Роби сталий поступ

КОЛИ ти тільки-но почав застосовувати біблійні принципи, то мислення, мова та поведінка, що були невід’ємною частиною твого «я», стали поступово змінюватись. Більшість тих змін відбулася в тобі ще до вступу у Школу теократичного служіння. Розвиваючись духовно, ти, мабуть, уже присвятив своє життя Єгові. Та чи означає це, що тепер робити поступ більше непотрібно? Аніскільки. Твоє хрещення — лише початок.

Коли християнський учень Тимофій був уже старійшиною, Павло порадив йому ‘міркувати’ над отриманими настановами та привілеями служіння, цілковито ‘бути в цьому’, щоб його «поступ... усім був очевидний» (1 Тим. 4:12—15, Хом.). Незалежно від того, чи ти тільки почав простувати дорогою правди, чи живеш за християнськими нормами вже віддавна, завжди слід бути зацікавленим у своєму подальшому поступі.

Згідно зі сказаним в Ефесян 3:14—19, апостол Павло молився, щоб співвіруючі «змогли зрозуміти... що то ширина й довжина, і глибина й вишина» правди. З цією метою Ісус дав дари у вигляді людей, котрі мали навчати, виправляти і зміцнювати збір. Постійні роздуми над Божим Словом і настанови досвідчених учителів можуть посприяти нашому духовному ‘зростанню’ (Еф. 4:11—15).

Невід’ємною складовою такого росту є ‘відновлення в силі, яка активізує наш розум’. Для цього потрібно розвивати такий склад думок, який мають Бог і Христос. Безперервно піддавайся впливові їхнього мислення — завдяки цьому ти зможеш одягти «нову особистість» (Еф. 4:23, 24, НС). Чи є для тебе взірцем євангельські розповіді про Христове життя? Чи намагаєшся ти розпізнати описані в них характерні риси Ісуса і чи стараєшся з усіх сил наслідувати їх у своєму житті? (1 Пет. 2:21).

Показником духовного поступу є теми твоїх розмов. Ті, хто одягнув нову особистість, не вживають мови, сповненої обманом, лайкою, гострою критикою чи непристойностями. Слово їхніх уст завжди «добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф. 4:25, 26, 29, 31; 5:3, 4; Юди 16). З приватних розмов таких осіб, а також коментарів на зібраннях чітко видно, що правда змінює їхнє життя.

Доказом поступу є й те, що ти більше не ‘хитаєшся і не захоплюєшся від усякого вітру науки’ (Еф. 4:14). Як ти, приміром, реагуєш, коли світ звалює на тебе лавину нових ідей, розваг, намагається залучити тебе до нових течій і рухів? Чи схильний ти віддавати таким речам час, відведений для духовних обов’язків? Якщо так, тоді це — серйозна перешкода для твого поступу. Наскільки ж мудріше викупляти час для справді вартісних духовних справ! (Еф. 5:15, 16, Куліш).

Ще один показник духовного зросту — це твоє ставлення до інших. Чи ти вже навчився бути ‘милостивим’ та ‘прощати’ своїм братам і сестрам? (Еф. 4:32).

Твій успіх у виконанні волі Єгови має бути помітним не лише в зборі, але й удома. Крім того, він мусить бути очевидним у школі, громадських місцях чи на роботі (Еф. 5:21—6:9). Якщо ти чимраз повніше виявляєш побожні риси у всіх тих місцях, твій поступ стає очевидним для інших.

Кожного з нас Бог Єгова обдарував розмаїттям умінь і талантів. Він сподівається, що ми будемо використовувати їх на благо інших і станемо знаряддям для вияву його незаслуженої ласки. Ось що про це написав апостол Петро: «Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті» (1 Пет. 4:10). А як виконуєш своє «доморядництво» ти?

Зваж на подальшу Петрову думку: «Коли хто говорить, говори, як Божі слова» (1 Пет. 4:11). У цьому вірші наголошено на обов’язку прославляти Єгову, промовляючи всі свої слова у цілковитій гармонії з його Словом. Прославляти Бога повинна і манера такого мовлення. Вихваляти власним даром Єгову, допомагаючи іншим, ти і навчаєшся на заняттях Школи теократичного служіння. А як, маючи таку мету, слід міряти свої успіхи в навчанні?

