Біблійна книга 58. Євреїв

Письменник: Павло

Місце написання: Рим

Написання закінчено: бл. 61 року н. е.

ПАВЛО найбільш знаний як апостол для «інших народів». Але чи його служіння було зосереджене виключно на неєвреях? Аж ніяк! Перед тим як Павло охрестився і отримав своє доручення, Господь Ісус сказав до Ананія: «Цей чоловік [Павло] — вибрана для мене посудина: він має звіщати про моє ім’я іншим народам, а також царям та Ізраїлевим синам» (Дії 9:15; Гал. 2:8, 9). Написання Листа до євреїв повністю узгоджувалося з даним Павлові дорученням звіщати про ім’я Ісуса Ізраїлевим синам.

² Однак деякі критики висловлюють сумніви стосовно того, що Лист до євреїв написав Павло. Зокрема вони вказують на те, що в листі не з’являється ім’я Павла. Але насправді це нічого не доводить, адже у багатьох інших канонічних книгах теж не згадується ім’я письменника, однак часто сам зміст книги свідчить про те, хто її написав. Крім того, дехто вважає, що Павло, пишучи до єврейських християн в Юдеї, міг навмисно не подати свого імені, оскільки воно стало ненависним для тамтешніх євреїв (Дії 21:28). Навіть те, що стиль листа до євреїв відрізняється від стилю інших послань Павла, зовсім не є доказом того, що лист до євреїв написав не Павло. Без різниці, чи Павло звертався до язичників, євреїв, чи до християн, він завжди виявляв здатність ‘ставати усім для усіляких людей’. У цьому листі він наводить євреям аргументи з позиції єврея — такі, які вони могли б повністю зрозуміти та оцінити (1 Кор. 9:22).

³ Сам зміст листа доводить, що його написав Павло. Письменник був в Італії і товаришував з Тимофієм. Ці факти підходять до Павла (Євр. 13:23, 24). До того ж вчення, викладені в листі, є характерними для Павла, хоча аргументи представлено з погляду єврея, аби вони промовляли до членів суто єврейського збору, до якого і звернений цей лист. Ось що сказано про Лист до євреїв в «Коментарі» Кларка (т. 6, с. 681, англ.): «Уже сама побудова послання свідчить про те, що воно написане до євреїв. Якби воно було написане до язичників, то серед них навіть один з десяти тисяч не міг би зрозуміти наведених аргументів через необізнаність з єврейською системою, тоді як письменник цього послання всюди передбачає, що читач має такі знання». Це допомагає пояснити, чому стиль написання цього листа відрізняється від стилю інших листів Павла.

⁴ Ще більше доказів того, що цей лист написав Павло, з’явилось тоді, коли близько 1930 року було знайдено папірус Честера Бітті 2 (Р⁴⁶). Про цей папірусний кодекс, написаний лише через півтора століття після смерті Павла, видатний британський текстолог сер Фредерік Кеньйон сказав так: «Варто зауважити, що Лист до євреїв поміщено відразу після Листа до римлян (чого майже ніколи не робилось), а це показує, що в ті ранні часи, коли писався цей папірус, не було жодних сумнівів, що його автором є Павло»a. Стосовно цього ж питання в «Енциклопедії» Мак-Клінтока і Стронґа чітко сказано: «Немає суттєвих доказів,— ні зовнішніх, ні внутрішніх,— які б засвідчували, що автором цього послання є не Павло, а хтось інший»b.

⁵ Крім того що Лист до євреїв визнавали ранні християни, сам зміст цієї біблійної книги доводить, що вона ‘натхнена Богом’. Цей лист весь час скеровує увагу читача на пророцтва в Єврейських Писаннях, бо містить багато посилань на ці давні тексти, і він показує також, як всі ті пророцтва сповнились на Ісусі Христі. Лише в першому розділі вжито принаймні сім цитат з Єврейських Писань, коли розглядається думка про те, що Син тепер вищий від ангелів. У цьому листі постійно звеличується Слово Єгови та Його ім’я і вказується, що Ісус є Керівником, завдяки якому отримують життя, а Боже Царство під правлінням Христа — це єдина надія для людства.

