Будьмо з тих, що вірують

«Ми... з тих, що вірують, щоб врятувати душу» (ЄВРЕЇВ 10:39, Хом.).

 1. Чому можна сказати, що віра кожного вірного й відданого слуги Єгови дорогоцінна?

НАСТУПНОГО разу, коли ви будете в Залі Царства, наповненому поклонниками Єгови, зупиніться на хвилинку й подивіться на людей навколо себе. Подумайте, за яких різних обставин вони виявляють віру. Ви побачите літніх людей, котрі служать Єгові вже багато десятиріч, молодь, яка щоденно чинить опір тиску з боку ровесників, а також батьків, котрі не шкодують своїх сил, виховуючи богобійних дітей. Ви побачите старійшин і службових помічників, які виконують багато різних обов’язків. Іншими словами, ви побачите духовних братів і сестер різного віку, котрі долають безліч різних перешкод, аби служити Єгові. Наскільки ж цінна віра кожного з них! (1 Петра 1:7).

 2. Чому Павлові поради з 10 та 11 розділів Послання до Євреїв корисні для нас сьогодні?

² Мало хто з недосконалих людей усвідомлював важливість віри ліпше, ніж апостол Павло. Він навіть сказав, що істинна віра може «врятувати душу» (Євреїв 10:39, Хом.). Проте Павло знав, що в цьому безвірному світі віра піддаватиметься нападкам та може поступово зруйнуватися. Він глибоко переживав за єврейських християн у Єрусалимі та Юдеї, котрі боролися, аби зберегти свою віру. Розглядаючи деякі вірші з 10 та 11 розділів Послання до Євреїв, звернімо увагу на те, які методи вживає Павло для будування їхньої віри. У ході розгляду ми побачимо, як можна будувати свою віру та віру осіб навколо нас.

Висловлюйте впевненість одні в одних

 3. Як Павлові слова з Євреїв 10:39 показують, що він був упевнений у своїх братах і сестрах по вірі?

³ Перше, що ми можемо зауважити,— це Павлове позитивне ставлення до читачів. Він пише: «Ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу» (Євреїв 10:39, Хом.). Павло не вважав своїх вірних співхристиян нічого не вартими людьми; навпаки, він був надзвичайно високої думки про них. Зверніть увагу також на те, що він ужив займенник «ми». Павло був праведною людиною. Однак не звертався до своїх читачів як до людей нижчого ґатунку, так, немовби він стояв високо над ними на п’єдесталі праведності. (Порівняйте Екклезіяста 7:16). Павло радше поставив себе на одному рівні з ними. Він з цілого серця висловив упевненість у тому, що всі вони (і він сам, і вірні християни, котрі читали його листа) протистоятимуть будь-яким перешкодам, зловісні обриси яких вимальовувались попереду. Він висловив упевненість, що вони мужньо відмовлятимуться відступити на погибель і доведуть, що є з тих, котрі вірують.

 4. Які підстави для впевненості у співвіруючих мав Павло?

⁴ Звідки Павло мав таку впевненість? Чи він був сліпий і не бачив вад єврейських християн? Зовсім ні, він дав їм конкретні поради, щоб допомогти подолати духовні недоліки (Євреїв 3:12; 5:12—14; 6:4—6; 10:26, 27; 12:5). Проте Павло мав принаймні дві вагомі підстави для впевненості у своїх братах. 1) Будучи наслідувачем Єгови, Павло намагався дивитися на Божих людей так, як на них дивиться Єгова. Тож він звертав увагу не стільки на їхні недоліки, скільки на добрі риси та на велику ймовірність того, що в майбутньому вони робитимуть правильні рішення (Псалом 130:3; Ефесян 5:1). 2) Павло мав непохитну віру в силу святого духу. Він знав: жодна перешкода, жодна людська слабкість не можуть завадити Єгові наділити «наднормальною силою» будь-якого християнина, котрий намагається вірно Йому служити (2 Коринтян 4:7, НС; Филип’ян 4:13, Хом.). Отже, Павлова впевненість у братах і сестрах не була недоречною, нереалістичною або сліпооптимістичною. Вона мала вагомі підстави й ґрунтувалася на Святому Письмі.

 5. Як ми можемо наслідувати Павлову впевненість у братах і яких результатів можна сподіватися?

