«Як я кохаю Закона Твого!»

«Як я кохаю Закона Твого, цілий день він — розмова моя!» (ПСАЛОМ 119:97).

1, 2. а) В яких обставинах опинився письменник 119-го Псалма? б) Як він ставився до ситуації і чому?

ПИСЬМЕННИК, який склав 119-й Псалом, зазнав суворих випробувань. Зухвалі вороги, котрі зневажали Божий закон, глузували з псалмоспівця, а також зводили на нього наклепи. Вельможі змовлялися проти цього чоловіка і переслідували його. Безбожні оточили його звідусюди і збиралися навіть погубити. Тому він сказав, що «розпливає [«не спить», НС] зі смутку душа» його (Псалом 119:9, 23, 28, 51, 61, 69, 85, 87, 161). Але незважаючи на все це, псалмоспівець промовив: «Як я кохаю Закона Твого, цілий день він — розмова моя!» (Псалом 119:97).

² Чому Божий закон був для псалмоспівця джерелом розради і потіхи? Цьому чоловіку додавала сил впевненість у тому, що Єгова ним цікавиться. Знаючи, наскільки корисним є Божий закон, псалмоспівець почувався щасливим, і цього щастя не могли затьмарити труднощі, котрих йому завдавали противники. Він усвідомлював, що Єгова поводиться з ним по-доброму. Більш того, слухняність вказівкам з Божого закону робила псалмоспівця мудрішим від ворогів і навіть врятувала йому життя. Дотримуючись цього закону, він мав душевний мир і чисте сумління (Псалом 119:1, 9, 65, 93, 98, 165).

 3. Чому теперішнім християнам нелегко дотримуватись Божих норм?

³ Деякі сучасні служителі Бога також стикаються з суворими випробуваннями віри. Можливо, на нас не чигає небезпека, як це було з псалмоспівцем, однак ми зносимо «скрутні часи, коли жити... дуже важко». Багато людей навколо нас не дорожать духовними цінностями. Їхні цілі просякнуті егоїзмом і матеріалізмом, а самі вони зухвалі й не мають поваги до інших (2 Тимофія 3:1—5). Молоді християни мусять постійно оберігати свою моральну чистоту. За таких обставин буває важко продовжувати любити Єгову і те, що правильне. Як нам захистити себе?

 4. Як псалмоспівець виявляв вдячність Богу за його закон і як це варто робити сучасним християнам?

⁴ Розгляньмо, що допомагало псалмоспівцю вистоювати у важкі часи. Він виділяв час на те, щоб із вдячністю роздумувати про Божий закон. Саме це допомогло псалмоспівцю полюбити закон. Дійсно, майже кожен вірш 119-го Псалма згадує якусь грань закону Єговиa. Сучасні християни не перебувають під Законом, який Бог дав стародавньому Ізраїлю (Колосян 2:14). Але цей Закон містить принципи, які ніколи не втрачають практичної цінності. Псалмоспівець черпав у них потіху, і це можуть робити також Божі служителі, які з усіх сил борються з труднощами теперішнього життя.

 5. Які вказівки з Мойсеєвого Закону ми розглянемо?

⁵ Який пожиток ми можемо почерпнути з принципів, які містяться в Мойсеєвому Законі? Розгляньмо лише три вказівки з цього Закону: про суботу, про збирання залишків урожаю і про пожадливість. Обговорюючи кожну з цих вказівок, ми побачимо, що неможливо успішно долати труднощі нинішніх часів, якщо не розуміти принципів, покладених в основу цих законів.

Задовольняймо свою потребу в духовному

 6. Які основні потреби мають усі люди?

