«Якими повинні бути ви»
«Якщо все це так розтопиться, то, коли говорити про святу поведінку та побожну відданість, якими повинні бути ви» (2 ПЕТ. 3:11).
1. Чому другий лист Петра був своєчасною порадою для ранніх християн?
КОЛИ апостол Петро писав під натхненням свого другого листа, християнський збір вже зазнав великих переслідувань. Але це не згасило ревності збору і не сповільнило його росту. Тоді Диявол вдався до іншої тактики, яка до того не раз спрацьовувала. За словами Петра, Сатана намагався зіпсувати Божий народ через лжевчителів. Апостол казав, що «їхні очі повні перелюбу» і «серце їхнє привчене до пожадливості» (2 Пет. 2:1—3, 14; Юди 4). Тож другий лист Петра є щиросердою порадою зберігати вірність.
2. На чому зосереджується 3-й розділ другого листа Петра і які питання варто собі поставити?
2 Петро писав: «Поки я ще перебуваю в цьому плотському тілі, то вважаю за правильне пробуджувати вас нагадуваннями, знаючи, що незабаром доведеться зняти своє плотське тіло... Тому я і далі робитиму все можливе, аби ви запам’ятали те, що я кажу, і, коли відійду, завжди могли нагадувати собі про це» (2 Пет. 1:13—15). Петро знав, що невдовзі помре, і хотів, аби про його своєчасні нагадування пам’ятали й далі. Ці нагадування увійшли до Біблії, і сьогодні кожен з нас може їх читати. Нас особливо цікавить 3-й розділ другого листа Петра. Адже він зосереджується на «останніх днях» теперішньої системи і на знищенні символічних небес і землі (2 Пет. 3:3, 7, 10). Що Петро радить нам? Як, слухаючись його порад, ми здобудемо схвалення Єгови?
3, 4. а) Яку настійну пораду і яке застереження дав Петро? б) Які три поради ми розглянемо?
3 Згадавши про те, що світ Сатани «розтопиться», Петро каже: «Коли говорити про святу поведінку та побожну відданість, якими повинні бути ви» (2 Пет. 3:11, 12). Очевидно, він не ставить запитання, а дає настійну пораду, заохочення. Петру відомо, що лише ті, хто виконує волю Єгови і виявляє побожні риси, переживуть майбутній «день помсти» (Ісаї 61:2). Тому апостол додає: «Любі, оскільки ви знаєте про все це наперед, стережіться, щоб вас, як і цих людей [лжевчителів], не звели на манівці ті, хто зневажає закон, і щоб ви не втратили стійкості» (2 Пет. 3:17).
4 Належачи до осіб, які «знали про все це наперед», Петро розумів, що в останні дні християни повинні особливо пильнувати, щоб зберегти свою непорочність. Пізніше апостол Іван чітко пояснив, чому це слід робити. У пророчому видінні він бачив, як Сатану скинуто з неба і що той «надзвичайно лютує» проти людей, «котрі виконують Божі заповіді та мають доручення свідчити про Ісуса» (Об’яв. 12:9, 12, 17). Віддані Богові помазанці разом з вірними товаришами з «інших овець» отримають перемогу (Ів. 10:16). А що сказати про кожного з нас? Чи ми збережемо непорочність? Так. Для цього необхідно 1) розвивати риси, приємні Богові, 2) залишатися морально і духовно незаплямованими й бездоганними та 3) правильно ставитися до випробувань. Розгляньмо ці поради.
Розвивайте риси, приємні Богові
5, 6. Які риси нам слід розвивати і чому це вимагає «всіх зусиль»?
5 Раніше в тому ж листі Петро написав: «Докладаючи зі свого боку всіх зусиль, доповнюйте свою віру чеснотою, чесноту — знанням, знання — самовладанням, самовладання — витривалістю, витривалість — побожною відданістю, побожну відданість — братерською любов’ю, а братерську любов — любов’ю до всіх. Бо коли ви все це маєте і воно переповнює вас, то не будете бездіяльними чи безплідними у застосуванні точного знання про нашого Господа, Ісуса Христа» (2 Пет. 1:5—8).
6 Дійсно, потрібно докладати «всіх зусиль», щоб займатися справами, які допоможуть нам розвивати риси, приємні Богу. Наприклад, необхідно зусиль, щоб відвідувати всі зібрання, щодня читати Біблію і мати добрий графік особистого вивчення. Потрібно наполегливості й продуманого планування, щоб регулярно ввечері проводити змістовне і приємне сімейне поклоніння. Але як тільки ми входимо в колію, благотворні звички стають невід’ємною частиною нашої натури, особливо коли ми бачимо хороші плоди.
7, 8. а) Що дехто розповідає про вечір сімейного поклоніння? б) Який пожиток приносить вам сімейне поклоніння?
