Тримайтеся своєї віри, незважаючи на випробування!
«Уважайте за велику радість, мої брати, коли ви переживаєте різні випробування» (ЯКОВА 1:2, Дерк.).
1. Попри що люди Єгови служать йому у вірі й «у радості... серця»?
ЛЮДИ Єгови служать його Свідками з вірою та «у радості... серця» (Повторення Закону 28:47; Ісаї 43:10). Вони роблять це, хоча зазнають чималих випробувань. Незважаючи на труднощі, вони черпають відраду зі слів: «Уважайте за велику радість, брати мої, коли ви переживаєте різні випробування, знаючи, що випробування віри вашої розвиває терпіння» (Якова 1:2, 3, Дерк.).
2. Що відомо про письменника Якова?
2 Учень Яків, зведений брат Ісуса Христа, записав цю думку коло 62 року н. е. (Марка 6:3). Яків був старійшиною єрусалимського збору. По суті, він, Кифа (Петро) та Іван ‘вважалися стовпами’ — міцною, непохитною підтримкою збору (Галатів 2:9). Коли близько 49 року н. е. ‘апостолам і старшим’ представили спірне питання про обрізання, Яків подав розсудливу біблійну пропозицію, яку прийняв керівний орган першого сторіччя (Дії 15:6—29).
3. Які проблеми зносили християни першого сторіччя і як послання Якова може стати нам у найбільшій пригоді?
3 Як турботливий духовний пастир, Яків ‘знав вигляд своєї отари’ (Приповістей 27:23). Він розумів, що християни в той час стояли перед суворими випробуваннями. Потрібно було виправляти мислення деяких осіб, бо вони фаворизували заможних. Для декотрих поклоніння стало простою формальністю. Певні особи завдавали збитків іншим своїм неприборканим язиком. Світський дух справляв шкідливий вплив, через що багато хто вже не виявляв терпеливості й щирості. По суті, деякі християни захворіли духовно. Послання Якова обговорює ці справи у підбадьорливий спосіб, а його порада актуальна, як і в першому сторіччі н. е. Ми візьмемо багато корисного, якщо розглянемо це послання як написане особисто для насa.
Коли ми зносимо випробування
4. Як ми повинні ставитися до випробувань?
4 Яків показує нам, як слід ставитись до випробувань (Якова 1:1—4, Дерк.). Не згадуючи своїх родинних зв’язків з Божим Сином, він смиренно називає себе ‘рабом Бога й Господа Ісуса Христа’. Яків пише «дванадцятьом колінам» духовного Ізраїлю, які через початкове переслідування були «в розсіянні» (Дії 8:1; 11:19; Галатів 6:16; 1 Петра 1:1). Як християн, нас також переслідують, і ми ‘переживаємо різні випробування’. Але пам’ятаючи, що знесені нами випробування зміцнюють віру, ми ‘уважатимемо це за велику радість’. Якщо триматимемося непорочності перед Богом у випробуваннях, це принесе нам довічне щастя.
5. Що може входити в наші випробування і що стається, коли ми успішно зносимо їх?
5 До наших випробувань також входять звичайні для всіх людей лиха. Наприклад, ми можемо страждати через недобре здоров’я. У наш час Бог не здійснює зцілень, але він відповідає на наші молитви про мудрість і силу духу, щоб справлятися з недугою (Псалом 41:2—4). Ми також страждаємо за праведність, коли нас, Свідків Єгови, переслідують (2 Тимофія 3:12; 1 Петра 3:14). Коли ми успішно зносимо такі випробування, перевіряється наша віра, або вона стає вірою «випробуваної якості» (НС). І коли наша віра перемагає, це «виробляє витривалість» (Хом.). Зміцнена випробуваннями віра допомагатиме нам зносити майбутні випробування.
6. Як ‘витривалість має чин досконалий’ і які практичні кроки можна робити під час випробування?
6 «А терпеливість [«витривалість», Хом.],— говорить Яків,— нехай має чин досконалий». Якщо ми дозволяємо випробуванню тривати й не намагаємося швидко покінчити з ним небіблійними методами, витривалість зробить свій «чин», вдосконалюючи нас як християн, котрим не бракує віри. Звичайно, якщо випробування виявляє якусь слабкість, ми повинні звертатися до Єгови, аби він допоміг нам подолати її. А що коли випробуванням є спокуса вчинити статеву неморальність? Молімося про цю проблему, а тоді поводьмося відповідно до своїх молитов. Можливо, нам потрібно змінити місце роботи або вжити інших заходів, щоб зберігати непорочність перед Богом (Буття 39:7—9; 1 Коринтян 10:13).
Пошуки мудрості
7. Яку допомогу ми можемо отримати, щоб справлятися з випробуваннями?
