Постійно служіть Єгові з непохитним серцем
«Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє» (ПСАЛОМ 57:8).
1. Чому ми можемо мати таке переконання, яке мав Давид?
ЄГОВА може допомогти нам, його присвяченим слугам, бути непохитними в християнській вірі та горнутися до правдивого християнства (Римлян 14:4). Отже, ми можемо мати таке переконання, яке мав псалмописьменник Давид, котрий відчув спонуку заспівати: «Моє серце зміцнилося, Боже» (Псалом 108:2). Якщо наше серце зміцнилося, або стало непохитним, ми відчуватимемо спонуку жити згідно зі своїм присвяченням. Шукаючи у Бога керівництва та сили, ми можемо стати стійкими, незламними в намірах і вірі як бездоганні особи, котрі завжди мають «багато роботи у ділі Господньому» (1 Коринтян 15:58, НС).
2, 3. Яке значення Павлових напучень з 1 Коринтян 16:13?
2 Даючи у стародавньому Коринті Ісусовим послідовникам напучення, котре навдивовижу актуальне для сучасних християн, апостол Павло сказав: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні» (1 Коринтян 16:13). Грецькою мовою кожен із цих наказів подано в теперішньому часі, а це спонукує до безперервної дії. Яке значення цієї вказівки?
3 Ми можемо духовно ‘пильнувати’, противлячись Дияволу та перебуваючи близько Бога (Якова 4:7, 8). Довіра до Єгови допомагає нам зберігати непорушність наших лав і міцно ‘стояти в християнській вірі’. Усі ми — включаючи багатьох жінок — ‘мужньо’ служимо Богові як вісники Царства (Псалом 68:12). Ми ‘зміцняємося’, постійно звертаючись до нашого небесного Отця, щоб він додавав нам сили виконувати його волю (Филип’ян 4:13).
4. Що передувало нашому християнському хрещенню?
4 Ми прийняли правдиву віру тоді, коли беззастережно присвятилися Єгові та символізували це водним хрещенням. Але що передувало цьому хрещенню? Спочатку ми здобули точне знання з Божого Слова (Івана 17:3). Воно скріпило нашу віру, і ми відчули спонуку покаятися, виявивши справжній смуток за колишні гріхи (Дії 3:19; Євреїв 11:6). Відтак прийшло навернення, бо ми відвернулися від поганих звичаїв, для того щоб жити згідно з Божою волею (Римлян 12:2; Ефесян 4:23, 24). Після цього ми від усього серця присвятилися Єгові в молитві (Матвія 16:24; 1 Петра 2:21). Ми звернулися до Бога з проханням про добре сумління та охрестилися на символ присвячення йому (1 Петра 3:21, Хом.). Пам’ятаючи про ці кроки, ми зможемо тримати в центрі уваги потребу докладати подальших зусиль, щоб жити відповідно до нашого присвячення і постійно служити Єгові з непохитним серцем.
Не припиняйте пошуків точного знання
5. Чому ми повинні постійно здобувати біблійне знання?
5 Щоб жити відповідно до присвячення Богу, нам потрібно постійно здобувати біблійне знання, яке скріпляє віру. З яким же задоволенням ми приймали духовну поживу, коли вперше знайомилися з Божою правдою! (Матвія 24:45—47). Такі «гостини» були пресмачними, і завдяки їм ми добре живилися духовно. Тепер же нам треба постійно приймати багату духовну поживу, щоб ми, присвячені слуги Єгови, зберігали непохитне серце.
6. Як вам, мабуть, допомагали розвинути сердечну вдячність за правду?
6 Щоб здобувати подальше знання Біблії, потрібно докладати зусиль. Це немов шукати схованих скарбів — потрібно докладати чималих старань. Але як же радісно знайти «пізнання Бога»! (Приповістей 2:1—6, Хом.). Вісник Царства, який вперше вивчав з вами Біблію, міг проводити таке вивчення за допомогою книжки «Знання, яке веде до вічного життя». На обговорення кожного розділу, можливо, йшло багато часу — мабуть, ви проходили його більш ніж за одне вивчення. Ви збагатилися духовно, коли разом читали та обговорювали цитовані вірші. Якщо певний момент був важкозрозумілим, його пояснювали. Той, хто проводив з вами біблійне вивчення, добре готувався, молився про Божий дух і допомагав вам розвивати сердечну вдячність за правду.
