«Будьте гостинні»

«Беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!» (РИМЛЯН 12:13).

 1. Якою є одна з головних людських потреб і як вона проявляється?

У НАШІ дні іти пустинною вулицею в чужій місцевості пізно ввечері може бути страшно. Але так само важко може бути в натовпі людей, коли ти нікого не знаєш і ніхто не знає тебе. Невід’ємною частиною людської природи є потреба відчувати, що тобою хтось турбується, що ти комусь потрібен і що тебе хтось любить. Нікому не подобається, коли до нього ставляться як до чужинця чи сторонньої людини.

 2. Як Єгова попіклувався про нашу потребу в товаристві?

² Бог Єгова, Творець усього, добре знає потребу людини в товаристві. Як Творець людини, Бог від самого початку знав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім»,— і тому зробив дещо для цього (Буття 2:18, 21, 22). У Біблії бачимо, як багато доброго робили для людей Єгова та його слуги. Це дає нам змогу вчитися ‘бути гостинними’, приносячи цим радість іншим і задоволення собі (Римлян 12:13).

Любов до чужинців

 3. Поясніть основне значення слова «гостинність».

³ Слово «гостинність», що вживається в Біблії, перекладається з грецького фі·ло·ксе·нı́·а, яке складається з коренів двох слів: одне значить «любов», а друге — «чужинець». Отже, гостинність по суті значить «любов до чужинців». Однак ідеться не тільки про формальність чи ввічливість. Справа стосується почуттів. Згідно з «Повною біблійною конкорданцією» Джеймса Стронґа, дієслово фі·ле́·о значить «бути другом (любити [особу чи предмет]), тобто мати прихильність (позначає особисту прив’язаність, що торкається почуттів людини)». Отже, гостинність — це більше, ніж тільки любов, що стоїть на принципах, яку виявляють, можливо, з почуття обов’язку. Вона, як правило, є виразом щирої любові, прихильності й дружби.

 4. До кого слід виявляти гостинність?

⁴ Об’єктом цієї любові й прихильності є «чужинець» (по-грецьки ксе́·нос). Хто б це міг бути? Та ж «Конкорданція» Стронґа визначає слово ксе́·нос як «чужий (буквально — іноземець, переносно — новий); включає в себе значення гість або чужинець». Отже гостинність, про яку йдеться у біблійних прикладах, може виражати вияв доброти до людини, яку ми любимо, або зовсім чужої особи. Ісус пояснив: «Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?» (Матвія 5:46, 47). Щира гостинність стоїть вище поділення і дискримінації, котрі викликаються упередженням і страхом.

Єгова — досконалий господар

 5, 6. а) Що Ісус мав на думці, коли сказав: «Досконалий Отець ваш Небесний»? б) З чого видно щедрість Єгови?

⁵ Вказавши, як цитовано вище, на недосконалість любові між людьми, Ісус додав: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матвія 5:48). Звичайно, Єгова досконалий у всьому (Повторення Закону 32:4). Проте Ісус наголошував на одному конкретному аспекті досконалості Єгови, оскільки він сказав раніше: «[Бог] наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:45). Доброту Єгова виявляє безсторонньо.

⁶ Як Творець, Єгова є власником усього. «Належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!» — каже Єгова (Псалом 50:10, 11). Однак він нічого не тримає егоїстично тільки для себе. У своїй щедрості він забезпечує потреби всіх створінь. Псалмоспівець сказав про Єгову: «Ти руку Свою відкриваєш,— і все, що живе, Ти зичливо годуєш!» (Псалом 145:16).

 7. Чого можна навчитися з того, як Єгова обходиться з чужинцями і з тими, хто в нужді?

⁷ Єгова дає людям те, що їм потрібно, навіть тим людям, які не знають його, які для нього є чужинцями. Павло і Варнава нагадали ідолопоклонникам у місті Лістра про Єгову, що «не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17). Особливо добрий і щедрий Єгова до тих, хто в нужді (Повторення Закону 10:17, 18). Ми можемо багато чого навчитися від Єгови про те, як виявляти доброту й щедрість — тобто гостинність — до інших.

 8. Як Єгова виявив щедрість, піклуючись про наші духовні потреби?

⁸ Крім того, що Єгова щедро задовольняє матеріальні потреби своїх створінь, він також турбується про їхні духовні потреби. Єгова дуже великодушно попіклувався про наше духовне благополуччя ще до того, як ми усвідомили свій безнадійний духовний стан. Ми читаємо в Римлян 5:8, 10: «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. ...Коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його». Ця обставина дає можливість грішним людям мати з нашим небесним Отцем щасливі родинні взаємини (Римлян 8:20, 21). Єгова також попіклувався, щоб ми мали належне керівництво у тому, як досягти успіху в житті, незважаючи на наш грішний і недосконалий стан (Псалом 119:105; 2 Тимофія 3:16).