7 Яків показує, що́ нам слід робити, коли ми не знаємо, як справлятися з випробуванням (Якова 1:5—8). Єгова не дорікатиме нам, коли ми, не маючи достатньо мудрості, молимося про неї з вірою. Він допоможе нам мати правильний підхід до випробування й витримати його. Під час вивчення Біблії або в особистих розмовах із співвіруючими наша увага може зосереджуватись на певних віршах. Завдяки Божому керівництву справи можуть повернутися так, що ми зрозуміємо, як слід поводитись. Нами керуватиме Божий дух (Луки 11:13). Щоб скористатися з цього, ми, звичайно ж, повинні триматися Бога та його народу (Приповістей 18:1, Хом.).
8. Чому той, що сумнівається, нічого не отримає від Єгови?
8 Єгова наділяє нас мудрістю, щоб справлятися з випробуваннями, якщо ми ‘просимо з вірою, без жодного сумніву’. Той, що сумнівається, «подібний до морської хвилі, яку жене й [невідомо куди] кидає вітер». Якщо ми такі нестійкі духовно, то нам не слід ‘гадати, що дістанемо що від Господа’. Не будьмо ‘двоєдушними’ й ‘непостійними’ в молитві або в інших справах. Натомість вірмо в Єгову, бо він — Джерело мудрості (Приповістей 3:5, 6).
Заможні й убогі можуть радіти
9. Чому ми, поклонники Єгови, маємо причину радіти?
9 Навіть коли бідність є одним із наших випробувань, пам’ятаймо, що як багаті, так і убогі християни можуть радіти (Якова 1:9, Хом.; 1:10, 11). Перш ніж стати послідовниками Ісуса, більшість помазанців не були заможними, і світ дивився на них з погордою (1 Коринтян 1:26). Але вони могли радіти своєму «вивищенню» до позиції спадкоємців Царства (Римлян 8:16, 17). З іншого боку, заможні люди, що їх колись обдаровували шаною, стаючи Христовими послідовниками, зазнають ‘пониження’, бо світ відкидає їх (Івана 7:47—52; 12:42, 43). А втім, як слуги Єгови, всі ми можемо радіти, бо світське багатство й високе становище є нічим у порівнянні з нашими духовними багатствами. І наскільки ж ми вдячні, що серед нас немає місця гордощам за свій соціальний статус! (Приповістей 10:22; Дії 10:34, 35).
10. Як християни повинні ставитися до матеріального достатку?
10 Яків допомагає нам зрозуміти те, що наше життя не залежить від достатку й світських досягнень. Подібно як чарівність квітки не може врятувати її від ‘спекоти’, так і достаток багатія не може подовжити його життя (Псалом 49:7—10; Матвія 6:27). Він може померти «у дорогах своїх», можливо, займаючись комерційною діяльністю. Отже, важливо ‘багатіти в Бога’ й робити все можливе для сприяння справам Царства (Луки 12:13—21; Матвія 6:33; 1 Тимофія 6:17—19).
Щасливі ті, хто зносить випробування
11. Яку перспективу мають ті, хто незважаючи на випробування тримається своєї віри?
11 Чи заможні, чи убогі, ми можемо бути щасливими тільки тоді, коли зносимо свої випробування (Якова 1:12—15, Дерк.). Якщо ми зносимо випробування з непорушною вірою, то нас можна проголосити щасливими, бо, коли робимо правильне в Божих очах, це приносить радість. Коли зачаті духом християни тримаються своєї віри аж до самої смерті, вони отримують ‘вінець життя’ — безсмертя в небі (Об’явлення 2:10; 1 Коринтян 15:50). Якщо ми маємо земну надію та тримаємося своєї віри в Бога, то можемо сподіватися вічного життя на райській землі (Луки 23:43, НС; Римлян 6:23). Який же добрий Єгова до всіх тих, хто вірить у нього!
12. Чому, зазнаючи лиха, ми не повинні говорити: «Мене випробовує Бог»?
12 Чи може бути, що сам Єгова випробовує нас лихом? Ні, ми не повинні казати: «Мене випробовує Бог!» Єгова не намагається схиляти нас до гріха, але обов’язково допомагатиме й даватиме нам потрібної сили, щоб зносити випробування, якщо ми залишаємося непохитними у вірі (Филип’ян 4:13, Хом.). Бог є святий, тому він не ставить нас в умови, які б ослаблювали нашу опірність лиходійству. Якщо ми ставимо себе в нечестиву ситуацію і вчиняємо гріх, то не слід звинувачувати його, «бо Бог не може бути спокушуваний злом, і Він нікого не спокушує». Хоча Єгова може допускати випробування, щоб виховувати нас для нашого ж блага, він не випробовує нас із злісним наміром (Євреїв 12:7—11). Сатана може спокушувати нас до злих вчинків, але Бог у силі визволити нас від цього лукавого (Матвія 6:13).
