Виявляйте до інших пошану
«Випереджайте один одного пошаною!» (РИМЛЯН 12:10).
1, 2. а) Що слід робити, аби виявляти смиренномудрість? б) Як Біблія переважно вживає слово «пошана» і яким людям легше шанувати інших?
У ПОПЕРЕДНІЙ статті наголошувалося на пораді з Божого Слова, яке говорить: «Всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1 Петра 5:5, Філ.). Один зі способів одягнутися в смиренномудрість — це виявляти до інших пошану.
2 Слово «пошана» вживається в Біблії переважно, щоби вказати на повагу, високу оцінку та уважність, з якими слід ставитися до людей. Ми шануємо інших, коли добросерді до них, поважаємо їхню гідність, вислуховуємо їхню думку й готові виконати їхні розсудливі прохання. Смиренномудрим особам поводитися так зазвичай неважко. Проте гордовитим у серці щиро шанувати інших нелегко: вони натомість можуть шукати прихильності й особистих вигод нещирими лестощами.
Єгова шанує людей
3, 4. Як Єгова виявляв пошану до Авраама і чому?
3 Приклад того, як виявляти пошану, дає сам Єгова. Він створив людей зі свободою волі й не ставиться до них, як до якихось роботів (1 Петра 2:16). Приміром, коли він повідомив Авраамові, що знищить Содом через тяжке беззаконня, той запитав: «Чи погубиш також праведного з нечестивим? Може є п’ятдесят праведних у цьому місті,— чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п’ятидесяти?» Єгова відповів, що заради 50 праведників пощадить місто. Авраам же смиренно прохав далі. А якби праведних знайшлося хоча б 45? А 40? А 30? А 20? А 10? Єгова запевнив Авраама, що не знищить Содома, якщо там знайдеться навіть тільки десятеро праведних (Буття 18:20—33).
4 Єгова знав, що в Содомі не було навіть десяти праведних, однак виявив пошану до Авраама, вислухавши його думку та повівшись із ним шанобливо. Чому він це зробив? Бо «ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність». Цього чоловіка було названо «другом Божим» (Буття 15:6; Якова 2:23). Єгова бачив і те, що сам Авраам шанував інших. Коли між пастухами цього чоловіка та пастухами його племінника Лота виник спір з приводу території, Авраам виявив до Лота пошану, запропонувавши йому першому вибрати собі землю. Лот вибрав найкращу з його погляду ділянку, а Авраам перейшов в іншу місцевість (Буття 13:5—11).
5. Як Єгова шанував Лота?
5 Так само Єгова шанував і праведного Лота. Перед знищенням Содома він сказав йому втекти в гірську місцевість. Проте Лот відповів, що не хоче туди йти; він волів піти в сусіднє місто Цоар, хоча воно й було в місцевості, котра підлягала знищенню. Єгова промовив до Лота: «Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав». Єгова вшанував вірного Лота, виконавши його прохання (Буття 19:15—22; 2 Петра 2:6—9).
6. Як Єгова шанував Мойсея?
6 Повернувши Мойсея до Єгипту, Єгова доручив йому вивести Своїх людей з рабства, а також порозмовляти з фараоном, аби той відпустив їх. На це Мойсей відповів: «О Господи — я не промовець». Тоді Єгова запевнив його: «Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити». Але той був нерішучим і далі. Тож Єгова заспокоїв Мойсея та відрядив з ним його брата Аарона, який мав служити його речником (Вихід 4:10—16).
7. Чому Єгова був готовий шанувати інших?
7 У всіх цих випадках Єгова продемонстрував готовність шанувати інших, а особливо своїх слуг. Хоча їхні прохання, можливо, відрізнялись від початкового задуму Єгови, він брав їх до уваги й робив поступки, якщо це не порушувало його наміру.
Ісус шанував інших
8. Як Ісус виявив пошану до важко хворої жінки?
8 Ісус наслідував Єгову, шануючи інших. Якось у натовпі за Ісусом йшла жінка, котра страждала на кровотечу 12 років. Лікарі були безсилі перед її хворобою. За Мойсеєвим Законом, ця жінка вважалась церемоніально нечистою і не мала права входити в натовп. Підійшовши до Ісуса ззаду, вона торкнулася його одягу й одужала. Ісус не наполіг на формальностях Закону і не висварив її за зроблене. Навпаки, знаючи про її обставини, він вшанував жінку, сказавши: «Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!» (Марка 5:25—34; Левит 15:25—27).
9. Як Ісус вшанував одну язичницю?
9 Іншого разу одна фінікійка промовила до Ісуса: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів,— демон тяжко дочку мою мучить!» Ісус знав, що його послано до ізраїльського народу, а не до язичників, тому відказав: «Не годиться взяти хліб у дітей [Ізраїлю], і кинути щенятам [язичникам]». На це жінка відповіла: «Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів». Тоді Ісус сказав їй: «О жінко, твоя віра велика,— нехай буде тобі, як ти хочеш»,— і її донька одужала. Ісус вшанував цю язичницю за її віру. Ситуацію пом’якшило також те, що Ісус вжив слово «щенята», а не «дикі пси»; це засвідчило і про його співчуття (Матвія 15:21—28).
