Присвячення і свобода вибору
«Христос для волі нас визволив» (ГАЛАТІВ 5:1).
1. Чого переважно стосуються єврейські та грецькі слова, що перекладаються як «присвячення», «освячення» або «урочисте відкриття»?
БІБЛІЙНІ письменники використали декілька єврейських та грецьких слів для передачі думки про відокремленість, або відособленість, щоб служити священному наміру. В українських перекладах Біблії ці слова перекладаються як «присвячення», «освячення» або «урочисте відкриття». Інколи ці терміни вживаються, коли йдеться про споруди — здебільшого Божий храм у стародавньому Єрусалимі й поклоніння, яке виконувалося в ньому. Ці слова рідше використовуються щодо світських справ.
Присвячення ‘Богу Ізраїлевому’
2. Чому Єгова по праву міг називатися ‘Богом Ізраїлевим’?
2 У 1513 році до н. е. Бог визволив ізраїльтян з єгипетської неволі. Незабаром він відділив їх як свій особливий народ, уклавши з ними угоду. Їм було сказано: «А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя!» (Вихід 19:5; Псалом 135:4). Зробивши ізраїльтян своєю особливою власністю, Єгова міг по праву називатися ‘Богом Ізраїлевим’ (Ісуса Навина 24:23).
3. Чому Єгова не виявив фаворитизму, вибравши ізраїльтян своїм народом?
3 Єгова не виявив фаворитизму, коли зробив ізраїльтян своїм присвяченим народом, бо сердечно турбувався й про неізраїльтян. Він повідомив своєму народові: «А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його. Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами,— і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я — Господь, Бог ваш!» (Левит 19:33, 34). Через багато сторіч Божий погляд справив велике враження на апостола Петра, який визнав: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35).
4. Якими були умови для стосунків між Богом та Ізраїлем і чи ізраїльтяни дотримувалися цих умов?
4 Також зверніть увагу на те, що ці люди могли називатися Божим присвяченим народом лише за певних умов. Тільки тоді, коли люди непохитно слухалися голосу Бога й дотримувалися його угоди, вони могли бути його особливою «власністю». На превеликий жаль, ізраїльтяни не задовольняли цих вимог. Відкинувши Месію, якого Бог послав у першому сторіччі нашої ери, вони втратили своє привілейоване становище. Єгова вже не був ‘Богом Ізраїлевим’. А природні ізраїльтяни більше не були Божим присвяченим народом. (Порівняйте Матвія 23:23).
Присвячення «Ізраїля Божого»
5, 6. а) Що Ісус мав на увазі, вимовляючи пророчі слова, записані в Матвія 21:42, 43? б) Коли і як почав існувати ‘Ізраїль Божий’?
5 Чи це означало, що тепер Єгова не матиме присвяченого народу? Ні. Цитуючи псалмоспівця, Ісус Христос передрік: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули,— той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити» (Матвія 21:42, 43).
6 ‘Народом, що плоди приносить’, став християнський збір. Під час перебування на землі Ісус вибрав його перших майбутніх членів. Але в день П’ятидесятниці 33 року н. е. Бог Єгова сам заснував християнський збір, виливши свій святий дух приблизно на 120 перших членів цього збору (Дії 1:15; 2:1—4). Апостол Петро пізніше написав, що тоді цей новосформований збір став ‘вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власности Божої’. Для чого вони були вибрані? Щоб ‘звіщати чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого’ (1 Петра 2:9). Христові послідовники, помазані Божим духом, тепер стали присвяченим народом, ‘Ізраїлем Божим’ (Галатів 6:16).
7. Чим мали втішатися члени Ізраїлю Божого і чого їм було сказано уникати?
7 Хоча члени святого народу були «людом [особливої] власности», вони не мали бути поневоленими. Радше вони мали втішатися більшою свободою, ніж присвячені члени природного Ізраїлю. Ісус пообіцяв майбутнім членам цього нового народу: «Пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:32). Апостол Павло вказав на те, що християни були звільнені від вимог Закон-угоди. Стосовно цього він умовляв співвіруючих у Галатії: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Галатів 5:1).
8. В якому розумінні люди мають більшу свободу під християнським устроєм, ніж під Закон-угодою?
8 На відміну від природного Ізраїлю давнини, Ізраїль Божий донині непохитно дотримується вимог свого присвячення. І це не дивно, бо його члени обрали послух добровільно. Тимчасом як члени природного Ізраїлю ставали присвяченими, бо народжувалися серед цього народу, члени Ізраїлю Божого самі зробили такий вибір. Тому християнський устрій був протилежністю єврейській Закон-угоді, яка нав’язувала людям присвячення, не даючи їм свободи вибору.