13. Що може статися, коли ми не проженемо неправильного бажання?
13 Нам потрібно бути благочестивими, бо за певних обставин може виникнути неправильне бажання і спонукати нас до гріха. Яків говорить: «Кожний спокушується, захоплюючись і зваблюючись власною пожадливістю». Якщо ми дозволили своєму серцю поринати в гріховні бажання, то не можемо за свій гріх звалювати вину на Бога. Якщо ми не проганяємо неправильного бажання, воно ‘зачинається’, виношується в серці і ‘народжує гріх’. Коли гріх вчинено, він «родить смерть». Поза всяким сумнівом, нам потрібно стерегти своє серце й чинити опір гріховним схильностям (Приповістей 4:23). Каїн отримав попередження, що гріх ось-ось подолає його, але не протидіяв йому (Буття 4:4—8). Що ж сказати, коли ми починаємо вдаватися до небіблійних учинків? Безсумнівно, ми повинні бути вдячними, якщо християнські старійшини стараються виправляти нас, аби ми не згрішили проти Бога (Галатів 6:1).
Бог — Джерело доброго
14. Чому можна сказати, що Божі дари ‘досконалі’?
14 Нам слід пам’ятати, що Єгова не є Джерелом випробувань, але Джерелом доброго (Якова 1:16—18). Яків називає співвіруючих «брати мої любі» й показує, що Бог є Дарівником ‘усякого доброго давання та досконалого дару’. Духовні й матеріальні дари Єгови ‘досконалі’, або довершені, їм нічого не бракує. Вони походять «згори», з Божого місця пробування на небі (1 Царів 8:39). Єгова є ‘Отцем світил’ — сонця, місяця й зірок. Він також дає нам духовне світло й правду (Псалом 43:3; Єремії 31:35; 2 Коринтян 4:6). На відміну від сонця, яке, рухаючись, пересуває тіні та стоїть у зеніті тільки рівно в полудень, Бог дає найліпше повсякчас. Він неодмінно спорядить нас необхідним, щоб ми справлялися з випробуваннями, якщо повністю використовуємо його духовні дари, котрі він дає через своє Слово й «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45).
15. Що є одним з найліпших дарів Єгови?
15 Що є одним з найліпших Божих дарів? Породження святим духом духовних синів внаслідок звіщання доброї новини, або ‘слова правди’. Ті, хто народжується духовно, є «якимсь первопочином». Вони вибрані з-посеред людства, щоб бути небесними «царями і священиками» (Об’явлення 5:10; Ефесян 1:13, 14). Яків, мабуть, мав на думці первоплоди ячменю, які жертвувалися 16 нісана, саме тоді, коли воскрес Ісус; а також жертвування двох пшеничних хлібів у день П’ятидесятниці, коли було вилито святий дух (Левит 23:4—11, 15—17). У цьому випадку Ісус є первоплодом, а його співспадкоємці «якимсь первопочином». А що коли ми маємо земну надію? Така надія допоможе нам триматися своєї віри в Дарівника ‘усякого доброго давання’, який уможливлює вічне життя під правлінням Царства.
Будь ‘виконавцем слова’
16. Чому нам слід бути ‘швидкими послухати, але забарними говорити й повільними на гнів’?
16 Чи ми зносимо випробування віри зараз, чи ні, нам слід бути «виконавцями слова» (Якова 1:19—25). Нам треба бути ‘швидкими послухати’ Боже слово й слухняно виконувати його (Івана 8:47). З другого боку, будьмо ‘забарними говорити’, ретельно зважуючи свої слова (Приповістей 15:28; 16:23). Яків заохочує нас не говорити поспіхом, мовляв наші випробування походять від Бога. Нам також радиться бути ‘повільними на гнів, бо гнів людський не чинить правди Божої’. Коли нас дратують слова інших, «не поспішаймо» давати ущипливої відповіді (Ефесян 4:26, 27). Гнівний дух, який може створювати проблеми нам і бути випробуванням для інших, не сприяє тому, що вимагає від нас віра в нашого праведного Бога. Крім того, якщо ми є людьми «великого розуму», то будемо ‘повільними до гніву’, а наші брати й сестри горнутимуться до нас (Приповістей 14:29, Дерк.).
17. Що здійснюється, коли із серця й розуму викорінюється злоба?
