Запитання читачів

• Як можна засмучувати Божий святий дух, якщо він не особа?

Апостол Павло написав: «Не засмучуйте Духа Святого Божого» (Ефесян 4:30). Дехто вважає, що ці слова засвідчують, ніби святий дух — особа. Проте в публікаціях «вірного і мудрого домоправителя» неодноразово наводилися біблійні та історичні докази того, що ранні християни не вважали святий дух ні особою, ні богом, який нібито є рівним Всевишньому і належить до так званої Трійціa (Луки 12:42). Отже, Павло не мав на думці, що Божий святий дух є особою.

Божий святий дух — це його невидима діюча сила (Буття 1:2). Ісус мав хрестити «Святим Духом» так само, як Іван хрестив водою (Луки 3:16). У П’ятдесятницю 33 року н. е. приблизно 120 учнів «сповнились Духом Святим» — зрозуміло, що вони не сповнились особою (Дії 1:5, 8; 2:4, 33). Ці помазанці отримали небесну надію, і Божий дух вів їх шляхом вірності (Римлян 8:14—17; 2 Коринтян 1:22). Дух зрощував у них угодний Богові плід і допомагав уникати гріховних «учинків тіла», через які вони могли б втратити Боже схвалення (Галатів 5:19—25).

Якщо ми є Божими служителями з земною надією, то нас не було помазано святим духом. Незважаючи на це, ми можемо мати стільки ж Божого духу, як і особи з небесною надією. Отже, ми теж можемо засмучувати дух. Але як?

Нехтуючи біблійними порадами, записаними під впливом святого духу, можна розвинути риси, які доведуть нас до свідомого гріха проти духу, до втрати схвалення Єгови і врешті-решт до загибелі (Матвія 12:31, 32). Якщо ми, хоча й не чинимо серйозного гріха, починаємо йти неправильним шляхом, зовсім не в тому напрямку, в якому веде нас дух, то ми засмучуємо святий дух.

Що ж робити, аби не засмучувати Божий дух? Нам, безперечно, потрібно контролювати свої думки і дії. У Посланні до ефесян, 4-му розділі, апостол Павло говорить про те, що необхідно чинити опір схильності до нечесних висловлювань, тривалого гніву, лінощів і нечистої мови. Якщо ми зодягнулися в «нового чоловіка» і при цьому дозволяємо собі повертатися до таких речей, то який висновок можна зробити про наші дії? Ми діємо всупереч натхненим духом порадам з Божого Слова, Біблії, а значить, засмучуємо святий дух.

У 5-му розділі Послання до ефесян ми читаємо Павлову пораду про те, що потрібно уникати шкідливого інтересу до розпусти. Крім того, апостол заохочує співвіруючих уникати ганебної поведінки і непристойних жартів. Якщо ми не хочемо засмучувати Божий святий дух, нам слід брати до уваги цю пораду при виборі розваг. Навіщо цікавитися такими речами, навіщо розмовляти й читати про них або дивитись на те, як їх зображають по телебаченню чи ще десь?

Звичайно, засмучувати дух можна й по-іншому. Дух Єгови сприяє єдності в зборі. Але, припустімо, ми поширюємо наклепницькі плітки чи заохочуємо членів збору ділитися на окремі групки. Чи не йдемо ми тоді наперекір духу, який скеровує нас до єдності? Можна сказати, що в такому разі ми засмучуємо святий дух так само, як ті, хто спричиняв поділення між членами збору в Коринті (1 Коринтян 1:10; 3:1—4, 16, 17). Крім того, ми засмучуємо дух, якщо навмисно підриваємо повагу до призначених духом чоловіків у зборі (Дії 20:28; Юди 8).

Отже, мудро було б аналізувати свої дії та склад розуму у світлі керівництва святого духу, котре, як нам відомо, ми отримуємо через Біблію та християнський збір. Крім того, молімося «Духом Святим», піддаючись його впливу і завжди діючи відповідно до того, що говориться в Божому натхненому Слові (Юди 20). Постановімо ніколи не засмучувати дух і завжди дозволяти, щоб він керував нами, аби славилося святе ім’я Єгови.