⁶ Люди були створені з численними потребами. Наприклад, якщо людина хоче мати добре фізичне здоров’я, їй обов’язково потрібні їжа, питво і дах над головою. Однак людині потрібно дбати і про «потребу в духовному». Якщо вона не задовольнятиме цієї потреби, то не буде по-справжньому щасливою (Матвія 5:3). З погляду Єгови, задовольняти притаманну людям потребу в духовному дуже важливо. Тому він звелів своєму народу в давнину робити щотижня перерву в буденному ритмі життя. Цілий день вони мали присвячувати духовним справам.

7, 8. а) Як Бог виділив суботу з-поміж інших днів? б) Якій меті служила субота?

⁷ Закон про суботу підкреслював важливість духовних справ. У Біблії слово «субота» вперше з’являється, коли мова йде про манну в пустелі. Ізраїльтянам було наказано протягом шести днів збирати цей чудом даний хліб. У шостий день треба було збирати «хліба [для] двох днів», бо на сьомий день Бог зовсім не давав би їм манни. Сьомий день мав бути «суботою святою для Господа», і в цей день кожен ізраїльтянин мусив залишатися на своєму місці (Вихід 16:13—30). В одній з Десяти Заповідей містився наказ, щоб у суботу не виконувати жодної праці. Цей день вважався святим. Недотримання заповіді про суботу каралося смертю (Вихід 20:8—11; Числа 15:32—36).

⁸ Закон про суботу засвідчував, що Єгова турбується як про фізичне, так і про духовне благополуччя свого народу. «Субота з’явилася заради людини»,— сказав Ісус (Марка 2:27). Суботній день давав ізраїльтянам нагоду не тільки відпочити, але й наближатися до свого Творця і виявляти йому любов (Повторення Закону 5:12). Субота присвячувалася виключно духовним справам: поклонінню цілою сім’єю, молитвам і роздумам про Закон Бога. Цей розпорядок мав стримувати ізраїльтян витрачати весь свій час і сили на матеріалістичні справи. Субота нагадувала їм, що найважливіше в житті — стосунки з Єговою. Ісус, наголошуючи на цьому незмінному принципі, сказав: «Написано: «Людина повинна жити не хлібом самим, а кожним словом, що виходить з уст Єгови» (Матвія 4:4).

 9. Чого можуть навчитися християни із закону про суботу?

⁹ Божий народ більше не зобов’язаний дотримуватися заповіді про буквальний відпочинок протягом суботнього дня (Колосян 2:16). Але ця заповідь має цікавити нас не лише з історичного погляду. Хіба вона не є чудовим нагадуванням про те, що на перше місце в житті треба ставити духовне? Священні справи не слід відсувати на задній план через заклопотаність матеріальним або через розваги (Євреїв 4:9, 10). Тож можемо запитати себе: «Які справи посідають перше місце в моєму житті? Чи це вивчення, молитви, відвідування християнських зібрань і проголошення доброї новини про Царство? Чи, може, щось інше?» Якщо найважливішими для нас є духовні справи, то Єгова запевняє, що нам не забракне всього іншого, необхідного для життя (Матвія 6:24—33).

10. Який пожиток ми отримуємо, якщо відводимо час на духовні справи?

¹⁰ Завдяки вивченню Біблії і біблійних публікацій, а також завдяки глибоким роздумам над прочитаним ми наближаємося до Єгови (Якова 4:8). Близько 40 років тому Сузан почала відводити час на регулярне вивчення Біблії. Вона визнає, що спочатку таке вивчення не було особливо приємним. Воно радше походило на важку працю. Але чим більше Сузан читала, тим більше їй подобалося це робити. Тепер, якщо з якихось причин вона не може мати вивчення, їй дуже його не вистачає. «Вивчення допомогло мені пізнати Єгову як Батька,— каже Сузан.— Я можу довіряти йому, покладатися на нього і вільно звертатися до нього в молитві. Наскільки зворушливо бачити, як сильно Єгова любить своїх служителів, як він піклується особисто про мене і як він допомагає мені». Яка ж велика радість чекає на тих, хто регулярно задовольняє свою потребу в духовному!

