Утішання від Бога миру

„Потішайте один одного цими словами”.— 1 СОЛУНЯН 4:18.

 1. Які Павлові прохання показують, що він цікавився миром?

АПОСТОЛ Павло дуже бажав християнському зборові миру. Тому то 13 його послань, які зберігаються для нас у натхненному Святому Письмі, починаються просьбою, щоб ті, яким він писав, утішались миром від Бога. Наприклад, новоорганізованому зборові в Солуні, Павло написав: „Благодать вам і мир”. При кінці того самого послання, він благає: „А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа”.— 1 Солунян 1:1; 5:23.

 2. (а) Яку турботу Павло виявляв до збору? (б) Як християнські старші сьогодні можуть наслідувати Павлів приклад?

² Павло з його друзями не шкодували зусиль, коли ,працювали’ між цими новонаверненими. Павло сказав: „Ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам”. Чи ж у цих словах не відчуваємо глибокої турботи, справжньої, глибокої любові, яку Павло мав до того збору? Дійсно, це приклад любові, яку християнські старші виявляють у близько 50 000 зборах свідків Єгови кругом світу сьогодні.— 1 Солунян 2:7—9; Івана 13:34, 35; 15:12—14.

 3. (а) Як збір у Солуні міг користати з Тимофієвої служби? (б) Чому це є відповідне сьогодні?

³ Спокусник, Сатана, накоїв горя тим солунянським християнам. Отже, Павло послав до них Тимофія, для того, щоб ,упевнити їх та потішити в їхній вірі’. Тимофій вернувся до Павла в Афінах з потішаючим рапортом про їхню віру й любов. Усі дуже потішились невинністю й вірністю одні одних, і благали Бога надолужити яку-небудь недостачу. (1 Солунян 3:1, 2, 5—7, 10) У цьому теж бачимо теократичний розпорядок сьогодні, під яким подорожуючі надзирателі підбадьорюють збори, навіть по тих країнах у яких на свідків Єгови накладають заборону або дуже переслідують.— Ісаї 32:1, 2.

,При Його присутності’

4, 5. (а) Яке прохання Павло тепер робить, і чому це повинно цікавити нас сьогодні? (б) Чому особливо наш день має велике значення?

⁴ Апостол Павло кінчить цю частину його послання цим благанням: „А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас! Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході [присутності, НС] Господа нашого Ісуса з усіма святими Його”.— 1 Солунян 3:12, 13.

⁵ Павло тут дивився далеко в майбутнє, до часу Ісусової „присутності й закінчення ладу”, коли „прийде Син Людський в славі Своїй, і всі ангели з Ним”. Наш небесний Цар прийшов у 1914 р. З Його славетного невидимого престолу, Ісус тепер судить народи й людей землі, відділюючи покірних, вівцеподібних людей на збереження через „велике горе” і до вічного життя на райській землі.— Матвія 24:3—21; 25:31—34, 41, 46.

Накази на наше добро

 6. Якого Павлового напучування ми тепер мусимо слухатись?

⁶ Чи ви є одним з тих, які добиваються мети вічного життя? Якщо так, то ви мусите слухатись того, що Павло тепер пише до Солунян: „А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові,— як ви й поводитесь,— щоб у тому ще більше зростали! Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом”. (1 Солунян 4:1, 2) Які ж є ці „накази” про яких Павло тут говорить?

 7. (а) Який важливий ,наказ’ є даний тут? (б) Одержавши Божого духа, чому ми ніколи не можемо ставати необережними?

⁷ Перший ,наказ’ стосується до доброї моральної поведінки. Павло каже відверто: „Бо це воля Божа,— освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, а не в пристрасній похоті, як і ,погани, що Бога не знають’”. На щастя, ми вже „знаємо” Бога та Його Сина, Ісуса Христа, і добиваємось вічного життя. Який же сором, коли б ми дозволили комусь утягнути нас назад у багно світської неморальності! На жаль, декотрі витерпіли роки ув’язнення в концтаборах і тюрмах, або через ціле своє життя запопадливо служили як місіонери, все ж таки дозволили спокусникові пізніше заманити їх зненацька відносно моральності. Одержавши Божого святого духа, стараймось ніколи ,не засмучувати’ Його поганою статевою поведінкою! — 1 Солунян 4:3—8; Івана 17:3; 1 Коринтян 10:12, 13; Ефесян 4:30.

8, 9. (а) Що це є „братня любов”? (б) Як ми можемо розвинути таку любов, і з якими користями?

⁸ Павлів другий ,наказ’ стосується до філадельфійської, „братньої любові”. (1 Солунян 4:9, 10) Це спеціальне проявлення принципної любові, агапі, яку Павло так сердечно рекомендує тут у 9 вірші, як також в 3 розділі, віршах 6 і 12. Філадельфійська це дуже інтимна любов, яка очевидно існувала між Ісусом а Петром, і між Давидом а Йонатаном. (Івана 21:15—17; 1 Самуїлова 20:17; 2 Самуїлова 1:26) Цю любов можна додати до принципної агапі любові в розвиненні близької дружби, як наприклад можна бачити в взаєморадості з товаришування, яким багато свідків Єгови втішаються в піонерській службі та в інших теократичних діяльностях.

