Продовжуйте звершувати своє спасіння!
«Любі... звершуйте ваше спасіння зі страхом і тремтінням» (ФИЛИП’ЯН 2:12, Дерк.).
1, 2. Які популярні погляди змушують багатьох людей вважати, ніби вони не мають жодного впливу на те, як складеться їхнє життя?
«ЧИ ВИ такими народились?» Не так давно це запитання, що з’явилося на обкладинці одного популярного журналу, привернуло увагу багатьох читачів. Під тим заголовком було написано наступне: «Особистість, темперамент і навіть рішення, які ви робите в житті,— майже все це, як показують нові дослідження, закладено у ваших генах». На основі таких заяв дехто, можливо, вважає, що змінити своє життя практично неможливо.
2 Інші побоюються, ніби через погане батьківське виховання або низький рівень викладання у школі вони приречені на нещасливе життя. Такі люди можуть вважати, що тепер вони неодмінно повторюватимуть усі помилки своїх батьків, їхні власні найгірші схильності візьмуть верх, і вони стануть невірними Єгові; інакше кажучи, вони приречені робити неправильні рішення. Однак чи говорить про це Біблія? Немало релігійних прибічників і справді твердять, що Біблія навчає подібних поглядів; вони називають це догматом про приречення. Згідно з цим ученням, Бог ще в далекому минулому визначив наперед кожну подію у вашому житті.
3. Яка підбадьорлива звістка з Біблії запевняє, що ми самі можемо відповідати за своє майбутнє?
3 Хоч би якими різними були всі ці поняття, їх об’єднує одна спільна ідея: ваше життя і те, як воно закінчиться, майже не залежать від вас, вам практично неможливо щось у ньому змінити. Ви, мабуть, погодитеся, що це досить невтішна думка, і знеохочення через неї лише ускладнює проблему. У Приповістей 24:10 говориться: «Якщо ти в день недолі знесилився [«знеохотився», НС], то мала твоя сила». Проте нас, напевно, підбадьорить одна біблійна істина: ми можемо ‘звершувати своє спасіння’ (Филип’ян 2:12, Дерк.). Як же нам навчитись із більшою довірою ставитися до цього позитивного вчення з Біблії?
Як ми «будуємо» самих себе
4. У 1 Коринтян 3:10—15 говориться про будування з вогнестійких матеріалів, але якого висновку не можна робити з цих слів?
4 Розгляньмо Павлову ілюстрацію з 1 Коринтян 3:10—15. У ній він розповідає про християнську працю будування, і принцип із цієї ілюстрації однаково придатний для служіння як у самому християнському зборі, так і за його межами. Чи апостол мав на думці, що за остаточний вибір учня — тобто за його рішення вірно служити Єгові до кінця, або ж відмовитися від правди — несе цілковиту відповідальність той, хто цього учня навчав та виховував? Ні. Павло наголошував на важливості того, щоб учитель якнайліпше виконував працю будування. Але, як ми вже довідалися з попередньої статті, він не казав, що учень не має жодного права вибирати. Щоправда, у самій ілюстрації увагу зосереджено на праці, яку ми виконуємо в інших, а не на будуванні самих себе. Це є очевидним, бо, за словами Павла, хоча недбало збудоване діло згоряє, сам будівничий спасається. Проте в інших місцях Біблії подібні о́брази вживаються власне стосовно праці, яку ми виконуємо в собі.
5. Які біблійні вірші показують, що християни повинні «будувати» самих себе?