 9, 10. а) Чому Єгову можна назвати досконалим господарем? б) Як правдивим поклонникам треба наслідувати Єгову у цьому?

⁹ Отже, можна сказати, що Єгова справді є досконалим господарем з багатьох поглядів. Він не забуває нужденних і принижених. Він щиро цікавиться і турбується чужинцями, навіть своїми ворогами, і не шукає жодної матеріальної вигоди. Чи ж у всьому цьому він не є найліпшим взірцем досконалого господаря?

¹⁰ Як добрий і щедрий Бог, Єгова хоче, щоб його поклонники наслідували його. Біблія містить багато визначних прикладів вияву цієї гарної риси — гостинності. «Юдейська енциклопедія» (англ.) зауважує, що «у стародавньому Ізраїлі гостинність була не тільки добрим звичаєм, але й незмінним моральним атрибутом... Біблійні звичаї запрошувати змученого подорожнього чи приймати чужинця у своє середовище були основою, на якій гостинність разом з усім, що під нею розуміється, стала цінною чеснотою юдейської традиції». Усі правдиві поклонники Єгови повинні відзначатися гостинністю навіть більше, ніж люди якоїсь окремої національності чи етнічної групи.

Господар, який прийняв ангелів

11. Який надзвичайний приклад показує, що гостинність приносить несподівані благословення? (Дивіться також Буття 19:1—3; Суддів 13:11—16).

¹¹ Одним з найбільш відомих біблійних прикладів гостинності є приклад Авраама й Сарри, які виявили гостинність, коли стояли табором між дубами Мамре, поблизу Хеврона (Буття 18:1—10; 23:19). Апостол Павло, без сумніву, мав цей випадок на увазі, коли давав наступну вказівку: «Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів» (Євреїв 13:2). Розгляд цього опису допоможе нам зрозуміти, що гостинність — це не тільки звичай або справа виховання. Швидше вона є побожною рисою, яка приносить чудові благословення.

12. Як Авраам виявив свою любов до чужинців?

¹² Буття 18:1, 2 свідчить, що гості були незнайомими й несподіваними для Авраама, просто трьома чужинцями, які проходили через ту місцевість. Згідно з деякими коментаторами, серед жителів Сходу був такий звичай: мандрівник у чужій країні мав право сподіватися гостинності, навіть коли він нікого там не знав. Але Авраам не чекав, щоб чужинці скористалися зі свого права; він взяв на себе ініціативу. Він «вибіг», щоб зустріти тих чужинців, які були від нього на певній віддалі,— і це «під час денної спеки» та у віці 99 років! Хіба не видно з цього, чому Павло згадав про Авраама як про взірець для наслідування? Гостинність власне й полягає в любові до чужинців, у турботі про їхні потреби. Вона є позитивною рисою.

13. Чому Авраам «вклонився» своїм гостям?

¹³ З цієї розповіді ми дізнаємося також, що, зустрівши чужинців, Авраам «вклонився до землі». Вклонятися абсолютно чужим людям? Уклін Авраама був формою привітання почесного гостя чи високопоставленої особи, і його не слід плутати з актом поклоніння, яке належить тільки Богові. (Порівняйте Дії 10:25, 26; Об’явлення 19:10). Вклонившись не лише кивком голови, але «до землі», Авраам віддав їм честь як важливим особам. Він був головою великої, заможної, патріархальної родини, однак вважав цих чужинців гідними більшої честі, ніж він сам. Наскільки це відрізняється від звичної сьогодні підозри й настороженості стосовно чужинців! Авраам на ділі продемонстрував значення слів: «Випереджайте один одного пошаною» (Римлян 12:10).

14. Яких зусиль і жертв коштувало Авраамові виявлення гостинності до чужинців?

¹⁴ Решта розповіді показує, що Авраамові почуття були щирими. Сам обід був неабияким. Навіть у великих родинах, багатих на худобу, «молоде та добре теля» не є щоденною їжею. Стосовно звичаїв у тій місцевості Джон Кітто у своїй праці «Біблійні ілюстрації на кожен день» (англ.) зауважує: «Розкошам ніколи не віддаються, хіба що на свята або в честь прибуття гостей; лише з таких приводів споживають м’ясо тварин, і це стосується навіть власників численних отар і черід». Теплий клімат не дозволяв зберігати їжу, яка швидко псується, отже, щоб подати такий обід, все слід було зробити відразу. Тому не дивно, що в цій короткій розповіді тричі вживаються слова «поспішив» чи «швидко», і Авраам буквально «побіг», щоб приготувати обід! (Буття 18:6—8).

