Розділ 22

Перше горе — сарана

 1. Хто оголошує звістки, коли ангели сурмлять у сурми, і що оголошує п’ята сурма?

ГОТУЄТЬСЯ сурмити у свою сурму п’ятий ангел. Чотири небесні ангели вже відсурмили, і чотири кари спрямовано на третину землі, яку Єгова вважає найбільш вартою осуду,— загальновизнане християнство. Уже викрито його стан смертельної хвороби. Під час того, як ангели сурмлять, людські вісники оголошують звістки на землі. П’ятий ангел уже готовий оголосити перше горе, страшніше за все, що сталось до цього. Те горе пов’язане із страхітливою карою сараною. Але спочатку дослідімо інші вірші, які допоможуть нам краще зрозуміти цю кару.

 2. У котрій біблійній книзі описується кара сараною, подібна до кари, яку бачить Іван, і як це вплинуло на стародавній Ізраїль?

² У біблійному пророцтві Йоіла, написаному в дев’ятому столітті до н. е., говориться про кару комахами, включаючи сарану, подібну до тієї, яку бачить Іван (Йоіла 2:1—11, 25)a. Сарана мала мучити відступницький Ізраїль, але також і допомогти окремим євреям покаятись і повернутись до Єгови (Йоіла 2:6, 12—14). У призначений час Єгова мав вилити свій дух на «кожне тіло», а перед «приходом Господнього дня, великого та страшного» мали відбуватися страшні й тривожні ознаки (Йоіла 2:11; 3:1—5).

Кара в першому столітті

 3, 4. а) Коли сповнилось пророцтво з 2-го і 3-го розділів Йоіла і як? б) Як у першому столітті відбулась кара, подібна до рою сарани, і скільки вона тривала?

³ Пророцтво, записане в 2-му і 3-му розділах Йоіла, сповнилось у першому столітті. У дні свята П’ятидесятниці 33 року н. е. Бог вилив святий дух на перших помазаних християн, і вони почали говорити «про великі діла Божі» різними мовами. У результаті цього зібрався великий натовп. Апостол Петро звернувся до тих вражених глядачів, цитуючи Йоіла 3:1, 2 і пояснюючи їм, що вони стали свідками сповнення того пророцтва (Дії 2:1—21). Але в Біблії нічого не говориться про кару буквальною сараною в той час, яка б дошкуляла одним, а інших провадила б до покаяння.

⁴ Чи в ті дні була символічна кара? Так, безперечно! Вона була результатом невтомного проповідування новопомазаних християнb. Через тих християн Єгова запрошував євреїв, які слухали їх, покаятись і отримати благословення від нього (Дії 2:38—40; 3:19). Ті, хто відгукнувся, одержали велику ласку від Єгови. Але інші відкинули запрошення, і для них християни в першому столітті стали неначе спустошливий рій сарани. З Єрусалима вони поширились по цілій Юдеї і Самарії. Незабаром християни були всюди, дошкуляючи невіруючим євреям публічним проголошенням Ісусового воскресіння і всього того, що воно означало (Дії 1:8; 4:18—20; 5:17—21, 28, 29, 40—42; 17:5, 6; 21:27—30). Ця кара тривала аж до ‘дня страшного’ в 70 році н. е., коли Єгова навів римську армію на Єрусалим і знищив його. Спаслися тільки ті християни, які з вірою кликали ім’я Єгови (Йоіла 3:5; Дії 2:20, 21; Приповістей 18:10).

Кара в XX столітті

 5. Як пророцтво Йоіла сповнялося з 1919 року?

⁵ Остаточного сповнення Йоілового пророцтва логічно сподіватись у час кінця. І дійсно так сталось! На конгресі Дослідників Біблії в Сідар-Пойнті (штат Огайо, США), що відбувався 1—8 вересня 1919 року, знаменне вилиття духу Єгови спонукало його народ організувати всесвітнє проповідування. З усіх тих, хто називав себе християнами, тільки вони визнали, що Ісус уже сів на престол як небесний Цар, і, не шкодуючи зусиль, широко проповідували по цілому світі цю добру новину. Їхнє невтомне проповідування на сповнення пророцтва стало тяжкою карою для відступницького загальновизнаного християнства (Матвія 24:3—8, 14; Дії 1:8).

 6. а) Що бачив Іван, коли п’ятий ангел засурмив у свою сурму? б) Кого символізує «зоря» і чому?