7 Про сімейне поклоніння одна сестра каже: «На ньому ми дізнаємося про багато речей». «Якщо чесно, я хотіла, щоб книговивчення проводилось і далі,— розповідає інша сестра.— Це було моє улюблене зібрання. Але тепер, коли в нас є ввечері сімейне поклоніння, я розумію: Єгова знає, що́ мені потрібно і коли». Один голова сім’ї говорить: «Нам надзвичайно допомагає сімейне поклоніння. Як чудово мати зібрання, пристосоване до потреб нашого подружжя! Ми з дружиною бачимо, що нам вдається чимраз ліпше виявляти плід святого духу й отримувати ще більше радості від служіння». Інший брат зазначає: «Діти самі шукають додаткову інформацію та багато чого довідуються — і їм це дуже подобається. Сімейне поклоніння додає нам впевненості в тому, що Єгові відомо про наші потреби і він відповідає на наші молитви». Чи ви думаєте так само про цей чудовий духовний устрій?
8 Нехай жодні дріб’язкові справи не заважають вам проводити сімейне поклоніння. Ось що розповідає одна подружня пара: «Останні чотири тижні кожного четверга ввечері в нашій сім’ї щось траплялося, через що наше вивчення мало не припинилося. Та ми не допустили цього». Звісно, іноді доведеться змінювати графік. Все ж твердо постановіть ні разу не відміняти сімейного поклоніння!
9. Як Єгова підтримував Єремію і чого нас вчить приклад пророка?
9 Пророк Єремія подав нам гарний приклад. Він відчував потребу в духовному харчі, який отримував від Єгови, і глибоко його цінував. Завдяки цьому харчу він міг витривало проповідувати несприйнятливим людям. «Сталося слово Господнє... в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх»,— казав пророк (Єрем. 20:8, 9). До того ж це допомагало йому зносити тяжкі часи, які закінчилися знищенням Єрусалима. Сьогодні ми маємо повне Боже Слово. Коли ми ретельно його досліджуємо і переймаємо Божий погляд на справи, то, подібно до Єремії, нам вдасться радісно виконувати служіння, залишатися вірними у випробуваннях і зберігати моральну й духовну чистоту (Як. 5:10).
Залишайтеся «незаплямованими, бездоганними»
10, 11. Чому слід робити все можливе, щоб залишатися «незаплямованими, бездоганними» і чого це вимагає від нас?
10 Ми, як християни, знаємо, що живемо в час кінця. Тож не дивно, чому світ просякнутий тим, що ненавидить Єгова,— пожадливістю, розбещеністю і насиллям. Тактика Сатани зводиться, по суті, до твердження: якщо Божих служителів не вдається залякати, то, можливо, їх вдасться зіпсувати (Об’яв. 2:13, 14). Тому нам треба прислухатися до сердечної настанови Петра: «Робіть усе можливе, щоб [Бог] зрештою знайшов вас незаплямованими, бездоганними та в мирі» (2 Пет. 3:14).
11 Вираз «робіть усе можливе» подібний до висловленого раніше заклику Петра докладати «всіх зусиль». Безумовно, Єгова — той, хто надихнув Петра записати ці слова,— знає, що нам потрібно докладати зусиль, аби залишатися «незаплямованими, бездоганними», тобто чистими від бруду сатанинського світу. Робити все можливе означає також пильнувати, щоб нашим серцем не заволоділи неправильні бажання. (Прочитайте Приповістей 4:23; Якова 1:14, 15). Крім того, не можна піддаватися тиску осіб, які вкрай здивовані нашим християнським способом життя і «говорять про [нас] зневажливо» (1 Пет. 4:4).
12. Яке запевнення міститься в Луки 11:13?
12 Через недосконалість нам нелегко чинити правильне (Рим. 7:21—25). Ми матимемо успіх лише тоді, коли будемо звертатися до Єгови, який щедро дає святий дух людям, котрі щиро його просять (Луки 11:13). Цей дух плекає в нас риси, що подобаються Богові і допомагають нам не лише боротися зі спокусами, але й долати випробування, яких стає щораз більше з наближенням дня Єгови.
Зміцнюйтесь у випробуваннях
13. Що допоможе нам зносити випробування на нашому шляху?
13 Поки ми житимемо в цій старій системі, на нас неминуче спадатимуть ті чи інші випробування. Однак не знеохочуймось, а сприймаймо випробування як нагоду поглиблювати свою любов до Бога та зміцнювати віру в нього і в його Слово. Учень Яків написав: «Брати мої, коли потрапляєте в різні випробування, вважайте себе по-справжньому щасливими, адже ви знаєте, що ваша випробувана віра виробляє витривалість» (Як. 1:2—4). Також пам’ятаймо, що «Єгова знає, як визволити з випробування побожних людей» (2 Пет. 2:9).
14. Як вас підбадьорює приклад Йосипа?
