«Для всього свій час»
«Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом» (ЕККЛЕЗІЯСТА 3:1).
1. Що перешкоджає недосконалим людям і до чого в деяких випадках це призводить?
ЧАСТО люди кажуть: «Це слід було зробити раніше», а коли вже щось зроблять, іноді з жалем говорять: «З тим треба було зачекати». Такі слова показують, як важко недосконалим людям вдало вибирати час для виконання своїх справ. Ця перешкода призводить до розриву стосунків, зневіри і розчарувань. А найгіршим є те, що через неї у деяких слабне віра в Єгову та його організацію.
2, 3. а) Чому мудро приймати розклад часу, визначений Єговою? б) Який урівноважений погляд слід мати на сповнення біблійних пророцтв?
2 Єгова посідає мудрість та прозорливість, котрих бракує людям, і тому, якщо хоче, може передбачити результат якої завгодно дії. Він у силі знати «кінець від початку» (Ісаї 46:10). Завдяки цьому Єгова може безпомильно вибирати найсприятливіший час для виконання всього, чого забажає. Замість того щоб покладатися на власне хибне вміння вибирати час, будьмо мудрими і приймаймо розклад часу, визначений самим Єговою!
3 Наприклад, зрілі християни вірно чекають часу, визначеного Єговою для сповнення певних біблійних пророцтв. Вони зайняті служінням, чітко пам’ятаючи при цьому принцип з книги Плач Єремії 3:26 (Хом.): «Добре чекати мовчки від Господа спасіння». (Порівняйте Авакума 3:16). Водночас ці християни переконані: оголошене Єговою виконання вироку, навіть «якщо б протягнулось... конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3).
4. Як слова з Амоса 3:7 та Матвія 24:45 можуть допомогти нам терпеливо чекати на Єгову?
4 Але чи є підстава втрачати терпіння, якщо не повністю розуміємо певні біблійні вірші або пояснення в публікаціях Товариства Вартової башти? Наймудріше — чекати, поки Єгова не прояснить розуміння у визначений ним час. «Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Амоса 3:7). Яке чудове запевнення! А втім, треба розуміти, що Єгова виявляє свої таємниці тоді, коли сам уважає за потрібне. З цією метою він доручив «вірному і мудрому рабові» забезпечувати свій народ духовною ‘поживою своєчасно’ (Матвія 24:45). Тож немає підстави надміру непокоїтися, або тривожитися, коли щось пояснено не до кінця. Навпаки, терпеливо чекаючи на Єгову, можна мати певність, що через вірного раба він дасть потрібне «своєчасно».
5. Який пожиток можна здобути з розгляду Екклезіяста 3:1—8?
5 Мудрий цар Соломон згадав про 28 справ, на кожну з котрих є «свій час» (Екклезіяста 3:1—8). Зрозумівши значення та суть його слів, ми зможемо визначити, який час Бог уважає для певних справ сприятливим, а який ні (Євреїв 5:14). Це у свою чергу допоможе нам жити згідно з отриманими знаннями.
«Час плакати і час сміятись»
6, 7. а) Через що сьогодні ‘плачуть’ небайдужі? б) Як світ намагається применшити критичність власного становища?
6 Хоча є «час плакати і час сміятись», кому ж останнє не подобається більше, ніж перше? (Екклезіяста 3:4, Хом.). На жаль, ми живемо у світі, дивлячись на який переважно хочеться плакати. Засоби масової інформації переповнено повідомленнями, котрі пригнічують. Нам стає моторошно, коли ми чуємо, як школярі розстрілюють одні одних, батьки знущаються над дітьми, терористи вбивають і калічать невинних, а так звані стихійні лиха забирають людям життя та нищать майно. На наших телеекранах постійно показують голодних дітей із запалими очима й біженців, котрих змусили покинути свою домівку. Такі незнані раніше поняття, як етнічна чистка, СНІД, бактеріологічна війна та Ель-Ніньо, викликають тепер у наших розумах і серцях ні на що не схожу тривогу.
7 Немає сумніву, нинішній світ сповнений трагедій та душевного болю. Однак, немов намагаючись применшити критичність існуючого становища, індустрія розваг зазвичай пропонує нам на вибір те, що є примітивним, позбавленим смаку та насиченим аморальністю й насиллям. Мета таких розваг — закривати нам очі на страждання інших. Проте безтурботний дух безглуздих жартів і пустого реготу — дух, який породжують такі розваги, не слід плутати з правдивою радістю. Вона є плодом Божого духу, і світ Сатани дати її просто не може (Галатів 5:22, 23; Ефесян 5:3, 4).
8. Чому християни повинні надавати сьогодні перевагу — плачу чи сміхові? Поясніть.