⁶ Об’явлення, написане приблизно через 26 років після знищення Єрусалима, теж описує ту кару. І що воно додає до Йоілового пророцтва? Прочитаймо, що написав Іван: «І засурмив п’ятий Ангол,— і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої» (Об’явлення 9:1). Ця «зоря» відрізняється від падаючої зорі в Об’явлення 8:10. Іван бачить «зорю, що спала із неба додолу» і яка тепер має виконати певне завдання, пов’язане із землею. Це дух чи тілесна особа? Трохи пізніше Біблія говорить, що той, який має цей «ключ від криниці безодньої», вкидає Сатану в «безодню» (Об’явлення 20:1—3). Тому це мусить бути могутня духовна особа. В Об’явлення 9:11 Іван каже, що сарана має «царя, ангола безодні». Ці два вірші повинні стосуватися однієї і тої самої особи, оскільки цілком логічно, що ангел, який має ключ від безодні, є ангелом безодні. А зоря мусить символізувати призначеного Єговою Царя, оскільки помазані християни визнають тільки одного ангельського Царя — Ісуса Христа (Колосян 1:13; 1 Коринтян 15:25).

 7. а) Що стається після того, як розкривається «криниця безодня»? б) Що таке «безодня» і хто перебував у ній короткий час?

⁷ Далі читаємо: «І вона відімкнула криницю безодню,— і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму... А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні» (Об’явлення 9:2, 3). У Біблії «безодня» — це місце бездіяльності, а навіть смерті. (Порівняйте Римлян 10:7; Об’явлення 17:8; 20:1, 3). Мала група Ісусових братів була короткий час у такій «безодні» відносної бездіяльності наприкінці першої світової війни (у 1918—1919 роках). Але коли в 1919 році Єгова вилив свій дух на своїх слуг, які покаялись, ті з запалом взялися до роботи, що була перед ними.

 8. Як розуміти те, що звільнення сарани супроводжувалося густим «димом»?

⁸ Як Іван бачив у видінні, сарана вийшла разом з густим димом, подібним до «диму із великої печі»c. І так дійсно сталось у 1919 році. Ситуація затьмарилась для загальновизнаного християнства, як і для світу взагалі. (Порівняйте Йоіла 3:3, 4). Вихід цієї сарани, класу Івана, по суті означав поразку духівництва загальновизнаного християнства, яке складало таємні плани й замишляло завдати смертельного удару праці Царства, а само відкинуло Боже Царство. Димоподібна тьма почала нависати над відступницьким загальновизнаним християнством, коли уповноважена Богом сарана почала оголошувати його чіткі судові звістки. «Сонце» загальновизнаного християнства — його вигляд освіченості — затьмарилось, а «повітря» загусло від оголошень божественного суду, коли було показано, що богом загальновизнаного християнства є «князь, що панує в повітрі» цього світу (Ефесян 2:2; Івана 12:31; 1 Івана 5:19).

Ця дошкульна сарана!

 9. Які бойові інструкції одержала сарана?

⁹ Які бойові інструкції одержала та сарана? Іван каже: «І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жодному зіллю, ані жодному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої. І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п’ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину. І в ті дні люди смерти шукатимуть,— та не знайдуть її! Померти вони захочуть,— та втече від них смерть!» (Об’явлення 9:4—6).

10. а) Проти кого головним чином скерована кара і з якими наслідками? б) Як вони мучаться? (Дивіться також примітку).

¹⁰ Зверніть увагу на те, що ця кара не скерована спершу на людей або на видатних осіб між ними — на ‘земну траву і дерева’. (Порівняйте Об’явлення 8:7). Сарана має шкодити тільки тим людям, які не мають Божої печатки на чолах,— тим прихильникам загальновизнаного християнства, які вважають себе попечатаними, але діла яких суперечать їхнім словам (Ефесян 1:13, 14). Отже, дошкульні звістки сучасної сарани були спрямовані перш за все проти релігійних провідників загальновизнаного християнства. Як ці зарозумілі чоловіки, напевно, мучилися через публічне викриття того, що вони не тільки не скеровують свої отари на небо, але що й самі не підуть тудиd! Справді, це було, як у випадку, коли «сліпий водить сліпого»! (Матвія 15:14).

11. а) Як довго сарана уповноважена мучити Божих ворогів і чому це в дійсності не короткий час? б) Наскільки важкою є мука?

