Християнська гостинність у розділеному світі
«Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді» (3 ІВАНА 8).
1. Які приємні дари дав людям Творець?
«НЕМАЄ людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй» (Екклезіяста 8:15). Цими словами стародавній єврейський проповідник каже нам, що Бог Єгова не тільки хоче, щоб його людські створіння були радісні й щасливі, але також дає все необхідне для цього. Протягом усієї історії людям по цілому світі було притаманне одне спільне бажання — отримувати задоволення й приємно проводити час.
2. а) Як люди спотворили намір Єгови щодо них? б) Який результат цього?
2 Сьогодні ми живемо в гедоністичному суспільстві, люди якого опановані пошуками задоволень і розваг. Більшість людей стали «самолюбні... що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога», про що і передрікала Біблія (2 Тимофія 3:1—4). Це, безумовно, є грубим спотворенням наміру Бога Єгови. Коли пошуки розваг стають самоціллю або коли потурання своїм бажанням стає головною метою, людина не знаходить правдивого задоволення й ‘усе стає марнотою та ловленням вітру’ (Екклезіяста 1:14; 2:11). Тому світ наповнений самотніми й розчарованими людьми, а це у свою чергу приводить до багатьох проблем у суспільстві (Приповістей 18:1). Люди стають більш підозрілими й розділеними расово, етнічно, соціально та економічно.
3. Як нам знайти правдиву радість і задоволення?
3 Наскільки іншою була б ситуація, якби люди наслідували Єгову в стосунках з іншими — якби вони були доброзичливими, щедрими та гостинними! Бог чітко показав, що секрет правдивого щастя — не в намаганні задовольняти власні бажання. Ні, ключ до щастя такий: «Більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.). Щоб знайти правдиву радість і задоволення, ми мусимо подолати бар’єри і поділення, які обмежують нас. Нам також слід піклуватися про тих, хто служить Єгові поряд з нами. Нам дуже необхідно слухатися поради: «Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді» (3 Івана 8). Виявлення гостинності до таких достойних осіб, наскільки дозволяють обставини, приносить користь і господарям, і гостям. Хто ж є ці достойні, яких нам слід гостинно «приймати»?
«Піклуватися сиротами і вдовами»
4. Які зміни у сімейних взаєминах помітні навіть серед деяких людей Єгови?
4 Міцні сім’ї і щасливі подружжя сьогодні є рідкістю. Через щораз більшу кількість розлучених осіб та одиноких матерів по цілому світі традиційна сім’я радикально змінилася. Тому багато людей, які в недавні роки стали Свідками Єгови, походять з розбитих сімей. Вони або розлучені, або не живуть зі своїми подружніми партнерами, або є членами неповних сімей. До того ж, як передрік Ісус, правда, котрої він навчав, довела до розділення в багатьох сім’ях (Матвія 10:34—37; Луки 12:51—53).
5. Які слова Ісуса можуть бути джерелом підбадьорення для членів розділених сімей?
5 Нам приємно бачити нових осіб, які стають на сторону правди, і ми часто потішаємо їх Ісусовою підбадьорливою обіцянкою: «Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань,— домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя» (Марка 10:29, 30).
6. Як ми можемо стати ‘братами, сестрами, матерями і дітьми’ для «сиріт і вдів», які є серед нас?
6 Але хто є ці ‘брати, і сестри, і матері, і діти’? Коли людина бачить у Залі Царства, скажімо, сто, а то й більше людей, які називають одні одних братами й сестрами, це само по собі ще не дає їй відчуття, що то її брати, сестри, матері й діти. Подумаймо: учень Яків нагадує нам, що коли ми хочемо поклонятися Єгові в прийнятний спосіб, то мусимо «піклуватися сиротами і вдовами в їхніх скорботах та берегти себе від осквернення світом» (Якова 1:27, Дерк.). Це значить, що ми не можемо дозволити світським поглядам, гордості за свій матеріальний стан чи соціальний рівень заглушити наше співчуття до таких «сиріт і вдів». Навпаки, ми мусимо брати на себе ініціативу в тому, щоб спілкуватися з ними і виявляти до них гостинність.
7. а) Яка справжня мета гостинності до «сиріт і вдів»? б) Хто ще може виявляти християнську гостинність?
7 Гостинність до «сиріт і вдів» не завжди означає матеріальну допомогу. Не всі неповні сім’ї або релігійно розділені родини мають фінансові труднощі. Однак цінними сторонами життя є здорове товариство, сімейна атмосфера, спілкування з особами різного віку і духовне взаємозбагачення. Тому, оскільки важливою справою є не вишуканість прийому, а дух любові та єдності, дуже гарно, коли навіть «сироти і вдови» час від часу виявляють гостинність до співхристиян! (Порівняйте 1 Царів 17:8—16).
Чи серед нас є чужоземці?
8. Які переміни спостерігаються в багатьох зборах Свідків Єгови?