⁶ Щодо часу написання цього листа, то, як уже згадувалось, Павло написав його, коли перебував в Італії. В кінці листа він каже: «Знайте, що нашого брата Тимофія вже звільнено. І якщо він невдовзі прибуде, ми разом прийдемо до вас» (13:23). Схоже, це вказує на те, що Павло сподівався скорого звільнення із в’язниці і надіявся зустрітися з Тимофієм, який також був ув’язнений, але якого вже звільнили. Отже, припускають, що лист був написаний в останній рік Павлового першого ув’язнення в Римі, тобто 61 року н. е.

⁷ В час кінця єврейської системи для єврейських християн в Юдеї, а особливо в Єрусалимі, настав період тяжких випробувань. У міру того як ширилась добра новина, євреї ставали вкрай жорстокими і фанатичними противниками християн. Всього за кілька років до того сама лиш поява Павла в Єрусалимі викликала заколот, тоді можна було почути, як релігійні євреї кричали на весь голос: «Геть його! Такий чоловік недостойний жити на землі!» Понад 40 юдеїв поклялися ні їсти, ні пити, аж поки його не вб’ють, тож для того, щоб привести Павла вночі до Кесарії, потрібен був посилений конвой з добре озброєних воїнів (Дії 22:22; 23:12—15, 23, 24). У такій атмосфері релігійного фанатизму і ненависті до християн члени збору мали жити, проповідувати і залишатись міцними у вірі. Їм потрібно було мати ґрунтовні знання і розуміти, як Христос сповнив Закон,— це допомогло б їм не повернутись назад до юдаїзму, а отже, й дотримання Мойсеєвого Закону з його принесенням тваринних жертв, що було тепер не більше, ніж пустим ритуалом.

⁸ Ніхто не міг би ліпше, ніж апостол Павло, зрозуміти, який тиск та переслідування зносили єврейські християни. Ніхто б не міг більш компетентно, ніж Павло, колишній фарисей, навести їм переконливі аргументи і спростування щодо єврейської традиції. Скориставшись своїм глибоким знанням Мойсеєвого Закону, здобутим біля ніг Гамаліїла, Павло представив незаперечні докази того, що Христос є сповненням Закону, його вказівок і жертв. Павло показав, як тепер усе це замінили набагато славетніші реальні речі, що приносять незмірно більшу користь під новою та ліпшою угодою. Завдяки своєму гострому розуму Павло виклав усі докази послідовно, зрозуміло і переконливо. Кінець Закон-угоди і запровадження нової угоди, вищість Христового священства над ааронським священством, справжня цінність Христової жертви у порівнянні з жертвоприношенням биків та козлів, входження Христа у небо, щоб стати там перед самим Єговою, а не просто в намет на землі — усі ці абсолютно нові вчення, вкрай ненависні для невіруючих євреїв, були представлені тут єврейським християнам з такими численними доказами з Єврейських Писань, що просто мусили переконати будь-якого розсудливого єврея.

⁹ Цей лист став для єврейських християн новою й потужною зброєю, яка могла змусити євреїв-гонителів замовчати. Також він став для них вагомим свідченням, яке могло б допомогти їм переконати і навернути щирих євреїв, котрі шукали Божої правди. З листа видно, яку глибоку любов мав Павло до єврейських християн і як палко він прагнув надати їм практичну допомогу в час, коли вони цього дуже потребували.

ЧОМУ КОРИСНА

¹⁰ Лист до євреїв містить правничу аргументацію на підтримку Христа і з цього погляду є незаперечним шедевром, який досконало побудований і детально засвідчений доказами з Єврейських Писань. У ньому згадано різні особливості Мойсеєвого Закону — угоду, кров, посередника, намет для поклоніння, священство, приношення — і показано, що вони були лише взірцем, який дав Бог. Цей взірець вказував на щось набагато більше в майбутньому, а кульмінацією всього цього мав стати Ісус Христос і його жертва, що було сповненням Закону. Закон, ‘що стає віджилим і застарілим, близький до зникнення’,— сказав Павло. А «Ісус Христос — той самий і вчора, і сьогодні, і навіки» (8:13; 13:8; 10:1). Яку ж радість, мабуть, відчували євреї, читаючи цей лист!

