Підкріпляйте один одного

«Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування [підкріплення, НС]» (ЕФЕСЯН 4:29).

 1, 2. (а) Чому можна сказати, що дар мови є чудом? (б) Яке зауваження є доцільним щодо того, як ми вживаємо свій язик?

«МОВА — це магічна нитка, яка зв’язує друзів, сім’ї і суспільства... Завдяки людському розумові і координованим скороченням м’язів [язика], ми створюємо звуки, які надихають любов, заздрість, повагу, усі людські емоції» («Слух, смак, нюх» [англ.]).

² Наш язик — це не тільки орган смаку й ковтання; він є частиною системи, за допомогою якої ми можемо ділитися з іншими своїми думками і почуттями. «Язик,— малий член,— писав Яків.— Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу» (Якова 3:5, 9). Так, ми можемо вживати свій язик в добрий спосіб, наприклад, славити Єгову. Але оскільки ми є недосконалими, то легко можемо використати свій язик, щоб говорити щось шкідливе або негативне. Яків писав: «Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (Якова 3:10).

 3. На які два аспекти нашого дару мови потрібно звернути увагу?

³ Тоді як жодна людина не може досконало контролювати язика, нам потрібно докладати зусиль, щоб поліпшуватися. Апостол Павло радить нам: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування [підкріплення, НС], щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Ефесян 4:29). Зауважте, що цей наказ охоплює два аспекти: чого ми повинні старатися уникати і що повинні старатися робити. Розгляньмо ці аспекти.

Уникайте гнилих слів

 4, 5. (а) Яку боротьбу ведуть християни стосовно непристойної мови? (б) Який образ був би підхожим до виразу «гниле слово»?

⁴ На початку вірша Ефесян 4:29 поміщена спонука: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших». Це може бути нелегкою справою. По-перше, лайка є звичайним явищем у світі навколо нас. Багато молодих християн щоденно чують лайку, бо їхні однокласники можуть думати, що вона надає більшої ваги їхнім словам і робить їх сильними в очах інших. Ми, можливо, не можемо зовсім уникнути слухання непристойних слів, але можемо і повинні прикладати свідомих зусиль, щоб не засвоювати їх. Їм немає місця в наших розумах і устах.

⁵ Основою Павлової перестороги є грецьке слово, яке стосується зіпсутої риби або гнилих фруктів. Уявіть собі особу, яка на ваших очах стає нетерпеливою, впадає в нестяму і кінець кінцем вибухає — і ви бачите зіпсуту рибу, що виходить з її уст. Тоді усіх присутніх забризкує бридкий гнилий фрукт, який випадає з тих самих уст. Хто ця людина? Як було б жахливо, якщо б вона була одним з нас! Такий образ був би підхожим, якщо б ми дозволяли «гнилому слову виходити з наших уст».

 6. Як слова в Ефесян 4:29 стосуються критиканської, негативної розмови?

⁶ Ще одне застосування слів з Ефесян 4:29 для нас — це порада не бути занадто критичними. Звичайно, всі ми маємо свою точку зору і смак щодо різних речей, яких ми не любимо або не приймаємо, але чи ви вже зустрічалися з ким-небудь, хто, здається, має негативне зауваження (або навіть кілька) про кожну особу, місце або справу, про яку йде мова? (Порівняйте Римлян 12:9; Євреїв 1:9). Його мова б’є, пригнічує, руйнує (Псалом 10:7; 64:3​-5; Приповістей 16:27; Якова 4:11, 12). Він може навіть не усвідомлювати, наскільки він схожий на критиків, описаних Малахією (Малахії 3:13​-15). Як сильно б його приголомшило, якщо б хтось з очевидців сказав йому, що з його уст вискочила зіпсута риба або гнилий фрукт!

 7. Який самоаналіз кожен з нас повинен здійснювати?

⁷ Бачити, як хтось постійно робить негативні або критичні зауваження, легко, але запитайте себе: «Чи маю я нахил до чогось такого? Якщо чесно, чи маю?» Було б мудро іноді роздумувати над духом своїх слів. Чи є вони головним чином негативними, критиканськими? Чи ми виглядаємо, як фальшиві утішителі Йова? (Йова 2:11; 13:4, 5; 16:2; 19:2). Чому б не знайти і згадати щось позитивне? Якщо розмова тече, в основному, в критиканському руслі, чому б не повернути її хід на щось підкріпляюче?

 8. Чого можна навчитися з Малахії 3:16 щодо мови і як можна показати, що ми застосовуємо це?