⁵ Звичайно, впевненість, висловлена Павлом, не могла не вплинути на братів. Наскільки ж цінними для зборів у Єрусалимі та Юдеї були його підбадьорливі слова. Такі висловлювання допомогли єврейським християнам постановити в своєму серці бути з тих, що мають віру, і то попри нещадне глузування та гордовиту байдужість з боку юдейських противників. Чи можемо ми допомагати так одне одному сьогодні? Для того щоб бачити в інших людях лише довгий список вад та примх характеру, багато труда не треба (Матвія 7:1—5). Однак ми допоможемо одне одному набагато більше, коли будемо зауважувати й цінувати ту неповторну віру, яку має кожен з нас. Таке підбадьорення є чудовим ґрунтом для подальшого росту віри (Римлян 1:11, 12).

Належне використання Божого Слова

 6. З якого джерела цитував Павло, коли писав слова, котрі ми читаємо в Євреїв 10:38?

⁶ Віру своїх співвіруючих Павло також будував умілим використанням Писань. Наприклад, він написав: «А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому» (Євреїв 10:38, Хом.). У даному вірші Павло цитує пророка Авакумаa. Ці слова, мабуть, були добре знайомі Павловим читачам — єврейським християнам, непогано обізнаним з пророцькими книгами. Коли взяти до уваги Павлову мету,— зміцнити віру християн у Єрусалимі та його околицях (а це було близько 61 року н. е.),— то посилання на часи Авакума можна вважати надзвичайно влучним. Чому?

 7. Коли Авакум записав своє пророцтво і які умови існували на той час в Юді?

⁷ Авакум, очевидно, написав свою книгу незадовго до знищення Єрусалима в 607 році до н. е.— десь понад два десятиріччя перед тією подією. Він побачив у видінні, як халдеї (тобто вавилоняни), «народ лютий та скорий», накидаються на Юду й нищать Єрусалим, а по дорозі поглинають інші країни й народи (Авакума 1:5—11). Але таке лихо було передречене ще за часів Ісаї, понад 100 років перед тим. За днів Авакума на зміну доброму царю Йосії на трон зійшов Єгояким, і в Юді знову почався розквіт беззаконня. Єгояким переслідував і навіть убивав тих, хто говорив іменем Єгови (2 Хронік 36:5; Єремії 22:17; 26:20—24). Отже не дивно, що пророк Авакум із болем вигукнув: ‘Доки, Господи?’ (Авакума 1:2).

 8. Чому приклад Авакума виявився корисним для християн у першому столітті та є корисним для нас?

⁸ Авакум не знав, скільки часу залишилося до знищення Єрусалима. Християни в першому сторіччі також не знали, коли надійде кінець єврейській системі речей. Те саме можна сказати й про нас: ми не знаємо ‘дня й години’, коли Єгова виконає присуд над цим безбожним світом (Матвія 24:36). Тож звернімо увагу на два аспекти відповіді Єгови Авакуму. Спочатку він запевнив пророка, що кінець надійде вчасно. «Не спізниться»,— сказав Бог. Навіть якщо б з людського погляду здавалося, ніби кінець запізнюється (Авакума 2:3). Потім Єгова нагадав Авакуму: «Праведний житиме вірою своєю» (Авакума 2:4). Які чудові, прості істини! Найважливішим є не те, коли надійде кінець, а те, чи ми продовжуємо вести життя, кероване вірою.

 9. Як слухняні слуги Єгови продовжували жити завдяки своїй вірності а) у 607 році до н. е.? б) після 66 року н. е.? в) Чому для нас важливо зміцнювати свою віру?

⁹ Коли 607 року до н. е. Єрусалим був сплюндрований, Єремія, його секретар Барух, Евед-Мелех та вірні й віддані Рехавіти побачили правдивість обітниці Єгови, даної Авакуму. Вони змогли ‘жити’ далі, уникнувши жахливого знищення Єрусалима. Чому? Тому що Єгова винагородив їхню вірність (Єремії 35:1—19; 39:15—18; 43:4—7; 45:1—5). Подібно і єврейські християни першого століття, напевно, добре відгукнулися на Павлову пораду, адже, коли римські війська напали 66 року н. е. на Єрусалим, а тоді без видимих на то причин відступили, ті християни вірно послухались Ісусового остереження і втекли з міста (Луки 21:20, 21). Вони змогли жити далі завдяки своїй вірності. Так само буде і з нами: якщо, коли надійде кінець, ми виявимося вірними, то житимемо далі. Яка ж це вагома підстава для того, щоб уже тепер зміцнювати свою віру!

