідин. Ти можеш наслідувати приклад Гедеона, який сказав своїм товаришам-воїнам: «Що будете бачити від мене, то й ви так зробите» (Суддів 7:17). Після того дай новому віснику можливість спробувати самому. Сердечно хвали його за докладені зусилля і, якщо доречно, давай короткі поради, в чому можна поліпшитись.

19. У чому вам слід докладати зусиль, щоб ‘старанно виконувати своє служіння’?

¹⁹ Ми хочемо ‘старанно виконувати своє служіння’. Для цього докладаймо зусиль, щоб вміло пристосовуватися до обставин у служінні і навчати нових служителів робити так само. Наша мета полягає в тому, щоб допомогти людям отримати знання про Бога, яке веде до спасіння. Коли ми зважаємо на важливість цієї мети, то переконані, що варто робити все від нас залежне, аби стати «усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих» (2 Тимофія 4:5; 1 Коринфян 9:22).

[Примітки]

Чи ви пам’ятаєте?

• Як ми можемо наслідувати приклад Павла у своєму служінні?

• Стосовно чого нам, ймовірно, треба змінити свій спосіб мислення?

• Що допоможе нам і далі передавати звістку позитивно?

• Чого потребують нові служителі, щоб набути впевненості?

[Вставка на сторінці 29]

Проповідуючи людям і навчаючи їх, апостол Павло був уважним до них, винахідливим і пристосовувався до обставин.

[Вставка на сторінці 31]

Ісус допоміг своїм учням: подбав про те, щоб кожен мав напарника і територію, а також знав, про що проповідувати.

[Ілюстрації на сторінці 28]

Павло міг зворушувати серця всіляких людей, оскільки пристосовувався до їхніх обставин.

[Ілюстрація на сторінці 30]

Вправні служителі зважають на те, з яких культур походять їхні співрозмовники.

[Ілюстрація на сторінці 31]

З думкою про майбутнє умілі служителі допомагають новим готуватися до служіння.