Біжіть з витривалістю на життєвому шляху

«Біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами» (ЄВРЕЇВ 12:1).

 1. (а) Що Бог Єгова ставить перед нами, коли ми присвячуємо наше життя служити Йому? (б) До яких перегонів християни мусять приготовлятися?

КОЛИ ми присвятили себе служити Єгові через Ісуса Христа, то Бог поставив перед нами, у переносному значенні, перегони. Усі, які успішно закінчать їх одержать нагороду. Яку нагороду? Вічне життя! Щоб заслужити цієї чудесної нагороди, то християнин-бігун мусить добре приготовитися, не тільки на коротку дистанцію, але далеку. Тому йому потрібна витривалість. Християнин мусить переборювати, не тільки важкий труд самих перегонів, але також виникаючі перешкоди.

 2, 3. (а) Що допоможе нам бігти в християнських перегонах до самого кінця? (б) Як радість допомогла Ісусові бігти в перегонах з витривалістю?

² Що допоможе нам бігти в таких перегонах до самого кінця? Що ж допомогло Ісусові тривати під час Його служіння як людина на землі? Він набирався душевної сили з риси радості. У Посланні до євреїв 12:1​-3 читається так: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх».

³ Протягом Свого служіння на землі, Ісус біг у перегонах тому, що мав радість у Єгови. (Порівняйте Неемії 8:10). Радість допомогла Йому витерпіти навіть ганебну смерть на стовпі тортур, після якої Він зазнав невимовну радість із воскресіння з мертвих і вознесіння до правиці Отця Свого на небі, щоб звідти докінчити Божу працю. Своєю витривалістю як людина по Божій стороні, Ісус держався Свого права вічного життя. Так, як говориться в Луки 21:19: «Терпеливістю [витривалістю, НС] вашою душі свої ви здобудете».

 4. Який приклад Ісус дав Своїм співбігунам, і що ми повинні завжди пам’ятати?

⁴ Ісус Христос дав Своїм співбігунам найкращий приклад, і Його приклад запевняє нам перемогу (1 Петра 2:21). Ми можемо виконати Ісусову вимогу від нас. Як Він терпів ми теж можемо терпіти. І як непохитно наслідуємо Його приклад, то не забуваймо причин на радість (Івана 15:11, 20, 21). Радість зміцнить нас наполегливо служити Єгові аж до здобуття славетної нагороди вічного життя (Колосян 1:10, 11).

 5. Як можна радіти й підкріплятися до перегонів?

⁵ Єгова допомагає нам наполягати в перегонах за життя Своєю наднормальною силою. Коли нас переслідують, то та сила, і знання чому ми є привілейовані зносити переслідування, підкріпляє нас (2 Коринтян 4:7​-9). Які-небудь страждання за привілей прославляти Боже Ім’я й підтримувати Його суверенітет є причиною на радість, якої ніхто не може позбавити нас (Івана 16:22). Це пояснює чому апостоли, коли їх набили під наказом єврейського синедріону за свідчення про чудесні вчинки, які Єгови виконував відносно Ісуса, раділи «що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса» (Дії 5:41, 42). Учні не раділи, тому що їх переслідували. Краще вони відчули глибоке душевне задоволення бо знали, що задовольнили Єгову й Ісуса.

 6, 7. Чому християнин-бігун може радіти, тоді як зносить горе, і з якими наслідками?

⁶ Надія яку Бог поставив перед нами також є підкріпляючою силою в нашому житті. Як Павло сказав: «Утішаймося миром з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого одержали ми доступ вірою в Його незаслужену ласку в якій тепер стоїмо; і радіймо, надією Божої слави. І не тільки надією, але радіємо в час горя, бо знаємо що горе приносить витривалість; а витривалість, схвалене становище; схвалене становище — надію, а надія не доводить до розчарування» (Римлян 5:1​-5, НС).

⁷ Терпіти горе саме собою не доводить до радості, але мирний плід. Плоди такі: витривалість, схвалене становище, надія, і сповнення тієї надії. Витривалість доведе до Божого схвалення. І тоді з довір’ям ми можемо надіятися на здійснення всіх Його обіцянок. Якщо маємо надію, то не збочимося з нашого життєвого шляху й та надія підтримуватиме нас під час горя аж до її здійснення (2 Коринтян 4:16​-18).

Щасливі ті, хто триває!

 8. Чому таке чекання не є марнування часу?

