Знаходячи радість у неспокійному світі
„РАДІЙТЕ у Господі завсіди”, наказав апостол Павло. „І знову кажу: радійте!” (Филип’ян 4:4) Але здається така радість є ухильна для багатьох людей. ,Як же вам радіти, коли ви мусите боротись з убогістю, безробіттям, неслухняними співробітниками, неморальними спокусами, або тисками в школі?’ дехто питає.
Це не було б розсудливо для Бога сподіватись, щоб Його народ завжди радів. Бог Сам натхнув Павла передсказати, що це будуть „тяжкі часи”. (2 Тимофія 3:1—5) Усе-таки, Біблія показує, що навіть під найгіршими обставинами, людина може хоч трохи радіти. Наприклад, Ісус „перетерпів дерево тортур” і „перекір від грішних”. Він не радів, коли Його прибивали до дерева, і коли натовп глузував з Нього. Павло каже, що Христос так дуже терпів, що аж благав Бога „голосінням великим та слізьми”. Однак, Ісус міг перетерпіти все те „через радість, яка була перед Ним”.— Євреїв 12:2, 3; 5:7.
Ранні християни теж „витерпіли запеклу боротьбу страждань. [Вони] були видовищем зневаги й знущання”. Однак, Павло каже, що вони „грабунок свого майна прийняли з потіхою”. (Євреїв 10:32—34) Але як це було можливим?
Радість — ззовні чи зсередини?
Радість не є щось зовнішнього. Це риса серця. (Порівняйте з Приповістей 17:22.) Правда, родина, друзі — а навіть улюблений харч — можуть трохи доводити до радості. (Дії 14:16, 17) Та ж тільки сподіватись чогось доброго доводить до радощів! (Порівняйте з Приповістей 10:28.) Проте, радість яку людина здобуває від таких зовнішніх обставин може бути скороминуща.
З другого боку, зовнішні обставини можуть деколи позбавляти нас радості. Наприклад, один юнак на ім’я Джім розказує, як світська робота вплинула на нього: „Я зненавидів свою роботу... Я не хотів через ціле моє життя працювати для якоїсь компанії, яка дійсно не дбала про мене як особу. І до того, багато людей з якими я працював були злобні, нещирі”. Спонукувати радість штучними способами, теж доказалось неуспішним. Джім пригадує собі: „Я почав брати всілякі наркотики ще коли мені було десять років. Усе це довело до великого замішання. Мені стало огидне таке життя: п’янство, наркоманія, і бенкетування. У житті не було цілі. Я запитав себе, ,Де ж мені пошукати щось кращого?’”
Досвід Джіма пригадує нам досвід царя Соломона. Він, теж, зазнав даремність, коли шукав радості через потурання своїм бажанням:
„Сказав був я у серці своїм: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра,— та й воно ось марнота... На сміх я сказав: ,Нерозумний’, а на радість: ,Що робить вона?’ Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя. Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники, запровадив для себе садки та гаї,.. І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював... Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи,— й ось усе це марнота та ловлення вітру”.— Екклезіястова 2:1—5, 10, 11.
Чи є якийсь цілеспрямований спосіб життя, який доводить до радості навіть під найжахливішими обставинами?
Джерело дійсної радості
„Радість у Господі [Єгові, НС] — це ваша сила”, сказав Неемія. (Неемії 8:10) Так, радість походить від Всемогутнього Бога, тому що по-перше, Він є Творцем усього добра, яке доводить до правдивої радості. „Сила та радість — на місці Його”, каже Біблія. (1 Хроніки 16:27) Дійсний спосіб, яким можна здобути радість, є розвинути дружбу, близьке споріднення з Самим Творцем, так як Авраам був зробив! (Якова 2:23) Чи така дружба доводить до радості? Подумайте про те, що сказав псалмописьменник: „Твоя [Божа] дружба краща за життя”. (Псалом 63:3, Біблія в сучасній англійській мові) Треба згадати, що згодом Джім почав оцінювати ці факти. Сьогодні він є щасливим християнином.
Як дружба з Богом доводить до радості? По-перше, Бог „тим хто шукає Його [Він] дає нагороду”. (Євреїв 11:6) Коли людина служить Богові, то вона не боїться, що даремно служить Йому, або що Він не зауважує її. Він дуже оцінює навіть найменші вчинки відданості. (Порівняйте з Єв. Марка 12:41—44.) І коли Єгова благословить Своїх вірних друзів, то Його благословення „збагачає, і смутку воно не приносить з собою”. (Приповістей 10:22) По суті, любителі Бога чекають нагороди вічного життя під Його Новим Ладом у якому „праведність домуватиме”. (2 Петра 3:13, НС) Така надія є дійсною причиною для християн радіти!