15. Яким є правильний погляд на матеріальну сторону виявлення гостинності, як це видно з прикладу Авраама?

¹⁵ Однак мета не полягає в тому, щоб тільки зробити великий бенкет і справити на когось враження. Хоча Авраам і Сарра доклали стількох зусиль, щоб приготувати й подати обід, зверніть увагу, як Авраам перед тим назвав усе це: «Принесуть трохи води,— і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба» (Буття 18:4, 5). «Шматок хліба» обернувся цілим бенкетом з відгодованого теляти й коржів з борошна, масла та молока — бенкетом, гідним царя. Чого це нас вчить? У вияві гостинності важливе не те, наскільки розкішними будуть наїдки та напої чи наскільки вишуканими будуть розваги і таке інше. Гостинність не залежить від того, чи людина може дозволити собі дорогі речі. Швидше вона базується на щирій турботі про благополуччя інших людей і на бажанні робити добро іншим, наскільки це можливо. «Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому»,— каже біблійна приповість, і в цьому ключ до справжньої гостинності (Приповістей 15:17).

16. Як Авраам виявив цінування духовних речей тим, що́ він вчинив для своїх гостей?

¹⁶ Але слід звернути увагу на те, що в тій історії є також духовний підтекст. Авраам якимось чином зрозумів, що ці гості були посланцями від Єгови. Це видно з того, як він до них звернувся: «Господи [«Єгово», НС], коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх,— не проходь повз Свойого раба!»a (Буття 18:3; порівняйте Вихід 33:20). Авраам не знав заздалегідь, чи у них є звістка для нього, чи вони лише проходять попри його дім. У всякому разі він розумів, що сповнюється намір Єгови. Ці особи мали певну місію від Єгови. Якщо він міг якось посприяти цьому, то з радістю хотів це зробити. Він усвідомлював, що слуги Єгови вартують найкращого, і хотів дати, що було найкращим за тих обставин. Результатом цього було б духовне благословення для нього чи для інших. Як згодом виявилось, Авраам і Сарра отримали велике благословення за свою щиру гостинність (Буття 18:9—15; 21:1, 2).

Гостинний народ

17. Чого Єгова вимагав від ізраїльтян стосовно чужинців і нужденних людей, які були серед них?

¹⁷ Визначний приклад Авраама не повинен був забувати народ, який походив від нього. Закон, даний ізраїльтянам Єговою, містив розпорядки про виявлення гостинності до чужинців, які були серед них. «Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами,— і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я — Господь, Бог ваш!» (Левит 19:34). Особлива увага мала приділятися особам, котрі потребували матеріальної підтримки, ними не можна було нехтувати. Коли Єгова благословляв людей щедрим урожаєм, коли вони тішилися на святах, коли вони відпочивали від праці протягом суботніх років, а також в інші часи їм слід було пам’ятати про менш щасливих — вдів, сиріт і приходьків (Повторення Закону 16:9—14; 24:19—21; 26:12, 13).

18. Наскільки важливою є гостинність, щоб отримати схвалення і благословення Єгови?

¹⁸ Важливість доброзичливості, щедрості й гостинності до інших, особливо до тих, хто в нужді, можна побачити з того, як Єгова обходився з ізраїльтянами, коли вони не виявляли цих рис. Єгова чітко показав, що доброзичливість і щедрість до чужинців і нужденних людей є обов’язковими, якщо його люди хочуть отримувати його благословення (Псалом 82:2, 3; Ісаї 1:17; Єремії 7:5—7; Єзекіїля 22:7; Захарія 7:9—11). Коли люди старанно виконували ці та інші вимоги, вони добре жили і втішалися матеріальним і духовним благополуччям. Коли вони поринали у власні егоїстичні заняття і не виявляли цих добрих рис до людей у потребі, вони отримували засуд, а з часом — обвинувальний вирок Єгови (Повторення Закону 27:19; 28:15, 45).

19. Що нам слід далі розглянути?

¹⁹ Як же важливо нам перевірити себе самих і визначити, чи ми живемо згідно з тим, чого Єгова сподівається від нас стосовно гостинності! Особливо сьогодні нам слід робити це з огляду на егоїстичний і роз’єднувальний дух у цьому світі. Як же нам виявляти християнську гостинність у розділеному світі? Ця тема обговорюватиметься у наступній статті.

[Примітка]

Чи ви пам’ятаєте?

◻ Яке значення біблійного слова, що перекладається як «гостинність»?

◻ Як Єгова дає досконалий приклад щодо гостинності?

◻ Що зробив Авраам, аби виявити гостинність?

◻ Чому всі правдиві поклонники повинні ‘бути гостинними’?