⁸ Тоді як чекаємо богопризначеного часу нагородити бігунів, то переживаємо зміни. Духовне удосконалення через успішне знесення випробувань заслуговують нам велику ласку з Богом. Вони є доказом на те чим ми дійсно є, і дають нам нагоду практикувати ті самі гарні риси, яких виявляли вірні слуги Божі в давнину, а головно наш Приклад, Ісус Христос. Учень Яків каже: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість [витривалість, НС]. А терпеливість [витривалість, НС] нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Якова 1:2​-4). Так, ми можемо сподіватися різних випробувань, але ці допоможуть нам розвинути правильні риси. Цим чином ми виявляємо бажання не покидати перегонів, аж поки не одержимо нагороди, незважаючи на перешкоди.

 9, 10. (а) Чому зносячі випробування радіють, і як нам зносити його? (б) Хто це ті щасливі стародавні, і як ми можемо бути включені між ними?

⁹ Не дивно, Яків каже: «Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його» (Якова 1:12). Не уникаймо випробувань, будучи озброєні побожними рисами, які підкріплятимуть нас перемогти їх (2 Петра 1:5​-8).

¹⁰ Пам’ятайте, Бог не поводиться з нами в якийсь новий спосіб. Бог так само поводився з вірною «хмарою свідків» у давнину як ці виявляли непохитну вірність до Нього (Євреїв 12:1). Боже схвалення тих свідків є записане в Його Слові, і ми вважаємо їх усіх щасливими, тому що вони витримали випробування. Яків каже: «Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння,— вони промовляли Господнім Ім’ям [Єгови, НС]! Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що «вельми Господь [Єгова, НС] милостивий та щедрий» (Якова 5:10, 11). Було передречено, що протягом цих критичних останніх днів, декотрі люди будуть вірно служити Єгові, як ті пророки в минулих століттях. Чи ж ми не радіємо з привілею служити Єгові? (Даниїла 12:3; Об’явлення 7:9).

Підбадьорюйтеся Словом Єгови

11. Як Боже Слово може допомогти нам тривати, і чому ми не повинні бути як ті кам’янисті місця про які Ісус говорив у Своїй притчі?

¹¹ Павло звертає увагу на ще іншу річ, яка допоможе нам тривати, як каже, що «через терплячу витривалість, і заохочення із Святого Письма, ми непохитно держалися надії нашої» (Римлян 15:4, Новий Завіт двадцятого століття). Правда, Боже Слово мусить бути глибоко вкорінене в наших серцях, щоб завжди витягати з нас правильну реакцію. Ми не скористаємо якщо будемо такими, як той кам’янистий грунт про якого Ісус говорив у Своїй притчі про сівача: «Посіяні на кам’янистому грунті,— вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз» (Марка 4:16, 17). Правда з Божого Слова не вкорінюється в таких; і коли виникають утиски, вони не мають правдивого джерела сили й надії, щоб покладатися на нього.

12. Про що ми не повинні бути обманені, коли приймаємо добру новину?

¹² Усі, хто приймає добру новину правди, не повинні обманювати себе фальшивою надією про майбутнє. Такий вступає на життєвий шлях, який стягатиме на нього горе або переслідування (2 Тимофія 3:12). Така людина повинна вважати це «повну радість» мати привілей зносити різні випробування за те, що непохитно держиться Божого Слова й говорить іншим людям про нього (Якова 1:2, 3).

13. Як, і чому Павло радів над християнами в Солунах?

¹³ У першому столітті, противники в Солунах підбурили бунт через Павлове проповідування. Коли Павло вступив у Верею, то переслідники пішли за ним, щоб і там збунтувати народ. Вірним християнам, які залишилися в Солунах, переслідуваний апостол написав: «Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного. Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах [зборах, НС] за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви. А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!» (2 Солунян 1:3​-5). Незважаючи на страждання з рук ворогів, християни в Солунах усе більше й більше розвивали Христові риси й зростали числом. Як це може бути? Тому що підкріплялися заохочуючим Словом Єгови. Вони послухалися Господнього наказу і з витривалістю бігли в перегонах за життя (2 Солунян 2:13​-17).

Заради спасіння інших

14. (а) З яких причин ми радісно продовжуємо нашу службу всупереч труднощам? (б) Про що ми молимося, і чому?

¹⁴ Ми вірно й без нарікання зносимо труднощі та переслідування головно, щоб виправдати Бога. Але є ще інша несамолюбна причина чому ми зносимо все це: для того, щоб проповідувати людям звістку Царства, і робити ще більше вісників того Царства «устами ісповідувати для спасіння» (Римлян 10:10). Ті що служать Богові повинні молитися, щоб Господь жнив поблагословив їхню працю і дав їм ще більше проповідників Царства (Матвія 9:38). Павло написав Тимофієві: «Що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити. А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» (2 Тимофія 2:2, 3).

15. Чому ми повинні поводитися як вояки, і суперники «в іграх»?