• Ісус сказав, що багатому настільки ж важко ввійти до Царства, як верблюду пройти через голчане вушко. Чи Ісус мав на увазі буквального верблюда і буквальну швейну голку?

У перекладі Огієнка в усіх трьох місцях ці Ісусові слова цитуються однаково. Згідно з Євангелієм Матвія, Ісус сказав: «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (Матвія 19:24). Подібно в Марка 10:25 і Луки 18:25 говориться: «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти».

У деяких довідниках висловлюється припущення про те, ніби «голчиним вушком» називали маленькі ворота всередині одної з великих брам у Єрусалимі. Коли на ніч велику браму зачиняли, маленькі ворота могли залишатися відчиненими. Дехто вважає, що верблюд через них міг пробратися. Чи Ісус це мав на увазі?

Очевидно, що ні. Ісус, безсумнівно, мав на увазі буквальну швейну голку. Оскільки в тій місцевості було знайдено старовинні кістяні та металеві голки, вони, ймовірно, були звичайним елементом тогочасного побуту.

Чимало лексикографів погоджується з цим. Грецький відповідник слова «голка» в Матвія 19:24 і Марка 10:25 (рафı́с) утворений від дієслова зі значенням «шити». А грецьке слово, вжите у Луки 18:25 (бело́не), означає буквальну хірургічну голку. У «Тлумачному словнику слів Старого й Нового Завіту» Вайна сказано: «Думка, що «голчине вушко» — це малі ворота, є, здається, сучасною ідеєю; її походження неможливо прослідкувати до стародавніх часів. Господь хотів передати думку про неможливість чогось з погляду людини, і немає потреби пом’якшувати цю думку про трудність, припускаючи, ніби голка означає щось інше, ніж звичайне знаряддя» (1981 рік, том 3, сторінка 106, англ.).

Дехто вважає, що в цих віршах замість слова «верблюд» мало б бути слово «мотузка». Грецькі слова «мотузка» (ка́мілос) і «верблюд» (ка́мелос) дуже подібні. Проте са́ме слово зі значенням «верблюд», а не зі значенням «мотузка» вживається в Матвія 19:24 у найстаріших з наявних грецьких рукописів Євангелія Матвія (синайському, ватиканському № 1209 і александрійському). Вважається, що Матвій написав своє Євангеліє спочатку єврейською мовою і, можливо, сам переклав його на грецьку мову. Він точно знав, що́ сказав Ісус, і тому вжив правильне слово.

Отже, Ісус мав на думці буквальну швейну голку і буквального верблюда. Наводячи свій приклад, він хотів наголосити на неможливості чогось. Але чи мав Ісус на увазі, що жодна багата людина ніколи не зможе ввійти до Царства? Ні, адже Ісусове твердження не слід розуміти буквально. Він використав гіперболу, аби наочно показати, що, як буквальний верблюд не може пройти через вушко буквальної швейної голки, так само неможливо багатому ввійти до Царства, якщо він продовжуватиме триматися за свої багатства і не поставить на перше місце в житті Єгову (Луки 13:24; 1 Тимофія 6:17—19).

Ісус висловив цю думку відразу після того, як один молодий правитель відхилив чудову можливість стати Ісусовим послідовником (Луки 18:18—24). Заможна людина, котра любить своє майно більше, ніж духовні цінності, не може сподіватися, що отримає вічне життя під правлінням Царства. Однак були деякі багаті особи, які все ж таки стали Ісусовими учнями (Матвія 27:57; Луки 19:2, 9). Отже, багата людина, котра усвідомлює свої духовні потреби і шукає Божої допомоги, може отримати від Бога спасіння (Матвія 5:3; 19:16—26).

[Примітка]