8 Бачачи жалюгідний стан, в якому перебуває світ, ми розуміємо, що тепер зовсім не час відводити головне місце сміхові. Не час жити тільки задля відпочинку й розваг або ж надавати «веселощам» перевагу над духовними справами. (Порівняйте Екклезіяста 7:2—4). Ті, «хто цьогосвітнім користується», повинні поводитися так, «як би [ним] не користувались»,— сказав апостол Павло. Чому? «Бо минає [«міняється», НС] стан світу цього» (1 Коринтян 7:31). Кожним днем свого життя правдиві християни засвідчують, що повністю усвідомлюють серйозність нинішніх часів (Филип’ян 4:8, НС).
Незважаючи на плач, по-справжньому щасливі!
9. Які прикрі обставини існували за днів до Потопу і що це означає для нас сьогодні?
9 Люди за часів всесвітнього Потопу ставилися до життя несерйозно. Вони погрузли у свої щоденні справи й не плакали через «велике розбещення людини на землі» — їм було байдуже, що «наповнилась земля насильством» (Буття 6:5, 11). Ісус згадував про ті прикрі обставини і передрік, що в наш час люди матимуть таке саме ставлення. Він попереджував: «Так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:38, 39).
10. Як за днів Огія декотрі ізраїльтяни виявляли, що недооцінювали важливості визначеного Єговою часу?
10 Багато ізраїльтян, які жили за днів Огія — близько 1850 років після Потопу,— також виявляли брак серйозного зацікавлення духовними справами. У безперервній біганині за власним добробутом вони не розуміли, що живуть у час, коли на перше місце треба було ставити інтереси Єгови. Ми читаємо: «Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим!» І було Господнє слово через пророка Огія, говорячи: «Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кахлями, хоч дім цей збурений? А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг!» (Огія 1:1—5).
11. Які запитання варто собі поставити?
11 Ми, сучасні Свідки Єгови, маємо такі ж обов’язки та привілеї перед Богом, як й ізраїльтяни за часу Огія, тому нам теж варто з усією серйозністю звернути серця на свої дороги. Чи ми ‘плачемо’ через обставини у світі й ганьбу, яку ці обставини стягають на Боже ім’я? Чи засмучує нас, коли люди заперечують існування Бога або зарозуміло нехтують його праведними принципами? Чи реагуємо ми так, як позначені особи, котрих Єзекіїль побачив у видінні 2500 років тому? Про них говориться: «Сказав Господь до [чоловіка з писарським каламарем]: «Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині» (Єзекіїля 9:4).
12. Яку значимість мають для нинішніх людей слова з Єзекіїля 9:5, 6?
12 Значимість цієї оповіді для нас сьогодні стає очевидною, коли прочитати вказівки, дані шістьом чоловікам зі знаряддями для розбивання: «Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся! Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині» (Єзекіїля 9:5, 6). Порятунок під час цієї надзвичайно близької великої скорботи залежить від того, чи ми розуміємо, що нині перш за все час плакати.
13, 14. а) Яких людей Ісус назвав блаженними, або щасливими? б) Поясніть, чому, на вашу думку, Ісусів опис добре пасує до Свідків Єгови.
13 Безперечно, ‘плач’ слуг Єгови з приводу жалюгідного становища у світі не перешкоджає їм радіти. Навпаки, вони фактично є найщасливішою групою людей на землі! Ісус дав критерій щастя, сказавши: «Блаженні вбогі духом... засмучені... лагідні... голодні та спрагнені правди... милостиві... чисті серцем... миротворці... вигнані за правду» (Матвія 5:3—10). Існують численні докази, котрі свідчать, що цей опис пасує до Свідків Єгови як до групи ліпше, ніж до будь-якої іншої релігійної організації.
14 Щасливий народ Єгови має підстави для «веселощів» особливо з 1919 року — часу відновлення правдивого поклоніння. З духовного погляду він відчув таку ж радість, як і ті, хто повернувся з Вавилону в шостому сторіччі до н. е.: «Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні... Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш — співання! (...) Велике вчинив Господь з нами,— були радісні ми!» (Псалом 126:1—3). Проте навіть у період духовних веселощів Свідки Єгови з мудрістю пам’ятають про критичність часів. Коли новий світ справді настане і мешканці землі ‘приймуть правдиве життя’, тоді прийде час на те, аби веселощі навіки заступили плач (1 Тимофія 6:19; Об’явлення 21:3, 4).
«Час обіймати і час ухилятись обіймів»
15. Чому християни є уважними у виборі друзів?
15 Християни є уважними у виборі друзів. Вони пам’ятають дану Павлом пересторогу: «Не дайте себе звести,— товариство лихе псує добрі звичаї!» (1 Коринтян 15:33). А ось що зауважив мудрий цар Соломон: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20).
16, 17. Як Свідки Єгови ставляться до дружби, побачень та шлюбу і чому?