¹⁵ Вояк цурається менш обмеженого життя цивільної людини. Так само, ми не повинні вплутуватися в справи тих людей, які не служать при Господньому війську, і в дійсності, знаходяться на противній стороні. Тому Павло продовжує писати до Тимофія: «Бо жоден вояк не в’яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає. А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається» (2 Тимофія 2:4, 5). Добиваючись перемоги в перегонах за «вінок життя», бігуни мусять практикувати самовладання і уникати некорисних тягарів та вплутувань. Цим чином вони зможуть повністю зосереджувати увагу на проповідування доброї новини заради спасіння інших людей. (Якова 1:12; порівняйте 1 Коринтян 9:24, 25).

16. Що неможливо зв’язати, і заради кого ми триваємо?

¹⁶ Тому що ми любимо Бога й вівцеподібних людей, які шукають Його, то з радості будемо багато терпіти, щоб проповідувати іншим добру новину спасіння. Вороги можуть ув’язнювати нас за проповідування Божого Слова. Але Божого Слова ніхто не зв’яже, і ніхто не припинить проповідування того слова на спасіння інших. Павло говорив Тимофієві про його охочість зносити випробування і сказав: «Пам’ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією, за яку я терплю муки аж до ув’язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув’язнити! Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною» (2 Тимофія 2:8​-10). У наш час ми маємо на думці, не тільки малий останок у перших лавах посісти своє місце в Божому Царстві, але також великий натовп інших овець Доброго Пастиря, Ісуса Христа, великий натовп, який посяде земний рай під Христовим Царством (Об’явлення 7:9​-17).

17. Чому ми не повинні покидати перегонів, і які будуть наслідки, коли будемо бігти в перегонах до самого кінця?

¹⁷ Якщо покинемо правду, то не допоможемо ні собі ні іншим спастися. Витривалістю в християнських перегонах, всупереч перешкодам, ми завжди будемо в перших лавах посісти нагороду й можемо прямо допомагати людям спастися, тоді як будемо переконливим прикладом непохитності. Яка б не була наша надія, небесна чи жити на землі, то ми повинні наслідувати Павла і його ставлення, коли він сказав про себе самого «я женуся до мети за нагородою» (Филип’ян 3:14, 15).

Непохитна тривалість у перегонах

18. Від чого нагорода залежна, але щоб витримати до самого кінця, то чого мусимо уникати?

¹⁸ Щоб докінчити життєвий шлях християнського життя переможно на виправдання Єгови й одержання нагороди, яку Він зберігає нам, залежить від непохитного тривання протягом цілих перегонів. Ми не витримаємо аж до кінця якщо будемо обтяжуватися речами, які не сприяють праведності. Навіть коли б позбулися всього цього, то вимоги таки суворі й вимагатимуть усієї нашої сили. Тому, Павло дає цю пораду: «Скиньмо всякий тягар та гріх, що оплутує нас, та й біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами» (Євреїв 12:1). Так як Ісус, не перебільшуймо наших страждань, але вважаймо їх малою ціною, яку треба заплатити за радісну нагороду. (Порівняйте Римлян 8:18).

19. (а) Яке довір’я Павло висловив при кінці свого життя? (б) Як кінець перегонів за витривалість наближується, то яке довір’я ми повинні плекати в обіцяну нагороду?

¹⁹ При кінці свого життя, Павло міг сказати: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности» (2 Тимофія 4:7, 8). Ми знаходимося в цих перегонах праведності, щоб здобути нагороду вічного життя. Якщо наша витривалість ослабне, тому що перегони здаються довші, ніж ми сподівалися на початку, то не одержимо обіцяної нагороди хоч вона вже дуже близька. Не обманюйтеся щодо нагороди,— вона дійсна.

20. Що ми повинні постановити робити до самого кінця перегонів?

²⁰ Нехай наші очі не втомлюються чеканням на початок великого горя, щоб перше знищити Вавілона великого, а тоді решту диявольської організації (2 Петра 3:11, 12). Беручи до уваги виразні ознаки кінця в наш час, то всі з нас, вірою дивімся просто наперед. Підпережім стегна наших сил витривалості, і хоробро продовжуймо в перегонах, яких Бог Єгова поставив перед нами, до самого кінця на здобуття радісної нагороди, і на виправдання Єгови через Ісуса Христа.

Як би ви відповіли?

◻ До яких перегонів християнин мусить приготовлятися?

◻ Чому радість є дуже важлива в перегонах?

◻ З яких головних причин ми продовжуємо наше служіння всупереч труднощам?

◻ Чому ми не повинні покидати перегонів, яких Бог поставив перед нами?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Як у перегонах на довгу дистанцію, християни мусять тривати.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Щоб здобути «вінок життя», то бігуни мусять практикувати самовладання.