17 Нам обов’язково потрібно бути вільними від ‘всілякої нечисті’ — усього, що викликає огиду в Бога й сприяє гніву. Крім того, ми повинні ‘відкинути всілякий залишок злоби’. Усім нам слід очистити своє життя від усілякої нечисті тіла або духу (2 Коринтян 7:1; 1 Петра 1:14—16; 1 Івана 1:9). Викоренення злоби із серця й розуму допомогло нам ‘прийняти із лагідністю всіяне слово’ правди (Дії 17:11, 12). Незалежно від того, як довго ми вже є християнами, нам потрібно давати біблійній правді глибше всіюватися в нас. Чому? Тому що завдяки Божому духу всіяне слово створює «нову особистість», яка досягає спасіння (Ефесян 4:20—23; 4:24, НС).
18. Як той, хто є лише слухачем слова, відрізняється від того, хто є ще й виконавцем?
18 Як нам виявляти те, що слово — це наш дороговказ? Тим, що ми є слухняними «виконавцями слова, а не слухачами самими» (Луки 11:28). ‘Виконавці’ мають віру, що веде до таких справ, як запопадлива діяльність у християнському служінні й регулярна участь у зібраннях Божого народу (Римлян 10:14, 15; Євреїв 10:24, 25). Просто слухач слова «подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі». Він подивиться, а потім відходить і забуває про те, що́, можливо, потрібно поправити у його зовнішності. Як ‘виконавці слова’, ми уважно вивчаємо Божий «закон досконалий» і слухаємося його, бо в нього входить усе, що від нас вимагається. Свобода, яку ми через це маємо, є прямою протилежністю поневоленню гріхом і смертю, бо вона веде до життя. Тому ‘пробуваймо в досконалому законі’, постійно досліджуючи й слухаючись його. Тільки-но подумайте! Як ‘виконавці діла, а не забудькуваті слухачі’, ми відчуваємо радість завдяки Божому схваленню (Псалом 19:8—12).
Далеко не формальні поклонники
19, 20. а) Чого вимагає від нас чисте поклоніння, згідно зі словами в Якова 1:26, 27? б) Наведіть деякі приклади неоскверненого поклоніння.
19 Якщо ми хочемо мати Боже схвалення, нам потрібно пам’ятати, що правдиве поклоніння не є простою формальністю (Якова 1:26, 27, Дерк.). Ми можемо думати, що є прийнятними «формальними поклонниками» (НС) Єгови, але насправді важливе те, що він думає про кожного з нас (1 Коринтян 4:4). Одним з наших серйозних недоліків може бути те, що ми ‘не стримуємо язика’. Якби ми зводили наклепи на інших, говорили неправду або по-іншому зловживали язиком і водночас вважали, що наше поклоніння подобається Богові, то обманювали б себе (Левит 19:16; Ефесян 4:25). Безумовно, ми не хочемо, щоб наша «побожність» була ‘пуста’ та з якоїсь причини неприйнятна Богові.
20 Хоча Яків не згадує всіх особливостей чистого поклоніння, він говорить, що воно включає те, щоб «піклуватися сиротами і вдовами в їхніх скорботах» (Галатів 2:10; 6:10; 1 Івана 3:18). Християнський збір зацікавлений тим, щоб піклуватися зокрема вдовами (Дії 6:1—6; 1 Тимофія 5:8—10). Оскільки Бог є Захисником вдів і сиріт, співпрацюймо з ним, стараючись допомагати їм духовно та матеріально (Повторення Закону 10:17, 18). Чисте поклоніння також означає «берегти себе від осквернення світом», тобто від неправедного людського суспільства, яке лежить у владі Сатани (Івана 17:16; 1 Івана 5:19, УКУ). Якщо ми хочемо прославляти Єгову й бути потрібними в його служінні, не поводьмося, як цей безбожний світ (2 Тимофія 2:20—22).
21. Які подальші запитання стосовно послання Якова заслуговують нашої уваги?
21 Обговорені нами поради Якова повинні допомагати нам зносити випробування й триматися нашої віри. Вони мають поглибити нашу вдячність сердечному Дарівникові добрих дарів. Крім того, слова Якова допомагають нам перебувати у чистому поклонінні. На що ще він звертає нашу увагу? Які подальші кроки ми можемо зробити, аби довести, що справді віримо в Єгову?
[Примітка]
a Під час особистого або сімейного вивчення цієї та двох наступних статей, особливо корисним є прочитувати кожен згаданий уривок з послання Якова, що зміцнює віру.
Як би ви відповіли?
◻ Що допоможе нам зносити випробування?
◻ Чому християни можуть радіти, незважаючи на випробування?
◻ Як ми можемо бути виконавцями слова?
◻ Що входить у чисте поклоніння?
[Ілюстрація на сторінці 9]
Вірте в здатність Єгови відповідати на молитви, коли зносите випробування.
[Ілюстрації на сторінці 10]
‘Виконавці слова’ звіщають про Боже Царство по цілому світі.