Беріть участь в утішенні, яке дає Єгова

«Надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні» (2 КОРИНТЯН 1:7, Дерк.).

 1, 2. Що відчуває багато людей, які сьогодні стають християнами?

БАГАТО теперішніх читачів «Вартової башти» виростали, не знаючи Божої правди. Можливо, так було і з вами? Якщо так, пригадайте, як ви почували себе, коли почали розкриватися ваші очі розуміння. Наприклад, коли ви вперше дізналися, що мертві не страждають, але є у стані несвідомості, чи ж ви не відчули полегшення? І, коли ви довідалися про надію для померлих,— що мільярди воскреснуть до життя в Божому новому світі, чи ж це не потішило вас? (Екклезіяста 9:5, 10; Івана 5:28, 29).

² А що сказати про Божу обітницю покінчити зі злом і перетворити цю землю у рай? Коли ви дізналися про це, чи ж це не потішило вас і чи не сповнило палким сподіванням? А які у вас були почуття, коли ви вперше дізналися про можливість ніколи не померти, а ввійти в цей близький земний Рай? Поза всяким сумнівом, ви були глибоко схвильовані. Ви отримали Божу звістку потіхи, яку тепер проповідують по цілому світі Свідки Єгови (Псалом 37:9—11, 29; Івана 11:26; Об’явлення 21:3—5).

 3. Чому ті, хто ділиться з іншими Божою звісткою потіхи, також зазнаю́ть випробовування?

³ Проте, намагаючись ділитися біблійною звісткою з іншими, ви також усвідомили, що «віра — не в усіх» (2 Солунян 3:2). Можливо, дехто із ваших колишніх друзів піднімав вас на сміх, бо ви говорили про свою віру в біблійні обіцянки. Ви, можливо, навіть зазнає́те переслідування за те, що далі вивчаєте Біблію зі Свідками Єгови. Ця протидія, мабуть, посилюється у міру того, як ви робите зміни, щоб привести своє життя в гармонію з біблійними принципами. Ви почали зазнавати випробовувань, які Сатана та його світ спроваджують на всіх тих, хто приймає потіху від Бога.

 4. Якими різними способами реагують на випробовування новозацікавлені?

⁴ На жаль, за передреченням Ісуса, саме через випробовування дехто спотикається і розриває зв’язок з християнським збором (Матвія 13:5, 6, 20, 21). Інші зносять випробовування, зосереджуючись на утішливих обіцянках, про які дізнаються. Вони зрештою присвячують своє життя Єгові й охрещуються як учні його Сина Ісуса Христа (Матвія 28:19, 20; Марка 8:34). Звичайно, після хрещення християнина випробовування не припиняються. Наприклад, людині з неморальним минулим, можливо, треба завзято боротися, щоб залишатися чистою. Інші повинні зносити постійну протидію невіруючих членів сім’ї. Хоч би якими були випробовування, усі, хто вірно старається жити згідно з присвяченням Богові, можуть бути впевненими в одному — вони особисто відчують Божу потіху й допомогу.

«Бог потіхи всілякої»

 5. Що відчував Павло, хоча він зносив багато випробувань?

⁵ Апостол Павло глибоко цінував потіху, яку дає Бог. Після особливо важкого часу в Азії та Македонії він отримав велике полегшення, почувши, що коринтський збір позитивно відреагував на його послання з докором. Це спонукало його написати їм друге послання, яке містить таку похвалу: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4).

 6. Про що ми дізнаємося з Павлових слів у 2 Коринтян 1:3, 4?

⁶ Ці натхнені слова говорять самі за себе. Перегляньмо їх. Коли Павло висловлює хвалу чи подяки Богові або коли просить його про щось у своєму посланні, ми зазвичай можемо побачити, що він також виражає глибоку вдячність Ісусові, Голові християнського збору (Римлян 1:8; 7:25; Ефесян 1:3; Євреїв 13:20, 21). Отже, Павло спрямовує цей вислів хвали до ‘Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа’. Потім, вперше у своїх посланнях, він вживає грецький іменник, який перекладено словом «милосердя». Цей іменник походить від слова, яке використовують, щоб висловити смуток через страждання когось іншого. Таким чином Павло описує Божі ніжні почуття до всіх Своїх вірних слуг, які зазнають випробувань,— ніжні почуття, що спонукують Бога милосердно допомагати їм. Павло також вважав Єгову джерелом цієї бажаної риси, називаючи його ‘Отцем милосердя’.

