Жертви хвали, які подобаються Єгові
«Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові» (РИМЛЯН 12:1).
1. Що говорить Біблія про відносну вартість жертв під Мойсеєвим Законом?
«ЗАКОН, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає» (Євреїв 10:1). Цим одним конкретним твердженням апостол Павло показав, що всі ті жертви, які складалися під Мойсеєвим Законом, не мали жодної вартості щодо вічного спасіння людства (Колосян 2:16, 17).
2. Чому спроби зрозуміти записані в Біблії подробиці стосовно приношень і жертв під Законом не марні?
2 Чи це означає, що записана в П’ятикнижжі інформація про принесення та жертви не має ніякої вартості для сьогоднішніх християн? Нещодавно по цілому світі багато осіб, записаних до Школи теократичного служіння у зборах Свідків Єгови, упродовж трохи більше року розбирали на своїх зібраннях перші п’ять книг Біблії. Чимало з них докладало неабияких зусиль, аби прочитати й зрозуміти всі описані там подробиці. Чи їхні зусилля марні? Звичайно, що ні, адже «все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). Отже, виникає питання: яку «науку» й «потіху» ми можемо визбирати з указівок про жертви й приношення, записаних у Законі?
Нам на науку й потіху
3. Яка в нас є важлива потреба?
3 Хоча сьогодні від нас і не вимагається складати буквальні жертви, як це було під Законом, однак ми також дуже потребуємо того, що могли хоча б деякою мірою отримати завдяки жертвам ізраїльтяни, а саме — прощення гріхів та Божу ласку. Але якщо ми не приносимо буквальних жертв, то як цього можна досягнути? Павло, звернувши увагу на обмежену вартість тваринних жертв, проголосив: «Входячи в світ, [Ісус] говорить: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: Ось іду,— в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже» (Євреїв 10:5—7).
4. Як Павло застосовує до Ісуса Христа Псалом 40:7—9?
4 Цитуючи Псалом 40:7—9, Павло підкреслює, що Ісус не прийшов, аби увічнити «жертви й приношення», а також «цілопалення й жертву покутну»: за днів Павла Єгова більше не схвалював усього цього. Ісус натомість прийшов з тілом, приготовленим його Небесним Отцем, яке з усіх поглядів відповідало тілу, що підготував Бог, створюючи Адама (Буття 2:7; Луки 1:35; 1 Коринтян 15:22, 45). Будучи досконалим Сином Божим, Ісус мав відіграти роль передреченого в Буття 3:15 «насіння» жінки. Він повинен був ужити заходів, аби ‘стерти голову Сатані’, а сам мав бути ‘вжаленим у п’яту’. Так Ісус став тим знаряддям, за допомогою котрого Єгова уможливив спасіння людства і на котре ще з днів Авеля чекали вірні чоловіки.
5, 6. Який винятковий спосіб наближення до Бога мають християни?
5 Звертаючи увагу на особливу роль, яку відіграв Ісус, Павло писав: «Того, Хто не відав гріха, [Бог] учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім» (2 Коринтян 5:21). Вислів «учинив гріхом» можна також перекласти «зробив жертвою за гріх». Апостол Іван говорить: «Він і є тією жертвою, яка спокутує гріхи наші, і не тільки наші, а й усього світу» (1 Івана 2:2, СМ). Отже, на відміну від ізраїльтян, котрі завдяки своїм жертвам отримували лише тимчасову можливість наблизитись до Бога, християни мають набагато вагомішу підставу приходити до Бога — жертву Ісуса Христа (Івана 14:6; 1 Петра 3:18). Якщо ми віримо в дану Богом викупну жертву і слухаємось його, то також можемо отримати прощення гріхів та мати Божу ласку й благословення (Івана 3:17, 18). Чи ж ця думка не є джерелом потіхи? Але як можна показати, що ми віримо у викупну жертву?
