Не давайте місця Дияволу

«Не давайте місця Дияволу» (ЕФЕСЯН 4:27).

 1. Чому багато хто не вірить в існування Диявола?

УПРОДОВЖ століть багато людей вважало, що Диявол — це така собі істота з рогами й копитами, що має вила, якими вкидає грішників до вогняного пекла. Але цей образ зовсім не відповідає тому, що говорить Біблія. Через такі неправильні уявлення мільйони людей ставлять під сумнів існування Диявола, а багато хто вважає його лише уособленням зла.

 2. Що Біблія говорить нам про Диявола?

² Біблія чітко і недвозначно показує, що Диявол існує. Наприклад, Ісус бачив його в небесній духовній сфері та розмовляв з ним, коли був на землі (Йова 1:6; Матвія 4:4—11). Святе Письмо не повідомляє нам первісного імені того духовного створіння, а називає його Дияволом (що значить «наклепник»), тому що він звів наклеп на Бога. Він також названий Сатаною (що означає «противник»), бо він противиться Єгові. У Біблії про Сатану Диявола сказано, що він — «змій стародавній». Чому змій? Очевидно, тому, що Диявол використав змія, аби обманути Єву (Об’явлення 12:9; 1 Тимофія 2:14). Він теж названий Злим (Матвія 6:13)a.

 3. Яке запитання ми розглянемо?

³ Ми служимо Єгові, тому не бажаємо уподібнюватись до Сатани — запеклого ворога єдиного правдивого Бога. Нам треба зважати на слова апостола Павла: «Не давайте місця Дияволу» (Ефесян 4:27). Які риси, характерні для Сатани, нам не можна наслідувати?

Не наслідуйте великого наклепника

 4. Як Злий, Диявол, звів наклеп на Бога?

⁴ Цю духовну істоту, Злого, недаремно названо Дияволом, адже він є наклепником. Наклеп — це брехливе, злісне і безсоромне висловлювання про когось. Бог наказав Адамові: «З дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш» (Буття 2:17). Про цей наказ знала також Єва. Але Диявол, використавши змія, сказав їй: «Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (Буття 3:4, 5). То був злісний наклеп на Бога Єгову!

 5. Чому Діотреф мусив відповісти за зведення наклепів?

⁵ Ізраїльтянам було наказано: «Не будеш обмовляти між людьми твоїми» (Левит 19:16, Кул.). Апостол Іван згадав про одного наклепника: «Я написав дещо зборові, але Діотре́ф, який любить бути вищим від інших, нічого від нас не приймає з повагою. Отже коли я прийду, то пригадаю все, що він робить, і те, що обмовляє нас злими словами» (3 Івана 9, 10). Діотреф зводив наклепи на Івана і за це мусив відповісти. Віддані християни, звичайно ж, не бажають уподібнюватись до Діотрефа й наслідувати Сатану — великого наклепника.

6, 7. Чому ми не будемо зводити на інших наклепи?

⁶ Служителі Єгови часто стають об’єктом різних наклепів і брехливих звинувачень. Ось кілька прикладів. «Старші священики й книжники один за одним вставали й запекло звинувачували його [Ісуса]» (Луки 23:10). Апостола Павла фальшиво звинувачував первосвященик Ананій та інші (Дії 24:1—8). У Біблії сказано, що Сатана «день і ніч обвинувачує братів наших перед нашим Богом» (Об’явлення 12:10). Згадані у цьому вірші брати — це помазані християни, які ще живуть на землі в ці останні дні.

⁷ Ніхто з правдивих християн не хоче бути наклепником чи фальшиво обвинувачувати інших. Але таке може трапитись, якщо ми, не знаючи всіх фактів, беремось проти когось свідчити. Згідно з Мойсеєвим Законом, за свідоме неправдиве свідчення засуджували на смерть (Вихід 20:16; Повторення Закону 19:15—19). Серед того, що ненавидить Єгова, є «свідок брехливий, що брехні роздмухує» (Приповістей 6:16—19). Ось чому ми не хочемо наслідувати головного наклепника і фальшивого обвинувача, Сатану.