⁸ Малахія представив таку протилежність: «Тоді говорили між собою ті, що Господа бояться. Господь прислухався, почув, і перед ним почала списуватись пам’яткова книга для тих, що Господа бояться і поважають його ім’я» (Малахії 3:16, Хоменко). Чи зауважили ви, як Бог зреагував на підкріпляючу розмову? Як така розмова могла повпливати на співрозмовників? Ми особисто можемо чогось навчитися з цього стосовно своєї щоденної мови. Наскільки було б краще для нас самих і для інших, якщо б наші звичайні розмови виявляли нашу «жертву хвали Богові» (Євреїв 13:15).

Працюйте над підкріпленням інших

 9. Чому християнські зібрання є доброю нагодою підкріпляти інших?

⁹ Зборові зібрання є чудовою нагодою говорити «що добре на потрібне збудування [підкріплення, НС], щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Ефесян 4:29). Можемо робити це, виголошуючи біблійні промови, беручи участь у сценках або коли даємо коментарії в обговореннях із запитаннями та відповідями. Таким чином, ми підтверджуємо слова з Приповістей 20:15: «Розумні уста — найцінніший то посуд». І хто знає, скількох осіб ми зворушимо і підкріпимо?

10. Які поправки могли б бути необхідними після роздумувань про те, з ким ми найчастіше розмовляли? (2 Коринтян 6:12, 13).

¹⁰ Добре було б використовувати час до і після зібрань, підкріпляючи інших розмовами, які подобаються слухачам. Було б, звичайно, легше провести цей час за приємною розмовою з близькими особами та кількома друзями, з якими ми почуваємо себе найкраще (Івана 13:23; 19:26). Але, згідно з Ефесян 4:29, чому б не старатися поговорити з ким-небудь іншим? (Порівняйте Луки 14:12​-14). Ми могли б наперед вирішити сказати новим, старшим або молодим особам більше, ніж тільки формальне «Добрий день»; можна було б навіть присісти коло молодих, щоб бути з ними на одному рівні. Наш справжній інтерес і підкріпляючі розмови допоможуть іншим наслідувати Давидові почуття, описані в Псалмі 122:1.

11. (а) Яку звичку багато осіб розвинуло щодо місця? (б) Чому дехто навмисно змінює своє місце?

¹¹ Зміна місця, на якому ми сидимо протягом зібрань, теж може допомогти підкріпляти інших. Матері-годувальниці можуть мати потребу сидіти ближче до виходу; хворим особам, можливо, потрібно сидіти скраю, але що можна сказати про усіх інших? Проста звичка може вести нас до певних місць або частин залу; навіть пташки інстинктивно повертаються до своїх гнізд (Ісаї 1:3; Матвія 8:20). Відверто кажучи, якщо ми можемо сидіти на будь-якому місці, чому б не змінювати свого місця — справа, зліва, спереду і так далі — і таким чином, ближче познайомитися з іншими? Відносно цього немає жодних правил, і для старійшини та інших зрілих осіб, які змінюють своє місце, легше «подати благодать» більше особам, а не тільки відносно небагатьом друзям.

Підкріпляйте Божим способом

12. Яка небажана тенденція проявлялася впродовж історії?

¹² Бажання християнина підкріпляти інших повинно побуджувати його наслідувати у цьому відношенні Бога, а не йти за людською тенденцією встановлювати багато правилa. Недосконалі люди вже довгий час мають схильність керувати оточуючими, навіть дехто з Божих слуг піддався цьому нахилу (Буття 3:16; Екклезіястова 8:9). Єврейські лідери за часів Ісуса «в’язали тяжкі тягарі, які тяжко носити, і клали їх на плечі людям; самі ж не хотіли і пальцем доторкнутися їх» (Матвія 23:4, Деркач). Вони перетворили нешкідливі звичаї в примусові традиції. Сильно турбуючись людськими законами, вони упустили те, що Бог вважав важливішим. Встановлюючи багато небіблійних законів, вони нікого не підкріпляли; вони просто робили не Божим способом (Матвія 23:23, 24; Марка 7:1​-13).

13. Чому неправильно придумувати багато правил для співхристиян?