6 Пояснивши, що християни мають набагато ліпшу основу для наближення до Бога, апостол Павло наводить у Євреїв 10:22—25 три способи, якими можна виявити віру в цей Божий дар та вдячність за нього. Хоча Павлове напучення було скероване передусім до тих, хто має «входити до святині», тобто до помазаних християн з небесним покликанням, зважати на його натхнені слова повинні всі, хто прагне скористатися з викупної жертви Ісуса (Євреїв 10:19).
Складайте чисті й неопоганені жертви
7. а) Що, згідно з Євреїв 10:22, відбувалося під час складання жертв? б) Що необхідно було зробити, аби жертва сподобалась Богу?
7 По-перше, Павло закликає християн: «Приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою» (Євреїв 10:22). Образ, котрим послуговується тут Павло, недвозначно нагадує про те, як складалися жертви під Законом. Таке порівняння — влучне, адже щоб жертва сподобалась Єгові, вона мала бути чистою і неопоганеною, а також принесеною з чистих спонук. Жертовна тварина вибиралася з великої або дрібної худоби (тобто з чистих тварин) і мала бути «безвадною», тобто без жодного недоліку. Коли ж у жертву приносили птахів, тоді це мали бути або горлиці, або голубенята. Якщо ізраїльтянин виконував ці вимоги, тоді його жертва ‘мала бути прийнята йому на користь — як покута за нього’ (Левит 1:2—4, Хом.; 1:10, 14; 22:19—25). У хлібній жертві не було закваски, яка є символом зіпсуття; не було в ній і меду (очевидно, йдеться про фруктовий сироп), який нерідко викликає бродіння. Коли жертви — чи то тваринні, чи хлібні — складались на жертовнику, їх перед тим необхідно було посипати сіллю, яка є консервантом (Левит 2:11—13).
8. а) Що вимагалося від людини, котра складала жертву? б) Що ми повинні робити, аби наше поклоніння було прийнятне в очах Єгови?
8 А що можна сказати про саму особу, котра складала жертву? Як говорилося в Законі, всякий, хто приходив перед лице Єгови, мав бути чистим і неопоганеним. Людина, котра з якоїсь причини осквернилась, повинна була спочатку принести жертву за гріх чи за провину, щоб знову мати чисте становище перед Єговою. Лише тоді її цілопалення або мирна жертва могли б сподобатись Богові (Левит 5:1—6, 15, 17). У зв’язку з цим, чи ми розуміємо, наскільки важливо завжди утримувати чистий стан перед Єговою? Якщо ми хочемо, щоб наше поклоніння було прийнятним у Божих очах, то повинні відразу виправляти себе, коли бачимо, що відійшли в чомусь від його законів. Ми маємо негайно звертатися до даного Богом джерела допомоги — «старших чоловіків збору» та «тієї жертви, яка спокутує гріхи наші», Ісуса Христа (Якова 5:14, НС; 1 Івана 2:1, 2, СМ).
9. У чому полягає основна відмінність між жертвами, які складались Єгові, та жертвами фальшивим богам?
9 Вимога, щоб жертва була чистою від будь-якого осквернення, становила головну відмінність між приношеннями Єгові та тими жертвами, які сусідні народи складали фальшивим богам. В одному довіднику про цю характерну особливість жертвоприношень під Мойсеєвим Законом говориться так: «Ми помічаємо, що вони аж ніяк не пов’язані з ворожінням чи віщуванням; не було там ані релігійного божевілля, ані самокалічень, ані священної проституції, крім того, плотські обряди родючості, які переростали в оргії, були суворо заборонені; людей у жертву не приносили, не складали там також жертв померлим». Усе це підкреслює один факт: Єгова — святий, і він не дивиться крізь пальці та не схвалює жодних гріхів і жодного зіпсуття (Авакума 1:13). Поклоніння та жертви, які йому приносяться, мають бути чистими й неопоганеними як фізично й морально, так і духовно (Левит 19:2; 1 Петра 1:14—16).
10. Яку самоперевірку ми повинні провести, згідно з радою Павла, записаною в Римлян 12:1, 2?
