Біблійна книга 47. 2 Коринфян
Письменник: Павло
Місце написання: Македонія
Написання закінчено: бл. 55 року н. е.
МАБУТЬ, тоді був кінець літа або початок осені 55 року н. е. У християнському зборі в Коринфі ще залишались деякі справи, які непокоїли апостола Павла. Після написання його першого листа до коринфян минуло лише кілька місяців. За цей час у Коринф посилали Тита, аби він взяв там участь у збиранні допомоги для святих в Юдеї і, можливо, також для того, щоб він подивився, як коринфяни відреагували на перший лист (2 Кор. 8:1—6; 2:13). Як вони сприйняли те послання? Яку ж потіху принесла Павлу звістка про те, що під впливом того листа вони засмутились і розкаялись! Тит повернувся до Павла в Македонію з добрими вістями, і тепер серце апостола переповнювала любов до цих дорогих йому співвіруючих в Коринфі (7:5—7; 6:11).
2 Отож Павло знову написав коринфянам. Цей сердечний та переконливий другий лист він написав з Македонії, і, найімовірніше, до збору його доставив Тит (9:2, 4; 8:16—18, 22—24). Одна з причин, що спонукала Павла написати цей лист, полягала в тому, що серед коринфян були «преславні апостоли», котрих він назвав також ‘фальшивими апостолами, які лише вводять інших в оману’ (11:5, 13, 14). Духовний добробут цього порівняно молодого збору був у небезпеці, і, крім того, піддавався сумніву авторитет Павла як апостола. Тому його другий лист до Коринфа був вкрай необхідним.
3 Варто звернути увагу, що Павло сказав: «Я вже втретє збираюсь прийти до вас» (2 Кор. 12:14; 13:1). Він планував вдруге відвідати їх, коли писав свій перший лист. Павло збирався саме так зробити, але ці плани не здійснились, тож коринфяни не могли ‘знову відчути радість’ від спілкування з ним (1 Кор. 16:5; 2 Кор. 1:15). Фактично до того часу Павло був у них лише раз, перебував там 18 місяців у 50—52 роках н. е., коли в Коринфі був заснований християнський збір (Дії 18:1—18). Однак згодом бажання Павла ще раз відвідати Коринф таки збулось. Коли Павло три місяці був у Греції, ймовірно, 56 року н. е., принаймні деякий час він провів тоді у Коринфі і саме звідти написав свого листа до римлян (Рим. 16:1, 23; 1 Кор. 1:14).
4 Другий лист до коринфян — так само, як і Перший лист до коринфян, а також інші послання Павла,— завжди вважався достовірною частиною біблійного канону. Ми маємо ще одну нагоду придивитися до збору в Коринфі та отримати пожиток з натхнених слів Павла, в яких містяться настанови для тодішніх християн і для нас сьогодні.
ЧОМУ КОРИСНА
5 Як же спонукують до дій та підбадьорюють слова вдячності за християнське служіння, записані Павлом у Другому листі до коринфян! Ставмося до служіння так, як він. Християнський служитель, який отримав відповідну підготовку від Бога, не торгує Словом, а виконує своє служіння з найщиріших спонук. Його рекомендацією є не якийсь письмовий документ, а плоди, які він приносить у служінні. Але хоча це служіння є дійсно славетним, немає жодної причини чванитись. Божі служителі, будучи недосконалими людьми, мають цей скарб служіння в крихких глиняних посудинах, аби було чітко видно, що сила походить від Бога. Отже, тим, хто отримує славетний привілей бути Божими служителями, необхідно виявляти смирення, і якою ж незаслуженою добротою від Бога є можливість служити «послами, які виконують Христову працю»! Тож наскільки доцільним було заохочення Павла ‘не випустити з уваги мети, з якою Бог виявив до них незаслужену доброту’! (2:14—17; 3:1—5; 4:7; 5:18—20; 6:1).
6 Павло, безперечно, подав християнським служителям чудовий приклад. Перш за все він цінував та вивчав натхнені Єврейські Писання — часто з них цитував, посилався на них і вміло їх застосовував (2 Кор. 6:2, 16—18; 7:1; 8:15; 9:9; 13:1; Ісаї 49:8; Лев. 26:12; Ісаї 52:11; Єзек. 20:41; 2 Сам. 7:14; Ос. 2:1). Окрім того, він як наглядач виявляв щире зацікавлення отарою, бо сказав: «Я ж з великою радістю віддам за ваші душі все, навіть самого себе». З цього листа чітко видно, що він повністю віддавав себе заради братів (2 Кор. 12:15; 6:3—10). Павло невтомно навчав, напучував і виправляв певні речі в коринфському зборі. Він відверто застерігав, щоб не мати нічого спільного з темрявою, кажучи коринфянам: «Не впрягайтесь з невіруючими в одне ярмо». Оскільки Павло щиро турбувався ними, то не хотів, щоб вони у своєму мисленні піддалися зіпсуттю, «як це сталося з Євою, котру підступно спокусив змій». Тож він сердечно заохотив їх: «Ви ж перевіряйте, чи ви у вірі, ретельно випробовуйте себе». Павло спонукував коринфян виявляти християнську щедрість, показуючи їм, що «Бог любить того, хто дає з радістю». І він сам висловлював Богові глибоку вдячність за Його невимовний дар. Брати в Коринфі справді були з любов’ю написані на тілесній таблиці — на серці Павла. І кожен ревний та пильний наглядач повинен, так само як Павло, виконувати своє невтомне служіння заради інших. Який же гарний приклад для нас сьогодні! (6:14; 11:3; 13:5; 9:7, 15; 3:2).
7 Апостол Павло скеровує наш розум у правильному напрямку, вказуючи, що в час випробувань справжнім джерелом сили є «Батько глибокого співчуття та Бог усілякої потіхи». Саме він «потішає нас у всіх лихах», щоб ми змогли вистояти і здобути спасіння, увійшовши в його новий світ. Павло також звертає увагу на славетну надію отримати «житло від Бога — нерукотворний вічний дім на небі» і каже: «Тож якщо хтось перебуває в єдності з Христом, то є новим створінням. На зміну старому прийшло нове». Безперечно, Другий лист до коринфян містить чудові запевнення для тих, хто, подібно до Павла, успадкує небесне Царство (1:3, 4; 5:1, 17).