Цурайтесь мислення першого вбивці

 8. Як Диявол став убивцею?

⁸ Диявол є убивцею. Про нього Ісус сказав: «Він був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху» (Івана 8:44). Убивцею він став тоді, коли відвернув Адама та Єву від Бога. Він спровадив смерть на першу людську пару і на їхніх нащадків (Римлян 5:12). Варто звернути увагу, що до смерті підштовхнула людей реальна особа, а не просто якесь абстрактне зло в людях.

 9. Як 1 Івана 3:15 показує, що хтось з християн може стати вбивцею?

⁹ «Не вбивай!» — такою була одна з Десятьох Заповідей, даних ізраїльському народові (Повторення Закону 5:17). Звертаючись до християн, апостол Петро писав: «Якщо хтось із вас і зазна́є страждань, то нехай це не буде через скоєння убивства» (1 Петра 4:15). Ось чому служителі Єгови не вбивають інших. Проте ми були б винними перед Богом, якби почали ненавидіти когось зі співхристиян і бажали б комусь смерті. «Кожен, хто ненавидить брата свого,— писав апостол Іван,— той убивця, а ви знаєте, що в жодному вбивці не залишається вічного життя» (1 Івана 3:15). Бог наказав ізраїльтянам: «Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму» (Левит 19:17). Отож завжди намагаймось швидко залагоджувати різні незгоди, що інколи виникають між нами та нашими одновірцями. Тоді Сатана не зможе зруйнувати нашу християнську єдність (Луки 17:3, 4).

Рішуче протистійте найбільшому брехуну

10, 11. Що ми мусимо робити, аби рішуче протистояти найбільшому брехуну, Сатані?

¹⁰ Диявол є брехуном. Про нього Ісус сказав: «Коли він говорить брехню, це природно для нього, тому що він — брехун і батько брехні» (Івана 8:44). Сатана говорив Єві брехню. А Ісус прийшов у світ, щоб свідчити про правду (Івана 18:37). Якщо ми хочемо бути правдивими послідовниками Христа й рішуче протистояти Дияволу, то мусимо уникати того, щоб говорити брехню та обман. Ми повинні говорити правду (Захарія 8:16; Ефесян 4:25). Єгова є «Богом правди», і він благословляє тих своїх свідків, які говорять лише правду. Злі люди не мають права називатись його представниками (Псалом 31:6; 50:16; Ісаї 43:10).

¹¹ Якщо ми справді дорожимо правдою, яка звільнила нас від сатанинської брехні, то будемо з усіх сил триматися християнської «дороги правди» (2 Петра 2:2; Івана 8:32). Усе християнське вчення — це «правда, яку принесла добра новина» (Галатів 2:5, 14). Навіть наше спасіння залежить від того, чи ми будемо й далі «ходити у правді», тобто триматися правди, і рішуче протистояти Дияволу — «батькові брехні» (3 Івана 3, 4, 8).

Чиніть опір головному відступнику

12, 13. Як ми повинні ставитися до відступників?

¹² Духовна істота, яка стала Дияволом, на початку була у правді. Але, як сказав Ісус, Диявол «в правді не встояв, бо правди в ньому немає» (Івана 8:44). Цей головний відступник став на шлях протидії «Богові правди». Деякі християни у першому сторіччі потрапили до «пастки Диявола» — він зумів їх обманути та відвернути від правди. Тому Павло заохочував свого співробітника Тимофія наставляти їх з лагідністю, щоб вони духовно одужали та вирвалися з пастки Сатани (2 Тимофія 2:23—26). Отже, міцно тримаймось правди і не потрапляймо в пастку відступницьких ідей.