 7. Чому можна сказати, що Єгова — це «Бог потіхи всілякої»?

⁷ Боже «милосердя» приносить полегшення людині, яка зносить випробовування. Тому Павло далі говорить, що Єгова — це «Бог потіхи всілякої». Тому, хоч би яку потіху ми отримували через доброзичливість наших співвіруючих, джерелом її ми можемо вважати Єгову. Немає справжньої, тривалої потіхи, яка б не походила від Бога. Адже це він створив людину за своїм образом, завдяки чому ми можемо бути потішителями. А святий дух Бога спонукує його слуг виявляти ніжне милосердя тим, хто потребує потіхи.

Навчені бути потішителями

 8. Хоча Бог не є джерелом наших випробовувань, який позитивний вплив може справити на нас те, що ми зносимо випробовування?

⁸ Хоча Бог Єгова допускає різні випробовування своїх вірних слуг, він ніколи не є джерелом таких випробовувань (Якова 1:13). Однак потіха від нього, коли ми зносимо випробовування, може допомагати нам бути чутливішими до потреб інших. З яким результатом? «Щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих» (2 Коринтян 1:4). Отже, Єгова навчає нас ефективно брати участь в утішенні співвіруючих і тих, кого ми зустрічаємо в служінні, наслідуючи Христа і ‘потішаючи всіх, хто в жалобі’ (Ісаї 61:2; Матвія 5:4).

 9. а) Що допоможе нам зносити страждання? б) Яку потіху отримують інші, коли бачать, що ми вірно зносимо випробовування?

⁹ Павло зміг знести багато страждань завдяки великій потісі, яку отримав від Бога через Христа (2 Коринтян 1:5). Ми також можемо отримати велику потіху, роздумуючи про цінні Божі обітниці, молячись про підтримку його святого духу та отримуючи Божі відповіді на свої молитви. Таким чином ми зміцнимось, аби далі підтримувати суверенітет Єгови й доводити те, що Диявол є брехуном (Йова 2:4; Приповістей 27:11). Якщо ми вірно зносимо різні випробовування, то повинні, як Павло, віддати за це честь Єгові, бо його потіха допомагає християнам залишатися вірними під час випробовування. Стійкість вірних християн потішає все братство, сповнюючи інших рішучості ‘терпіти ті самі страждання’ (2 Коринтян 1:6).

10, 11. а) Через що страждав збір у старожитньому Коринті? б) Як Павло потішив коринтський збір і яку надію він висловив?

¹⁰ Коринтяни зазнавали страждань, як і всі правдиві християни. Крім того, їм треба було порадити позбавити спілкування зі збором нерозкаянного розпусника (1 Коринтян 5:1, 2, 11, 13). Вони стягнули ганьбу на збір, бо не зробили цього й не поклали край суперечкам та розбіжностям. Але потім вони застосували Павлову пораду й виявили щире покаяння. Тому він сердечно похвалив їх і сказав, що їхня позитивна реакція на його послання принесла йому потіху (2 Коринтян 7:8, 10, 11, 13). Очевидно, позбавлений спілкування зі збором також покаявся. Тому Павло порадив їм «простити й потішити [його], щоб смуток великий його не пожер» (2 Коринтян 2:7).

¹¹ Павлове друге послання, безумовно, потішило коринтський збір. І Павло прагнув цього. Він пояснив: «Надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні» (2 Коринтян 1:7, Дерк.). У кінці свого послання Павло порадив: «Тіштеся... і Бог любови та миру буде з вами» (2 Коринтян 13:11).

12. Чого потребують усі християни?

¹² Який же важливий урок ми можемо взяти з цього! Усім членам християнського збору треба ‘брати участь в утішенні’, яке Бог дає через своє Слово, свій святий дух і свою земну організацію. Навіть позбавлені спілкування зі збором, можливо, потребують потіхи, якщо вони каються і виправляються. Тому «вірний і мудрий раб» милосердно попіклувався, щоб вони отримували допомогу. Раз у рік два старійшини можуть відвідати певних осіб, позбавлених спілкування зі збором. Ці люди, можливо, більше не виявляють бунтарського духу або не чинять серйозного гріха, і тому їм, мабуть, потрібно допомогти зробити необхідні кроки до поновлення (Матвія 24:45; Єзекіїля 34:16).