Замість того щоб оцінювати свій поступ за кількістю пройдених пунктів з бланку порад або за типом отримуваних завдань, варто роздумувати, якою мірою навчання у Школі служіння поліпшує якість твоїх жертв хвали. Мета занять у ній — стати умілішим проповідником. Тож запитуй себе: «Чи я і справді заздалегідь обдумую, що сказати в служінні? Чи навчився я особисто цікавитися тими, кому проповідую? Чи закладаю основу для повторних відвідин, ставлячи співрозмовнику запитання для наступної розмови? Якщо я проводжу біблійне вивчення, то чи намагаюсь стати ліпшим учителем — учителем, який вміє торкнутися серця учня?»

Не міряй свого поступу привілеями в служінні. Духовні успіхи видно не в тому, яке призначення чи завдання ти одержав, а в тому, як ти його виконуєш. Якщо тобі доручили завдання навчального характеру, запитай себе: «Чи справді я послуговувався прийомами майстерного вчителя? Чи те, як я виклав матеріал, якось вплинуло на життя моїх слухачів?»

Заклик використовувати свого дара означає виявляти ініціативу. Чи береш ти на себе ініціативу запрошувати інших у проповідування? Чи шукаєш нагод, щоб допомагати новим, молодим або немічним членам свого збору? Чи зголошуєшся прибирати Зал Царства або допомагати під час конгресів? Чи можеш ти періодично служити допоміжним піонером? Чи тобі під силу бути сталим піонером або допомагати зборові, в котрому більші потреби? Якщо ти — брат, то чи намагаєшся сповняти біблійні вимоги, щоб служити службовим помічником або старійшиною? Твоя готовність допомагати й брати на себе додаткові обов’язки — це ознака поступу (Пс. 110:3).

Не знеохочуйся, якщо тобі бракує християнського досвіду. Боже Слово «недосвідченого умудряє» (Пс. 19:8; 119:130; Прип. 1:1—4). Коли ми застосовуємо біблійні поради, то черпаємо пожиток з досконалої мудрості Єгови, а вона набагато цінніша за будь-які знання, здобуті виключно на власному досвіді. Цінний досвід ми набуваємо тоді, коли робимо поступ у служінні Єгові. А як вправно послуговуватись здобутими навичками?

Коли людина стикається у житті з великим розмаїттям обставин, вона схильна міркувати: «Така ситуація мені вже траплялась. Я знаю, що робити». Чи мудро так мислити? Приповістей 3:7 застерігає: «Не будь мудрий у власних очах». Досвід повинен допомагати нам розв’язувати життєві проблеми з дедалі більшою проникливістю. Однак якщо ми духовно зростаємо, то на основі досвіду мусимо засвоїти, що без благословень Єгови годі осягнути успіху. Отже, як бачимо, поступ виявляється не в здатності самовпевнено долати різні труднощі, а в умінні охоче звертатися до Єгови за керівництвом. Показник нашого поступу — це сердечні, сповнені довір’я стосунки з небесним Отцем, а також переконаність у тому, що з нами нічого не може трапитися без його дозволу.

Попри те що апостол Павло був духовно зрілим помазаним християнином, він чітко усвідомлював: аби осягнути життя, конче треба постійно ‘спішити до того, що попереду’ (Фил. 3:13—16). Чи ти поділяєш такий погляд?

Який поступ тобі вже вдалося зробити? Щоб визначити це, аналізуй, наскільки ти одягнувся в нову особистість, якою мірою вже підкорився верховній владі Єгови, а також наскільки старанно використовуєш свої дари йому на хвалу. Завдяки навчанню у Школі теократичного служіння у твоїй манері промовляти і навчати повинні дедалі повніше виявлятись ті риси, важливість яких підкреслено в Божому Слові. Постійно зосереджуй свою увагу на цих гранях духовного росту. Знаходь у цьому насолоду, і твій поступ стане очевидним для інших.