14 Подумаймо над прикладом Яковового сина Йосипа, якого продали в рабство рідні брати (Бут. 37:23—28; 42:21). Чи Йосипова віра ослабла через таку жорстокість? Чи він озлобився на Бога за те, що той допустив у його житті таке зло? Боже Слово чітко показує, що ні. Та на цьому випробування Йосипа не закінчилися. Пізніше його несправедливо звинуватили у спробі зґвалтування й ув’язнили. Але це знову не зламало його відданості Богові (Бут. 39:9—21). Навпаки, випробування зміцнили Йосипа, і він був рясно винагороджений.
15. Чого ми вчимося з прикладу Ноомі?
15 Щоправда, випробування нерідко засмучують, а то й пригнічують нас. Мабуть, це стосувалося Йосипа й інших вірних служителів Бога. Приміром, Ноомі втратила чоловіка й обох синів. «Не кличте мене: Ноомі,— казала вона,— кличте мене: Мара [що означає «гірка»], бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній» (Рут 1:20, 21). Почуття Ноомі були природними і зрозумілими. Але, як і Йосип, вона не втратила віри й непорочності. Єгова ж поблагословив цю вірну жінку (Рут 4:13—17, 22). Більш того, у майбутньому земному Раю Бог компенсує всю шкоду, завдану Сатаною і його злим світом. «Не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце» (Ісаї 65:17).
16. Як треба ставитися до молитви і чому?
16 Хоч би з якими випробуваннями ми зіткнулися, Бог своєю любов’ю зміцнить нас. (Прочитайте Римлян 8:35—39). Сатана не припинить знеохочувати нас, але він зазна́є невдачі, якщо ми залишатимемось «розважними й пильнуватимемо, щоб не занедбувати молитов» (1 Пет. 4:7). Ісус казав: «Пильнуйте і повсякчас благайте, аби ви змогли уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином людським» (Луки 21:36). Звернімо увагу на вжите Ісусом слово «благайте», яке вказує на дуже палкі молитви. Заохочуючи нас благати Бога, Ісус підкреслив, що саме тепер час серйозно подумати про свої стосунки з ним та його Батьком. Лише схвалені Єговою люди зможуть врятуватися в його день.
І далі ревно служіть Єгові
17. Як вас зміцнюватимуть приклади вірних пророків, якщо люди у вашій місцевості несприйнятливі до правди?
17 Участь у духовних справах відсвіжує нас. Це нагадує про Петрові слова: «Коли говорити про святу поведінку та побожну відданість, якими повинні бути ви!» (2 Пет. 3:11). До справ, які свідчать про побожну відданість, належить насамперед проповідування доброї новини (Матв. 24:14). У деяких місцевостях іноді нелегко проповідувати, скажімо, через байдужість чи протидію людей або через те, що вони з головою поринули в щоденні клопоти. Служителям Єгови в давнину доводилося стикатись з подібною реакцією людей. Все ж вони ніколи не опускали рук, а «щодня» проголошували дану Богом звістку. (Прочитайте Єремії 7:24—26; 2 Хр. 36:15, 16). Що додавало їм витривалості? Ці служителі дивилися на своє завдання з погляду Єгови, а не світу. Також вони вважали найбільшою честю носити Боже ім’я (Єрем. 15:16).
18. Яким чином проповідування про Царство позначиться на прийдешньому звеличенні Божого імені?
18 Нам теж доручено почесний обов’язок звіщати ім’я Єгови і його намір. Подумаймо ось про що: коли прийде великий день Бога, його вороги не зможуть сказати, що нічого не чули, адже ми їм проповідували. Подібно до єгипетського фараона, вони дізна́ються, що це Єгова воює проти них (Вих. 7:26; 8:16; 14:25). Водночас Єгова наділить честю своїх вірних служителів, чітко показавши, що вони дійсно його представники. (Прочитайте Єзекіїля 2:5; 33:33).
19. Як ми покажемо, що бажаємо черпати пожиток з терпеливості Єгови?
19 Наприкінці свого другого листа Петро написав співвіруючим: «Терпеливість нашого Господа вважайте за спасіння» (2 Пет. 3:15). І далі черпаймо пожиток з терпеливості Єгови. Як це робити? Розвиваймо риси, які подобаються йому, залишаймося «незаплямованими, бездоганними», правильно ставмося до випробувань і ревно проповідуймо про Царство. Тоді ми зможемо очікувати безконечних благословень, пов’язаних з «новими небесами і новою землею» (2 Пет. 3:13).
Чи ви пригадуєте?
• Що допоможе нам розвивати риси, приємні Богові?
• Як нам залишатися «незаплямованими, бездоганними»?
• Чого ми вчимося в Йосипа і Ноомі?
• Чому участь у праці проповідування — це велика честь?
[Ілюстрація на сторінці 9]
Що допоможе вам, чоловіки, і вашій сім’ї розвивати побожні риси?
[Ілюстрації на сторінці 10]
Чого ми вчимося з того, як Йосип долав випробування?