¹³ Перші люди, Адам і Єва, стали відступниками тому, що послухались Диявола і не відкинули його брехні. Отож чи маємо ми слухати відступників, читати їхню літературу або заходити на їхні веб-сайти в Інтернеті? Звичайно, що ні, адже ми любимо Бога і любимо правду. Ми не впускаємо відступників до свого дому, ми з ними навіть не вітаємось. Бо якби хтось таке чинив, то став би їхнім «спільником у лихих учинках» (2 Івана 9—11). Тому не піддаваймось хитрощам Диявола, який прагне, щоб ми покинули дорогу правди, щоб пішли за лжевчителями, котрі намагаються «нести згубні вчення» та обдурювати нас «облесливими словами» (2 Петра 2:1—3, Новий Заповіт сучасною мовою).

14, 15. Про що попереджував Павло старійшин з Ефеса та свого співробітника Тимофія?

¹⁴ Християнським старійшинам в ефеському зборі Павло сказав: «Пильнуйте себе та всієї отари, адже святий дух призначив вас у ній наглядачами, аби ви пасли збір Бога, який він придбав кров’ю власного Сина. Я знаю, що, коли відійду, до вас ввійдуть люті вовки, які не будуть ніжно ставитися до отари. І з-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:28—30). Пройшло трохи часу, і такі відступники дійсно з’явились та почали «перекручувати правду».

¹⁵ Приблизно 65 року н. е. Павло заохотив Тимофія правильно послуговуватися словом правди. «А від пустих розмов тримайся подалі,— писав апостол,— бо вони опоганюють святе. Адже ті, хто веде такі розмови, ставатимуть дедалі безбожнішими. Їхнє слово буде ширитися, як гангрена. До них належать Гімене́й та Філе́т. Ці люди відступили від правди, кажучи, що воскресіння вже відбулось, і руйнують віру декотрих». Отже, відступництво тоді вже почалось! «Однак,— продовжив Павло,— Бог заклав міцну основу; вона стоїть непорушно» (2 Тимофія 2:15—19).

16. Чому ми, попри хитрощі головного відступника, залишаємось відданими Богові та його Слову?

¹⁶ Сатана часто використовував відступників, щоб занечищувати правдиве поклоніння. Проте в цьому він не мав успіху. Приблизно 1868 року Чарлз Тейз Рассел почав ретельно перевіряти традиційні доктрини християнських церков. Він побачив, що існує багато неправильних тлумачень Біблії. У Піттсбурзі (штат Пенсільванія, США) Рассел разом з кількома шукачами правди утворив групу вивчення Біблії. Вже майже 140 років служителі Єгови зростають у знанні й любові до Бога та його Слова. Незважаючи на хитрощі головного відступника і будучи духовно пильним, клас вірного і розсудливого раба допомагає правдивим християнам залишатись відданими Єгові та його Слову (Матвія 24:45).

Не дозвольте правителеві світу заволодіти вами

17—19. Що таке світ, який лежить у владі Диявола, і чому ми не повинні любити цей світ?

¹⁷ Сатана має у своєму арсеналі ще одну пастку: він хоче, щоб ми любили цей світ — неправедне й відчужене від Бога людське суспільство. «Правитель цього світу» — саме так назвав Ісус Диявола. Після цих слів Ісус додав: «Наді мною він влади не має» (Івана 14:30). Нехай Сатана ніколи не має влади і над нами! Нам добре відомо, що «весь світ лежить у владі Злого» (1 Івана 5:19). Ось чому Диявол міг запропонувати Ісусові «всі царства світу» лише за один відступницький учинок. Та Божий Син рішуче відмовився поклонитись Дияволу (Матвія 4:8—10). Світ, яким править Сатана, ненавидить Христових послідовників (Івана 15:18—21). Тож не дивно, чому апостол Іван заохочував нас не любити світу.