Живий опис прикладів віри

10. Як Павло описав віру Мойсея і як ми можемо Мойсея в цьому наслідувати?

¹⁰ Павло будував віру також тим, що надзвичайно вдало послуговувався прикладами. Читаючи 11-й розділ Послання до Євреїв, зверніть увагу, як живо він змальовує біблійні персонажі. Павло, приміром, говорить про Мойсея: «Він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:27). Іншими словами, Єгова був настільки реальний для Мойсея, що він немовби бачив невидимого Бога. Чи можна те саме сказати про нас? Говорити про стосунки з Єговою дуже легко, а от будувати й зміцнювати їх — то вже інша справа; для цього треба докладати чимало зусиль. Власне над цим нам і треба працювати! Чи Єгова для нас настільки реальний, що ми зважаємо на нього, коли треба зробити якесь рішення, хоч би яким маловажним воно нам здавалося? Така віра допоможе нам залишитися витривалими і перед лицем найважчих випробувань.

11, 12. а) За яких обставин була, очевидно, випробувана віра Еноха? б) Яку підбадьорливу нагороду отримав Енох?

¹¹ Розгляньмо також приклад віри Еноха. Протидію, з котрою він стикався, важко собі навіть уявити. Енох мав проголошувати гостру звістку осуду проти нечестивих людей свого часу (Юди 14, 15). Переслідування, яке загрожувало цьому вірному чоловікові, було, очевидно, настільки жорстоким, настільки брутальним, що Єгова «переселив» його, тобто дозволив йому заснути сном смерті, аби він не потрапив до рук ворогів. Отже, Еноху не довелося побачити сповнення проголошуваного ним пророцтва. Але він отримав дар, котрий в дечому був навіть ліпший (Євреїв 11:5, Дерк.; Буття 5:22—24).

¹² Павло пояснює: «Ще до переселення свого [Енох] отримав свідчення, що догодив Богові» (Євреїв 11:5, Дерк.). Що це означає? Перш ніж заснути смертним сном, Енох, мабуть, отримав якесь видіння — можливо, видіння земного Раю, де він незабаром прокинеться. Хоч би як там було, Єгова показав цьому слузі, що той догодив Йому своїм вірним життям. Енох потішив серце Єгови. (Порівняйте Приповістей 27:11). Роздуми про життя Еноха зворушують серце, і ви, напевно, погодитеся з цим. Чи не хочете й ви мати таке ж сповнене віри життя? Тоді розмірковуйте про такі приклади; думайте про цих осіб як про реальних людей. Будьте сповнені рішучості день у день жити вірою. Пам’ятайте також, що ті, хто вірують, не служать Єгові лише з огляду на якусь дату або кінцевий термін, тобто поки Бог не виконає всі свої обітниці. Наше бажання — служити Єгові вічно! А це є найліпша дорога життя як у цій системі речей, так і в майбутній.

Як зміцнити свою віру

13, 14. а) Як Павлові слова з Євреїв 10:24, 25 можуть допомогти зробити наші зібрання радісними подіями? б) Що є найголовнішою метою християнських зібрань?

¹³ Павло показав єврейським християнам ряд практичних кроків, які можуть допомогти зміцнити віру. Розгляньмо два з них. Ми, мабуть, добре знаємо напучення з Євреїв 10:24, 25, де Павло заохочує нас регулярно зустрічатися на християнських зібраннях. Однак пам’ятайте: Павлові натхнені слова не означають, що під час таких зібрань ми повинні бути лише пасивними спостерігачами. Згідно з Павловим описом, зібрання радше дають нам можливість ліпше познайомитись одні з одними, спонукувати одні одних до ще повнішого служіння Богу, а також підбадьорювати одні одних. Ми приходимо туди, щоб давати, а не просто брати. Завдяки цьому наші зібрання стають радісними подіями (Дії 20:35).

¹⁴ Однак найголовніша мета нашого відвідування християнських зібрань — це поклоніння Богу Єгові. Ми поклоняємось Богу, коли разом молимось, співаємо, коли уважно слухаємо програму та приносимо «плід уст», вихваляючи Єгову в коментарях і пунктах програми (Євреїв 13:15). Якщо ми пам’ятатимемо про такі цілі та діятимемо згідно з ними на кожному зібранні, наша віра неодмінно буде постійно будуватись.

15. Чому Павло закликав єврейських християн міцно триматися служіння і чому та сама порада доречна сьогодні?