10. Який яскравий урок дав своїм учням Ісус і чому виникла така необхідність?
10 Ісус постійно навчав своїх учнів смиренномудрості та пошани до інших, оскільки їм ще був властивий себелюбний склад розуму. Одного разу, після того як між учнями відбулася суперечка, Ісус запитав: «Про що ви сперечалися дорогою?» Вони ж не відповіли, «бо сперечалися були дорогою, хто більший» (Марка 9:33, 34, Хом.). Навіть увечері перед Ісусовою смертю «сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого» (Луки 22:24). Тому в час пасхальної вечері Ісус «налив... води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням». Який яскравий урок! Попри те, що Ісус був Божий Син, другий у всьому всесвіті лише після Єгови, він дав учням урок пошани, обмивши їм ноги. Ісус сказав: «То Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Івана 13:5—15).
Павло виявляв пошану
11, 12. Чого навчився Павло, ставши християнином, і як він застосував ці знання у випадку з Филимоном?
11 Будучи наслідувачем Христа, апостол Павло шанував інших (1 Коринтян 11:1). Йому належать слова: «Не шукаємо ми слави в людей... але ми серед вас були тихі [«лагідні», Хом.], немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх» (1 Солунян 2:6, 7). Мати-годувальниця дбає про своїх малюків. Павло, ставши християнином, навчився смиренномудрості та виявляв пошану до співвіруючих своїм лагідним ставленням. Роблячи те, він водночас поважав їхню свободу волі. Це можна побачити з події, що трапилася під час його ув’язнення в Римі.
12 Раб-утікач на ім’я Онисим послухався науки, почутої від Павла, і став християнином та другом апостола. Власником цього раба був Филимон, теж християнин, котрий жив у Малій Азії. У листі до нього Павло вказав, наскільки Онисим йому потрібний: «Я хотів був тримати його при собі». І все-таки він повернув Онисима Филимонові, бо написав: «Без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний». Павло вшанував Филимона тим, що не використав свого апостольського становища й не попросив залишити Онисима в Римі. Крім того, апостол закликав Филимона шанувати Онисима, ставлячись до нього вже як до ‘вищого від раба,— як до брата улюбленого’ (Филимона 13—16).
Виявляйте пошану в наш час
13. Що нам радить Римлян 12:10?
13 Боже Слово радить: «Випереджайте один одного пошаною!» (Римлян 12:10). Це означає, що не слід чекати, поки інші першими виявлять до нас пошану, натомість потрібно робити перший крок самому. «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!» (1 Коринтян 10:24; 1 Петра 3:8, 9). Тому слуги Єгови шукають нагоди виявляти пошану до членів своєї сім’ї, до співхристиян у зборі й навіть до тих, хто до християнського збору не належить.
14. Як виявляють пошану одне до одного чоловік і дружина?
14 У Біблії говориться: «Всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік» (1 Коринтян 11:3). Єгова зобов’язує чоловіка поводитися з дружиною так, як Христос поводився зі збором. У 1 Петра 3:7 чоловікові наказано виявляти дружині «шану» (Хом.) як ‘слабішій жіночій посудині’. Він може робити це, показуючи непідробну готовність вислуховувати та беручи до уваги її пропозиції (Буття 21:12). Чоловік може поступатися дружині правом першого вибору, якщо не порушуються важливі принципи, він надає їй практичну допомогу і ласкаво до неї ставиться. У свою чергу, ‘жінка повинна [«глибоко», НС] поважати свого чоловіка’ (Ефесян 5:33, Хом.). Вона вислуховує чоловіка, не намагається завжди все робити по-своєму, не принижує його і не «гризе». Дружина виявляє смиренномудрість, не прагнучи панувати над своїм чоловіком, навіть коли в чомусь перевищує його своїми здібностями.
15. Яку шану виявляють старшим за віком і як, у свою чергу, належить поводитися їм?
15 У християнському зборі є ті, котрі заслуговують особливої пошани,— це брати й сестри, старші за віком. «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого» (Левит 19:32). Ці слова особливо стосуються тих, хто вірно служить Єгові вже багато років, адже «сивизна — то пишна корона, [коли] знаходять її на дорозі праведности» (Приповістей 16:31). Наглядачі повинні давати приклад, виявляючи належну повагу старшим за них співхристиянам. Ясна річ, старші за віком теж мусять ставитися до молодших з повагою, особливо до тих, на чиїх плечах лежить відповідальність пасти отару (1 Петра 5:2, 3).
16. Як шанують одне одного батьки і діти?
16 Дітям слід шанувати своїх батьків: «Діти,— слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! «Шануй свого батька та матір» — це перша заповідь з обітницею,— «щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» Батьки також мусять шанувати своїх дітей, бо їм наказано ‘не дратувати дітей своїх, а виховувати їх в напоминанні й остереженні Божому’ (Ефесян 6:1—4; Вихід 20:12).
17. Хто гідний «подвійної пошани»?