8 Ми живемо в час великої міграції населення. «Понад 100 мільйонів чоловік по цілому світі живе у країнах, громадянами яких вони не є, і 23 мільйони були змушені залишити власні доми, хоча далі живуть у своїх країнах»,— говориться у журналі «Огляд світової преси» (англ.). Як наслідок, у багатьох місцевостях, особливо у великих містах, збори народу Єгови, в яких колись були люди тільки одної раси чи національності, сьогодні складаються з людей із різних частин світу. Можливо, така ситуація й у вашій місцевості. Як же нам ставитися до тих людей, котрих світ може називати «чужоземцями» та «чужинцями», чиї мова, звичаї та спосіб життя відрізняються від наших?
9. В яку небезпечну пастку ми можемо потрапити через своє ставлення до «чужоземців» та «чужинців», які приходять у християнський збір?
9 Просто кажучи, ми не можемо дозволити своїй схильності до ксенофобії спонукати нас вважати, що ми більш достойні привілею знати правду, ніж ті люди, які походять з чужої, так званої язичеської країни, або ж почуватися так, ніби ці нові особи зазіхають на Зал Царства чи інші приміщення. Апостол Павло був змушений нагадати деяким першостолітнім єврейським християнам, які мали такі погляди, що насправді ніхто не є достойним; тільки Божа незаслужена ласка дає можливість будь-кому отримати спасіння (Римлян 3:9—12, 23, 24). Ми повинні радіти, що Божа незаслужена ласка сягає стількох людей, які з тих чи інших причин були позбавлені можливості почути добру новину (1 Тимофія 2:4). Як же нам показати, що наша любов до них — справжня?
10. Як ми можемо показати, що ми справді гостинні до «чужинців», які є серед нас?
10 Ми можемо дотримуватися Павлової вказівки: «Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави» (Римлян 15:7). Усвідомлюючи, що багато людей з інших країн чи іншого походження є у скрутному становищі, ми повинні виявляти до них доброзичливість і турботу, коли це в наших силах. Таких осіб ми повинні приймати у своє середовище, кожен з них «буде для вас як земляк посеред вас; любитимеш його, як себе самого» (Левит 19:34, Хом.). Можливо, це не легко робити, але ми досягнемо успіху, якщо пам’ятатимемо пораду: «Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Римлян 12:2, Хом.).
Беріть уділ у потребах святих
11, 12. Яка особлива увага приділялася певним слугам Єгови а) у стародавньому Ізраїлі? б) у першому столітті?
11 Серед тих, хто справді заслуговує нашої уваги й гостинності, є зрілі християни, які тяжко працюють для нашого духовного благополуччя. Для священиків і левитів у стародавньому Ізраїлі Єгова зробив особливі розпорядки (Числа 18:25—29). У першому столітті християн також заохочувалося піклуватися про тих, хто служить їм особливим чином. Зі слів у 3 Івана 5—8 ми отримуємо уявлення про тісні узи любові, які існували між ранніми християнами.
12 Літній апостол Іван високо цінував доброзичливість і гостинність, яку Гай виявив до подорожуючих братів, посланих відвідати його збір. Ті брати, в тому числі Димитрій, який, очевидно, і приніс послання, були раніше незнайомі Гаєві. Але він гостинно прийняв їх, тому що «вийшли вони ради Ймення Його [Божого]». Іван каже: «Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді» (3 Івана 1, 7, 8).
13. Хто серед нас сьогодні достойний гостинного прийому?
13 Сьогодні в організації Єгови багато таких, хто докладає великих зусиль на користь усього братства. До них належать роз’їзні наглядачі, які тиждень за тижнем використовують свій час та сили, щоб зміцнювати збори; місіонери, які залишають сім’ї й друзів, щоб проповідувати в інших країнах; брати й сестри, які служать у домах Бетелю та філіалах і добровільно працюють для підтримки всесвітньої проповідницької роботи, а також піонери, які присвячують велику частину свого часу й сил для проповідування. По суті, всі вони тяжко працюють не для особистої слави чи користі, а з любові до християнського братства і до Єгови. Вони гідні наслідування за їхнє цілковите присвячення і заслуговують також, щоб їх гостинно приймали.
14. а) Чому можна сказати, що ми стаємо кращими християнами, коли виявляємо гостинність до вірних осіб? б) Чому Ісус сказав, що Марія «обрала найкращу частку»?
14 Коли ми ‘приймаємо таких’, то, як сказав апостол Іван, ми стаємо «співробітниками правді». У певному розумінні ми стаємо тоді кращими християнами. Це тому, що християнські діла включають у себе добрі вчинки на благо співвіруючих (Приповістей 3:27, 28; 1 Івана 3:18). Є ще й інша винагорода. Коли Марія та Марта приймали Ісуса у своєму домі, Марта хотіла бути доброю господинею і готувала для Ісуса «багато чого». Марія виявила гостинність іншим чином. «Вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його», й Ісус похвалив її за те, що вона «обрала найкращу частку» (Луки 10:38—42). Розмови з братами й сестрами, які мають багатолітній досвід часто є найцікавішим моментом товариської зустрічі з ними (Римлян 1:11, 12).
На особливих оказіях
15. Які особливі оказії можуть приносити приємність людям Єгови?
