Розділ 24
Намір Єгови завершується славетним успіхом
1, 2. а) Який є намір Єгови для його розумних створінь? б) Кого включено до Божої з’єднаної родини поклонників? в) У зв’язку з цим які питання нам потрібно обдумати стосовно себе?
УСІ розумні створіння об’єднані в правдивому поклонінні, всі мають славетну свободу дітей Божих — ось розумний і сповнений любові намір Єгови. Це те, чого щиро бажають усі, хто любить праведність.
2 Єгова почав сповняти цей величний намір на початку творення. Першим його творивом був Син, який виявився «сяєвом слави та образом істоти Його» (Євр. 1:1—3). Він був надзвичайним Сином, оскільки його створив сам Бог. З його допомогою створено інших синів — спочатку ангелів на небі, а тоді людину на землі (Йова 38:7; Луки 3:38). Усі ці сини становлять одну всесвітню родину. Для всіх них Єгова був єдиним Богом, якому вони мали поклонятись. Він був Усесвітнім Сувереном. Він також був їхнім люблячим Отцем. Чи він є також твоїм Отцем, а ти — його дитиною? Яким же дорогоцінним може бути це споріднення!
3. а) Чому жоден з нас не народжується Божим сином? б) Що Єгова з любов’ю зробив для Адамових нащадків?
3 Однак ми мусимо примиритися з тим фактом, що, коли Бог засудив наших перших батьків на смерть як добровільних грішників, він зрікся їх і вигнав з Едему. Вони вже не були частиною всесвітньої родини Єгови. (Бут. 3:22—24; порівняй Повторення Закону 32:4, 5). Ми всі є нащадками грішного Адама і тому народилися з гріховними схильностями. Оскільки наших прабатьків було вигнано з Божої родини, ми не можемо тільки на підставі нашого походження від них заявляти, що є Божими синами. Але Єгова знав, що дехто з Адамових нащадків любитиме праведність, і він з любов’ю зробив розпорядок, за допомогою якого вони могли б отримати славетну свободу Божих дітей (Римл. 8:20, 21).
Привілейоване становище Ізраїлю
4. а) На якій підставі ізраїльтяни були Божими «синами»? б) Чого це не означало?
4 Приблизно через 2500 років після створення Адама Єгова знову дав деяким людям привілей мати взаємини з ним як його сини. На підставі угоди з Авраамом Єгова вибрав ізраїльтян бути його народом. Отже, єгипетському фараонові він говорив про ізраїльтян як про «Мого сина» (Вих. 4:22, 23; Бут. 12:1, 2). Пізніше біля підніжжя гори Сінай він дав Ізраїлеві свій Закон, сформував його як народ і використовував ізраїльтян для виконання свого наміру. Як народ, вони були «особливою власністю» Єгови, і їх названо «синами» Божими (Повт. 14:1, 2, НС; Ісаї 43:1). Також причиною того, чому Єгова звертався до них як до синів, були особливі стосунки з декотрими особами з-поміж того народу (1 Хрон. 22:9, 10). Це становище базувалось на їхніх взаєминах з Богом через угоду. Але це не означало, що вони втішались тою славетною свободою, яку мав Адам, будучи Божим сином. Вони все ще були поневолені гріхом і смертю.
5. Як Ізраїль втратив свої особливі взаємини з Богом?
5 І все-таки, як сини, вони займали привілейоване становище перед Богом. Вони мали також відповідальність шанувати свого Отця й поводитися згідно з його наміром. Ісус підкреслив важливість сповнення ними їхнього обов’язку — не тільки заявляти, що Бог є їхнім Отцем, але й доводити вчинками, що вони є його синами (Матв. 5:43—48; Мал. 1:6). Проте євреї як народ не робили цього. Тому, коли протягом останнього року Ісусового служіння на землі євреї намагались убити його і заявляли: «Одного ми маємо Отця — то Бога», Ісус непохитно виявляв, що їхні вчинки й дух суперечили їхньому твердженню (Івана 8:41, 44, 47). У 33 році н. е. Бог скасував той Закон-угоду і тоді зникла підстава на особливі взаємини, які Ізраїль мав з Богом. Однак Єгова не припинив вибирати з-поміж людства тих, кого він приймав за синів.
Єгова з’єднує свій народ
6. Яке «урядження» Павло описує в Ефесян 1:9, 10 і яка його мета?