9, 10. а) Як Єремія показав, що відбудеться зміна стосовно присвячення? б) Чому можна сказати, що не всі присвячені християни сьогодні є членами Ізраїлю Божого?
9 Пророк Єремія передрік зміну щодо присвячення, написавши: «Ось дні настають,— говорить Господь,— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта [«хоч я був їхнім Владикою», Хом.], і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля,— каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єремія 31:31—33).
10 Маючи Божий закон ‘в середині їхній’, написаний, так би мовити, «на їхньому серці», члени Ізраїлю Божого спонукані жити згідно зі своїм присвяченням. Вони мають сильніші спонуки, ніж спонуки природних ізраїльтян, які ставали присвяченими від народження, а не завдяки вибору. Сьогодні міцну спонуку виконувати Божу волю, яку виявляє Ізраїль Божий, поділяють понад п’ять мільйонів їхніх співпоклонників по цілому світі. Вони теж присвячують своє життя Богу Єгові, щоб виконувати його волю. Хоча ці особи не мають надії на небесне життя, як ті, з котрих складається Ізраїль Божий, вони радіють перспективі жити вічно на землі під правлінням Божого небесного Царства. Вони виявляють вдячність духовному Ізраїлю, активно допомагаючи членам його невеличкого останку виконувати їхнє завдання — ‘звіщати чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого’.
Мудро користуйтеся свободою, яку дає Бог
11. З яким даром була створена людина і як його слід використовувати?
11 Бог створив людей, щоб вони високо цінували свободу. Він наділив їх даром свободи волі. Перша людська пара користувалася своєю свободою вибору. А втім, вона безсердечно зробила нерозумний вибір, який призвів до їхнього нещастя та нещастя їхніх нащадків. Однак це чітко доводить, що Єгова ніколи не примушує розумних істот іти проти їхніх внутрішніх спонук і бажань. Оскільки «Бог любить того, хто з радістю дає», єдиним прийнятним для нього присвяченням є те, яке ґрунтується на любові і здійснюється добровільно та з радістю,— присвячення, що базується на свободі вибору (2 Коринтян 9:7). Будь-яке інше присвячення — неприйнятне.
12, 13. Як Тимофій слугує зразком правильного виховання дітей і як його приклад допоміг багатьом молодим людям?
12 Повністю визнаючи цю вимогу, Свідки Єгови обстоюють важливість присвячення людини Богові, але нікого не змушують здійснювати таке присвячення, навіть своїх дітей. На відміну від багатьох церков, Свідки не охрещують своїх дітей-немовлят, чим би силували їх до присвячення, не даючи нагоди зробити особистий вибір. У цьому можна йти за біблійним зразком, який наслідував молодий Тимофій. Апостол Павло сказав йому, коли той вже був дорослим: «Тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння» (2 Тимофія 3:14, 15, Хом.).
13 Вартим уваги є те, що Тимофій знав Святе Письмо, бо його навчали змалку. Тимофієва мати й бабуся переконували, а не примушували його повірити в християнські вчення (2 Тимофія 1:5). Унаслідок цього Тимофій зрозумів, наскільки мудро стати послідовником Христа, і християнське присвячення було його особистим вибором. У наш час цей приклад наслідують десятки тисяч молодих людей, батьки котрих є Свідками Єгови (Псалом 110:3, НС). Інші не наслідують. Це справа особистого вибору.
Чиїм рабом ви станете?
14. Що сказано про цілковиту свободу в Римлян 6:16?
14 Жодна людина не має цілковитої свободи. Свобода кожного обмежена фізичними законами, як, скажімо, законом гравітації, нехтування котрим не пройде безкарно. Також ніхто не має цілковитої свободи в духовному розумінні. Павло пояснював: «Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь,— або гріха на смерть, або послуху на праведність?» (Римлян 6:16).
15. а) Що люди думають про те, аби бути рабами, але що зрештою більшість з них робить? б) Які доречні запитання ми можемо поставити собі?
15 Думка про те, щоб бути чиїмось рабом, є неприємною для багатьох людей. Але в сьогоднішньому світі фактом є те, що люди часто дозволяють, аби ними маніпулювали та впливали на них стількома підступними способами, що зрештою мимовільно роблять те, що хочуть інші. Приміром, світ реклами й розваг намагається втиснути людей у шаблон, встановлюючи для них зразки. Політичні та релігійні організації заохочують людей підтримувати свої ідеї та цілі, і не завжди за допомогою переконливих доводів, але часто граючи на почуттях солідарності або відданості. Оскільки Павло зауважив, що ‘ми раби того, кого слухаємося’, кожному з нас було б доречно запитати себе: «Чий я раб? Хто найбільше впливає на мої рішення і мій спосіб життя? Чи представники духівництва, політичні лідери, фінансові магнати й люди світу розваг? Кого я слухаюся: Бога чи людей?»