Павлове випробовування в Азії

13, 14. а) Як Павло описав тяжке випробовування, якого він зазнав в Азії? б) Який випадок міг мати на увазі Павло?

¹³ Страждання, яких зазнавав коринтський збір на той час, неможливо порівняти з тими багатьма випробовуваннями, які зносив Павло. Тому він міг нагадати членам цього збору: «Не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити. Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він» (2 Коринтян 1:8—10).

¹⁴ Декотрі біблеїсти вважають, що Павло говорив про бунт в Ефесі, через який Павло і його два македонські супутники Гай та Аристарх могли поплатитися життям. Цих двох християн силоміць привели в театр, куди набився натовп людей, які «годин зо дві гукали: «Артеміда [богиня] ефеська велика!» Кінець кінцем один міський чиновник зміг заспокоїти цей натовп. Така загроза життю Гая і Аристарха, напевно, дуже пригнітила Павла. Він, по суті, хотів увійти туди й порозмовляти із тим натовпом фанатиків, але йому не дозволили ризикувати своїм життям (Дії 19:26—40).

15. Яку важку ситуацію, можливо, описував Павло в 1 Коринтян 15:32?

¹⁵ А втім, Павло, можливо, описував набагато важчу ситуацію від вищезгаданого випадку. У своєму Першому посланні до коринтян Павло запитав: «Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь» (1 Коринтян 15:32). Це може означати, що Павловому життю загрожували не тільки люті люди, але й буквальні звірі на арені в Ефесі. Інколи злочинців карали, примушуючи битися з хижими звірами перед кровожерливим натовпом. Якщо Павло мав на увазі те, що він стояв перед буквальними хижими звірами, то, напевно, його було чудом врятовано в останній момент від жорстокої смерті, так само як Даниїла було врятовано від пащ левів (Даниїла 6:23).

Сучасні приклади

16. а) Які випробовування, подібні до Павлових, зносять багато Свідків Єгови? б) Чого ми можемо бути впевненими щодо тих, хто помер за свою віру? в) Які були позитивні наслідки того, що декотрі християни ледве врятувалися від смерті?

¹⁶ Багато сучасних християн зносять випробовування подібні до Павлових (2 Коринтян 11:23—27). Сьогодні християни також бувають «обтяжені... понад силу» й можуть потрапляти в ситуації, в яких вони ‘не надіються залишитися в живих’ (2 Коринтян 1:8, Дерк.). Декотрі загинули від рук масових убивць і жорстоких гонителів. Ми можемо бути впевненими, що Божа сила потішати допомогла їм вистояти й що, помираючи, вони були серцем та розумом переконані у сповненні їхньої надії, чи то небесної, чи земної (1 Коринтян 10:13; Филип’ян 4:13; Об’явлення 2:10). В інших випадках Єгова так повертає хід подій, що наші брати отримують порятунок від смерті. Немає сумніву, що ті, хто отримав такий порятунок, тепер більше покладаються «на Бога, що воскрешує мертвих» (2 Коринтян 1:9). Пізніше вони можуть говорити ще з більшою переконаністю, коли діляться Божою звісткою потіхи з іншими (Матвія 24:14).

17—19. Які випадки показують, що наші брати в Руанді діляться Божою потіхою?

¹⁷ Недавно наші дорогі брати в Руанді пережили те, що пережив зі своїми товаришами Павло. Багато з них втратили життя, але зусилля Сатани не змогли зруйнувати їхню віру. Натомість наші брати в цій країні відчули особисто на собі Божу потіху. Під час геноциду серед етнічних груп тутсі й хуту, які живуть у Руанді, там були хуту, котрі ризикували своїм життям, аби захистити тутсі, і тутсі, які захищали хуту. Декотрих екстремісти вбили за те, що вони захищали своїх співвіруючих. Наприклад, одного Свідка-хуту на ім’я Ґахізі вбили за те, що він сховав сестру Шанталь з тутсі. Чоловіка Шанталь Жана, що був з тутсі, сховала в іншому місці сестра Шарлотта з хуту. Протягом 40 днів Жан та інший брат з тутсі переховувалися у великому комині й виходили звідтіля лише вночі на короткий час. Ввесь цей час Шарлотта годувала й переховувала їх, хоча жила близько військового табору хуту. На цій сторінці ви можете побачити фотографію зустрічі Жана й Шанталь, які вдячні за те, що їхні співпоклонники з хуту «шию свою клали», так само як це робили Прискилла та Акила за апостола Павла (Римлян 16:3, 4, Хом.).