15 Хоча правдиві християни не дотримуються популярних звичаїв і не відзначають світських свят, вони збираються з інших приводів, щоб побути в компанії одні одних. Наприклад, Ісус відвідав весілля в Кані й підтримав радість, коли вчинив перше своє чудо (Івана 2:1—11). Так само й сьогодні люди Єгови приємно проводять разом час на подібних особливих оказіях і доречні святкування та урочистості прикрашають такі події. Але що ж є доречним?
16. Які ми маємо вказівки стосовно доречної поведінки навіть для особливих оказій?
16 З нашого вивчення Біблії ми дізнаємося, яка поведінка є доречною для християн, і ми дотримуємося цих вказівок повсякчас (Римлян 13:12—14; Галатів 5:19—21; Ефесян 5:3—5). Товариські зустрічі з нагоди весілля чи з якогось іншого приводу не дають нам права забувати християнські норми чи робити щось таке, чого ми в іншому випадку не робили б; до того ж ми не зобов’язані дотримуватися всіх звичаїв країни, в якій живемо. Багато таких звичаїв базуються на ритуалах і забобонах фальшивої релігії, а деякі включають дії, явно не прийнятні для християн (1 Петра 4:3, 4).
17. а) Які фактори свідчать, що весільна гостина в Кані була добре організована і що там був належний нагляд? б) З чого видно, що Ісус схвалював ту гостину?
17 Читаючи Івана 2:1—11, неважко побачити, що та гостина була вишуканою і що на ній було досить багато гостей. Проте Ісус був «запрошений» разом зі своїми учнями; вони не просто заглянули туди, хоча принаймні деякі з них, мабуть, доводилися родичами господареві. Крім того, видно, що там були «слуги», а також «староста», який давав вказівки, що́ треба подавати чи робити. Все це показує, що гостина була добре організована і що там був належний нагляд. Розповідь завершується словами, що своїми вчинками на бенкеті Ісус «виявив славу Свою». Чи він вибрав би для цього ту гостину, якщо б вона була буйною, безконтрольною вечіркою? Безумовно, що ні.
18. Який серйозний підхід слід мати до будь-якої товариської зустрічі?
18 А що, коли ми є господарями на особливій оказії? Ми мусимо пам’ятати, що метою гостинного прийому інших є те, щоб нам усім «бути співробітниками правді». Отже, не вистачає просто сказати, що це буде «зустріч Свідків». Можна поставити запитання: «Чи ця зустріч справді буде свідченням про те, ким ми є і в що віримо?» Нам ніколи не слід вважати такі оказії нагодами подивитися, наскільки далеко ми можемо зайти в суперництві зі світом у його вигадках та заняттях, в яких на першому місці стоїть «пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва» (1 Івана 2:15, 16). Замість цього такі оказії мають належно свідчити про нашу роль Свідків Єгови, і ми повинні бути впевнені, що наші вчинки приносять Єгові славу й честь (Матвія 5:16; 1 Коринтян 10:31—33).
‘Будьте гостинні без нехоті’
19. Чому нам слід ‘бути гостинними один до одного без нехоті’?
19 Обставини у світі погіршуються, і люди стають чимраз більше поділеними, але нам потрібно з усіх сил зміцнювати тісні узи, які існують між правдивими християнами (Колосян 3:14). Для цього, як наполягає Петро, ми мусимо мати «щиру любов один до одного». Далі він дає практичну пораду: «Будьте гостинні один до одного без нехоті!» (1 Петра 4:7—9). Чи ми готові брати на себе ініціативу у вияві гостинності до своїх братів і з усіх сил старатися бути доброзичливими до них і допомагати їм? Чи, може, ми піддаємося нехоті, коли з’являються такі нагоди? Якщо так, то ми позбавляємо себе радості й нагороди за добрі вчинки (Приповістей 3:27; Дії 20:35).
20. Які благословення чекають на нас, якщо ми будемо виявляти гостинність у сьогоднішньому поділеному світі?
20 Ті, що тісно співпрацюють зі співхристиянами, є доброзичливими і гостинними до інших, отримають безмежні благословення (Матвія 10:40—42). Таким Єгова обіцяє, що він «розтягне намета над ними». «Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже». Бути в наметі Єгови означає втішатися його захистом і гостинністю (Об’явлення 7:15, 16; Ісаї 25:6). Так, попереду можливість втішатися гостинністю Єгови вічно (Псалом 27:4; 61:4, 5).
Чи ви можете пояснити?
◻ Чого не слід забувати, якщо ми хочемо знайти справжню радість і задоволення?
◻ Хто такі «сироти і вдови» і як нам слід «піклуватися» ними?
◻ Як ми повинні ставитися до «чужоземців» та «чужинців», які є серед нас?
◻ Хто сьогодні заслуговує особливої уваги?
◻ Як особливі оказії повинні відображати правдивий дух гостинності?
[Ілюстрації на сторінках 16, 17]
На урочистих оказіях ми можемо виявляти гостинність до чужинців, сиріт, повночасних служителів та інших гостей.