16 Слуги Єгови вибирають за друзів тих, хто має таку ж любов до нього та його праведності, як і вони. Хоча ці служителі Бога цінують товариські стосунки й тішаться ними, вони керуються мудрістю і не засвоюють поблажливих, надто вільних поглядів на побачення, поширених сьогодні в декотрих країнах. Замість того щоб ставитися до побачень, як до невинної забави, вони вважають їх серйозним кроком, котрий веде до шлюбу. Божі слуги дотримуються думки, що такий крок належить робити лише тоді, коли людина з біблійного погляду вільна для вступу в цей нерозривний союз, а також готова до цього фізично, розумово й духовно (1 Коринтян 7:36).
17 Дехто може вважати, що такий погляд на побачення та шлюб надто старомодний. А втім, Свідки Єгови не дозволяють, аби оточення диктувало їм, яких друзів вибирати чи як ставитися до побачень і шлюбу. Вони розуміють, що ‘мудрість виправдується своїми ділами’ (Матвія 11:19). Єгова має найвище знання, отже Свідки серйозно зважають на його пораду одружуватися «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39; 2 Коринтян 6:14). Вони не квапляться одружуватись і не думають, що коли стосунки не складуться, можна просто розлучитись або жити нарізно. Свідки Єгови виділяють достатньо часу на пошуки підхожого партнера, адже розуміють, що після складення шлюбних обітниць у силу вступає закон Єгови, в якому говориться: «Тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує!» (Матвія 19:6; Марка 10:9).
18. Що може послужити чудовим початком для щасливого шлюбу?
18 Шлюб — це довічне зобов’язання, яке заслуговує старанного планування. Отже, логічно, що майбутній чоловік повинен запитати себе: «Чи ця людина й справді є власне тією особою, яка мені потрібна?» Проте не менш важливим є також запитання: «Чи я й справді є власне тим, хто потрібен їй? Чи я є зрілим християнином, котрий може дбати про її духовні потреби?» Перед Богом Єговою обидва майбутні партнери мають обов’язок бути духовно сильними, здатними створити міцний шлюбний союз, який заслуговує його схвалення. Тисячі християнських пар можуть засвідчити, що чудовий початок для щасливого шлюбу — це повночасне служіння, бо воно навчає більше давати, аніж брати.
19. Чому декотрі християни не одружуються?
19 Декотрі християни ‘ухиляються обіймів’ тим, що заради доброї новини вирішують не одружуватися (Екклезіяста 3:5). Інші відкладають шлюб до часу, коли вважатимуть себе достатньо духовними, аби полонити увагу підхожої особи. Але не забуваймо і про тих неодружених християн, які жадають теплоти й переваг шлюбу, однак не можуть знайти собі партнера. Можемо не сумніватися: Єгова радіє, що попри бажання одружитися, вони не йдуть на компроміс з його принципами. Нам також варто цінувати їхню вірність і надавати їм належну, заслужену підтримку.
20. Чому навіть одружені інколи ‘ухиляються обіймів’?
20 Чи повинні інколи «ухилятись обіймів» навіть одружені? У певному розумінні так, адже Павло зазначив: «Це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають» (1 Коринтян 7:29). З цього випливає, що заради теократичних обов’язків радощі та втіхи подружнього життя іноді потрібно відкладати на другий план. Якщо обоє подружніх партнерів ставитимуться до цієї справи врівноважено, узи між ними не ослабнуть, а навпаки зміцняться. Таке ставлення не дасть їм забути, що головним, хто скріплює їхній союз, завжди мусить бути Єгова (Екклезіяста 4:12).
21. Чому не належить осуджувати одружених за їхнє рішення в справі батьківства?
21 Крім того, деякі одружені не обзаводяться дітьми, аби мати для служіння Богові більше свободи. Такий крок є жертвою з їхнього боку, і Єгова обов’язково винагородить їх за це. Між іншим, хоча Біблія й заохочує до безшлюбності заради доброї новини, вона не дає прямої поради, щоб з тієї ж причини залишатися бездітним. (Матвія 19:10—12; 1 Коринтян 7:38; порівняйте Матвія 24:19 та Луки 23:28—30). Отже, у цій справі подружжя повинні робити своє рішення, виходячи з особистих обставин та керуючись голосом власного сумління. Незалежно від того, яким буде це рішення, осуджувати одружених за нього не слід.
22. Що нам важливо визначити?
22 Справді, «для всього свій час, і година своя кожній справі під небом». Є навіть «час війні і час миру» (Екклезіяста 3:1, 8). У наступній статті пояснюватиметься, чому нам важливо визначити, на яку з цих двох справ час тепер.
Чи ви можете пояснити?
◻ Чому нам важливо знати, що «для всього [є] свій час»?
◻ Чому сьогодні переважно «час плакати»?
◻ Чому попри ‘плач’ християни є по-справжньому щасливі?
◻ Як декотрі християни виявляють, що, на їхній погляд, нині «час ухилятись обіймів»?
[Ілюстрації на сторінках 6, 7]
Хоча християни ‘плачуть’ через обставини у світі...
...фактично вони найщасливіші люди на землі.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Повночасне служіння — це чудове підґрунтя для щасливого шлюбу.