¹⁸ Іншого Свідка з хуту на ім’я Руакабубу хвалила газета «Інтаремара» за те, що він захищав співвіруючого з тутсіa. Там говорилося: «Також Свідок Єгови на ім’я Руакабубу, який у різних місцях переховував людей, своїх братів (так співвіруючі називають одні одних). Цілими днями він носив їм харчі й питну воду, незважаючи на те, що є астматиком. Але Бог дав йому надзвичайну силу».

¹⁹ Також візьміть до уваги зацікавлену пару з хуту — Нікодама та Атанезі. Перед вибухом геноциду ця подружня пара вивчала Біблію із Свідком-тутсі на ім’я Альфонс. Ризикуючи своїм життям, вони переховували Альфонса у своєму домі. Пізніше вони зрозуміли, що дім є небезпечним місцем для нього, бо їхні сусіди-хуту знали про їхнього друга з тутсі. Тому Нікодам та Атанезі сховали Альфонса в ямі на своєму подвір’ї. Це було правильне рішення, бо сусіди почали майже щодня приходити й шукати Альфонса. Лежачи в цій ямі 28 днів, Альфонс роздумував над такими біблійними оповідями, як оповідь про Рахав, котра сховала двох ізраїльтян на даху свого дому в Єрихоні (Ісуса Навина 6:17). Сьогодні Альфонс продовжує служити проповідником доброї новини у Руанді, вдячний, що його зацікавлені з хуту ризикували своїм життям за нього. А що сказати про Нікодама та Атанезі? Тепер вони є охрещеними Свідками Єгови й проводять із зацікавленими людьми понад 20 біблійних вивчень.

20. Яким чином Єгова потішає наших братів у Руанді й чого багато з них далі потребують?

²⁰ Коли почався геноцид у Руанді, в цій країні було 2500 вісників доброї новини. Незважаючи на те що сотні втратили життя або були змушені втекти за межі своєї країни, кількість Свідків зросла до понад 3000. Це є доказом того, що Бог справді потішав наших братів. А що ж сказати про багатьох сиріт і вдів серед Свідків Єгови? Звичайно, вони досі зносять випробовування й потребують постійної потіхи (Якова 1:27). Їхні сльози будуть повністю витерті, коли в Божому новому світі відбуватиметься воскресіння. Проте сьогодні вони дають собі раду в житті завдяки допомозі своїх братів і тому, що вони є поклонниками ‘Бога потіхи всілякої’.

21. а) В яких краях нашим братам дуже потрібно Божої потіхи і як усі ми можемо в цьому допомагати? (Дивіться рамку «Потіха під час чотирьох років війни»). б) Коли буде повністю задоволена наша потреба в потісі?

²¹ У багатьох інших краях, як, скажімо, в Еритреї, Сінгапурі й колишній Югославії, наші брати продовжують вірно служити Єгові, незважаючи на випробовування. Допомагаймо таким братам, регулярно просячи в молитвах про потіху для них (2 Коринтян 1:11). Вірно терпімо до часу, коли Бог через Ісуса Христа в повному розумінні «кожну сльозу з очей [наших] зітре». Тоді ми повною мірою відчуємо потіху, яку Єгова дасть у новому світі праведності (Об’явлення 7:17; 21:4; 2 Петра 3:13).

[Примітка]

Чи ви знаєте?

◻ Чому Єгова — це «Бог потіхи всілякої»?

◻ Як ми повинні ставитись до випробовувань?

◻ З ким ми можемо ділитися потіхою?

◻ Яким чином буде повністю задоволена наша потреба в потісі?

[Ілюстрація на сторінці 17]

Хоча Жан і Шанталь були Свідками з тутсі, під час геноциду в Руанді їх переховували в різних місцях Свідки-хуту.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Свідки Єгови не припиняють ділитися Божою звісткою потіхи зі своїми ближніми в Руанді.