і не пануйте над Божою отарою, його власністю, а подавайте їй приклад» (1 Петра 5:2, 3).

Але вищезгадані слова Петра звертають нашу увагу і на небезпеку — хтось зі старійшин міг би панувати над збором. Це може статися, наприклад, тоді, коли старійшина починає створювати непотрібні правила. Керуючись сильним почуттям відповідальності захищати отару, він міг би зайти надто далеко. Старійшини збору в одній країні Сходу встановили правила, як вітати інших в Залі Царства, приміром, хто повинен заговорити першим. Вони вважали, що дотримання цих правил сприятиме миру в зборі. Без сумніву, в них були добрі спонуки. Але чи ці старійшини наслідували турботу Єгови про свій народ? Варто згадати слова апостола Павла, в яких відображався його спосіб мислення: «Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою. Швидше ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості, а стоїте ви лише завдяки своїй вірі» (2 Коринфян 1:24). Єгова довіряє своєму народу.