¹¹ Муки тривають п’ять місяців. Чи це короткий час? З погляду буквальної сарани — ні. П’ять місяців — це нормальна тривалість життя тих комах. Отже, протягом цілого свого життя сучасна сарана мусить жалити Божих ворогів. Крім того, муки такі важкі, що вороги прагнуть померти. Щоправда, у Біблії не записано, щоб хтось з ужалених сараною дійсно старався покінчити із собою. І все ж той вислів допомагає нам уявити собі всю силу і глибину тих мук, які можна порівняти з муками того, хто зазнав нападу безжалісних скорпіонів. Це подібне до страждання, передреченого пророком Єремією для тих невірних ізраїльтян, які мали бути розпорошені вавилонськими завойовниками і які мали більше прагнути смерті, ніж життя. (Єремії 8:3; також дивіться Екклезіяста 4:2, 3).

12. Чому сарані дозволено завдавати духовних мук релігійним провідникам загальновизнаного християнства, але не вбивати їх?

¹² Чому ж сарані дозволено завдавати тим людям духовних мук, але не вбивати їх? Це — перше горе, пов’язане з викриттям неправдивих слів і вчинків, а також хиб загальновизнаного християнства, але його духовне омертвіння буде повністю викрите тільки на пізнішому етапі Господнього дня. Протягом другого горя буде вбито третину людей (Об’явлення 1:10; 9:12, 18; 11:14).

Сарана споряджена до бою

13. Як виглядає сарана?

¹³ Який же дивовижний вигляд у тієї сарани! Іван описує її так: «А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї — немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її — немов людські обличчя. І мала волосся — як волосся жіноче, а її зуби були — немов лев’ячі. І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил — немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну» (Об’явлення 9:7—9).

14. Чому Іванів опис сарани підходить до групи ожилих духовно християн у 1919 році?

¹⁴ Це чудово ілюструє вірну групу ожилих духовно християн у 1919 році. Подібно до коней, вони були готові до бою, прагнучи боротися за правду в спосіб, описаний апостолом Павлом (Ефесян 6:11—13; 2 Коринтян 10:4). На їхніх головах Іван бачить щось подібне до золотих вінків. Їм не було б правильно мати вінки, тому що вони не царюють під час свого життя на землі (1 Коринтян 4:8; Об’явлення 20:4). Але в 1919 році вони уже мали царський вигляд. Вони були братами Царя, і їхні небесні вінки зберігались для них з тією умовою, що вони будуть вірними до самої смерті (2 Тимофія 4:8; 1 Петра 5:4).

15. Що означають наступні атрибути сарани: а) залізні панцери; б) обличчя, схожі на людські; в) волосся, подібне до жіночого; г) зуби, подібні до лев’ячих; д) великий шум?

¹⁵ У видінні сарана має залізні панцери, які символізують незламну праведність (Ефесян 6:14—18). У неї теж людські обличчя, що символізує любов, бо людину створено на образ Бога, який є любов (Буття 1:26; 1 Івана 4:16). Їхнє волосся довге, як у жінок, і це символізує покору їхньому Цареві, ангелу безодні. А зуби їхні подібні до зубів лева. Зубами лев шматує м’ясо. Починаючи з 1919 року клас Івана знову міг харчуватися твердою духовною поживою, зокрема істинами про Боже Царство, в якому царює «Лев, що з племени Юдиного» — Ісус Христос. Лев символізує відвагу, якої дуже потрібно для того, щоб перетравлювати цю тверду звістку, друкувати її, а тоді проповідувати по цілому світі. Шум крил символічної сарани подібний до «шуму колесниць, коли коней багато біжить на війну». За прикладом християн у першому столітті, вони не збираються мовчати (1 Коринтян 11:7—15; Об’явлення 5:5).

16. Що означають «хвости, подібні до скорпіонових, та жала» в сарани?

¹⁶ Вони проповідують не тільки усно! «І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада — п’ять місяців шкодити людям» (Об’явлення 9:10). Що це означає? При проповідуванні Свідки Єгови залишають людям літературу: книжки, журнали, брошури і буклети, в яких обговорюються актуальні питання. У тих виданнях поміщаються авторитетні заяви, що ґрунтуються на Божому Слові, і люди можуть читати їх вдома; ці видання мають жала, як у скорпіонів, тому що перестерігають про день помсти Єгови— день, який швидко наближається (Ісаї 61:2). Перш ніж теперішнє покоління духовної сарани завершить своє життя, їхня призначена Богом праця оголошування вироків Єгови довершиться, що буде на шкоду всім упертим блюзнірам.

17. а) Що було оголошено на конгресі Дослідників Біблії в 1919 році, щоб посилити жало їхнього свідчення? б) Яким чином духівництво було мучене і яка була його реакція?