6 До християн в Ефесі апостол Павло писав про програму Єгови для об’єднання свого народу, тобто Божий розпорядок, з допомогою якого ті, що виявляють віру своїми вчинками, можуть стати улюбленими членами його дому. Він сказав, що Бог об’явив нам «таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження [управління домом] виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі,— що на небі, і що на землі» (Еф. 1:9, 10). Це «урядження» ведеться через Ісуса Христа. Через Нього люди отримують схвалення Богом — декотрі з надією піти на небо, інші, що на землі,— служити в єдності з ангельськими синами Божими, які довели свою вірність Єгові.
7. Що являє собою те, «що на небі», і що означає для них бути зібраними разом?
7 Перш за все, починаючи від свята П’ятидесятниці 33 року н. е., було звернено увагу на те, «що на небі», тобто на тих, які стануть співспадкоємцями з Христом у небесному Царстві. На підставі їхньої віри в цінність Ісусової жертви Бог визнає їх праведними (Римл. 5:1, 2). Потім вони ‘удруге народжуються’ (Герасимчук), або народжуються синами Божими з надією на небесне життя (Івана 3:3; 1:12, 13). З ними як духовним народом Бог уклав нову угоду. Згодом як євреїв, так і язичників було включено до тієї угоди, всього — 144 000 (Гал. 3:26—29; Об’явл. 14:1).
8. Як взаємини спадкоємців Царства з Отцем порівнюються з тими взаєминами, які мали євреї під Мойсеєвим Законом?
8 Залишаючись недосконалими в тілі, останок таких спадкоємців небесного Царства має дорогоцінні та близькі взаємини з Отцем. Стосовно цього Павло написав: «А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: «Авва, Отче!» Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа [спадкоємець завдяки Богові, Хом.]» (Гал. 4:6, 7). Той арамейський вислів «Авва» означає «отець» — ніжне звертання; так звертається мала дитина до свого батька. Через цінність Ісусової жертви й Божої незаслуженої ласки помазані духом християни мають взаємини з Богом, які є набагато ближчими, ніж ті, які могли мати недосконалі люди, що були під Законом. Але те, що чекає їх у майбутньому, є набагато кращим.
9. Що означає для них бути повністю усиновленими?
9 Якщо вони збережуть свою вірність до самої смерті, то будуть цілковито усиновлені через воскресіння до вічного життя на небі. Там вони матимуть привілей з’єднано служити в присутності самого Бога Єгови. Тільки порівняно мале число цих Божих синів ще є на землі (Римл. 8:14, 23; 1 Ів. 3:1, 2).
Збирання того, «що на землі»
10. а) Що являє собою те, «що на землі», і з якого часу почалось їх збирання для єдності в поклонінні? б) Якими є їхні взаємини з Єговою?
10 Те саме «урядження», яке дає можливість людям з надією на небесне життя збиратися до Божого дому, звертає також увагу на те, «що на землі». Особливо від 1935 року н. е. почалося збирання людей, які вірять в Христову жертву і мають надію жити вічно на землі. У тісній єдності з останком помазаного класу вони прославляють ім’я Єгови і возвеличують поклоніння йому (Соф. 3:9; Ісаї 2:2, 3). З глибокою пошаною вони також звертаються до Єгови як до «Отця», визнаючи його Джерелом життя, і щиро стараються відображати його риси, чого він і сподівається від своїх синів. Вони отримують схвалення від Бога на основі віри в Ісусову пролиту кров (Матв. 6:9; Об’явл. 7:9, 14). Але вони усвідомлюють, що та радість бути повністю визнаними за Божих синів для них ще є в майбутньому.
11. а) Яку обітницю для людства поміщено в Римлян 8:19—21? б) Що таке «з’явлення синів Божих», якого вони палко чекають?
11 Як описано в Римлян 8:19—21, вони палко чекають на «з’явлення синів Божих», бо тоді прийде час цим людським створінням ‘визволитися від неволі тління’. Те «з’явлення» відбудеться тоді, коли люди тут на землі побачать доказ, що помазані духом сини Божі вже одержали небесну нагороду і почали співпрацювати з прославленим Господом Ісусом Христом. Це виявиться під час знищення всієї злої системи речей, після якого почнуться благословення Тисячолітнього Царства Христа, коли ці «сини Божі» будуть з ним як царі та священики (Об’явл. 2:26, 27; 20:6).