5 Зверніть, наприклад, увагу на слова з Юди 20, 21: «А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою [«будуючи себе на святій вашій вірі», Бач.], моліться Духом Святим, бережіть себе самих у Божій любові». І Юда (у цих віршах), і Павло (у 1 Коринтян, розділ 3) послуговуються одним і тим самим грецьким словом, перекладеним як «будувати»; але здається, що Юда говорить про те, як ми будуємо самих себе на основі своєї віри. Коли Лука записував притчу Ісуса про чоловіка, який побудував свій дім на камені, то, говорячи про «основу», він вжив те саме грецьке слово, що й Павло у своїй ілюстрації про християнське будування (Луки 6:48, 49). Крім того, Павло вживає аналогічний образ,— тобто що християни мають бути збудовані на певній «основі»,— коли заохочує своїх братів робити духовний поступ. Отже, християни «будують» самих себе — Біблія справді навчає цього (Ефесян 3:15—19; Колосян 1:23; 2:7).
6. а) Поясніть на прикладі, в якому розумінні кожний християнський учень є плодом спільної будівельної програми. б) Яка відповідальність лежить на кожному учневі?
6 Чи будування окремого християнина виконується якоюсь одною людиною? Уявіть-но, що ви хочете побудувати дім. На ваше прохання архітектор складає проект. І хоча ви плануєте більшу частину роботи виконати самостійно, проте наймаєте підрядчика, який би співпрацював з вами й давав поради щодо найефективніших методів будівництва. Якщо він закладе добру основу, допоможе вам зрозуміти креслення, порадить, які матеріали було б найліпше купити, та ще й навчить вас добре будувати, то, мабуть, ви погодитеся, що він чудово виконав свою роботу. Ну а коли б ви знехтували його порадами, купили дешеві й низькопробні матеріали, а то й взагалі відійшли від проекту архітектора,— що тоді? Звичайно, ви б не стали звинувачувати підрядчика або архітектора, якби будинок завалився! Так само можна сказати, що кожен християнський учень є плодом спільної будівельної програми. Головний архітектор у цьому проекті — сам Єгова. Він підтримує вірних християн, котрі, будучи ‘Божими співробітниками’, навчають та будують своїх зацікавлених (1 Коринтян 3:9). Однак багато чого залежить і від учня. У кінцевому підсумку, він сам відповідає за те, який життєвий шлях обере (Римлян 14:12). Коли він хоче мати добрі християнські риси, то повинен наполегливо працювати, аби здобути їх, тобто збудувати їх у собі (2 Петра 1:5—8).
7. З якими труднощами стикаються деякі християни і в чому вони можуть знайти потіху?
7 Чи це означає, що гени, оточення та ефективність наших вчителів не мають жодного значення? Зовсім ні. Боже Слово визнає́, що всі ці чинники є важливими та справляють значний вплив. Багато грішних, згубних нахилів ми маємо вже від народження, і боротися з ними може бути дуже важко (Псалом 51:7; Римлян 5:12; 7:21—23). Щодо молодих людей, то величезний вплив — позитивний чи негативний — на них може справляти батьківське виховання та атмосфера в домі (Приповістей 22:6; Колосян 3:21). Ісус засуджував юдейських релігійних провідників за ті погані наслідки, які їхнє навчання приносило іншим (Матвія 23:13, 15). Подібні фактори діють також і на нас з вами. Наприклад, серед Божого народу є люди, котрі відчувають на собі негативні наслідки важкого дитинства. Ці брати й сестри потребують доброти й співчуття з нашої боку. Вони також можуть тішитися, знаючи, що, згідно з Біблією, вони не є приреченими повторювати помилки своїх батьків або виявитись невірними. Розгляньмо, як цю думку підкреслюють приклади деяких царів стародавньої Юди.
Царі Юди — люди, які зробили власний вибір
8. Чому батько Йотама був поганим прикладом для наслідування, але який вибір зробив сам Йотам?