10 У зв’язку з цим ми повинні старанно дослідити самих себе, кожну сферу свого життя, і перевірити, чи наше служіння Єгові прийнятне в Його очах. Нам ніколи не слід думати, що коли ми беремо участь у християнських зібраннях та служінні, то те, ким ми є в особистому житті, вже не має значення. Ми також не повинні вважати, що участь у християнській діяльності якимось чином звільняє нас від обов’язку жити згідно з Божими законами в інших сферах свого життя (Римлян 2:21, 22). Якщо ми дозволимо будь-чому нечистому або опоганеному в Божих очах осквернити наше мислення чи поведінку, тоді не зможемо більше розраховувати на його благословення та ласку. Пам’ятайте Павлові слова: «Благаю вас, браття, через Боже милосердя,— повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:1, 2).
З цілого серця складайте жертви хвали
11. Яку думку несе в собі вжитий в Євреїв 10:23 вираз «публічне проголошення»?
11 Далі у своєму листі до Євреїв Павло звертає увагу на один важливий аспект правдивого поклоніння: «Тримаймо непохитне визнання [«міцно тримаймося публічного проголошення», НС] надії, вірний бо Той, Хто обіцяв» (Євреїв 10:23). Вислів «публічне проголошення» буквально означає «визнання»; в іншому місці Павло говорить про «жертву хвали» (Євреїв 13:15). Це пригадує нам жертви, що складали такі чоловіки, як Авель, Ной та Авраам.
12, 13. Що визнавав ізраїльтянин, складаючи жертву цілопалення, і як ми можемо виявляти подібний дух?
12 Коли ізраїльтянин складав жертву цілопалення, він робив це «добровільно... перед Єговою» (Левит 1:3, НС). Складаючи таку жертву, він з власної волі публічно проголошував, або визнавав, щедрі благословення й сердечну доброзичливість Єгови до свого народу. Згадайте, жертва цілопалення мала одну характерну особливість: на жертовнику спалювалось усе приношення, і це було влучним символом цілковитої відданості й присвячення. Так само й ми, коли охоче і з цілого серця складаємо Єгові «жертву хвали, цебто плід уст», то доводимо свою віру у викупну жертву та вдячність за цей дар.
13 Хоча християни не складають буквальних жертв,— ані тваринних, ані рослинних,— однак на них лежить обов’язок свідчити про добру новину Царства та робити учнів Ісуса Христа (Матвія 24:14; 28:19, 20, Хом.). Чи ви використовуєте кожну можливість, аби брати участь у публічному проголошуванні доброї новини про Боже Царство? Адже саме завдяки цій праці ще багато людей можуть довідатись про всі ті чудові благословення, які Бог збирається злити на слухняне людство. Чи ви з готовністю віддаєте свій час і сили навчанню зацікавлених осіб, допомагаючи їм стати учнями Ісуса Христа? Наша ревна участь у служінні надзвичайно приємна для Єгови, немов духмяні пахощі цілопалення (1 Коринтян 15:58).
Радійте близьким стосункам з Богом та людьми
14. Яка паралель існує між заохоченням Павла з Євреїв 10:24, 25 та ідеєю, що лежала в основі мирної жертви?
14 На закінчення Павло звертає увагу на наші стосунки з християнськими братами й те, як це пов’язано з поклонінням Богу. «Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Усі ці вирази — «заохота до любови й до добрих учинків», «збір» та «заохочуймося» — нагадують нам про те, що́ давали Божому народу мирні жертви, які складалися в Ізраїлі.
15. Яку паралель можна провести між мирною жертвою та християнськими зібраннями?