7. Що надає людині вміння навчати Божої правди інших?
7 Ці зусилля були доцільні, бо Павло написав: «Хто слова навчається [«кого усно навчають сло́ва», НС], нехай ділиться всяким добром із навчаючим» (Галатів 6:6). Грецький текст у цьому місці вказує на те, що вчення Божого Слова прищеплюється в розум і серце того, «кого усно навчають сло́ва». Завдяки цьому ви набуваєте вміння навчати ще й інших (Дії 18:25). Щоб жити згідно зі своїм присвяченням, вам потрібно підтримувати своє духовне здоров’я і непохитність, постійно вивчаючи Боже Слово (1 Тимофія 4:13; Тита 1:13; 2:2).
Пам’ятайте про своє покаяння та навернення
8. Як можливо зберігати побожну поведінку?
8 Чи ви пригадуєте почуття полегшення, коли пізнали правду, покаялися і відчули Боже прощення на основі віри в Ісусову викупну жертву? (Псалом 32:1—5; Римлян 5:8; 1 Петра 3:18). Ви, звичайно ж, не хочете повернутися до грішного життя (2 Петра 2:20—22). Регулярна молитва поряд з усім іншим допоможе вам зберігати побожну поведінку, жити відповідно до свого присвячення і продовжувати вірно служити Єгові (2 Петра 3:11, 12).
9. Яким шляхом ми повинні йти, відцуравшись грішних справ?
9 Якщо ви навернулися, відцуравшись грішних справ, продовжуйте шукати Божої допомоги в тому, щоб берегти непохитне серце. Ви, по суті, йшли хибним шляхом, але, звірившись по надійній карті, стали на правильний. Не сходьте на манівці. Не припиняйте покладатися на Боже керівництво і рішуче тримайтеся дороги до життя (Ісаї 30:20, 21; Матвія 7:13, 14).
Ніколи не забувайте про своє присвячення й хрещення
10. Про що нам не слід забувати стосовно нашого присвячення Богу?
10 Пам’ятайте, що ви присвятилися Єгові в молитві з наміром вірно служити йому цілу вічність (Юди 20, 21). Присвячуватися — це відділятися, або відокремлюватися, для священного наміру (Левит 15:31; 22:2). Ваше присвячення не було ні тимчасовою угодою, ні зобов’язанням перед людьми. Це незмінне присвячення Всесвітньому Суверену, і життя відповідно до цього присвячення вимагає вірності й відданості Богові назавжди. Отож, «чи живемо, чи вмираємо — ми Господні» (Римлян 14:7, 8). Наше щастя залежить від підкорення Божій волі та постійного служіння Єгові з непохитним серцем.
11. Чому вам потрібно пам’ятати про своє хрещення та про його значення?
11 Завжди пам’ятайте про своє хрещення на символ цілковитого присвячення Богу. Це хрещення не було примусовим, бо ви самі зробили таке рішення. Але чи ви вирішили відтепер завжди користуватися своєю волею відповідно до Божої? Ви прохали у Бога доброго сумління та охрестилися на символ свого присвячення йому. Збережіть це добре сумління, живучи згідно зі своїм присвяченням, і на вас злинуть рясні благословення Єгови (Приповістей 10:22).
Роль вашої волі
12, 13. Як наша воля пов’язана з присвяченням і хрещенням?
12 Присвячення та хрещення приносять навдивовижу великі благословення мільйонам людей по цілій землі. Коли ми символізуємо своє присвячення Богу водним хрещенням, то помираємо щодо свого минулого способу життя, але не зрікаємося своєї волі. Будучи правильно навченими віруючими, ми виявили свою волю, коли присвятилися Богові в молитві та охрестилися. Аби присвятитися та охреститися, потрібно визначити, що́ є Божою волею, і потім свідомо постановити виконувати її (Ефесян 5:17). Цим ми наслідуємо Ісуса, який виявив свою волю, коли відклав теслярські інструменти, охрестився і повністю присвятився виконанню волі свого небесного Отця (Псалом 40:8, 9; Івана 6:38—40).