12. В якій пісні хвали після великої скорботи з’єднають свої голоси переможці — помазані духом сини Божі — і що це означає?
12 Як же тоді буде радісно, коли минеться велика скорбота і сини Божі, що об’єднані з Христом, з’єднають свої голоси для прославлення Бога, радісно проголошуючи: «Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої!» (Об’явл. 15:3, 4). Дійсно, усе людство, яке буде сформоване з людей усіх колишніх націй, з’єднається в поклонінні правдивому Богові. Навіть ті, хто в пам’ятних гробах, воскреснуть і матимуть нагоду з’єднати свої голоси у хвалі Єгові.
13. Якою чудовою свободою відразу будуть утішатися ті, що переживуть велику скорботу?
13 Сатана Диявол уже більше не буде «богом цього віку». Поклонникам Єгови на землі вже не потрібно буде боротися з огидним впливом Сатани (2 Кор. 4:4; Об’явл. 20:1—3). Вже не буде фальшивої релігії, яка б неправильно представляла нашого люблячого Бога й розділювала людство. Державні службові особи вже не будуть більше несправедливо ставитись до слуг правдивого Бога та експлуатувати їх. Яка ж чудова свобода для тих, що переживуть велику скорботу!
14. Яким чином їх буде звільнено від гріха і всіх його наслідків?
14 Як «Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере», Ісус Христос, застосовуватиме цінність своєї жертви, щоб скасувати всі колишні гріхи людства (Івана 1:29). Ісус, коли жив на землі, на доказ того, що міг прощати гріхи, одразу ж зціляв прощеного (Матв. 9:1—7). Так само з неба він буде чудотворно зціляти сліпих, глухих, німих, калік, психічно хворих, а також усіх тих, хто має якісь інші недуги. Поступово, коли охочі й слухняні люди вірно застосовуватимуть у своєму житті всі Божі праведні вимоги, «закон гріха» буде цілком скасований, так що всі їхні вчинки, думки та бажання сердець будуть задовольняти їх самих і Бога. (Римл. 7:21—23, Хом.; порівняй Ісаї 25:7, 8 та Об’явлення 21:3, 4). Перш ніж закінчиться Тисячолітнє Царство, вони вже повністю матимуть тілесну досконалість. Вони цілком звільняться від гріха і його болісних наслідків. Вони правильно відображатимуть ‘Божий образ і подобу’ в земному Раю, що поширюватиметься по цілій Землі (Бут. 1:26).
15. Що Христос зробить при кінці Тисячоліття і з якою метою?
15 Коли Христос приведе людство до досконалості, тоді віддасть Отцеві владу, дану йому для його праці. У 1 Коринтян 15:28 було передречено: «Коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все».
16. Яку нагоду буде дано всім удосконаленим людям і чому?
16 Тепер досконалому людству буде дано нагоду виявити свій незмінний вибір — навіки служити єдиному живому і правдивому Богові. Отже, перш ніж Єгова прийме їх за своїх синів через Ісуса Христа, він остаточно випробує всіх досконалих людей. Сатана і його демони будуть звільнені з безодні. Цим вчинком не заподіється тривалої шкоди тим, хто дійсно любить Єгову. Але кожен невірний, що дозволить звести себе і стане неслухняним Єгові, буде назавжди знищений разом з первісним бунтарем та його демонами (Об’явл. 20:7—10).
17. Які стосунки знову будуть існувати між розумними створіннями на сповнення наміру Єгови?
17 Єгова через Христа з любов’ю прийме за своїх синів усіх досконалих людей, які вистоять під час того остаточного, вирішального випробовування. Тоді вони будуть повністю втішатися «славетною свободою дітей Божих» (Римл. 8:21, НС). Зрештою вони стануть частиною Божої з’єднаної всесвітньої родини, для якої Єгова навіки буде єдиним Богом, Усесвітнім Сувереном, їхнім люблячим Отцем. Тоді всі розумні створіння Єгови і на небі, і на землі знову будуть з’єднані в поклонінні єдиному правдивому Богові.
Повторення пройденого
● Які стосунки з Єговою мали всі його поклонники до бунту Адама в Едемі?
● Яку відповідальність мають сини Божі?
● Хто сьогодні є Божими синами? Хто ще стане дітьми Божими і як це стосується наміру Єгови відносно з’єднаного поклоніння?