⁹ Павло каже: „Щоб у тому ще більше зростали”. Ми завжди можемо зростати в нашій братній любові. Ця гарна риса головно дуже рясніє, коли старші й службові слуги запопадливо беруть провід у службі Царства. Коли всі члени збору зайнято ,шукають перше Царства’, то незгоди через тілесну недосконалість, брак згоди через характерні риси, і подібні проблеми стають другорядними. Ніколи не випускаймо з уваги нашої мети! — Матвія 6:20, 21, 33; 2 Коринтян 4:18.

10. Як ми, християни, можемо ,поводитись пристойно’?

¹⁰ Павло тут пов’язує з цим ще один ,наказ’ — щоб ми дбали жити спокійно, займалися своїми справами й працювали нашими руками. Коли будемо так ,поводитись пристойно’ у щоденному житті, виявляючи принципну любов, а також братню, то всі наші потреби будуть постачені нам.— 1 Солунян 4:11, 12; Івана 13:35; Римлян 12:10—12.

Потішені надією на воскресіння

11. (а) Чому Павло тепер представляє воскресіння? (б) Як ця Павлова порада повинна впливати на нас?

¹¹ Потім Павло згадує про чудову надію на воскресіння. Але чому ж Павло говорить про воскресіння? Він хотів підкріпити своїх братів, щоб вони витримали переслідування, яке ще мало найти на них. Вони були в небезпеці загубити своє життя. Здається, що в той час декотрі вже заснули сном смерті. Співвіруючим було потрібне потішання. (1 Солунян 2:14—20) Думаючи, що Христова „присутність” вже близько, вони цікавились знати, що станеться з тими, які вже повмирали. Те, що Павло тепер пише, не тільки потішало тих християн, які загубили улюблених, але також підбадьорювало їх терпіти аж до приходу „дня” Єгови. Павлова порада повинна допомогти нам усім розвинути духовну непохитність, тоді як продовжуємо проповідувати добру новину, сподіваючись цілковитого знищення цього ладу.— 2 Солунян 1:6—10.

12. Чим ми можемо потішатись, коли помирає улюблений нашої родини, і з якого джерела походить це потішання?

¹² Павло каже: „Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають”. (1 Солунян 4:13) Яке ж утішання й душевний спокій знаходяться в надії на воскресіння! Років з п’ять пізніше, Павло почав писати його другого листа до християн у Коринті цими словами: „Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих”.— 2 Коринтян 1:2—4.

13, 14. (а) Чому Павло хотів, щоб християни знали про значення смерті? (б) Який Святе Письмо показує є стан померлих?

¹³ Апостол не хотів, щоб ми не знали стану покійних. Згодом, між удаваними християнами буде велике відступлення й декотрі вернуться назад до вавілонської та грецької філософій. Такі відступники визнаватимуть платонову доктрину успадкованого безсмертя душі,— яка вже стала основним ученням по цілій світовій імперії фальшивої релігії. Таємнича обстановка, яка оточує „потойбічне життя”, будь то на небі, у чистилищі, або в місці вічних мук, не потішає. Крім того, успадкована безсмертність суперечить тому, що Біблія вчить про воскресіння, бо як же можна воскрешати когось назад до життя, якщо душа не вмирає?

¹⁴ Павло тут пише „про тих які сплять сном смерті”. Так, „сплять”. Особа, яка спить, нічого не усвідомлює й не може виконувати жодного діла. (Порівняйте з кн. Екклезіястова 9:5, 10.) Протягом Ісусової служби виникла оказія на якій Він сказав, що Лазар „заснув” і що Він, Ісус, „розбудить його”. Коли Христові учні не зрозуміли того, що Він говорив їм, то „просто сказав їм Ісус: ,Умер Лазар’”. Лазарові сестри, Марта та Марія, потішились надією на воскресіння, але Ісус ще більше потішив їх. Як це підкріпило їхню віру, коли Ісус воскресив Свого друга, умерлого чотири дні, від сну смерті! — Івана 11:11—14, 21—25, 43—45.

15. (а) Як це підкріпляє нашу надію на воскресіння? (б) Що допоможе нам пристосуватись, коли помирає улюблений?

¹⁵ Те чудо, разом з Ісусовими власними ділами, коли Він воскрешав мертвих, і коли Єгова воскресив Самого Ісуса, Якого воскресіння перевершувало всі інші — всі є добре підтверджені події, і які підкріпляють наше довір’я в чудесну надію на воскресіння. (Луки 7:11—17; 8:49—56; 1 Коринтян 15:3—8) Правда, смерть призводить до смутку й плачу, і трудно пристосуватись до відсутності улюбленого. Але, як ми потішаємось і підкріплюємось запевненням, що Суверенний Господь Єгова „знищить смерть назавжди, і... витре сльозу з обличчя всякого”! (Ісаї 25:8; Об’явлення 21:4) Найкращі ліки на смуток є зайнято служити Богові миру, проповідувати людям потішаючу надію на Царство, яку ми самі так вдячно одержали.— Порівняйте з Діями Апостолів 20:35.