17 Шанувати належить і тих, хто важко працює, служачи зборові: «Пресвітери, що добре головують, гідні подвійної пошани, передусім ті, що працюють словом і навчанням» (1 Тимофія 5:17, Хом.). Приміром, наша пошана полягатиме в дотримуванні слів з Євреїв 13:17: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм».
18. Як потрібно ставитися до тих, хто не належить до християнського збору?
18 Чи годиться шанувати тих, хто не належить до християнського збору? Звичайно. Наприклад, нас стосуються слова: «Нехай кожна людина кориться вищій владі» (Римлян 13:1). Вища влада — це світські правителі, яким Єгова дозволяє займати це становище, поки його Царство не прийде їм на зміну (Даниїла 2:44). Саме тому ми ‘віддаємо кожному належне. Платимо податки, кому мусимо їх сплатити. Віддаємо мито — митникам, повагу — тим, кого ми повинні поважати, а пошану — тим, кого ми винні шанувати’ (Римлян 13:7, СМ). Нам потрібно ‘шанувати всіх’ людей (1 Петра 2:17).
19. Як ‘робити добро’ іншим і виявляти до них пошану?
19 Хоча ми повинні шанувати навіть тих, хто до збору не належить, зауважмо, на чому наголошує Боже Слово: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Галатів 6:10). Безсумнівно, найліпший спосіб ‘робити добро’ іншим — це розвивати і задовольняти їхні духовні потреби (Матвія 5:3, НС). Це можна робити, слухаючись нагадування апостола Павла: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди». Коли ми з розсудливістю користуємося кожною нагодою, щоби дати свідчення, повністю ‘виконуючи свою службу’, то не тільки робимо всім добро, але й виявляємо до них пошану (2 Тимофія 2:15; 4:5).
Шануймо Єгову
20. Що трапилося з фараоном та його військом і чому?
20 Єгова шанує свої створіння, тож логічно, що ми, у свою чергу, мусимо шанувати його (Приповістей 3:9; Об’явлення 4:11). Ось що ще Єгова говорить у своєму Слові: «Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!» (1 Самуїла 2:30). Коли єгипетському фараонові було сказано відпустити Божий народ, він зухвало відповів: «Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу?» (Вихід 5:2, Хом.). Пізніше фараон вислав своє військо, аби знищити ізраїльтян, проте Єгова розділив перед ними води Червоного моря. Коли ж фараонове військо кинулося ізраїльтянам навздогін, Бог повернув води назад. «Колесниці фараонові й військо його [Єгова] вкинув у море» (Вихід 14:26—28; 15:4). Як бачимо, відмова вшанувати Єгову привела пихатого фараона до трагічного кінця (Псалом 136:15).
21. Чому Єгова був проти Валтасара і що сталося внаслідок цього?
21 Вавилонський цар Валтасар не хотів шанувати Єгову. У час п’яного бенкету він глузував з Єгови, п’ючи вино зі священного золотого та срібного посуду, перевезеного з Єрусалимського храму. При цьому він ще й вихваляв своїх поганських богів. Але служитель Єгови Даниїл сказав йому: «Не смирив [ти] свого серця... І ти піднісся понад Небесного Господа». Тієї ж ночі Валтасара вбили, а його царство — відібрали (Даниїла 5:22—30; 6:1).
22. а) За що Єгова вилив свій гнів на ізраїльський народ та його провідників? б) До кого Єгова поставився прихильно і що це для них означало?
22 У першому сторіччі н. е. сталася така подія: одного разу цар Ірод виголошував промову перед натовпом, і люди кричали: «Голос Божий, а не людський!» Самозакоханий цар не заперечував, йому хотілося слави. Тоді «Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові» (Дії 12:21—23). Ірод вшанував не Єгову, а себе, і його було забито. Тогочасні релігійні провідники зневажили Бога, змовившись убити його Сина Ісуса. Декотрі керівники розуміли, що Ісус навчав правди, але не ставали його послідовниками, «бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу» (Івана 11:47—53; 12:42, 43). У цілому, ізраїльський народ не шанував Єгови та його призначеного Представника, Ісуса. За це Єгова перестав шанувати той народ і разом з храмом віддав його на знищення. Проте він залишив при житті тих, хто шанував його і його Сина (Матвія 23:38; Луки 21:20—22).
23. Що ми повинні робити, аби жити в Божому новому світі? (Псалом 37:9—11; Матвія 5:5).
23 Усі, хто хоче жити в Божому новому світі після знищення теперішньої системи, повинні шанувати Єгову і його Сина Ісуса Христа, а також коритися їм (Івана 5:22, 23; Филип’ян 2:9—11). Ті ж, хто не робитиме цього, «з землі будуть вигублені». Зате праведні люди, котрі справді шанують Бога й Христа і коряться їм, ‘замешкають землю’ (Приповістей 2:21, 22).
Для повторення
◻ Що означає шанувати інших і як це робив Єгова?
◻ Як шанували інших Ісус та Павло?
◻ Хто заслуговує пошани в наш час?
◻ Чому слід шанувати Єгову та Ісуса?
[Ілюстрація на сторінці 17]
Єгова вшанував Авраама, взявши до уваги його прохання.
[Ілюстрація на сторінці 18]
У щасливому шлюбі чоловік і дружина шанують одне одного.