15 Слово мир, ужите в єврейському виразі «мирні жертви», стоїть у множині і, можливо, вказує на те, що складання таких жертв сприяє миру з Богом та співпоклонниками. Говорячи на тему мирних жертв, один учений зауважує: «Це справді була пора щасливого спілкування з Богом Угоди — подія, коли Він сходив униз, аби під час жертовної учти бути Гостем Ізраїлю, так само як Він завжди був їхнім Господарем». Це нагадує нам про Ісусову обітницю: «Де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані,— там я серед них» (Матвія 18:20). Щоразу, приходячи на християнське зібрання, ми отримуємо користь від підбадьорливого спілкування, заохотливого навчання та від усвідомлення, що між нами присутній Господь Ісус Христос. Завдяки цьому християнські зібрання стають по-справжньому радісними подіями, які надзвичайно зміцнюють віру.
16. Беручи до уваги мирні жертви, завдяки чому християнські зібрання є надзвичайно радісними подіями?
16 Складаючи мирну жертву, ізраїльтянин віддавав Богові весь жир тварини: з нутрощів, з нирок, сальник на печінці, стегна і, якщо це була вівця, її жирний хвіст. Коли все це спалювалось на жертовнику, до Єгови сходили приємні пахощі (Левит 3:3—16). Жир уважався найціннішим і найліпшим, що було в тварині. Отже, складання його в жертву на вівтарі показувало, що людина віддає Єгові найліпше. Коли говорити про християнські зібрання, вони є надзвичайно радісними подіями, бо на них ми не лише отримуємо настанови, але й складаємо Єгові жертви хвали. Ми робимо це, вносячи свій скромний, але щиросердий внесок у програму: від душі співаючи пісні, уважно слухаючи пункти і, якщо можливо, даючи коментарі. «Алілуя! — закликав псалмоспівець.— Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих!» (Псалом 149:1).
На нас чекають рясні благословення Єгови
17, 18. а) Яку величезну жертву склав Соломон з нагоди урочистого відкриття храму в Єрусалимі? б) Які благословення принесла людям урочистість відкриття храму?
17 У сьомому місяці 1026 року до н. е. під час урочистого відкриття храму в Єрусалимі цар Соломон склав «[«величезну», НС] жертву перед Господнім лицем», яка включала в себе «цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов». Під час тієї урочистості було складено багато хлібних жертв та загалом пожертвувано 22 000 голів великої рогатої худоби та 120 000 овець (1 Царів 8:62—65).
18 Уявляєте собі, скільки коштів і зусиль пішло на проведення такої грандіозної церемонії? Проте благословення, які отримав Ізраїль, набагато перевищували будь-які затрати. Наприкінці святкування Соломон «відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві» (1 Царів 8:66). І справді, як писав Соломон, «благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22).
19. Що ми можемо робити, аби отримувати рясні благословення від Єгови тепер та всю вічність?
19 Ми живемо в часі, коли на зміну «тіні майбутнього добра» прийшов «самий образ речей» (Євреїв 10:1). Ісус Христос, будучи великим Первосвящеником, уже давно ввійшов у небо та представив Богові вартість своєї крові, аби відкупити всіх, хто вірить у його жертву (Євреїв 9:10, 11, 24—26). Коли ми від душі складатимемо Богу чисті й неопоганені жертви хвали, то на підставі великої жертви Христа також зможемо упевнено йти вперед, «радісні та веселосерді», очікуючи рясних благословень від Єгови (Малахії 3:10).
Як би ви відповіли?
• Яку науку й потіху ми можемо визбирати з указівок про жертви та приношення, що записані в Законі?
• Яка перша вимога ставилась до людини, котра бажала, щоб її жертва була прийнятною, і що це означає для нас?
• Яку жертву, подібну до добровільної жертви цілопалення, можемо приносити ми?
• У чому християнські зібрання подібні до принесення мирної жертви?
[Ілюстрація на сторінці 18]
Єгова дав Ісусову викупну жертву для спасіння людства.
[Ілюстрація на сторінці 20]
Якщо ми бажаємо, щоб Єгові подобалось наше служіння, воно має бути чистим від будь-якого осквернення.
[Ілюстрація на сторінці 21]
Беручи участь у служінні, ми публічно визнаємо, що на нас перебуває доброта Єгови.