¹⁸ Іван писав: «Не любіть ані світу, ані того, що у світі. Якщо хтось любить світ, у ньому немає любові до Батька, бо все у світі: прагнення плоті, прагнення очей та вихваляння своїми статками — походить не від Батька, а від світу. І світ минається, і його прагнення, а хто виконує Божу волю, той залишається навіки» (1 Івана 2:15—17). Ми не повинні любити цей світ тому, що він схиляє людей до потурання грішній плоті, і тому, що він живе згідно з нормами, абсолютно протилежними Божим нормам.

¹⁹ А що, коли в наших серцях уже зародилась любов до цього світу? Тоді треба молитися, щоб Бог допоміг викоренити таку любов і всі плотські бажання, які вона породила (Галатів 5:16—21). Ми зуміємо «зберігати себе незаплямованими світом», коли постійно пам’ятатимемо про вплив невидимих «світових правителів» — «злих духів», які панують над неправедним людським суспільством (Якова 1:27; Ефесян 6:11, 12; 2 Коринфян 4:4).

20. Чому можна сказати, що християни «не належать світу»?

²⁰ Про своїх учнів Ісус сказав: «Вони, як і я, не належать світу» (Івана 17:16). Помазані християни та їхні присвячені товариші стараються залишатись морально і духовно чистими й відділеними від цього світу (Івана 15:19; 17:14; Якова 4:4). Цей грішний світ ненавидить нас через те, що ми тримаємось осторонь від нього і є проповідниками праведності (2 Петра 2:5). Ми живемо серед світських людей, серед блудників, перелюбників, здирників, ідолопоклонників, злодіїв, обманщиків та п’яниць (1 Коринфян 5:9—11; 6:9—11; Об’явлення 21:8). Але ми не вдихаємо «дух світу», бо не піддаємось його гріховній спонукальній силі (1 Коринфян 2:12).

Не давайте місця Дияволу

21, 22. Як застосовувати Павлову пораду з Ефесян 4:26, 27?

²¹ На нас повинен впливати не «дух світу», а Божий дух, який розвиває в нас такі риси, як любов та самовладання (Галатів 5:22, 23). Вони допомагають протистояти нападам Диявола на нашу віру. Він хоче змусити нас ‘розпалюватися лютістю, щоб чинити лиш зло’, а Божий дух допомагає ‘стримуватись від гніву й покинути пересердя’ (Псалом 37:8). Щоправда, деколи в нас може виникати справедливий гнів. Та щодо цього Павло дав пораду: «Гнівайтесь, але не грішіть; коли заходить сонце, не залишайтесь роздратованими, а також не давайте місця Дияволу» (Ефесян 4:26, 27).

²² Гнів може довести нас до гріха, особливо якщо ми довго гніваємось. Бо тоді в Диявола зростають шанси посіяти у зборі суперечки або підштовхнути нас до лихих учинків. Тому нам конче потрібно швидко і по-християнськи залагоджувати всякі непорозуміння між собою (Левит 19:17, 18; Матвія 5:23, 24; 18:15, 16). Даваймо можливість Божому духу впливати на нас, розвиваймо самовладання. Ніколи не дозволяймо, щоб навіть справедливий гнів породжував у нас гірке розчарування, озлобленість і ненависть.

23. Які запитання ми розглянемо в наступній статті?

²³ У цій статті ми обговорили риси Диявола, які ми нізащо не хотіли б наслідувати. Але дехто може запитувати: чи треба нам боятися Сатану? Чому він розпалює переслідування християн? І що робити, аби Диявол нас не перехитрив?

[Примітка]

Як ви відповісте?

• Чому ніколи не можна зводити наклеп на інших людей?

• Як 1 Івана 3:15 допомагає нам уникати того, щоб стати вбивцею?

• Як ми повинні ставитись до відступників і чому?

• Чому ми не любимо світу?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Ніколи не дозвольмо Дияволу зруйнувати нашу християнську єдність.

[Ілюстрації на сторінці 24]

Чому Іван заохочував нас не любити світу?