13 Наміром Бога Єгови було зробити свого Сина «досконалим через страждання». Тому Ісус мав виявляти свою волю так, щоб вірно знести їх. Для цього він приніс ‘молитви й благання з великим голосінням та слізьми і був вислуханий за богобоязність’ (Євреїв 2:10, 18; 5:7, 8). Якщо ми виявляємо подібний благоговійний страх Божий, то також можемо бути певними, що Єгова вислухає і зробить нас, своїх присвячених Свідків, непохитними (Ісаї 43:10).
Ви можете зберігати непохитне серце
14. Чому ми повинні щоденно читати Біблію?
14 Що вам допоможе зберігати непохитне серце і жити відповідно до свого присвячення Богу? Читайте Біблію кожного дня, щоб набувати дедалі більшого знання з Божого Слова. Саме до цього нас постійно заохочує «вірний і мудрий раб». Нам дається така порада, бо життя у відповідності до присвячення вимагає, щоб ми ходили в Божій правді. Якби організація Єгови свідомо схвалювала лжевчення, Свідкам Єгови й тим, кому вони проповідують, ніколи не радилося б читати Біблію.
15. а) Що треба брати до уваги, коли робимо рішення? б) Чому можна сказати, що світська робота є другорядною справою для християн?
15 Роблячи рішення, завжди беріть до уваги їхній вплив на те, чи ви будете жити згідно зі своїм присвяченням Єгові. Такі рішення можуть бути пов’язані з вашою світською роботою. Чи ви сприяєте на ній правдивому поклонінню? Хоча роботодавці здебільшого знають, що присвячені християни надійні та працьовиті, вони також бачать, що Свідки Єгови не намагаються досягати своєї цілі у суспільстві, вдаючись до честолюбства, й не суперничають з іншими за найприбутковіші посади. Свідки тримаються такої позиції, бо не ставлять собі за мету досягнення багатства, слави, престижу чи влади. Для тих, хто живе відповідно до свого присвячення Богу, найважливішим є виконання Божої волі. Світська робота, яка допомагає їм заробляти на життя,— заняття другорядної ваги. Подібно до апостола Павла, покликанням Свідків, тобто головною працею, є християнське служіння (Дії 18:3, 4; 2 Солунян 3:7, 8; 1 Тимофія 5:8). Чи ви ставите справи Царства на перше місце у своєму житті? (Матвія 6:25—33).
16. Що можна робити, коли надмірна тривога перешкоджає нам жити відповідно до свого присвячення Богу?
16 До пізнання правди декотрі, можливо, були майже цілком прибиті різними тривогами. Але якою ж радістю, вдячністю і любов’ю до Бога були переповнені їхні серця, коли вони пізнали надію на Царство! Роздуми про всі благословення, які відтоді спливають на них, можуть значною мірою допомогти їм жити відповідно до свого присвячення Єгові. Але що, коли надмірна тривога через звичайні для цієї системи труднощі тепер хоче заглушити «Боже Слово», подібно як терни перешкоджають саджанцям рости й приносити плоди? (Луки 8:7, 11, 14; Матвія 13:22; Марка 4:18, 19). Якщо ви відчуваєте, що це починає відбуватися з вами або членами вашої сім’ї, скиньте свою тривогу на Єгову й моліться, щоб він допомагав вам поглиблювати свою любов та вдячність. Якщо ви покладете свій тягар на нього, він підтримуватиме вас і дасть вам сили радісно служити йому з непохитним серцем (Псалом 55:23; Филип’ян 4:6, 7; Об’явлення 2:4).
17. Як можна знести суворі випробування?
17 Не припиняйте регулярно молитися до Бога Єгови, так само як ви молилися, коли присвячувалися йому (Псалом 65:3). Коли відчуваєте спокусу робити неправильне або стоїте перед суворим випробуванням, шукайте Божого керівництва та допомоги, щоб не відходити від нього. Пам’ятайте про потребу мати віру, бо учень Яків написав: «Якщо кому з вас не стачає мудрости [знести випробування], нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,— і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Якова 1:5—8). Якщо випробування здається незносним, ви можете бути впевнені в тому, що «досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтян 10:13).
