Чи ти вмієш чекати?

У СУЧАСНОМУ світі мало хто любить чекати. Людям бракує терпіння. Однак Біблія заохочує Божих слуг учитись чекати. На відміну від людей свого часу Михей говорив: «Я виглядаю на Господа, надіюсь [«чекатиму», НС] на Бога спасіння мого» (Михея 7:7; Плач Єремії 3:26).

Але що означає чекати на Єгову? Як християнам чекати на Бога? Як треба і як не треба чекати? Випадок з пророком Йоною, який жив у IX столітті до н. е., послужить нам уроком.

Як не треба чекати

Бог Єгова наказав Йоні йти і проповідувати мешканцям Ніневії, столиці Ассирійської імперії. Ніневія була відома як «місто... кровожерне». Історики й археологи знайшли багато підтверджень жорстокості і звірств її мешканців (Наума 3:1). Йона спершу намагався уникнути свого призначення, але Єгова скерував події так, щоб пророк зрештою прибув до Ніневії (Йони 1:3—3:2).

«Зачав Йона ходити по місті,— на один день ходи,— і проповідував і казав: «Ще сорок день,— і Ніневія буде зруйнована!» (Йони 3:4). Зусилля Йони викликали несподіваний відгук: «Ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого» (Йони 3:5). Через це Єгова, Бог, який «не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття», помилував місто (2 Петра 3:9).

Як на це відреагував Йона? У Біблії сказано: «Було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився» (Йони 4:1). Чому? Йона, можливо, думав, що оскільки знищення, яке він проголошував, не прийшло, то він осоромився як пророк. Очевидно, він більше турбувався про свою репутацію, ніж про милосердя і про спасіння інших людей.

Хоча Йона не перестав служити пророком, однак він чекав, «аж поки побачить, що буде в місті». Він розвинув дух незадоволення і зайняв вичікувальну позицію. Побачивши, що все відбувається не так, як він думав, пророк поставив собі куреня, сів у тіні і понуро чекав, що станеться. Проте Єгова не схвалював такого мислення Йони, тож він з любов’ю виправив свого пророка (Йони 4:5, 9—11).

Чому Єгова терпить

Хоча тоді Ніневія покаялась і уникнула знищення, пізніше вона знову поринула у злі діла. Через пророків Наума і Софонію Єгова передрік її знищення. Єгова проголосив «місту цьому кровожерному», що знищить Ассирію і вчинить Ніневію спустошенням (Наума 3:1; Софонії 2:13). У 632 році до н. е. Ніневія була зруйнована назавжди.

Сьогоднішній світ також винен у кровопролитті, до того ж набагато більшому, ніж стародавня Ніневія. З цієї причини Єгова проголосив, що теперішня зла система речей закінчиться у небаченій «скорботі великій» (Матвія 24:21, 22).

Усе ж Єгова стримує передречене знищення, щоб щирі люди сьогодні, подібно як розкаяні особи в Ніневії, могли покаятись і врятуватись. Апостол Петро говорив про Божу терпеливість: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9, 10, 13).

Як треба чекати

Петро далі каже: «Коли все оце поруйнується, то якими мусите бути у святому житті та в побожності ви [«вчинки ваші повинні бути благочесними», СМ], що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня» (2 Петра 3:11, 12). Зверніть увагу, що, чекаючи дня Єгови, ми повинні вести святе життя і робити благочестиві учинки, а це означає бути активним, а не пасивним.

Таке чекання свідчитиме про цілковите довір’я до того, що день Єгови не прийде пізніше, ніж постановив Єгова. Віра в це спонукує до святих і побожних учинків, серед яких важливе місце займає проповідування доброї новини про Боже Царство. Ісус подав добрий приклад у проповідуванні і навчав своїх помазаних послідовників: «Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому. Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони!» (Луки 12:35—37).

Раби у першому столітті підперізували стегна, збираючи кінці одягу під пояс, щоб підготуватись до напруженої фізичної діяльності. Тож християнину треба бути енергійним, ревним у добрих ділах. Він мусить боротися зі схильністю до духовного лінивства, можливо, боротися з тим, щоб не віддавати свої сили на задоволення чи здобуття матеріальних речей. Натомість, чекаючи на великий і грізний день Єгови, йому треба мати «багато роботи у ділі Господньому» (Римлян 12:11; 1 Коринтян 15:58, НС).

Будьмо зайнятими у той час, як чекаємо

Свідки Єгови ведуть активну діяльність, чекаючи на день Єгови. Наприклад, у 2003 службовому році вони щодня проводили в середньому по 3 383 000 годин, проповідуючи слово Єгови. Щоб зробити те, що виконується Свідками протягом дня, одна людина мусила б безперестанку проповідувати 386 років!

Однак варто запитати себе: «Як чекаю я?» Ісус розповів притчу, в якій показав, що він очікує від вірних помазаних християн працьовитості. Ісус говорив про трьох рабів: «Одному він [пан] дав п’ять талантів, а другому два, а тому один,— кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними,— і набув він п’ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два — і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю,— і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку» (Матвія 25:15—19).

На повернення Пана чекали всі три раби. Двом з них, які, чекаючи, були зайняті роботою, він сказав, коли прибув: «Гаразд, рабе добрий і вірний». Але той, хто чекав бездіяльно, отримав іншу оцінку. Пан сказав: «Вкиньте [його] до зовнішньої темряви» (Матвія 25:20—30).

Хоча ця притча стосується помазаних християн, у ній міститься урок для всіх нас. Пан, Ісус Христос, сподівається, що кожен з нас буде ревним у служінні, чекаючи на його прихід у великий день Єгови. Він цінує роботу кожного «за спроможністю його» і відповідно до його обставин. Як же буде приємно отримати від Пана похвалу, коли чекання завершиться!

Довготерпіння Господа означає спасіння

А що, коли ця система речей триває довше, ніж ми раніше думали чи сподівались? Важливо розуміти, що для цього є причини. Апостол Петро писав: «Довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння» (2 Петра 3:15). Точне знання Божого наміру і смиренне визнання того, що ми особисто не такі важливі, як виконання цього наміру, допоможе нам терпіти у цій старій системі стільки часу, скільки Єгова вважає за потрібне.

Щоб заохотити християн бути терпеливими, біблійний письменник Яків навів приклад. Він писав: «Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній. Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній» (Якова 5:7, 8).

Бог Єгова не хоче, щоб, чекаючи, ми ослабли чи опустили руки. Він має для нас роботу і є задоволеним, коли ми використовуємо час чекання, аби завзято виконувати її. Він хоче, щоб ми були серед тих, про кого апостол Павло говорив у своєму Посланні до євреїв: «Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю» (Євреїв 6:11, 12).

Тож не втрачаймо терпіння. Натомість хай наші особисті стосунки з Богом Єговою, наша віра в Ісусову викупну жертву і чудова надія на нову систему речей додають нам сил. Виявляймо себе достойними похвали і винагороди, як ті добрі і вірні раби в Ісусовій притчі. Будьмо діяльні, прославляючи нашого Бога, як псалмоспівець, який сказав: «Я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!» (Псалом 71:14).

[Ілюстрація на сторінці 21]

Розчарувавшись, Йона чекав, що станеться з Ніневією.

[Ілюстрації на сторінках 22, 23]

Виявляймо відданість Богу, чекаючи на день Єгови.