¹⁵ Ще одна поміч у будуванні віри — це проповідницька праця. Павло написав: «Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв» (Євреїв 10:23). Інколи ми радимо іншим триматися того, від чого вони готові відмовитись. Сатана, безсумнівно, намагався змусити єврейських християн відмовитись від служіння; такі самі методи він використовує і проти людей Єгови сьогодні. Що ми повинні робити перед лицем такого натиску? Подивімося, що робив сам Павло.

16, 17. а) Завдяки чому Павло відважився продовжити служіння? б) Які слід зробити кроки, якщо нас лякають деякі галузі християнського служіння?

¹⁶ У листі до християн із Солуня Павло писав: «Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою» (1 Солунян 2:2). У якому розумінні Павло та його супутники «дізнали зневаги» у Филипах? На думку певних біблеїстів, ужите Павлом грецьке слово означає образливе, ганебне або обурливе ставлення. Филипські чиновники висікли цих християн різками, кинули у в’язницю та закували в колоди (Дії 16:16—24). І як ця дуже неприємна ситуація вплинула на Павла? Чи жителі Солуня — наступного міста у його місіонерській подорожі — побачили у Павлі людину, котра зі страху відступила від своєї місії? Ні, він ‘відважився’— переборов страх і продовжив сміливо проповідувати.

¹⁷ Завдяки чому Павло зміг відважитись? Знайшов якісь внутрішні ресурси? Ні, за словами самого Павла, він відважився «в нашім Бозі». У певному довіднику для перекладачів Біблії говориться, що це твердження можна перекласти як «Бог забрав страх з наших сердець». Отже, якщо ви не вважаєте себе досить сміливим для служіння або якщо деякі галузі служіння вас особливо лякають, чому б не попросити Єгову зробити те саме для вас? Попросіть його забрати у вас із серця страх. Попросіть його допомогти вам відважитись, аби виконувати працю проповідування. Окрім того, зробіть певні практичні кроки. Наприклад, домовтеся попрацювати з тим, хто має досвід у тій галузі свідчення, котра дається вам нелегко. Це може бути служіння в ділових частинах міста, свідчення на вулиці, неформальне проповідування або свідчення по телефону. Можливо, на початку ваш напарник погодиться взяти провід. Якщо так, спостерігайте й учіться. А тоді відважтеся спробувати самі.

18. Яких благословень можна очікувати, коли ми відважуємось виконувати служіння?

¹⁸ Подумайте про результати, які може принести ваша відважність. Якщо ви старанно докладатимете зусиль і не дозволите собі знеохотитись, то цілком можливо, що, розповідаючи про правду, матимете в служінні цікаві випадки — випадки, котрих інакше у вас не було б. (Дивіться сторінку 25). Ви відчуватимете задоволення, викликане усвідомленням того, що догодили Єгові, виконуючи нелегке завдання. Ви відчуєте його благословення й поміч у подоланні своїх побоювань. Ваша віра стане ще міцнішою. По суті, ви не зможете будувати віру інших, якщо одночасно не будете будувати власну (Юди 20, 21).

19. Яка дорогоцінна нагорода чекає на «тих, що вірують»?

¹⁹ Тож продовжуйте зміцняти свою віру та віру людей навколо вас. Ви зможете це робити, коли будуватимете себе та інших, вміло послуговуючись Божим Словом, вивчаючи приклади мужів віри, описаних у Біблії, і розглядаючи їх як реальних людей. Ви також зможете зміцнити свою віру, готуючись до християнських зібрань, беручи в них участь та міцно тримаючись дорогоцінного привілею публічного служіння. І в міру того як ви все це робитимете, будьте певні: ви справді належатимете до «тих, що вірують». Пам’ятайте також, що на таких людей чекає дорогоцінна нагорода. Адже вони є «з тих, що вірують, щоб врятувати душу»b. Нехай ваша віра й надалі зростає і нехай Бог Єгова врятує вас та дасть вам вічне життя!

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Як Павло висловив упевненість в єврейських християнах і чого ми можемо з цього навчитись?

◻ Чому Павлове посилання на приклад пророка Авакума було надзвичайно влучним?

◻ Які біблійні приклади віри живо описав Павло?

◻ Які практичні кроки для будування віри рекомендував Павло?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Після дуже неприємного випадку в Филипах Павло відважився проповідувати далі.

[Ілюстрації на сторінці 24]

Чи ви можете відважитись спробувати себе в різних галузях свідчення?