¹³ Християни по-справжньому бажають дотримуватися Божих законів. Але навіть ми можемо стати жертвами тенденції створювати численні важкі тягарі. Чому? По-перше, смаки й уподобання різняться, так що декому може подобатися власне те, чого інші не люблять або вважають за потрібне відкидати. Християни теж відрізняються прогресом, який вони зробили до духовної зрілості. Але чи створення великої кількості правил є Божим способом допомагати іншим прогресувати до зрілості? (Филип’ян 3:15; 1 Тимофія 1:19; Євреїв 5:14). Навіть якщо хтось дійсно прямує курсом, який може виглядати крайнім або небезпечним, чи заборона була б найкращим рішенням? Божий спосіб полягає в тому, щоб кваліфікована особа спробувала навернути грішника за допомогою лагідного переконування (Галатів 6:1).

14. З якою метою Бог дав стародавньому Ізраїлю закон?

¹⁴ Це правда, що коли Бог використовував Ізраїль як свій народ, він встановив сотні законів, які регулювали питання поклоніння в храмі, жертв, а навіть санітарії. Це було слушним в межах відокремленого народу. Багато законів мали теж пророче значення і допомогли довести євреїв до Месії. Павло писав: «Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. А як віра прийшла, то вже ми не під виховником» (Галатів 3:19, 23​-25). Після того, як Закон був скасований на стовпі мук, Бог не дав християнам великого списку правил, які торкалися б усіх аспектів життя, так ніби це було способом підкріпляти їх у вірі.

15. Яке керівництво постачив Бог християнським поклонникам?

¹⁵ Звичайно, ми не залишилися без закону. Бог наказує нам стримуватися від ідолопоклонства, статевої розпусти, перелюбу, а також неправильного вживання крові. Він особливо забороняє вбивство, обман, спіритизм і багато інших гріхів (Дії 15:28, 29; 1 Коринтян 6:9, 10; Об’явлення 21:8). Він дає у своєму Слові також ясні поради щодо багатьох справ. Але наша відповідальність вчитися і застосовувати біблійні принципи набагато вища, ніж відповідальність, яку мали ізраїльтяни. Старійшини можуть підкріпляти інших, допомагаючи їм знайти і розглянути ці принципи, замість тільки шукати правил або створювати їх.

Старійшини, які підкріпляють

16, 17. Який добрий приклад щодо встановлення правил для співпоклонників подали апостоли?

¹⁶ Павло писав: «Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі» (Филип’ян 3:16). Згідно з цим божественним принципом, апостол поводився з іншими у підкріпляючий спосіб. Наприклад, постало питання стосовно того, чи їсти м’ясо, яке могло походити з ідольського храму. Чи встановив цей старійшина, можливо, бажаючи бути послідовним або щоб спростити справу, якесь правило для усіх членів раннього збору? Ні. Він визнав, що різниця в знаннях і прогресі до зрілості може вести християн до різного вибору. Але щодо нього особисто, то він вирішив давати добрий приклад (Римлян 14:1​-4; 1 Коринтян 8:4​-13).

¹⁷ Християнське грецьке Святе Письмо показує, що апостоли давали корисні поради стосовно таких особистих справ, як одяг або зачіска, але вони не починали створювати всеосяжних правил. Це є хорошим прикладом для сьогоднішних християнських наглядачів, які бажають підкріпляти отару. І це в дійсності є продовженням способу, яким Бог поводився ще зі стародавнім Ізраїлем.

18. Які правила дав Єгова ізраїльтянам відносно одежі?

¹⁸ Бог не давав ізраїльтянам детальних законів про одяг. Очевидно, і жінки, і чоловіки носили подібні мантії, або верхній одяг, хоча жіночий міг бути вишитим або більш барвистим. І чоловіки і жінки носили теж са·дı́н, або нижній одяг (Суддів 14:12; Приповістей 31:24; Ісаї 3:23). Які закони дав стосовно одягу Бог? Ні чоловіки, ні жінки не повинні були носити одяг, що ототожнював би їх з представниками протилежної статі і, можливо, вказував би на гомосексуальні нахили (Повторення Закону 22:5). Щоб показати, що вони були відділені від оточуючих народів, ізраїльтяни повинні були облямовувати краї своєї одежі торочками з голубою ниткою над ними і, можливо, китичками (Числа 15:38​-41). Це в основному і все керівництво, яке Закон давав щодо стилю одягу.

19, 20. (а) Яке керівництво дає Біблія християнам щодо одягу й зачіски? (б) Яке ставлення повинні мати старійшини до справи встановлення правил щодо особистого вигляду?