8 Уззійя (також відомий як Азарія) став царем Юди ще в молодому віці, коли йому було лише 16, і правив упродовж 52 років. Майже весь той час «робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив його батько Амація» (2 Царів 15:3). Єгова поблагословив його цілим рядом блискучих військових перемог. На жаль, успіх закрутив Уззійї голову. У ньому прокинулась пиха, і він збунтувався проти Єгови, коли пішов до храму, аби кадити на жертовнику, що дозволялося робити лише священикам. Уззійя отримав докір, але відреагував на це з лютістю. Тому його було принижено: він захворів на проказу та до кінця своїх днів був змушений жити ізольовано від інших (2 Хронік 26:16—23). Як до всього цього поставився його син Йотам? Хлопець міг легко піддатися впливові свого батька та з обуренням ставитися до виправних заходів Єгови. Негативний вплив на нього також могли справляти люди в цілому, оскільки вони дотримувалися фальшивих релігійних обрядів (2 Царів 15:4). Але Йотам зробив свій вибір. «Робив він угодне в Господніх очах» (2 Хронік 27:2).
9. Які сприятливі обставини мали вплив на Ахаза, але яким виявилося його життя?
9 Йотам царював 16 років і весь цей час залишався вірним Єгові. Тож його син Ахаз мав чудовий приклад для наслідування — такого вірного батька. На Ахаза впливали також інші сприятливі обставини. Він мав особливе благословення, оскільки жив тоді, коли в країні запопадливо проповідували такі вірні пророки, як Ісая, Осія та Михей. Однак він зробив поганий вибір. «Не чинив він того, що було до вподоби Господеві, того, що чинив його предок Давид». Ахаз зробив статуї Ваалів та поклонявся їм, він навіть спалив декотрих із своїх синів як жертву фальшивим богам. Особистість Ахаза формувалася за найліпших обставин, та, незважаючи на це, він зазнав повного краху і як цар, і як слуга Єгови (2 Хронік 28:1—4).
10. Яким батьком був Ахаз, проте який вибір зробив його син Єзекія?
10 З погляду чистого поклоніння важко уявити собі батька, гіршого від Ахаза. Але його син Єзекія іншого батька вибрати собі не міг! Імовірно, що маленькі діти — сини Ахаза, котрих той приніс у жертву Ваалу,— були рідними братами Єзекії. Чи такі жахливі умови, за яких виростав Єзекія, прирекли його на довічну невірність Єгові? Аж ніяк! Він став одним із тих небагатьох царів Юди, які були по-справжньому великими правителями; так, він був вірною, мудрою і любою людиною. «Був Господь із ним» (2 Царів 18:3—7). Існують навіть причини вважати, що, коли Єзекія ще був молодим князем, Єгова натхнув його написати 119-й псалом. Якщо це справді так, то не важко зрозуміти, чому він написав наступні слова: «Душа моя стомлена від смутку» (Псалом 119:28, Дерк.). Попри всі неприємності та смуток Єзекія хотів керуватися у своєму житті Словом Єгови. У Псалмі 119:105 говориться: «Для моєї ноги Твоє слово — світильник, то світло для стежки моєї». Так, Єзекія зробив власний вибір — правильний вибір.
11. а) Як, незважаючи на добрий вплив свого батька, Манасія збунтувався проти Єгови? б) Яке рішення зробив Манасія наприкінці свого життя і який урок ми можемо з цього винести?
11 Хоч як це парадоксально, але син одного з найліпших царів Юди виявився одним із найгірших. Син Єзекії, Манасія, сприяв поширенню ідолопоклонства та спіритизму; насильство за його днів набуло безпрецедентних масштабів. За біблійним повідомленням, «говорив Господь до Манасії та до народу його», ймовірно, через пророків (2 Хронік 33:10). Якщо вірити єврейській традиції, у відповідь на таке проповідування Манасія наказав розпиляти пророка Ісаю навпіл. (Порівняйте Євреїв 11:37). Чи це правда, чи ні — не так важливо; важливо те, що Манасія абсолютно не прислуховувався до Божих попереджень. Більш того, він живцем спалив декількох своїх синів, принісши їх у жертву, так само як це колись зробив його дід Ахаз. Однак на схилі літ, опинившись перед лицем суворих випробувань, цей нечестивий чоловік розкаявся та змінив свій спосіб життя (2 Хронік 33:1—6, 11—20). З його прикладу ми бачимо, що навіть людина, котра чинила в житті жахливі речі, не обов’язково є безнадійною. Вона може змінитися.