18. Що ми можемо робити, якщо нашу готовність жити відповідно до свого присвячення Єгові послаблює серйозний прихований гріх?
18 А що, коли серйозний прихований гріх турбує ваше сумління і послаблює намір жити відповідно до свого присвячення Богу? Якщо ви каєтесь, вам буде відрадно знати, що Єгова ‘не погорджує серцем зламаним та упокореним’ (Псалом 51:19). Звертайтеся за допомогою до сердечних християнських старійшин, знаючи, що вони, подібно до Єгови, не байдужі до вашого бажання відновити добрі стосунки з небесним Отцем (Псалом 103:10—14; Якова 5:13—15). Потім з поновленими духовними силами та непохитним серцем ви зможете випростувати свої шляхи та бути в стані жити відповідно до свого присвячення Богу (Євреїв 12:12, 13).
Постійно служіть з непохитним серцем
19, 20. Чому важливо постійно жити відповідно до свого присвячення?
19 У ці тяжкі часи ми повинні докладати всіх зусиль, щоб жити відповідно до свого присвячення і постійно служити Богу з непохитним серцем. Ісус сказав: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Матвія 24:13). Оскільки ми живемо в «останні дні», кінець може прийти в будь-який момент (2 Тимофія 3:1). Крім того, ніхто з нас не може гарантувати, що завтра він буде жити (Якова 4:13, 14). Тому важливо вже сьогодні провадити життя відповідно до свого присвячення!
20 Апостол Петро підкреслив це у своєму другому посланні. Він показав, що, подібно як безбожні загинули в Потопі, так і символічна земля — зле людське суспільство — буде знищена в ‘день Господній [«Єгови», НС]’. Тому Петро вигукнув: «Якими мусите бути в святому житті та в побожності ви»! Він також заохотив християн: «Тож ви улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних [та лжевчителів] і не відпали від свого вґрунтування» (2 Петра 3:5—17). Яка ж трагедія, коли охрещена особа сходить на манівці й помирає, так і не змігши зберегти непохитне серце!
21, 22. Як слова з Псалма 57:8 сповнилися на Давиді та правдивих християнах?
21 Ваше рішення жити відповідно до свого присвячення Богу може дуже зміцнитися, якщо пам’ятаєте радісний день свого хрещення і покладаєтесь на допомогу від Бога, аби своїми словами та вчинками потішати його серце (Приповістей 27:11). Єгова ніколи не підведе свій народ, і, звичайно ж, ми повинні бути вірними йому (Псалом 94:14). Він виявляв милосердя і жалість, коли визволяв Давида, розстроюючи плани його ворогів. Сповнений вдячності, Давид заявив про свою переконаність, непорушність і любов у стосунках зі своїм Рятівником. Він співав з глибини серця: «Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє,— я буду співати та славити Тебе!» (Псалом 57:8).
22 Подібно як Давид, правдиві християни не хитаються у присвяченні Богу. Маючи непохитні серця, вони за своє визволення та збереження віддають належне Єгові, якому радісно виспівують хвалу. Якщо ваше серце непохитне, воно покладатиметься на Бога, і з Його допомогою ви зможете жити згідно зі своїм присвяченням. Ви можете бути схожі на праведного, про якого псалмописьменник співав: «Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!» (Псалом 112:6, 7). Завдяки вірі в Бога та цілковитому довір’ю до нього ми можемо жити відповідно до свого присвячення і постійно служити Єгові з непохитним серцем.
Чи ви пригадуєте?
• Чому ми повинні постійно здобувати точне знання з Біблії?
• Чому ми повинні пам’ятати про своє покаяння та навернення?
• Які блага випливають з того, що ми пам’ятаємо про своє присвячення і хрещення?
• Що допоможе нам постійно служити Єгові з непохитним серцем?
[Ілюстрації на сторінці 18]
Якщо християнське служіння є нашою головною працею, це допомагає нам постійно служити Єгові з непохитним серцем.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Чи ви зберігаєте своє духовне здоров’я завдяки щоденному читанню Божого Слова?