¹¹ Але яку цінність це має для нас сьогодні, адже ми живемо за інших обставин? Оскільки ми не є під Законом, то чи можемо знайти в Павловій аргументації щось корисне для себе? Безперечно, що так. Тут знаходимо опис величної нової угоди, яка ґрунтується на даній Аврааму обітниці, що через його Нащадка поблагословляться всі племена землі. Наша надія на життя, наша єдина надія, пов’язана саме зі сповненням цієї давньої обітниці Єгови щодо благословення через Нащадка Авраама, тобто через Ісуса Христа. Хоча ми і не під Законом, але, будучи потомками Адама, народилися в гріху і потребуємо милосердного первосвященика — такого, який би приніс відповідну жертву за гріх і який міг би увійти в небо, щоб стати перед самим Єговою, і там благати за нас. У Листі до євреїв описується саме такий Первосвященик: він може вести нас до життя в новому світі Єгови; він може співчувати нашим слабкостям, адже, «як і ми, був випробуваний у всьому»; і він запрошує нас ‘наближатися зі свободою мови до престолу незаслуженої доброти, щоб, коли нам потрібна буде допомога, Бог наділив нас цією добротою і милосердям’ (4:15, 16).

¹² У листі Павла до євреїв ми знаходимо теж захопливі докази того, що пророцтва, записані колись давно в Єврейських Писаннях, сповнились пізніше у дивовижний спосіб. Усе це служить нам сьогодні для науки й потіхи. Наприклад, пророцтво про Царство, записане у Псалмі 110:1, Павло в Листі до євреїв п’ять разів застосовує до Ісуса Христа як Царського Нащадка, який «сів праворуч від Божого престолу», чекаючи, «аж поки його вороги будуть покладені як підніжок його ногам» (Євр. 12:2; 10:12, 13; 1:3, 13; 8:1). Крім того, Павло цитує Псалом 110:4, пояснюючи, яке важливе становище займає Божий Син, будучи «довіку священиком на подобу Мелхиседека». Подібно до Мелхиседека у давнину,— який у біблійній оповіді представлений як такий, що ‘не має ні батька, ні матері, ні родоводу, ані початку днів, ані кінця життя’,— Ісус є і Царем, і «священиком довічно», щоб дати можливість отримати нескінченні блага від його викупної жертви усім, хто слухняно підкоряється його правлінню (Євр. 5:6, 10; 6:20; 7:1—21). Саме про цього Царя-Священика Павло говорить, коли цитує Псалом 45:7, 8: «Бог є престолом твоїм повіки, а жезл твого царства — це жезл праведності. Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому Бог, твій Бог, помазав тебе олією великої радості більше, ніж твоїх товаришів» (Євр. 1:8, 9). Коли Павло цитує Єврейські Писання і показує, як вони сповнились на Ісусі Христі, ми бачимо, як окремі елементи Божого наміру займають кожен своє місце, і починаємо ліпше розуміти повну картину.

¹³ Лист до євреїв чітко показує, що Авраам чекав Царства — «міста зі справжньою основою, будівничий і сотворитель якого — Бог», міста, «пов’язаного з небом». «Завдяки вірі» Авраам прагнув того Царства і йшов на великі жертви, щоб отримати його благословення, коли матиме «ліпше воскресіння». Яким же чудовим прикладом є для нас Авраам і всі інші вірні чоловіки та жінки — «така велика хмара свідків», яку Павло описує в 11-му розділі Листа до євреїв! Коли ми читаємо цю оповідь, наші серця переповнює радість, оскільки ми цінуємо даний нам привілей і надію, які мали також і ті вірні й непорочні особи. Це спонукує нас ‘витривало бігти в забігу, який нам визначено’ (11:8, 10, 16, 35; 12:1).

¹⁴ Цитуючи пророцтво Огія, Павло звертає увагу на Божу обіцянку: «Я ще раз затрясу — і не лише землею, а й небом» (Євр. 12:26; Ог. 2:6). Однак Боже Царство під правлінням Ісуса Христа, Нащадка, залишатиметься повік. «Отже, знаючи, що ми отримаємо непохитне царство, перебуваймо в незаслуженій доброті, завдяки якій можемо віддано служити Богові так, як йому до вподоби: з побожним страхом і благоговінням». Цей цікавий лист запевняє нас, що коли Христос з’явиться вдруге, то вже «не усуватиме гріха; і побачать його ті, хто з нетерпінням очікує, що він принесе їм спасіння». Тож через нього «завжди приносьмо Богові жертву хвали, тобто плід уст, що прилюдно визнають його ім’я». Нехай же величне ім’я Бога Єгови навіки освятиться через його Царя-Священика, Ісуса Христа! (Євр. 12:28; 9:28; 13:15).

[Примітки]