Збирання залишків урожаю

11. У чому полягав наказ про збір залишків урожаю?

¹¹ Обговорімо іншу грань Мойсеєвого Закону, яка віддзеркалювала турботу Бога про благополуччя його народу. Мова йде про право збирати залишки врожаю. За наказом Єгови, ізраїльтянин, який збирав урожай зі свого поля, мав дозволити нужденним підбирати залишки врожаю, не зібраного женцями. Господарі мусили залишати недожатим край поля і не визбирувати залишків винограду чи оливок. Не можна було повертатися за снопами, якщо їх випадково забували в полі. Ці вказівки відображали турботу про бідних, приходьків, сиріт і вдів. Щоправда, їм треба було потрудитися, щоб зібрати залишки врожаю. Але завдяки цьому їм не доводилося жебрати (Левит 19:9, 10; Повторення Закону 24:19—22; Псалом 37:25).

12. Яку нагоду давав господарям закон про збір залишків урожаю?

¹² Закон про збирання залишків урожаю не визначав, скільки збіжжя господар мусив позоставити нужденним. Він сам мав вирішити, залишати йому по краю поля широкі смуги недожатого збіжжя чи вузькі. Таким чином люди вчилися бути щедрими. Цей закон давав господарям полів і садів нагоду виявляти вдячність Тому, хто давав їм урожай. Адже «хто милостивий до вбогого, той поважає» свого Творця (Приповістей 14:31). Саме так діяв Боаз. Він люб’язно подбав, щоб вдова на ім’я Рут, яка підбирала залишки позосталого після збору врожаю на його полі, зібрала вдосталь збіжжя. Єгова рясно поблагословив Боаза за його щедрість (Рут 2:15, 16; 4:21, 22; Приповістей 19:17).

13. Чого нас навчає стародавній закон про збір залишків урожаю?

¹³ Принцип, покладений в основу закону про збирання залишків урожаю, актуальний і досі. Єгова очікує, що його служителі будуть щедрими, особливо до нужденних. Чим ми щедріші, тим рясніші матимемо благословення. «Давайте — і дадуть вам,— казав Ісус,— насиплють у поли вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам» (Луки 6:38).

14, 15. Як ми можемо виявляти щедрість і що така щедрість приносить особисто нам і тим, кому ми допомагаємо?

¹⁴ Апостол Павло заохочує нас: «Чинімо добро всім, а особливо одновірцям» (Галатів 6:10). Тому ми обов’язково маємо дбати про те, щоб наші співвіруючі отримували духовну допомогу, коли стикаються з випробуваннями віри. Але, може, їм також потрібна допомога в тому, щоб добратися до Залу Царства або купити продукти. А візьмімо літніх і хворих у зборі або тих, хто не в стані виходити з дому. Можливо, їм буде приємно, коли інші вісники прийдуть підбадьорити їх чи допомогти їм у чомусь. Якщо ми намагатимемось чуйно реагувати на такі потреби одновірців, то Єгова зможе послуговуватися нами, щоб відповідати на молитви тих, хто потребує допомоги. Тимчасом як турбота про інших є обов’язком кожного християнина, вона приносить також користь людині, яка її виявляє. Коли ми ставимося до співвіруючих зі щирою любов’ю, це приносить нам багато радості та глибоке задоволення, а Єгова схвалює нас (Приповістей 15:29).

¹⁵ Існує ще інший важливий спосіб, яким християни можуть виявляти безкорисливість,— це присвячувати час і сили, розповідаючи іншим про Божі наміри (Матвія 28:19, 20). Як же радісно, коли з нашою допомогою хтось зростає духовно і зрештою приймає рішення присвятити своє життя Єгові! У такому разі ми особисто переконуємось у правдивості Ісусових слів: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35).

Остерігаймося пожадливості

16, 17. Що засуджувала десята заповідь і чому?