¹⁹ Тоді як християни не є під Законом, чи дає Біблія якісь інші детальні правила щодо одягу і прикрас? Не особливо. Бог забезпечив нас врівноваженими принципами, які ми можемо застосовувати. Павло написав: «Так само і жінки нехай прикрашають себе скромним одягом, з соромливістю і невинністю, не плетінням волосся, не золотом та перлами чи коштовним одягом» (1 Тимофія 2:9, Деркач). Петро наполягав, щоб замість зосереджуватися на фізичних прикрасах, християнські жінки зосереджувалися на «потаємній людині серця в нетлінній красі лагідного і спокійного духа» (1 Петра 3:3, 4, Деркач). Факт, що така порада була записана, говорить про те, що деяким християнам першого століття, можливо, потрібно було бути більш скромними і стриманими щодо свого одягу і зачіски. Але замість вимагати або забороняти певні стилі, апостоли просто давали підкріпляючу пораду.

²⁰ Свідки Єгови повинні бути — і в загальному є — людьми, яких поважають за скромний вигляд. Все ж таки в залежності від країни, а навіть на території одного збору, стилі можуть відрізнятися. Звичайно, старійшина, маючи стійкі переконання і певний смак стосовно одягу й зачіски, може приймати рішення для себе і для своєї сім’ї. Але щодо отари він повинен пам’ятати думку Павла: «Не тому, що ніби ми беремо владу над вірою вашою, але ми сприяємо радості вашій, тому що вірою ви стоїте» (2 Коринтян 1:24, Деркач). Так, не піддаючись спонукам встановлювати правила для збору, старійшини працюють для підкріплення віри інших.

21. Як старійшини можуть подати підкріпляючу допомогу особі, яка впадає в крайності в питаннях одягу?

²¹ Так само, як у першому столітті, нові або духовно слабі, особи можуть деколи притримуватися сумнівного або немудрого стилю одягу або застосування косметики чи ювелірних виробів. Що робити в такому випадку? Знову у Галатів 6:1 дається керівництво християнським старійшинам, які щиро хочуть допомогти. Перед тим, як старійшина вирішить запропонувати пораду, він поступить мудро, якщо проконсультується з іншим старійшиною; було б навіть краще не йти до старійшини, що має подібний смак і спосіб мислення. Якщо світська тенденція одягу чи зачіски має очевидний вплив на багатьох членів збору, старійшини можуть обговорити, як можна було б найкраще допомогти, наприклад, у доброзичливий, підкріпляючий спосіб на зібранні або запропонувати індивідуальну допомогу (Приповістей 24:6; 27:17). Їхньою метою було б заохотити усіх мати вигляд, описаний в 2 Коринтян 6:3: «Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне».

22. (а) Чому ми не повинні турбуватися, якщо існують невеликі відмінності точок зору? (б) Який добрий приклад подав Павло?

²² Християнські старійшини, які «пасуть стадо Боже, що в них», хочуть робити так, як сказав Петро — «не панувати над спадком Божим» (1 Петра 5:2, 3). У їхній люблячій роботі можуть виникати питання, у яких можливі різні особисті уподобання. Можливо це тільки місцевий звичай ставати, щоб прочитати параграф під час вивчення «Вартової Башти». Польова служба групами, а також багато інших деталей стосовно самої служби можуть організовуватися згідно з місцевими звичаями. Чи було б катастрофою, якщо хтось робив би це трошки по-іншому? Люблячі пастирі бажають, щоб усе виконувалося «пристойно й докладно». Цей вираз Павло вжив у зв’язку з чудовими дарами. Але контекст показує, що Павло найбільше цікавився «підкріпленням збору» (1 Коринтян 14:12, 40, НС). Він не проявляв жодної схильності створювати безконечний список правил, так ніби його основною метою була цілковита однаковість або абсолютна ефективність. Він писав: «Дав нам Господь [владу] на збудування [підкріплення, НС], а не на зруйнування ваше» (2 Коринтян 10:8).

23. Як ми можемо наслідувати приклад Павла у підкріпленні інших?

²³ Без сумніву, Павло підкріпляв інших своєю позитивною і заохочуючою мовою. Він спілкувався не тільки з невеликим колом друзів, але прикладав також додаткові зусилля, щоб відвідувати багатьох братів і сестер, як міцних духовно, так і тих, яким особливо було потрібно підкріплення. Він наголошував на любов, а не правила, бо «любов підкріпляє» (1 Коринтян 8:1, НС).

[Примітка]

Пункти для повторення

◻ Чому було б потрібно змінитися, якщо ми схильні до негативних або критиканських розмов?

◻ Що можна робити, щоб бути більш підкріпляючим для збору?

◻ Який зразок подав Бог щодо встановлення багатьох правил для інших?

◻ Що допоможе старійшинам уникати встановлення для отари людських правил?