12. Які зовсім протилежні рішення щодо служіння Єгові зробили Амон та його син Йосія?
12 Син Манасії, Амон, міг багато чого навчитися із каяття свого батька. Але він зробив неправильний вибір. Амон лише «побільшив провину», і кінець кінцем його вбили за змовою. На щастя, його син Йосія був повною протилежністю. Очевидно, він вирішив учитися на помилках свого діда. Коли Йосія почав правити, йому було лише 8 років. А вже у 16-річному віці він почав шукати Єгову і згодом став зразковим, вірним царем (2 Хронік 33:20—34:5). Він зробив вибір — правильний вибір.
13. а) Чого можна навчитися з розглянутих прикладів юдейських царів? б) Наскільки важливе батьківське виховання?
13 Із цього короткого розгляду історії семи юдейських царів можна винести дуже важливий урок. Інколи найгірші царі мали найліпших синів, і навпаки: у деяких найліпших царів були найгірші сини. (Порівняйте Екклезіяста 2:18—21). Це не применшує важливості батьківського виховання. Звичайно, батьки, котрі виховують дітей згідно з дорогою Єгови, дають своїм нащадкам найліпшу можливість стати вірними слугами Єгови (Повторення Закону 6:6, 7). Однак попри найстаранніші зусилля вірних батьків деякі діти обирають неправильний шлях. Інші ж вирішують любити Єгову та служити йому, незважаючи на поганий вплив з боку батьків. Єгова благословляє таких дітей, отже їхнє життя увінчується успіхом. Чи ви часом замислюєтесь над тим, як складеться ваше майбутнє? Щоб дізнатися про це, розгляньмо, як Єгова особисто запевняє в тому, що ви можете зробити правильний вибір!
Єгова вірить у вас!
14. Звідки ми знаємо, що Єгова розуміє наші обмеження?
14 Єгова бачить усе. У Приповістей 15:3 говориться: «Очі Господні на кожному місці,— позирають на злих та на добрих». Ось що казав про Єгову цар Давид: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було» (Псалом 139:16). Отже, Єгова знає, з якими грішними нахилами ви боретеся,— чи ви вспадкували їх, чи вони з’явилися внаслідок якихось факторів поза вашим контролем. Він дуже добре розуміє, як усе це на вас впливає. Єгова знає ваші обмеження навіть ліпше, ніж ви самі. І він милосердний. Він ніколи не сподівається від нас більшого, ніж ми дійсно можемо зробити (Псалом 103:13, 14).
15. а) Що може бути джерелом утіхи для людей, котрим навмисно завдали болю? б) Яке почесне й відповідальне завдання дає Єгова кожному з нас?
15 З другого боку, Єгова не вважає нас безпорадними жертвами обставин. Можливо, у минулому нам довелося зазнати горя через чиїсь лихі вчинки; проте ми можемо знайти втіху, роздумуючи про один безперечний факт: Єгова ненавидить, коли своєю поведінкою хтось навмисно завдає іншим болю (Псалом 11:5; Римлян 12:19). Однак якщо ми змінимо свої погляди та свідомо робитимемо неправильні рішення, то чи буде Єгова оберігати нас від наслідків таких учинків? Звичайно ж, ні. У Його Слові говориться: «Кожен нестиме свій власний тягар!» (Галатів 6:5). Єгова доручає кожному зі своїх розумних створінь почесне й відповідальне завдання — творити добро та служити йому. Цю думку підкреслив Мойсей, звертаючись до ізраїльського народу: «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю,— життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (Повторення Закону 30:19). Єгова впевнений, що ми з вами також можемо зробити правильний вибір. Звідки ми це знаємо?
16. Як можна з успіхом ‘звершувати своє спасіння’?