Також мусимо подумати про те, що „радість” є плід Божого духа. Однак, Бог великодушно дає Свого духа Своїм друзям, коли вони просять у Нього. (Галатів 5:22; Луки 11:13) З яким же наслідком? Псалмописьменник сказав, „Блаженний народ, що Господь [Єгова, НС] — йому Бог!” — Псалом 144:15.
Зберігаючи нашу радість
Усе-таки, навіть помазані християни в Павлів час деколи знеохочувались. (1 Солунян 5:14) Сьогодні в житті є ще більші напруги й перевтоми. Але тому, що радість є рисою, яка перебуває в глибині серця людини, то такі тиски не повинні спричинити нас загубити свою радість. Наприклад, подумайте про Ісуса Христа. Ми вже зауважили, що „через радість, яка була перед Ним, [Він] перетерпів дерево тортур”. (Євреїв 12:2, НС) Хоч розп’яття було нестерпним досвідом для Ісуса, то через близьке споріднення з Своїм Отцем Він навіть не подумав, щоб жаліти Себе. Ясно, Ісус головно думав про „радість поставлену перед Ним”: привілей виправдати Ім’я Єгови, можливість визволити все людство від гріха, честь служити як Цар Божого Царства! Навіть під час найтемнішої туги, Христос міг думати про все це й відчути велику радість!
Ранні християни також могли зносити переслідування, навіть ,грабунок свого майна вони прийняли з потіхою’, не тому, що вони одержували якогось садистичного задоволення від нужди, але тому що думали про те чому вони так терпіли. Вони могли радіти „що сподобились прийняти зневагу за Ймення Його”. Вони могли радіти через ,надію на вічне’ життя поставлену перед ними.— Дії 5:41; Тита 1:2.
Ми сьогодні теж можемо радіти, навіть коли нас спіткають серйозні проблеми. Замість заглиблюватись у себе й думати тільки про свої проблеми, ми можемо старатись пригадувати собі благословення дружби з Єговою й підбадьорення від люблячих братів та сестер. І часто це все що є потрібне перемінити наші страждання у незначність. Ісус зображував цю справу так: „Журиться жінка, що родить,— бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам’ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ”.— Івана 16:21.
У християнському зборі сьогодні маємо багато гарних прикладів осіб, які радістю затьмарюють свої проблеми. Одна християнська жінка, Евеліна, хворіла на різні недуги, а навіть на рак. Їй було трудно ходити й часто було видно, що вона зносила великий біль. Однак, Евеліна регулярно приходить на зібрання й завжди є весела. Яка ж є таємниця її радості? „Я покладаюсь на Єгову”, вона любить відповідати. Замість заглиблюватись у своє нещастя, Евеліна старається думати про всі ті причини через які вона може радіти. Це підкріплює її боротись з недугою.
Як звичайно, нам дуже легко загубити свою радість. Декотрих пожирає бажання матеріального або розваг. Вони занедбують християнські зібрання, не студіюють особисто, і не ходять на службу. Замість доводити до радості, то людина, яка дуже прагне матеріального багатства ,стягає на себе великі страждання’.— 1 Тимофія 6:10.
Самолюбні „вчинки тілесні” також можуть зруйнувати людині радість. Перелюб, нечистість, або розпуста можуть давати тимчасове задоволення, але такі вчинки є цілком протилежні Божому духові, який доводить до радості. (Галатів 5:19—23) Людина, яка віддається злочинству може відрізати себе від Джерела радості — Єгови!
Отже, як же краще для християнина заздрісно охороняти свою радість. Якщо, через якусь причину, ви не радієте, то старайтесь знову відновити її. Вам можливо буде потрібно більше студіювати й вдумуватись у Біблію. Тільки коли будемо завжди пригадувати собі нашу надію, то тоді зможемо „радіти в надії” поставлену перед нами, навіть коли зносимо якісь труднощі. (Римлян 12:12) Або, можливо треба буде брати більшу участь у проповідуванні „доброї новини Царства”. (Матвія 24:14) „Давати” у такий спосіб майже неминучо збільшує радість! — Дії 13:48, 52; 20:35.
У цьому неспокійному світі будемо мати багато проблем. Але приближенням до нашого небесного Друга, буде можливо зберегти радість і ввійти в Божий Новий Лад, у якому назавжди будуть усунені всі перепони до радості! — Об’явлення 21:3, 4.