¹⁶ Розгляньмо третю в цій статті вказівку з Закону, який Бог дав Ізраїлю. Йдеться про десяту заповідь, що засуджувала пожадливість. У Законі було сказано: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого» (Вихід 20:17). Жодна людина не мала змоги прослідкувати, виконують інші цю заповідь чи ні. Адже ніхто з людей не може бачити чийогось серця. Завдяки десятій заповіді Закон стояв вище за будь-яке законодавство, створене людьми. Ця заповідь нагадувала кожному ізраїльтянину, що він несе відповідальність перед самим Єговою, який бачить нахили серця (1 Самуїла 16:7). Більш того, десята заповідь вказувала на причину багатьох неправильних вчинків (Якова 1:14).

¹⁷ Закон, який засуджував пожадливість, заохочував Божих служителів остерігатися матеріалізму, жадібності, а також нарікання на долю. Крім того, він оберігав їх від спокуси украсти щось або вчинити неморальність. Хтось завжди матиме матеріальні статки, які хотілося б мати нам, або хтось, здається, має більший успіх у чомусь, ніж ми. Якщо в таких ситуаціях ми не будемо контролювати своє мислення, то можемо втратити щастя і почати дивитися на інших заздрісним оком. Згідно з Біблією, пожадливість свідчить про «перекручений розум». Наскільки ж краще не бути пожадливим! (Римлян 1:28—30).

18. Яким духом просякнутий цей світ і до яких згубних наслідків цей дух призводить?

¹⁸ Сьогоднішній світ просякнутий духом матеріалізму і суперництва. За допомогою реклами комерція збуджує в людях бажання мати нові речі і часто навіює нам думку, що ми не будемо щасливі, поки не придбаємо цих речей. Саме такий дух засуджувався в Законі Єгови. З цим духом пов’язане прагнення пробиватися вперед за будь-яку ціну і накопичувати багатство. Перестерігаючи проти такого духу, апостол Павло сказав: «Ті, хто має мету розбагатіти, потрапляють у пастку й піддаються спокусі та багатьом безумним і шкідливим бажанням, які ведуть до знищення і загибелі. Бо любов до грошей — це корінь усіх нещасть. Плекаючи таку любов, декотрі дозволили, аби вона відвела їх від віри, та завдали собі величезних страждань» (1 Тимофія 6:9, 10).

19, 20. а) Що становить справжню цінність для людей, які люблять закон Єгови? б) Що ми обговоримо в наступній статті?

¹⁹ Ті, хто любить Божий закон, розуміють, яку загрозу становить дух матеріалізму, і тому захищені від його впливу. Наприклад, псалмоспівець молився до Єгови: «Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. (...) Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла» (Псалом 119:36, 72). Якщо ми переконані в правдивості цих слів, то зможемо бути зрівноваженими. А це допоможе нам уникати таких пасток, як матеріалізм, пожадливість і невдоволеність своїми життєвими обставинами. Найбільшу у світі користь приносить не накопичення статків, а «побожна відданість» (1 Тимофія 6:6).

²⁰ Принципи, покладені в основу Закону, мають сьогодні таку ж практичну цінність, як і за днів Мойсея, коли Єгова дав цей Закон ізраїльському народу. Чим більше ми будемо застосовувати ці принципи у своєму житті, тим краще їх розумітимемо. А чим більше ми будемо любити їх, тим щасливішими станемо. У Законі міститься багато цінних для нас уроків. І те, наскільки вони практичні, видно на прикладі біблійних персонажів. Про деякі з них ми поговоримо в наступній статті.

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Чому псалмоспівець, який склав 119-й Псалом, любив закон Єгови?

• Чого християни можуть навчитися з закону про суботу?

• У чому полягає незмінна цінність Божого закону про збір залишків урожаю?

• Як нас оберігає заповідь, яка засуджує пожадливість?

[Ілюстрація на сторінці 21]

На що звертав увагу закон про суботу?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Чого ми вчимося з закону про збір залишків урожаю?