16 Зауважмо, що пише апостол Павло: «Отож, мої любі... звершуйте ваше спасіння зі страхом і тремтінням, тому що Бог викликає у вас і бажання і дії за вподобанням [«діє в вас, аби ви і бажали, і діяли», НС]» (Филип’ян 2:12, 13, Дерк.). Ужитий в оригіналі грецький відповідник слова «звершувати» несе в собі думку доведення чого-небудь до кінця. Отже, ніхто з нас не приречений на невдачу чи полишення правди. Безперечно, Бог Єгова упевнений, що ми в стані завершити дану ним роботу,— роботу, котра веде до нашого спасіння,— інакше він не натхнув би написання тих слів. Але як цього можна досягти? Власними силами це зробити неможливо. Коли б ми самі були достатньо сильними, не потрібно було б ‘страху і тремтіння’. Натомість Єгова ‘діє в нас’, тобто його святий дух працює в наших розумах та серцях, допомагаючи ‘і бажати, і діяти’. Тож, маючи таку сповнену любові допомогу, чи можемо ми назвати хоча б одну причину, яка заважала б нам робити в житті правильні рішення та дотримуватися їх? Таких причин немає! (Луки 11:13).
17. Наскільки ми можемо змінити свою особистість і як у цьому допомагає Єгова?
17 Нам доведеться долати різні перешкоди: можливо, треба буде все своє життя боротися з поганими звичками або згубними нахилами, котрі можуть перекручувати наше мислення. Проте за допомогою духа Єгови ми в стані вийти переможцями! Як писав Павло до християн у Коринті, Боже Слово настільки могутнє, що навіть ‘руйнує твердині’ (2 Коринтян 10:4). Так, Єгова може допомогти нам докорінно змінити свою внутрішню людину. Його Слово заохочує нас ‘відкинути старого чоловіка [«стару особистість», НС]’ та ‘зодягнутися в нового чоловіка [«нову особистість», НС], створеного за Богом у справедливості й святості правди’ (Ефесян 4:22—24). Чи й справді дух Єгови може допомогти нам зробити такі зміни? Звичайно! Божий дух виробляє в нас плоди, тобто чудові й дорогоцінні риси, котрі всі ми бажаємо й далі розвивати. Найперший із них — це любов (Галатів 5:22, 23).
18. Який вибір у стані зробити кожна розумна людина і що у зв’язку з цим було б добре постановити кожному з нас?
18 Саме в цьому і полягає надзвичайно важлива істина, котра несе людям визволення. Бог Єгова має необмежену здатність любити, а ми створені за його образом (Буття 1:26; 1 Івана 4:8). Тож ми можемо зробити рішення любити Єгову. Ключем до нашого майбутнього є власне ця любов, а не колишній спосіб життя, набуті вади чи вспадкована схильність робити погане. Саме таку любов до Бога Єгови повинні були мати в Едемському саду Адам і Єва, аби залишитися вірними. І саме така любов потрібна нам з вами, аби пережити Армагеддон та встояти під час остаточного випробування наприкінці Тисячолітнього правління Христа (Об’явлення 7:14; 20:5, 7—10). Кожний з нас — хоч би якими були наші обставини — може розвивати таку любов (Матвія 22:37; 1 Коринтян 13:13). Тож постановімо любити Єгову та будувати на цій любові вічно.
Як ви думаєте?
◻ Які популярні погляди суперечать позитивному біблійному вченню про власну відповідальність?
◻ Як кожний християнин має будувати самого себе?
◻ Як приклад царів Юди показує, що кожна людина робить власний вибір?
◻ Як Єгова запевняє нас, що попри негативні фактори, які впливають на нас, в житті можливо робити правильні рішення?
[Ілюстрація на сторінці 15]
Чи ваше майбутнє визначене наперед генами?
[Ілюстрація на сторінці 17]
Незважаючи на поганий приклад батька, цар Йосія вибрав служіння Богові.