Порядок воскресіння

16, 17. (а) Як „останній ворог” буде знищений? (б) Який порядок воскресіння Павло тепер пояснює?

¹⁶ Ми непохитно віримо, що Христос, „первоплід” воскресіння, Який тепер царює по Божій правиці на небі, зовсім завершить славетні наміри Єгови відносно Царства. (Євреїв 6:17, 18; 10:12, 13) Так як Павло каже в іншому посланні: „Бо належить Йому [Христові] царювати, аж доки Він [Бог] не ,покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!’ Як ворог останній — смерть знищиться”. Як? Частково через воскресіння й усунення наслідків смерті успадкованої від Адама. Тоді апостол пояснює це так: „Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу [присутності, НС]”. (1 Коринтян 15:20—26) В його першому посланні до Солунян Павло згадує про цей порядок воскресіння, кажучи:

¹⁷ „Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо, словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу [присутності, НС] Господнього,— ми не попередимо покійних. Сам бо Господь із наказом, при голосі архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі”.— 1 Солунян 4:14—16.

18. Коли воскресли помазані, які „сплять сном смерті”?

¹⁸ Після 1914 року, протягом Своєї „присутності” в Царській владі, Ісус, як Архангел, дає наказ з неба, щоб ті „у Христі” збирались. Відносно таких помазаних, які „сплять сном смерті”, то цей сурмовий поклик значить, що вони воскреснуть до духовного життя на небі. Вже багато років у Вартовій Башті представлялось погляд, що воскресіння помазаних християн почалось 1918 року.

19. Як і коли цей останок помазаних буде „схоплений на хмарах”, і заради якої цілі?

¹⁹ Але, що ж сказати про останок помазаних християн на землі, яких уже є менше як 10 000? Ці, теж, мусять вірно докінчити своє земне життя. Неначе Павло був між ними протягом Христової присутності, він пише: „Потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом”. (1 Солунян 4:17; порівняйте з Об’явленням 1:10.) Так то, згодом, усі 144 000 воскреснуть, щоб служити як священики й царі на небесній горі Сіонській з Агнцем, Ісусом Христом. „Це перше воскресіння”. (Об’явлення 14:1, 4; 20:4, 5) Але, що ж чекає тих мільярдів людей, які вже померли?

20, 21. (а) Що знаходиться в майбутньому для мільярдів людей в гробах? (б) Яка група ніколи не мусить вимирати, і чому? (в) Коли б особи цієї групи мусили померти, то яку щасливу надію вони мають?

²⁰ Хоч Павло не згадує про цих особливо в його першому посланні до Солунян, то Об’явлення 20:12 запевняє нас, що „мертві малі й великі” воскреснуть, щоб стати перед Божим судовим престолом. (Також дивіться Єв. Івана 5:28, 29.) Проте, сьогодні „великий натовп”, який налічується на мільйони осіб, уже зібрався перед тим престолом. Як група, ці будуть збережені живими через неминуче „велике горе”. Агнець уже доглядає й провадить їх до „джерел вод життя” так, що їм ніколи не буде потрібно вмирати. Але через старші літа або непередбачені випадки, декотрі з них можливо помруть протягом Господньої „присутності”. (Об’явлення 7:9, 14, 17; Екклезіястова 9:11) Що ж сказати про цих?

²¹ Радісна надія на раннє воскресіння лежить перед усіма такими „іншими вівцями”. (Івана 10:16) Їхня віра й діла, так як віра й діла стародавнього Авраама, вже привели їх до дружби з Богом. Так як ті вірні чоловіки й жінки описані в 11 розділі до Євреїв, то ці сьогочасні „інші вівці” теж зносили випробовування. Логічно вони матимуть „краще воскресіння”, правдоподібно на початку післяармагеддонської ери. (Євреїв 11:35; Якова 2:23) Дійсно, кожен, сповнений вірою, який ,споживав Ісусове тіло і пив Його кров’ матиме участь у сповненні Його обіцянки: „Той має вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня”.— Івана 6:54; Римлян 5:18, 21; 6:23.

22. Як ми можемо потішати одні одних?

²² Закінчивши обговорювати славетну надію на воскресіння, Павло тоді напучує: „Отож, потішайте один одного цими словами”. (1 Солунян 4:18) Потім він обговорює додаткові важливі справи відносно „присутності нашого Господа Ісуса”. (1 Солунян 5:23, НС) Які ж є ці важливі справи? Читайте статтю „Мир від Бога — коли”?

Підсумок пройденого —

◻ Які просьби Павло робив заради християн?

◻ Які „накази” апостол дає нам на наше добро?

◻ Як Боже Слово потішає нас відносно померлих?

◻ Який порядок воскресіння Павло описує?