¹⁷ Сарана дуже зраділа, коли на конгресі в 1919 році оголосили про видання нового журналу, який називався «Золотий вік». Журнал видавався раз на два тижні, а його призначенням було посилити жало їхнього свідченняe. У № 27 за 29 вересня 1920 року було виявлено дволичність духівництва, яке протягом 1918—1919 років переслідувало Дослідників Біблії в Сполучених Штатах. Упродовж 20—30-х років журнал «Золотий вік» далі мучив духівництво статтями й карикатурами, виявляючи його підступні втручання в політику, а зокрема угоди католицької ієрархії з фашистськими й нацистськими диктаторами. У відповідь духівництво ‘коїло зло під виглядом закону’ і організовувало юрби для нападу на Божих людей (Псалом 94:20, Хом.).

Попередження провідникам світу

18. Яке завдання мала сарана і що сталось у відповідь на звуки п’ятої сурми?

¹⁸ Нинішня сарана мала виконувати працю. Необхідно було проповідувати добру новину про Царство. Обов’язково треба було викрити хибні уявлення і збирати загублених овець. Те, як сарана виконувала ці завдання, не могло не притягнути уваги світу. Слухаючись сурмлення ангела, клас Івана продовжував викривати загальновизнане християнство як достойне вироків Єгови. У відповідь на п’яту сурму на конгресі Дослідників Біблії в Лондоні (Англія) 25—31 травня 1926 року підкреслювався особливий аспект цих вироків. На конгресі, що відбувся в залі Роял Альберт, було прийнято резолюцію «Свідчення провідникам світу» і виголошено публічну промову на тему «Чому світові держави захитались: де вихід?». Текст резолюції і промови було надруковано наступного дня в одній з провідних газет Лондона. Потім сарана розповсюдила по цілому світі 50 мільйонів буклетів з тією резолюцією. Скільки ж мук було завдано духовенству! Роками пізніше люди в Англії все ще говорили про це жалюче викриття.

19. Яку додаткову зброю одержала символічна сарана і що було сказано про Лондонський маніфест?

¹⁹ На цьому конгресі символічній сарані було дано ще одну зброю — нову книжку «Визволеннє». У книжці обговорювалась ознака з Біблії на доказ того, що ‘дитина чоловічої статі’, тобто уряд, Христове небесне Царство, народилась у 1914 році (Матвія 24:3—14; Об’явлення 12:1—10). Відповідно до цього у книжці цитувався маніфест, виданий у Лондоні 1917 року, який підписали 8 священиків, «найвидатніші проповідники у світі». Ці священики репрезентували головні протестантські віросповідання: баптистів, конгрегаціоналістів, пресвітеріан, єпископальну церкву і методистів. У маніфесті було сказано, що «теперішня криза свідчить про закінчення часів поган» і що «в будь-який момент можна сподіватися з’явлення Господа». Так, ті священики розпізнали знак Ісусової присутності! Але чи вони були охочі робити щось у зв’язку з цим? У книжці «Визволеннє» говориться: «Але що ще цікавше, що навіть ті самі, що підписали і видали сей маніфест, опісля виреклися його і відкликали і тим самим відкинули наглядний доказ, що жиємо з кінцем віка [і в дні другої присутності Господа]».

20. а) Який вибір духівництво зробило стосовно сарани і Царя? б) Хто, за словами Івана, є над сараною і яке його ім’я?

²⁰ Замість того щоб проголошувати прийдешнє Боже Царство, духівництво загальновизнаного християнства вибрало собі світ Сатани. Воно не бажає мати нічого спільного із сараною та її Царем, про якого Іван тепер каже: «І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон [що значить «знищення»], а по-грецькому звався він Аполліон [що значить «губитель»]!» (Об’явлення 9:11). Будучи «ангелом безодні» і «Губителем», Ісус справді завдав загальновизнаному християнству тяжкого горя. Але це ще не все!

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 143]

П’ята сурма оголошує перше з трьох горів.

[Ілюстрація на сторінці 146]

Стріли твої гострі в серце ворогам царя (Псалом 45:5, Куліш [45:6, Ог.]). Під таким заголовком фігурувала типова у 30-ті роки карикатура, яка жалила «тих людей, які на чолах не мають печатки Божої».

[Ілюстрації на сторінці 147]

Зал Роял Альберт, в якому було оголошено випуск книжки «Визволеннє», а також ухвалено резолюцію «Свідчення провідникам світу».