16. В якому розумінні християни є рабами Бога і яким є правильний погляд на таке рабство?
16 Християни не вважають слухняність Богові безпідставним порушенням особистої свободи. Вони добровільно користуються своєю свободою так, як їхній Взірець, Ісус Христос, узгоджуючи свої особисті бажання і пріоритети з Божою волею (Івана 5:30; 6:38). Вони розвивають «розум Христів», підкоряючись йому як Голові збору (1 Коринтян 2:14—16; Колосян 1:15—18). Це багато чим нагадує ситуацію, коли жінка одружується і охоче співпрацює з коханим чоловіком. По суті, про групу помазаних християн говориться, як про чисту діву, Христову заручену (2 Коринтян 11:2; Ефесян 5:23, 24; Об’явлення 19:7, 8).
17. Який вибір зробили всі Свідки Єгови?
17 Кожен Свідок Єгови, чи він має небесну надію, чи земну, особисто присвячується Богові, щоб виконувати його волю та слухатися його як Правителя. Для кожного Свідка присвячення — це особистий вибір стати рабом Бога, замість залишатися рабом людей. Це узгоджується з порадою апостола Павла: «Ви дорого куплені,— тож не ставайте рабами людей!» (1 Коринтян 7:23).
Вчіться брати для себе корисне
18. За яких умов людина, що є потенційним Свідком, відповідає вимогам до хрещення?
18 Перш ніж людину можна назвати придатною стати Свідком Єгови, вона повинна відповідати біблійним вимогам. Старійшини уважно вирішують, чи потенційний Свідок справді розуміє, що́ входить у християнське присвячення. Чи він дійсно хоче бути Свідком Єгови? Чи він готовий жити згідно з усіма вимогами присвячення? Якщо ні, то він непідхожий кандидат до хрещення.
19. Чому немає причини критикувати когось за рішення стати присвяченим слугою Бога?
19 Однак якщо особа відповідає всім вимогам, навіщо критикувати її за особисте рішення піддаватися впливу Бога та його натхненого Слова? Хіба піддаватися впливу Бога є менш прийнятним, ніж впливу людей? Чи в цьому менше пожитку? Свідки Єгови так не вважають. Вони від усього серця погоджуються з Божими словами, які записав Ісая: «Я — Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити» (Ісаї 48:17).
20. Якими способами біблійна правда визволяє людей?
20 Біблійна правда визволяє людей від віри в таку фальшиву релігійну доктрину, як вічні муки у вогняному пеклі (Екклезіяста 9:5, 10). І вона сповнює їхні серця вдячністю за правдиву надію для померлих — воскресіння, уможливлене на підставі викупної жертви Ісуса Христа (Матвія 20:28; Дії 24:15; Римлян 6:23). Біблійна правда визволяє людей від розчарувань через політичні обіцянки, які постійно не справджуються. Натомість завдяки біблійній правді їхні серця переповнюються радістю, бо вони знають, що Царство Єгови вже править на небі й незабаром правитиме над цілою землею. Біблійна правда визволяє людей від звичаїв, які, хоча й приваблюють грішну плоть, ображають Бога й стягають велику данину у вигляді розірваних стосунків, хвороб і передчасної смерті. Коротко кажучи, бути рабом Бога набагато корисніше, ніж бути рабом людей. По суті, присвячення Богові дає пожиток «цього часу, ...а в віці наступному — вічне життя» (Марка 10:29, 30).
21. Як Свідки Єгови ставляться до присвячення Богові й чого вони бажають?
21 Свідки Єгови сьогодні не стали частиною народу, присвяченого від народження, як стародавні ізраїльтяни. Свідки є частиною збору присвячених християн. Кожен охрещений Свідок особисто використав свободу вибору, коли здійснював своє присвячення. Говорячи по суті, завдяки присвяченню Свідки Єгови налагоджують з Богом особистий сердечний зв’язок, який передбачає добровільне служіння Богові. Вони від усього серця бажають підтримувати цей щирий зв’язок, вічно перебуваючи у свободі, задля якої їх визволив Ісус Христос.
Як би ви відповіли?
◻ Чому Єгова не виявив фаворитизму, вибравши ізраїльтян своєю особливою «власністю»?
◻ Чому, на вашу думку, християнське присвячення не несе із собою втрати свободи?
◻ Який пожиток приносить присвячення Богу Єгові?
◻ Чому ліпше бути слугою Єгови, ніж рабом людей?
[Ілюстрація на сторінці 15]
У стародавньому Ізраїлі присвячення Богові було зумовлено народженням.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Християнське присвячення — це справа вибору.